Бґ. 10.12-13

У цих двох віршах Верховний Господь дає можливість сучасному філософові зрозуміти різницю між Верховною й індивідуальною душею. Вислухавши чотири найважливіших вірші з цієї глави Бгаґавад-ґı̄ти, Арджуна цілком звільнився від усіх сумнівів і визнав Кр̣шн̣у за Верховного Бога-Особу. Він одразу ж прямо заявив: «Ти — парам̇ брахма, Верховний Бог-Особа». Раніше Кр̣шн̣а вже сказав, що Він — творець усього сущого. Будь-який напівбог і кожна людська істота залежні від Нього. Люди і напівбоги внаслідок свого невігластва думають, що вони досконалі та незалежні від Верховного Бога-Особи. Якщо людина віддано служить Кр̣шн̣і, то це невідання цілковито розвіюється. Кр̣шн̣а вже пояснив це в попередньому вірші. Тепер з Його ласки Арджуна приймає Господа як Верховну Істину, згідно з ведичними приписами. Не треба думати, що Арджуна, як близький друг Кр̣шн̣и, лестить Йому, називаючи Господа Верховним Богом-Особою і Абсолютною Істиною. Все, що каже Арджуна в двох даних віршах, підтверджує ведична мудрість. Ведичні приписи запевняють, що Верховного Господа може зрозуміти лише той, хто прийшов до відданого служіння Йому. Ведичні писання підтверджують кожне слово цього вірша.

В Кена Упанішаді сказано, що Верховний Брахман є місцем спочинку всього, і Кр̣шн̣а вже пояснив, що все перебуває в Ньому. Мун̣д̣ака Упанішада підтверджує, що Верховного Господа, в якому все перебуває, можуть усвідомити лише ті, хто постійно думає про Нього. Такі постійні роздуми про Кр̣шн̣у називають смаран̣ам, це один із способів відданого служіння. Тільки у відданому служінні Кр̣шн̣і людина може зрозуміти своє становище й звільнитись від матеріального тіла.

У Ведах Верховного Господа визнано найчистішим з чистих. Той, хто розуміє, що Кр̣шн̣а — найчистіший з чистих, зможе, вручивши себе Господу, очиститись від усієї гріховної діяльності. Віддавшись Верховному Господеві, можна запобігти будь-якій гріховній діяльності. Те, що Арджуна прийняв Кр̣шн̣у як найчистішого, узгоджується з приписами ведичної літератури. Цю якість Кр̣шн̣и підтверджують і великі особистості, найвидатніший з яких — На̄рада.

Кр̣шн̣а є Верховний Бог-Особа, і людина повинна постійно розмірковувати про Нього і насолоджуватись трансцендентними стосунками з Ним. Він уособлює вище існування. Він — вільний від усіх тілесних потреб, народження і смерті. Таким є твердження не тільки Арджуни, але й усієї ведичної літератури, Пура̄н̣ та історичних переказів. У всій ведичній літературі Кр̣шн̣у описано саме таким чином, і Сам Верховний Господь також каже в четвертій главі: «Я не народжуюсь, але являюсь на цю Землю, щоб встановити релігійні засади». Він — найвище трансцендентне джерело; Він не має причини, бо Сам — причина всіх причин, і все виходить з Нього. Такого досконалого знання можна набути з ласки Верховного Господа.

Це з ласки Кр̣шн̣и Арджуна висловлює тут свої почуття. Якщо ми бажаємо зрозуміти Бгаґавад-ґı̄ту, ми мусимо погодитись з твердженнями цих двох віршів. Це називається системою парампари, сприйманням знання шляхом учнівської послідовності. Доки людина перебуває поза ланцюгом учнівської послідовності, їй не зрозуміти Бгаґавад-ґı̄ту. Цьому не допоможе так звана «академічна» освіта. На жаль, люди, що пишаються такою освітою, всупереч численним свідченням ведичної літератури, настирливо чіпляються за переконання, ніби Кр̣шн̣а є звичайною людиною.