Skip to main content

ГЛАВА ДЕВ’ЯТА

Найпотаємніше знання

Текст

ш́рı̄-бгаґава̄н ува̄ча
ідам̇ ту те ґухйатамам̇
правакшйа̄мй анасӯйаве
джн̃а̄нам̇ віджн̃а̄на-сахітам̇
йадж-джн̃а̄тва мокшйасе ’ш́убга̄т

Послівний переклад

ш́рı̄-бгаґава̄н ува̄ча—Верховний Бог-Особа сказав; ідам—це; ту— але; те—тобі; ґухйа-тамам—найпотаємніше; правакшйа̄мі—Я кажу; анасӯйаве—незаздрісному; джн̃а̄нам—знання; віджн̃а̄на—реалізоване знання; сахітам—з; йат—яке; джн̃а̄тва̄—знаючи; мокшйасе—ти звільнишся; аш́убга̄т—від злиденного матеріального існування.

Переклад

Верховний Бог-Особа сказав: Мій дорогий Арджуно, ти ніколи не заздриш Мені, і тому Я відкрию тобі найпотаємніше знання, оволодівши яким, ти звільнишся від страждань матеріального існування.

Коментар

На відданого Кр̣шн̣и, який все більше й більше слухає про Всевишнього Господа, сходить просвітлення. Таке слухання рекомендовано в Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам: «Слова Верховного Бога- Особи сповнені внутрішньої сили, яка виявляє себе, коли віддані обговорюють між собою питання, що пов’язані із Верховним Богом. Цього знання не можна досягти, спілкуючись з академічними вченими і абстрактними теоретиками, бо це є усвідомлене і реалізоване у власному житті, знання».

Відданих завжди приваблює саме служіння і вони постійно слугують Верховному Господеві. Господь бачить умонастрій і щирість кожної окремої живої істоти, поглинутої усвідомленням Кр̣шн̣и, і надає їй відповідний інтелект, щоб вона могла в спілкуванні з відданими зрозуміти науку про Кр̣шн̣у. Бесіди про Кр̣шн̣у приховують у собі надзвичайну силу, і якщо якась щаслива людина бере участь у таких бесідах і намагається засвоїти отримане знання, то це обов’язково сприятиме її поступові до духовного усвідомлення. Господь Кр̣шн̣а бажає, щоб Арджуна став досконалим у відданому служінні Йому і Він надихає Арджуну, торкаючись у дев’ятій главі тем, ще потаємніших, ніж ті, що Він відкрив досі.

Перша глава, самий початок Бгаґавад-ґı̄ти, є вступом до всієї книги; духовне знання, що його описано в другій та третій главах, називають потаємним. Теми, що обговорюються в сьомій та восьмій главах, особливо стосуються відданого служіння Господеві, й оскільки вони несуть просвітлення в свідомості Кр̣шн̣и, їх називають ще більш потаємними. Проте, в дев’ятій главі порушено питання чистої відданості. Тому її називають найпотаємнішою. Той, хто оволодів найпотаємнішим знанням про Кр̣шн̣у, стає трансцендентним; тому він не відчуває матеріального болю, хоча і перебуває в матеріальному світі. В Бгакті-раса̄мр̣та-сіндгу сказано, що будь-яку людину, навіть за обумовленого стану матеріального існування, треба вважати звільненою, якщо вона має щире бажання з любов’ю служити Верховному Господеві. Підтвердження цього ми знаходимо в Бгаґавад-ґı̄ті, в десятій главі, де сказано, що кожний, кого приваблює цей шлях, є звільнена особистість.

Отже, перший вірш має особливе значення. Слова ідам̇ джн̃а̄нам («це знання») стосуються чистого відданого служіння, що складається з дев’яти різновидів діяльності: слухати про Кр̣шн̣у, оспівувати Його, пам’ятати про Нього, служити Йому, поклонятись Йому, молитись Йому, коритись Йому, підтримувати з Ним дружбу і всім жертвувати заради Нього. Дотримуючись дев’яти засад, що складають віддане служіння, людина підіймається до рівня духовної свідомості, свідомості Кр̣шн̣и. Коли її серце відтак очищується від матеріальної скверни, вона може зрозуміти науку про Кр̣шн̣у. Просто збагнути, що жива істота нематеріальна, недостатньо. Це може бути початком духовного усвідомлення, однак людина повинна вбачати різницю між діяльністю на тілесному рівні й духовною діяльністю того, хто розуміє, що він не є тіло.

В сьомій главі ми вже обговорювали надзвичайну могутність Верховного Бога-Особи, Його різні енерґії, вищу і нижчу природи і все матеріальне проявлення. І, нарешті, в дев’ятій главі, прославляється Сам Господь.

Санскритське слово анасӯйаве також важливе в цьому вірші. Взагалі, всі коментатори, навіть високоосвічені, заздрять Кр̣шн̣і, Верховному Богові-Особі. Навіть найбільш ерудовані вчені коментують Бгаґавад-ґı̄ту дуже неточно. Вони заздрять Кр̣шн̣і, і тому їхні коментарі нічого не варті. Істинними є коментарі, які написали віддані Кр̣шн̣и. Заздрісний від природи не може пояснити Бгаґавад-ґı̄ту або дати досконале знання про Кр̣шн̣у. Той, хто критикує Кр̣шн̣у, не знаючи Його — просто невіглас. Отже, таких коментарів слід ретельно уникати. А для того, хто розуміє, що Кр̣шн̣а є Верховний Бог-Особа, чиста і трансцендентна Особистість, ці глави будуть дуже корисними.

Текст

ра̄джа-відйа̄ ра̄джа-ґухйам̇
павітрам ідам уттамам
пратйакша̄ваґамам̇ дгармйам̇
су-сукгам̇ картум авйайам

Послівний переклад

ра̄джа-відйа̄—цар освіти; ра̄джа-ґухйам—цар потаємного знання; павітрам—найчистіше; ідам—це; уттамам—трансцендентальне; пратйакша—безпосереднім досвідом; аваґамам—зрозуміле; дгармйам—релігійний принцип; су-сукгам—дуже щасливе; картум— те, що виконують; авйайам—вічне.

Переклад

Знання це — цар усього знання, таїна з таїн. Це знання — найчистіше, і воно дозволяє безпосередньо пізнати власну сутність шляхом духовного усвідомлення, а тому є досконалістю релігії. Воно безсмертне, і осягнення його радісне.

Коментар

Цю главу Бгаґавад-ґı̄ти названо царем усього знання, тому що вона є суть усіх раніше викладених філософій та систем поглядів. Є сім основних філософів Індії: Ґаутама, Кан̣а̄да, Капіла, Йа̄джн̃авалкйа, Ш́а̄н̣д̣ілйа, Ваіш́ва̄нара і, нарешті, Вйа̄садева, автор Веда̄нта-сӯтри. Таким чином, філософського або трансцендентального знання не бракує. Але Господь каже, що дев’ята глава — цар усього знання, суть усього знання, яке можна черпати з Вед та різних інших філософських джерел. Потаємне трансцендентальне знання дає розуміння різниці між душею і тілом. Але найбільш потаємне знання досягає свого апогею у відданому служінні Господеві, і воно є цар усього знання.

Загалом, люди позбавлені такого прихованого знання; їх виховують у межах неістотного, зовнішнього знання. В межах звичайного освітнього процесу люди вивчають багато різних предметів: політику, соціологію, фізику, хімію, математику, астрономію, технічні науки тощо. У всьому світі є чимало наукових закладів, безліч солідних університетів, але, на жаль, немає жодного університету або учбового закладу, де б вивчали науку про душу. А душа, проте, — найважливіша річ у тілі, без неї тіло втрачає свою вартість. Однак люди надають дуже великого значення тілесним потребам, зовсім не дбаючи про душу, яка оживляє це тіло.

Бгаґавад-ґı̄та, починаючи з другої глави, особливо наголошує на важливості душі. З самого початку Господь каже, що тіло — тлінне, тоді як душа — нетлінна (антаванта іме деха̄ нітйасйокта̄х̣ ш́арı̄рін̣ах̣). Ця потаємна частина знання полягає в простому розумінні того, що духовна душа відмінна од тіла, і що її природа незмінна, непідвладна руйнуванню і вічна. Але це ще не дає позитивної інформації про душу. Іноді людям здається, що душа відмінна од тіла, і що коли тіло закінчує своє існування, душа визволяється з нього і нібито залишається в порожнечі, втрачаючи свою індивідуальність. Але це не так. Як може душа, така активна в тілі, стати абсолютно пасивною, звільнившись з нього? Душа завжди активна. Якщо вона вічна, то вона й вічно активна, і її діяльність в духовному царстві складає найпотаємнішу частину духовного знання. Тому це знання про діяльність духовної душі визначено тут як царя усього знання, найпотаємнішу Його частину.

Це знання, як свідчить ведична література — найчистіша форма всієї діяльності. В Падма Пура̄н̣і проаналізовано гріховну діяльність людини і показано, що гріх походить від гріха. Ті, хто вдаються до кармічної діяльності, заплутуються в гріховних наслідках у їхніх різних фазах та формах. Наприклад, якщо посіяти насіння якогось дерева, це ще не означає, що дерево одразу ж виросте, — на це потрібний час. Спочатку з’являється невеликий пагін, далі він набуває форми дерева, потім цвіте, плодоносить, і лише тоді, коли весь процес завершено, людина, що посіяла сім’я, насолоджується квітами й плодами. Так само і гріховному вчинку потрібний деякий час, щоб почати плодоносити. Існують різні стадії дозрівання гріхів. Людина може перестати грішити, але все ще пожинатиме наслідки або плоди своїх минулих гріховних вчинків. Є гріхи, які поки що перебувають у вигляді сім’я, а є гріхи, які вже плодоносять і плоди яких ми пожинаємо в формі страждань та болі.

Як сказано в двадцять восьмому вірші сьомої глави, людина, що остаточно розквиталася з наслідками своєї гріховної діяльності й цілковито поринула в благочестиву діяльність, звільнившись од двоїстості матеріального світу, присвячує себе відданому служінню Верховному Богові-Особі, Кр̣шн̣і. Іншими словами, ті, хто насправді повністю віддали себе Верховному Господеві, вільні від усіх гріховних наслідків. Це підтверджується в Падма Пура̄н̣і:

апра̄рабдга-пгалам̇ па̄пам̇
кӯт̣ам̇ бı̄джам̇ пгалонмукгам
крамен̣аіва пралı̄йета
вішн̣у-бгакті-рата̄тмана̄м

Для тих, хто віддано служить Верховному Богові-Особі, всі гріховні наслідки, — плодоносять вони, чи лише визрівають, чи перебувають у формі насіння, — поступово зникають. Тому очищувальна сила відданого служіння дуже велика; її називають павітрам уттамам, найчистішою. Уттама означає «трансцендентний». Тамас означає «матеріальний світ» або «пітьма», а уттама — «те, що є трансцендентним до матеріальної діяльності». Діяльність у відданості ніколи не слід вважати матеріальною, хоча іноді може здаватися, ніби віддані роблять те ж саме, що й звичайні люди. Але той, хто здатний бачити й розуміється на відданому служінні, напевне знатиме, що справи ці — не матеріальна діяльність. Усі вони духовні, сповнені відданості та вільні від скверни матеріальних ґун̣ природи.

Кажуть, діяльність у відданому служінні настільки досконала, що результати її проявляються негайно. Насправді, можна бачити безпосередні наслідки такої діяльності, і у нас є практичний досвід, що кожна людина, яка оспівує святі імена Кр̣шн̣и (Харе Кр̣шн̣а, Харе Кр̣шн̣а, Кр̣шн̣а Кр̣шн̣а, Харе Харе / Харе Ра̄ма, Харе Ра̄ма, Ра̄ма Ра̄ма, Харе Харе), уникаючи при цьому образ святого імені, відчуває трансцендентне задоволення й дуже швидко очищується від будь-якого матеріального забруднення. Це справді можна спостерігати. Більше того, якщо людина не лише слухає, але й намагається поширювати ідею відданого служіння, або якщо вона сприяє місіонерській діяльності свідомості Кр̣шн̣и, то вона відчуває поступовий духовний проґрес. Поступ в духовному житті не залежить від попередньої освіти чи якоїсь підготовки. Цей спосіб сам по собі настільки чистий, що просто застосовуючи його, людина очищується.

У Веда̄нта-сӯтрі (3.2.26) це описано такими словами: прака̄ш́аш́ ча карман̣й абгйа̄са̄т. «Віддане служіння настільки могутнє, що, просто присвятивши себе йому, людина обов’язково дізнає просвітлення». Практичний приклад цього ми можемо побачити в попередньому житті На̄ради, коли він був сином служниці. Він не мав ніякої освіти і не був народжений у вельможній родині. Але коли його мати стала прислуговувати великим відданим, На̄рада допомагав їй, а у її відсутність сам служив їм. Сам На̄рада каже так:

уччгішт̣га-лепа̄н анумодіто двіджаіх̣
сакр̣т сма бгун̃дже тад-апа̄ста-кілбішах̣
евам̇ правр̣ттасйа віш́уддга-четасас
тад-дгарма ева̄тма-ручіх̣ праджа̄йате

У цьому вірші з Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам (1.5.25) На̄рада описує своє попереднє життя своєму учневі Вйа̄садеві. Він каже, що, прислуговуючи цим чистим відданим, коли вони гостювали в їхньому домі протягом чотирьох місяців, він близько спілкувався з ними. Іноді мудреці залишали трохи їжі на своїх тарілках, і хлопчик, який мив їхні тарілки, одного разу захотів покуштувати тих залишків. Він попрохав дозволу і, діставши його, з’їв ці залишки й одразу ж очистився від усіх гріховних реакцій. Він продовжував їсти залишки їхньої їжі, і поступово серце його стало таким же чистим, як і серця тих мудреців. Великі віддані насолоджувались смаком невпинного відданого служіння Господу, слухаючи про Нього і оспівуючи Його, і На̄рада поступово розвинув у собі цей смак. На̄рада каже далі:

татра̄нвахам̇ кр̣шн̣а-катга̄х̣ праґа̄йата̄м
ануґрахен̣а̄ш́р̣н̣авам̇ манохара̄х̣
та̄х̣ ш́раддгайа̄ ме ’нупадам̇ віш́р̣н̣ватах̣
прійаш́равасй ан̇ґа мам̇а̄бгавад ручіх̣

Спілкуючись з мудрецями, він розвинув у собі смак до слухання про Кр̣шн̣у й оспівування Господньої слави, і велике прагнення відданого служіння Господеві охопило його. Тобто, як сказано у Веда̄нта-сӯтрі: прака̄ш́аш́ ча карман̣й абгйа̄са̄т — «якщо людина просто присвячує себе діяльності у відданому служінні, то все відкривається їй саме по собі, і вона може зрозуміти все». Це називають пратйакшею, або безпосереднім сприйманням.

Слово дгармйам означає «шлях релігії». На̄рада був сином служниці. Він не мав можливості ходити до школи. Він просто допомагав своїй матері, і, на щастя, їй якось трапилось слугувати відданим. Хлопчик На̄рада теж дістав таку добру нагоду, і, просто спілкуючись з відданими Господа, досяг вищої мети релігії. Вища мета будь-якої релігії — віддане служіння, як запевняє Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам (са ваі пум̇са̄м̇ паро дгармо йато бгактір адгокшадже). Релігійні люди здебільшого не знають, що вищою досконалістю релігії є досягнення стадії відданого служіння Господеві. Ми вже торкались цього, обговорюючи останній вірш восьмої глави (ведешу йаджн̃ешу тапах̣су чаіва) — для самоусвідомлення потрібне ведичне знання. Але На̄рада, хоча ніколи не мав духовного вчителя і не був обізнаний з ведичними принципами, здобув найвищого результату вивчення Вед. Це настільки могутній спосіб, що, навіть не виконуючи реґулярно релігійних обрядів, людина може піднятись до вищого ступеня досконалості. Як це можливо? Пояснення ми знаходимо в ведичній літературі: а̄ча̄рйава̄н пурушо веда. Той, хто спілкується з великими а̄ча̄рйами, навіть якщо він неосвічений і ніколи не вивчав Веди, може здобути все знання, необхідне для духовного усвідомлення.

Шлях відданого служіння Господеві сповнений радості (су-сукгам). Чому? Віддане служіння складається з ш́раван̣ам̇ кı̄ртанам̇ вішн̣ох̣, тобто можна просто слухати співи, що прославляють Господа, або відвідувати філософські лекції з трансцендентального знання, що їх дають авторитетні а̄ча̄рйі. Просто відвідуючи їх, людина може вчитися; крім того вона може їсти рештки запропонованої Господеві їжі — приємні та смачні страви. Будь-яке віддане служіння приносить радість. Можна віддано служити Господу навіть у найзлиденніших умовах. Господь каже: патрам̇ пушпам̇ пгалам̇ тойам. Він радий прийняти від бгакти будь-яке підношення. Лист, квітку, плід або просто воду, які можна знайти в будь-якому місці на планеті — все це може бути запропоноване будь-якою людиною, незалежно від її соціального становища, і Господь прийме, якщо підношення робитиметься з любов’ю. Історія знає чимало прикладів цього. Просто скуштувавши листя туласı̄, запропоноване лотосним стопам Господа, такі великі мудреці, як Санат-кума̄ра, стали великими відданими. Це свідчить про те, що віддане служіння дуже приємне і виконується з радістю. Бог приймає тільки любов, з якою Йому пропонують різні підношення.

Тут сказано, що віддане служіння Господеві існує вічно. Це суперечить твердженням філософів ма̄йа̄ва̄ді. Хоча вони іноді і звертаються до відданого служіння, вони гадають, що їм треба продовжувати його лише доти, доки вони не досягнуть звільнення, але, звільнившись, вони «зливаються з Богом в одне ціле». Таке тимчасове пристосовницьке служіння не є чистим відданим служінням. Істинне віддане служіння продовжується і після звільнення. Коли відданий вирушає на духовну планету в Божому царстві, там він також служить Верховному Господеві. Він не прагне стати єдиним з Верховним Господом.

Згодом ми дізнаємося з Бгаґавад-ґı̄ти, що істинне віддане служіння лише починається після звільнення. Вивільнившись, жива істота досягає стану Брахмана (брахма-бгӯта), і лише тоді фактично починається її віддане служіння (самах̣ сарвешу бгӯтешу мад-бгактім̇ лабгате пара̄м). Ніхто не може збагнути Верховного Бога-Особу, із власної примхи вдавшись до карма-йоґи, джн̃а̄на-йоґи, ашт̣а̄н̇ґа- йоґи або будь-якої іншої йоґи. За допомогою методів йоґи людина може якось підійти до бгакті-йоґи, але, не піднявшись до ступеня відданого служіння Господеві, вона не зможе усвідомити Особу Бога. В Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам також стверджується, що, очистившись на шляху відданого служіння, слухаючи Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам або Бгаґавад-ґı̄ту від душ, що усвідомили себе, людина може зрозуміти науку про Кр̣шн̣у, тобто науку про Бога. Евам̇ прасанна-манасо бгаґавад-бгакті-йоґатах̣. Коли серце людини очищується від усього зайвого, вона починає розуміти, що таке Бог. Таким чином, віддане служіння, свідомість Кр̣шн̣и, є вершина пізнання і цар усього потаємного знання. Це — найчистіша форма релігії, і її можна здійснювати з радістю, без ускладнень. Тому слід прийняти її.

Текст

аш́раддадга̄нах̣ пуруша̄
дгармасйа̄сйа парантапа
апра̄пйа ма̄м̇ нівартанте
мр̣тйу-сам̇са̄ра-вартмані

Послівний переклад

аш́раддадга̄на̄х̣—ті, хто не має віри; пуруша̄х̣—такі люди; дгармасйа—до релігійного процесу; асйа—цього; парантапа—вбивця ворогів; апра̄пйа—не здобуваючи; ма̄м—Мене; нівартанте—повертаються; мр̣тйу—смерті; сам̇са̄ра—в матеріальному існуванні; вартмані—на шлях.

Переклад

О звитяжний, ті, хто не має віри у віддане служіння, не можуть досягти Мене. Тому вони повертаються в матеріальний світ, на шлях народжень й смерті.

Коментар

Невіруючі не можуть іти шляхом відданого служіння — таким є значення цього вірша. Віра виникає від спілкування з відданими. Але безталанні люди, навіть вислухавши всі свідчення ведичної літератури від видатних особистостей, так і не віднаходять віри в Бога. Вони сумніваються і не можуть впевнитись у необхідності відданого служіння Господеві. Отже, віра — це найважливіший чинник проґресу в свідомості Кр̣шн̣и. В Чаітанйа-чаріта̄мр̣ті сказано, що віра — це цілковита переконаність у тому, що просто завдяки служінню Верховному Господеві Ш́рı̄ Кр̣шн̣і жива істота може стати досконалою. Такою є справжня віра. Як сказано в Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам (4.31.14):

йатга̄ тарор мӯла-нішечанена
тр̣пйанті тат-скандга-бгуджопаш́а̄кга̄х̣
пра̄н̣опаха̄ра̄ч ча йатгендрійа̄н̣а̄м̇
татгаіва сарва̄рган̣ам ачйутеджйа̄

«Вода, якою поливають коріння дерева, благотворно впливає й на віти та листя цього дерева, їжа, що потрапила в шлунок, викликає задоволення почуттів у всьому тілі. Так само трансцендентне служіння Верховному задовольняє всіх напівбогів і всіх інших живих істот». Таким чином, прочитавши Бгаґавад-ґı̄ту, слід відразу зробити необхідні висновки, тобто відмовитись від усіх інших занять і присвятити себе служінню Верховному Господеві Кр̣шн̣і, Богові-Особі. Переконаність в справедливості такої життєвої філософії і є віра.

Становлення такої віри складає шлях свідомості Кр̣шн̣и. Існують три розподіли людей, що усвідомлюють Кр̣шн̣у. До третього класу належать ті, в кого немає віри. Формально вони можуть виконувати якісь дії у відданому служінні, але вони не здатні досягти вищої стадії досконалості. Швидше всього вони через деякий час зійдуть з цього шляху. Вони починають служити Кр̣шн̣і, але через відсутність переконаності та віри, їм дуже важко залишатись в свідомості Кр̣шн̣и. В нашій місіонерській діяльності ми бачимо, що люди, буває, приходять в свідомість Кр̣шн̣и з якимись прихованими мотивами, але, поліпшивши трохи своє матеріальне становище, вони відмовляються від служіння Господу й знову повертаються до колишнього життя. Лише завдяки вірі людина може розвивати свою свідомість Кр̣шн̣и. Що стосується вдосконалення віри, то той, хто добре знає літературу, присвячену відданому служінню, і досяг непохитної віри — належить до першого класу людей в свідомості Кр̣шн̣и. До другого класу належать ті, хто не дуже добре розуміються на священних писаннях, але щиро вірять в те, що кр̣шн̣а- бгакті, або служіння Кр̣шн̣і є найкращим шляхом, і така щира переконаність підтримує їх. Вони стоять вище від людей третього класу, які не мають ні досконалого знання писань, ні твердої віри, бо завдяки спілкуванню з відданими та по своїй душевній чистоті намагаються слідувати шляхом відданого служіння. Віруючі, що належать до третього класу, можуть залишати віддане служіння, на відміну від відданих другого і, особливо, першого класу. Віддані першого класу врешті-решт неодмінно досягнуть досконалості. Щодо відданих третього класу в свідомості Кр̣шн̣и, то, незважаючи на їхню віру в те, що віддане служіння Кр̣шн̣і є благо, вони ще не набули справжнього знання про Кр̣шн̣у з таких джерел, як Ш́рı̄мад- Бга̄ґаватам і Бгаґавад-ґı̄та̄. Іноді ці люди виявляють схильність до карма-йоґи та джн̃а̄на-йоґи, а іноді вони впадають в тугу й неспокій, але, коли захоплення карма-йоґою і джн̃а̄на-йоґою проходить, вони стають відданими першого або другого класу. Віра в Кр̣шн̣у також підрозділяється на три рівні, які описано в Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам. В Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам в одинадцятій пісні також описано відданість першого, другого і третього порядку. Але ті, хто не здобуває віри навіть почувши про Кр̣шн̣у та про досконалість відданого служіння, і які думають, що все це лише порожнє вихваляння, — таким людям цей шлях видається надто важким, навіть якщо формально вони і служать Кр̣шн̣і. Надто мала надія, що вони колись досягнуть досконалості. Таким чином, віра дуже важлива у відданому служінні Господеві.

Текст

майа̄ татам ідам̇ сарвам̇
джаґад авйакта-мӯртіна̄
мат-стга̄ні сарва-бгӯта̄ні
на ча̄хам̇ тешв авастгітах̣

Послівний переклад

майа̄—Мною; татам—пронизано; ідам—це; сарвам—усе; джаґат — космічне проявлення; авйакта-мӯртіна̄ — непроявленою формою; мат-стга̄ні—в Мені; сарва-бгӯта̄ні—усі живі істоти; на—не; ча—також; ахам—Я; тешу—в них; авастгітах̣—розташований.

Переклад

Я, в Своїй непроявленій формі, пронизую весь усесвіт. Всі істоти перебувають в Мені, але Я — не в них.

Коментар

Верховного Бога-Особу не можна осягти за допомогою грубого матеріального чуття. В Бгакті-раса̄мр̣та-сіндгу 1.2.234) сказано:

атах̣ ш́рı̄-кр̣шн̣а-на̄ма̄ді
на бгавед ґра̄хйам індрійаіх̣
севонмукге хі джіхва̄дау
свайам ева спгуратй адах̣

(Бгакті-раса̄мр̣та-сіндгу 1.2.234)

Ім’я, слава, ігри, розваги й усе інше, що пов’язане з Господом Ш́рı̄ Кр̣шн̣ою, неможливо зрозуміти за допомогою матеріального чуття. Він відкривається лише тим відданим, які під відповідним керівництвом з любов’ю служать Йому. В Брахма-сам̇гіті (5.38) сказано: према̄н̃джана-ччгуріта-бгакті-вілочанена сантах̣ садаіва хр̣дайешу вілокайанті — «хто розвинув в собі почуття трансцендентної любові до Верховного Бога-Особи, Ґовінди, може постійно споглядати Його як у своєму серці, так і зовні. Він невидимий для загальної маси людей». Тут сказано, що, незважаючи на те, що Він — усепроникаючий та всюдисущий, Його не можна збагнути за допомогою матеріального чуття. Це описано тут словами авйакта-мӯртіна̄. Проте насправді, хоча ми й не можемо бачити Його, все перебуває в Ньому. Як ми вже довідались із сьомої глави, все матеріальне космічне проявлення являє собою лише поєднання двох Його різних енерґій — вищої, духовної і нижчої, матеріальної. Так само, як сонячне світло поширюється по всьому всесвіті, енерґія Господа пронизує все творіння, і все тримається на цій енерґії.

Хтось може вважати, що Господь втратив Своє особистісне існування через те, що Він перебуває скрізь. Але така думка хибна, і, щоб спростувати її, Господь каже: «Я перебуваю скрізь, і все перебуває в Мені, і все ж таки Я стою осторонь». Так, наприклад, цар очолює уряд, який являє собою вияв його енерґії. Різні урядові заклади — це лише енерґії царя, і кожний з них спирається на владу царя. Однак, було б нерозумним чекати, щоб цар особисто був присутнім в кожній з установ. Це грубий приклад. Але таким самим способом усі проявлення, які ми бачимо, і все, що існує як в матеріальному, так і духовному світах — засновано на енерґії Верховного Бога-Особи. Творіння виникає завдяки поширенню Його різних енерґій, і, як запевняє Бгаґавад-ґı̄та̄: вішт̣абгйа̄хам ідам̇ кр̣тснам — «Він перебуває скрізь завдяки Своїм особистісним проявленням, поширюючи Себе в різноманітних енерґіях».

Текст

на ча мат-стга̄ні бгӯта̄ні
паш́йа ме йоґам аіш́варам
бгӯта-бгр̣н на ча бгӯта-стго
мама̄тма̄ бгӯта-бга̄ванах̣

Послівний переклад

на—ніколи; ча—також; мат-стга̄ні—розташовані в Мені; бгӯта̄ні—усі істоти; паш́йа—тільки побач; ме—Мою; йоґам аіш́варам— незбагненну містичну силу; бгӯта-бгр̣т̣—Той, хто підтримує всі живі істоти; на—ніколи; ча—також; бгӯта-стгах̣—в космічному проявленні; мама—Моя; а̄тма̄—сутність; бгӯта-бга̄ванах̣—джерело всіх проявлень.

Переклад

І все ж таки все створене не покоїться в Мені. Поглянь лише на Мою незбагненну містичну силу! Хоча Я і підтримую всі живі істоти і перебуваю скрізь, Я не є частиною космічного проявлення, тому що Я Сам — джерело творіння.

Коментар

Господь говорить, що все засновано на Ньому (мат-стга̄ні сарва-бгӯта̄ні). Над цим варто замислитись. Господь не причетний безпосередньо до підтримування та забезпечення матеріального проявлення. Іноді ми бачимо зображення Атланта — тримаючи земну кулю на своїх раменах, він виглядає дуже стомленим. Цей образ не має нічого спільного з образом Кр̣шн̣и, що підтримує створений Ним усесвіт. Кр̣шн̣а каже, що хоча все засновано на Ньому, Він стоїть осторонь. Планетні системи плавають у просторі, і простір той — енерґія Верховного Господа. Але Він відмінний від простору. Його становище інше. Тому Господь каже: «Хоча всі планети і всесвіти покояться на Моїй незбагненній енерґії, Я, Верховний Бог-Особа, стою осторонь них». Такою є незбагненна могутність Господа.

У ведичному словнику Нірукті сказано: йуджйате ’нена дурґгат̣ешу ка̄рйешу — «Верховний Господь віддається незбагненно чудесним розвагам, виявляючи Свої енерґії». У Нього в розпорядженні є різноманітні могутні енерґії, і рішення, які Він приймає — остаточні. Саме так слід розуміти Верховного Бога-Особу. Ми можемо мати намір зробити щось, але стільки перепон виникає на нашому шляху, що іноді неможливо влаштувати все так, як того хотілося б. Але якщо Кр̣шн̣а бажає зробити що-небудь, то просто з Його волі все здійснюється настільки досконало, що ніхто не може збагнути, як це відбувається. Господь пояснює це так: хоча Він і підтримує й забезпечує всім необхідним усе матеріальне творіння, Сам Він не торкається його. Все створюється, все підтримується, все зберігається і все знищується просто з Його верховної волі. Немає різниці між Його розумом і Ним Самим (на відміну од нас і нашого теперішнього матеріального розуму), бо Він — абсолютний дух. Водночас Господь присутній у всьому, але звичайна людина не може зрозуміти, яким чином Він присутній особисто. Він відмінний од матеріального проявлення, однак усе тримається на Ньому. Це пояснено тут як йоґам аіш́варам, містична сила Верховного Бога-Особи.

Текст

йатга̄ка̄ш́а-стгіто нітйам̇
ва̄йух̣ сарватра-ґо маха̄н
татга̄ сарва̄н̣і бгӯта̄ні
мат-стга̄нı̄тй упадга̄райа

Послівний переклад

йатга̄—зовсім як; а̄ка̄ш́а-стгітах̣—розташований у небі; нітйам—завжди; ва̄йух̣—вітер; сарватра-ґах̣—що дме повсюди; маха̄н—великий; татга̄—подібно; сарва̄н̣і бгӯта̄ні—усі створені істоти; мат-стга̄ні—перебувають в Мені; іті—таким чином; упадга̄райа—спробуй зрозуміти.

Переклад

Спробуй зрозуміти: як і могутній вітер, що дме повсюди, завжди залишається в небі, так усі створені істоти завжди перебувають в Мені.

Коментар

Звичайній людині майже неможливо збагнути, яким чином величезне матеріальне творіння спочиває в Господі. Однак, Господь наводить приклад, що допомогає нам зрозуміти це. Небо, можливо, є найбільше проявлення, яке ми можемо собі уявити. І в цьому небі вітер або повітря — найбільший прояв космосу. Переміщення повітря впливає на розвій і рух усього. Але яким би могутнім не був вітер, він існує лише в межах неба, і зовні неба вітру немає. Так само, всі гідні подиву космічні проявлення існують з вищої Божої волі, і їх усіх підпорядковано цій верховній волі. Взагалі кажуть, що і травинка не ворухнеться без волі на те Верховного Бога-Особи. Отже, все рухається з Його волі: з Його волі все твориться, все зберігається і все знищується. Він, проте, стоїть осторонь усього, як небо, що його не торкаються ніякі переміщення повітря.

В Упанішадах сказано: йад-бгı̄ша̄ ва̄тах̣ павате — «вітер віє саме із страху перед Верховним Господом». (Таіттірı̄йа Упанішада 2.8.1). В Бр̣хад-а̄ран̣йака Упанішаді (3.8.9) сказано: етасйа ва̄ акшарасйа праш́а̄сане ґа̄рґі сӯрйа-чандрамасау відгр̣тау тішт̣гата етасйа ва̄ акшарасйа праш́а̄сане ґа̄рґі дйа̄в-а̄пр̣тгівйау відгр̣тау тішт̣гатах̣ — «згідно з вищим велінням, під наглядом Верховного Бога-Особи рухаються Місяць, Сонце та всі інші великі планети». І в Брахма-сам̇гіті (5.52) також сказано:

йач-чакшур еша савіта̄ сакала-ґраха̄н̣а̄м̇
ра̄джа̄ самаста-сура-мӯртір аш́еша-теджа̄х̣
йасйа̄джн̃айа̄ бграматі самбгр̣та-ка̄ла-чакро
ґовіндам а̄ді-пурушам̇ там ахам̇ бгаджа̄мі

Це опис руху Сонця. Тут сказано, що Сонце вважають оком Верховного Господа і що воно наділене могутньою властивістю поширювати тепло і світло. І все ж таки воно рухається по визначеній орбіті, з наказу і згідно з верховною волею Ґовінди. Отже, в ведичній літературі ми знаходим свідчення того, що матеріальне проявлення, яке здається нам таким чудовим і величним, перебуває під повним контролем Верховного Бога-Особи. Про це йтиме мова в дальших віршах цієї глави.

Текст

сарва-бгӯта̄ні каунтейа
пракр̣тім̇ йа̄нті ма̄міка̄м
калпа-кшайе пунас та̄ні
калпа̄дау віср̣джа̄мй ахам

Послівний переклад

сарва-бгӯта̄ні—усі створені істоти; каунтейа—син Кунтı̄; пракр̣тім—в природу; йа̄нті—входять; ма̄міка̄м—Мою; калпа-кшайе— наприкінці віків; пунах̣—знову; та̄ні—усі ті; калпа-а̄дау—на початку віків; віср̣джа̄мі—створюю; ахам—Я.

Переклад

О сину Кунтı̄, наприкінці віків усі матеріальні проявлення входять в Мою природу, а на початку наступних Своєю могутністю Я творю їх знову.

Коментар

Творіння, збереження і знищення матеріального космічного проявлення цілковито залежать від вищої волі Верховного Бога-Особи. «Наприкінці віків» означає «із смертю Брахми». Брахма живе сто років, і один його день налічує 4 300 000 000 наших земних років. Його ніч триває стільки ж. Місяць його життя складається з тридцяти таких днів і ночей, а його рік складається з дванадцяти місяців. Через сто таких років, коли Брахма̄ вмирає, всесвіт спустошується, тобто знищується, це означає, що енерґія, яку виявив Верховний Господь, знов повертається в Нього. Потім знову, коли це потрібно, космічний світ проявляється з волі Господа: Баху сйа̄м — «хоча Я один, Я стаю багатьма». Так гласить ведичний афоризм (Чга̄ндоґйа Упанішада 6.2.3). Господь поширює Себе через матеріальну енерґію, і все космічне проявлення виникає знову.

Текст

пракр̣тім̇ сва̄м авашт̣абгйа
віср̣джа̄мі пунах̣ пунах̣
бгӯта-ґра̄мам імам̇ кр̣тснам
аваш́ам̇ пракр̣тер ваш́а̄т

Послівний переклад

пракр̣тім — матеріальну природу; сва̄м — Моєї власної сутності; авашт̣абгйа—входячи в; віср̣джа̄мі—Я створюю; пунах̣ пунах̣— знову й знову; бгӯта-ґра̄мам—весь космічний прояв; імам—цей; кр̣тснам—загалом; аваш́ам—сам по собі; пракр̣тех̣—сили природи; ваш́а̄т—з обов’язку.

Переклад

Весь космічний порядок підвладний Мені. Згідно Моєї волі і задуму він автоматично проявляється знову й знову, і з Моєї волі він знищується під кінець.

Коментар

Матеріальний світ є виявом нижчої енерґії Верховного Бога-Особи. Це вже пояснювалося кілька разів. Під час творення матеріальна енерґія, махат-таттва, вивільняється, і Господь входить у неї в формі Свого першого пуруша-втілення, Маха̄-Вішн̣у. Він покоїться в причинному океані й видихає незліченні всесвіти. В кожний всесвіт Господь знову входить як Ґарбгодакаш́а̄йı̄ Вішн̣у. Всі світи створено таким чином. Далі Господь виявляє Себе як Кшı̄родакаш́а̄йı̄ Вішн̣у, і цей Вішн̣у входить у все, — навіть в атом. Це пояснюється тут. Він входить у все.

Щодо живих істот, то ними запліднюється матеріальна природа і залежно від своїх минулих дій вони посідають різні становища. Так починається діяльність матеріального світу. Діяльність різних видів живих істот починається з найпершого моменту творення. Неправильно вважати, що все еволюціонує. Різні види живих істот створюються одразу, разом із всесвітом. Люди, тварини, звірі, птахи — все створюється одночасно, тому що бажання, які живі істоти мали в момент минулого знищення, виявляються знову. Слово аваш́ам тут ясно вказує на те, що живі істоти не мають нічого спільного з процесом творення. Просто знову виявляється становище, в якому вони перебували в їхньому минулому житті в період минулого творення і все це здійснюється лише з волі Всевишнього. Такою є незбагненна могутність Верховного Бога-Особи. І Він нічим не зв’язаний з усіма різними видами життя, що створені з Його волі. Творення відбувається для того, щоб дати можливість різним живим істотам виявити свої нахили, і після творення Господь не втручається в подальші події.

Текст

на ча ма̄м̇ та̄ні карма̄н̣і
нібадгнанті дганан̃джайа
уда̄сı̄на-вад а̄сı̄нам
асактам̇ тешу кармасу

Послівний переклад

на—ніколи; ча—також; ма̄м—Мене; та̄ні—усі ті; карма̄н̣і—діяльність; нібадгнанті—зв’язують; дганан̃джайа—завойовник багатств; уда̄сı̄на-ват — нейтрально; а̄сı̄нам — розташованого; асактам—без прихильності; тешу—до тієї; кармасу—діяльності.

Переклад

О Дганан̃джайа, вся ця робота не сковує Мене. Я завжди незалежний від усієї матеріальної діяльності й перебуваю в нейтральному становищі.

Коментар

У зв’язку з цим не слід думати, що Верховний Бог- Особа бездіяльний. В духовному світі Він завжди проводить Свій час у розвагах. В Брахма-сам̇гіті (5.6) сказано: а̄тма̄ра̄масйа тасйа̄сті пракр̣тйа̄ на сама̄ґамах̣ — «Він завжди заглиблений в Свою вічну, сповнену блаженства духовну діяльність, і Він не має нічого спільного з матеріальною діяльністю». Матеріальну діяльність виконують різні Його потенції. Господь завжди нейтральний стосовно матеріальної діяльності створеного світу. На таку нейтральність вказує тут слово уда̄сı̄на-ват. Хоча Господь повністю контролює всю матеріальну діяльність аж до найменших деталей, Він посідає нейтральне становище. Можна навести приклад судді, який сидить на своєму місці в суді. Багато чого відбувається з його наказу: когось вішають, когось садять за ґрата, хтось отримує величезне багатство — суддя ж залишається безстороннім. Він не має нічого спільного з усіма цими втратами і здобутками. Так само й Господь завжди безсторонній, хоча Він тримає в Своїх руках усі галузі діяльності. У Веда̄нта-сӯтрі (2.1.34) стверджується: ваішамйа-наірґгр̣н̣йе на — «Він перебуває поза двоїстістю матеріального світу». Він трансцендентний щодо цієї двоїстості. Він також не прив’язаний до творення і знищення матеріального світу. Живі істоти відповідно до своїх минулих вчинків дістають різні тіла різних форм життя, і Господь не втручається в це.

Текст

майа̄дгйакшен̣а пракр̣тіх̣
сӯйате са-чара̄чарам
хетуна̄нена каунтейа
джаґад віпарівартате

Послівний переклад

майа̄ — Мною; адгйакшен̣а — наглядом; пракр̣тіх̣ — матеріальна природа; сӯйате—проявляє; са—обидва; чара-ачарам—рухоме й нерухоме; хетуна̄—причиною; анена—цим; каунтейа—син Кунтı̄; джаґат—космічне проявлення; віпарівартате—працює.

Переклад

Матеріальна природа, що є однією з Моїх енерґій, працює під Моїм наглядом, о сину Кунтı̄, виробляючи всі рухомі й нерухомі істоти. Під її керуванням це проявлення твориться і знищується знову й знову.

Коментар

Тут ясно сказано, що Верховний Господь, хоча Він і стоїть осторонь будь-якої діяльності матеріального світу, залишається верховним правителем. Верховний Господь — це вища воля і передумова матеріального проявлення, але розпорядником у матеріальному світі є матеріальна природа. Кр̣шн̣а також запевняє в Бгаґавад-ґı̄ті, що Він — батько всіх живих істот, у всіх їхніх формах і видах. Батько вносить сім’я в утробу матері для того, щоб народилася дитина, так само і Верховний Господь одним Своїм поглядом вносить усі живі істоти в утробу матеріальної природи, і вони виходять звідти в різних формах і видах, згідно з їхньою минулою діяльністю та бажаннями. Всі живі істоти, хоча їх і народжено через погляд Верховного Господа, отримують свої відповідні тіла згідно із своїми минулими вчинками і бажаннями. Відтак, Господь не зв’язаний безпосередньо з матеріальним творінням. Він просто кидає погляд на матеріальну природу, від чого вона збуджується, і все негайно створюється. Господь кидає погляд на матеріальну природу, і, звичайно, тим самим Він виконує певну діяльність; але безпосередньо Він ніяк не зв’язаний з проявленням матеріального світу. В смр̣ті наведено такий приклад: якщо людина бачить перед собою запашну квітку, то своїм нюхом вона сприймає її аромат, хоча квітка і нюх відокремлені одне від одного. Схожий зв’язок існує також між матеріальним світом і Верховним Богом-Особою. Насправді ж, Він не має нічого спільного з матеріальним світом, Він лише творить його за допомогою Свого погляду й визначає його шляхи. Загалом, матеріальна природа без нагляду Верховного Бога-Особи непрацездатна. Верховна Особистість, проте, відокремлена від будь-якої матеріальної діяльності.

Текст

аваджа̄нанті ма̄м̇ мӯд̣га̄
ма̄нушı̄м̇ танум а̄ш́рітам
парам̇ бга̄вам аджа̄нанто
мама бгӯта-махеш́варам

Послівний переклад

аваджа̄нанті—зневажають; ма̄м—Мене; мӯд̣га̄х̣—нерозумні люди; ма̄нушı̄м—в людській подобі; танум—тіло; а̄ш́рітам—того, хто приймає; парам — трансцендентного; бга̄вам — природи; аджнантах̣—без знання; мама—Моєї; бгӯта—усього, що існує; маха̄-ı̄ш́варам—вищого володаря.

Переклад

Дурні зневажають Мене, коли Я з’являюсь в образі людини. Вони не знають моєї трансцендентної природи Верховного Господа, владного над усім сущим.

Коментар

З попередніх пояснень стає зрозумілим, що Верховний Бог-Особа, хоча і з’являється в людській подобі, не є звичайною людиною. Бог-Особа, який керує творенням, підтримуванням і знищенням усього космічного проявлення, не може бути людською істотою. І все ж таки багато людей, бідних на розум, вважають Кр̣шн̣у просто могутньою людиною й нічим більше. Насправді ж Він — одвічна Верховна Особистість, як це підтверджується в Брахма-сам̇гіті (ı̄ш́варах̣ парамах̣ кр̣шн̣ах̣): Він — Верховний Господь.

Існує багато ı̄ш́вар, керівників, і всі вони різні за ранґом. В матеріальному світі в якомусь апараті управління можна зустріти директорів та офіційних осіб, над ними — секретар, що підпорядкований міністрові, а над міністром — президент. Кожний з названих людей чимось керує і кожного з них контролює хтось вищий. У Брахма-сам̇гіті сказано, що Кр̣шн̣а — верховний управитель; безсумнівно, як в матеріальному світі, так і в духовному є чимало керівників, але Кр̣шн̣а — верховний правитель (ı̄ш́варах̣ парамах̣ кр̣шн̣ах̣), і тіло Його — сач-чід-а̄нанда, нематеріальне.

Матеріальні тіла не здатні вершити дива, які було описано в попередніх віршах. Його ж тіло вічне, сповнене блаженства і знання. Хоча Він не є звичайною людиною, невігласи не розуміють цього і зневажають Його. Його тіло названо тут ма̄нушı̄м, тому що Він діє зовсім як людина, друг Арджуни, політик, якого втягнуто в битву на Курукшетрі. Багато в чому Він діє як звичайна людина, але насправді Його тіло сач-чід-а̄нанда-віґраха—вічне блаженство й абсолютне знання. Мовою Вед це звучить як сач-чід-а̄нанда-рӯпа̄йа кр̣шн̣а̄йа: «Я схиляюсь в пошані перед Верховним Богом-Особою, Кр̣шн̣ою, який є вічна блаженна форма знання» (Ґопа̄ла-та̄панı̄ Упанішада 1.1). У Ведах є й інші згадки про це. Там екам̇ ґовіндам: «Ти — Ґовінда, Який приносить насолоду почуттям і радість коровам». Сач-чід-а̄нанда-віґраха: «І Твоя форма трансцендентна, сповнена знання, блаженства і вічності». (Ґопа̄ла-та̄панı̄ Упанішада 1.38)

Незважаючи на трансцендентні властивості тіла Господа Кр̣шн̣и, сповненого блаженства і знання, є багато так званих «вчених» і коментаторів Бгаґавад-ґı̄ти, які зневажають Кр̣шн̣у, ставлячись до Нього як звичайної людини. Завдяки якійсь благочестивій діяльності в минулому житті, вони можуть народжуватись геніями, але таке їхнє уявлення про Кр̣шн̣у є наслідком низького рівня знань. Такий учений є мӯд̣га, бо тільки нерозумні вважають Кр̣шн̣у за звичайну людську істоту, не відаючи про приховану потаємну діяльність Верховного Господа і Його різних енерґій. Вони не знають, що тіло Кр̣шн̣и — це символ довершеного знання й блаженства, що Він — володар усього сущого, і що Він може дарувати звільнення кожному. Вони зневажають Його, бо не відають, що Кр̣шн̣а наділений безліччю трансцендентних якостей.

Не знають вони і того, що сама поява Верховного Бога-Особи в матеріальному світі — це проявлення Його внутрішньої енерґії. Він є володар матеріальної енерґії. Тут Господь знову заявляє — як це вже пояснювалось у деяких місцях, — що матеріальна енерґія, хоча вона і дуже могутня (мама ма̄йа̄ дуратйайа̄), перебуває цілком під Його владою, і що той, хто вручає себе Йому, вивільнюється з рабства матеріальної енерґії. Якщо душа, вручивши себе Кр̣шн̣і, може позбутись впливу матеріальної енерґії, то як же Верховний Господь, який керує творенням, підтримуванням і знищенням усієї космічної природи, може мати матеріальне тіло, подібно до нас? Отже, таке уявлення про Кр̣шн̣у — цілковита безглуздість. Але обмежені люди не можуть збагнути, як це Кр̣шн̣а, являючи Себе у людській подобі, може бути водночас повелителем усіх атомів і всього гігантського проявлення всесвітньої форми, тобто — Верховним Богом-Особою. Величезне і найдрібніше перебуває поза їхнім розумінням, і вони не можуть уявити собі, що істота, яка має людську подобу, може водночас керувати як нескінченним, так і найдрібнішим. І хоча Він контролює як нескінченне так і обмежене, Він перебуває осторонь цього прояву. Щодо Його йоґам аіш́варам, Його незбагненної трансцендентної енерґії, то кажуть, що Він може керувати нескінченним і обмеженим водночас, Сам залишаючись осторонь. Хоча вбогі на розум люди не можуть уявити собі, як Кр̣шн̣а, який являє Себе у людській подобі, може керувати безконечним і обмеженим, чисті віддані визнають це, бо знають, що Кр̣шн̣а — це Верховний Бог-Особа. І тому вони цілковито віддаються Йому і заглиблюються в свідомість Кр̣шн̣и, любовне служіння Господу.

Існує багато розбіжностей між імперсоналістами та персоналістами щодо явлення Господа в людському образі. Але звернімось до Бгаґавад-ґı̄ти і Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам, авторитетних джерел, що викладають науку про Кр̣шн̣у, і нам стане зрозумілим, що Кр̣шн̣а є Верховний Бог-Особа. Кр̣шн̣а не звичайна людина, хоча він і явився на Землю в людській подобі. В першій главі першої пісні Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам описано, як мудреці, очолювані Ш́аунакою, почали розпитувати про діяння Кр̣шн̣и такими словами:

кр̣тава̄н кіла карма̄н̣і
саха ра̄мен̣а кеш́ава̄х̣
аті-мартйа̄ні бгаґава̄н
ґӯд̣гах̣ капат̣а-ма̄н̣ушах̣

«Господь Ш́рı̄ Кр̣шн̣а, Верховний Бог-Особа, як і Балара̄ма, видавав себе за людину, і, прибравши такого образу, здійснив багато надлюдських діянь» (Бга̄ґ. 1.1.20). Явлення Господа у вигляді людини спантеличує недалеких людей. Жодна людина не здатна на ті чудові вчинки, що їх здійснив Кр̣шн̣а, коли був присутній на Землі. Кр̣шн̣а представ перед Своїми батьком та матір’ю, Васудевою й Девакı̄, чотирируким, але після молитв батьків Він перемінився на звичайну дитину. Як сказано у Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам (10.3.46): бабгӯва пра̄кр̣тах̣ ш́іш́ух̣ — «Він став геть як звичайна дитина, звичайна людська істота». В одинадцятій главі Бгаґавад-ґı̄ти розповідається, як Арджуна молився про те, щоб побачити чотирируку форму Кр̣шн̣и (тенаіва рӯпен̣а чатур-бгуджена). Явивши йому цю форму, Кр̣шн̣а, зглянувшись на прохання Арджуни, знову прибрав одвічної людиноподібної форми (ма̄нушам̇ рӯпам). Такі різноманітні специфічні достоїнства Верховного Господа зовсім не властиві пересічній людській істоті.

Деякі з тих, кого заражено філософією ма̄йа̄ва̄дı̄, зневажають Кр̣шн̣у й цитують один вірш із Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам (3.29.21), щоб довести, нібито Кр̣шн̣а — звичайна людина. Ахам̇ сарвешу бгӯтешу бгӯта̄тма̄вастгітах̣ сада̄: «Всевишній присутній в кожній живій істоті». Але чи не краще звернутись до тлумачень цього вірша такими а̄ча̄рйами ваішн̣ав, як Джı̄ва Ґосва̄мı̄ й Віш́вана̄тга Чакравартı̄ Т̣га̄кура, ніж слідувати інтерпретаціям неавторитетних осіб, що насміхаються з Кр̣шн̣и. Джı̄ва Ґосва̄мі в коментарі на цей вірш каже, що Кр̣шн̣а, в Своїй повновладній експансії у формі Парама̄тми перебуває в усіх істотах, рухомих і нерухомих, як Наддуша, тому, кожний новонавернений відданий, який зосереджує свою увагу лише на арча̄-мӯрті, образі Верховного Господа в храмі, але не шанує інших живих істот, даремно поклоняється Господньому образу. Існують три різновиди відданих, і новонавернені серед них перебувають на нижчому ступені. Відданий-неофіт більше уваги приділяє мӯрті, Божеству в храмі, ніж іншим відданим, і Віш́вана̄тга Чакравартı̄ Т̣га̄кура попереджує, що такий умонастрій слід змінити. Відданому слід зрозуміти, що Кр̣шн̣а присутній в серці кожного як Парама̄тма̄, і тому кожне тіло є втіленням, або храмом Верховного Господа, і отже, йому слід виявляти таку ж шану, як Господньому храмові, бо Парама̄тма̄ мешкає в кожному і в усіх тілах. Тому до всіх слід ставитись з належною пошаною, не нехтуючи ніким.

Є чимало імперсоналістів, які з презирством ставляться до поклоніння в храмі. Вони кажуть, що, мовляв, Бог перебуває всюди, тож навіщо поклонятись Йому саме в храмі? Але якщо Бог є скрізь, хіба Він не присутній і в храмі чи в мӯрті? Суперечка імперсоналістів та персоналістів може тривати вічно, але досконалий відданий у свідомості Кр̣шн̣и знає, що, хоча Кр̣шн̣а залишається Верховною Особою, Він — всюдисущий. Це знаходить підтвердження в Брахма-сам̇гіті. Хоча Його особиста обитель — Ґолока Вр̣нда̄вана і Він завжди перебуває там, все ж таки Він, у формі Своїх різноманітних енерґій і в Своїй повновладній експансії присутній скрізь, у всіх частинах матеріального і духовного творіння.

Текст

моґга̄ш́а̄ моґга-карма̄н̣о
моґга-джн̃а̄на̄ вічетасах̣
ра̄кшасı̄м а̄сурı̄м̇ чаіва
пракр̣тім̇ мохінı̄м̇ ш́ріта̄х̣

Послівний переклад

моґга-а̄ш́а̄х̣—розчаровані в своїх сподіваннях; моґга-карма̄н̣ах̣— яких завела в безвихідь кармічна діяльність; моґга-джн̃а̄нах̣—збиті з пуття помилковим знанням; вічетасах̣—спантеличені; ра̄кшасı̄м—демонічної; а̄сурı̄м—атеїстичної; ча—і; ева—неодмінно; пракр̣тім — природи; мохінı̄м — що бентежить; ш́ріта̄х̣ — знаходячи притулок.

Переклад

Людей, введених таким чином в оману, приваблюють демонічні, безбожні погляди. В стані омани всі їхні надії на визволення, вся їхня кармічна діяльність й плекання знань терплять поразку.

Коментар

Є чимало відданих, які вважають, що вони перебувають в свідомості Кр̣шн̣и й віддано служать Господу, але серцем вони не визнають Верховного Бога-Особу, Кр̣шн̣у, як Абсолютну Істину. Їм не пощастить скуштувати плодів відданого служіння — повернення назад до Бога. Так само люди, які вдаються до релігійної діяльності заради вигоди і розраховують зрештою звільнитись з матеріальних тенет, також не досягнуть успіху, тому що вони не сприймають серйозно Верховного Бога-Особу. Іншими словами, людей, які кепкують з Кр̣шн̣и, вважають демонами, тобто безбожниками. А такі демони-лиходії, як про це сказано у сьомій главі Бгаґавад-ґı̄ти, ніколи не віддаються Кр̣шн̣і. Тому їхні розумування, за допомогою яких вони хочуть добратись до Абсолютної Істини, приводять їх до хибного висновку, що звичайна людська істота і Кр̣шн̣а — одне й те ж саме. Дійшовши цієї думки, такі люди вважають, що тіло кожної людської істоти просто є покриття матеріальної природи, й, тільки-но людина звільниться від цього матеріального тіла, зникне різниця між нею і Богом. Ця спроба стати єдиним з Кр̣шн̣ою — помилкова й тому приречена на невдачу. Такий демонічно-атеїстичний розвиток духовного знання завжди несприятливий. Даний вірш вказує саме на це. Такі люди не можуть засвоїти знання, які містяться в ведичній літературі, Веда̄нта-сӯтрі та Упанішадах.

Тому, це велика образа — вважати Кр̣шн̣у, Верховного Бога- Особу, за звичайну людину. Ті, що так роблять, напевне перебувають в омані, бо не можуть збагнути вічної форми Кр̣шн̣и. У Бр̣хад-вішн̣у-смр̣ті ясно сказано:

йо ветті бгаутікам̇ дехам̇
кр̣шн̣асйа парама̄тманах̣
са сарвасма̄д бахіш-ка̄рйах̣
ш́раута-сма̄рта-відга̄натах̣
мукгам̇ тасйа̄валокйа̄пі
са-челам̇ сна̄нам а̄чарет

«Того, хто вважає тіло Кр̣шн̣и матеріальним, слід усунути від усіх обрядів і дій, описаних в ш́руті й смр̣ті. І якщо кому-небудь доведеться побачити обличчя такої людини, йому слід негайно омитись у водах Ґанґи, щоб очиститись від зарази. Люди глузують з Кр̣шн̣и, тому що вони заздрять Верховному Богові-Особі. Їх неминуча доля — знову й знову народжуватись в безбожних та демонічних формах життя. Їхнє істинне знання навічно оповите невіглаством і вони поступово деґрадують, опускаючись до найтемнішої області творіння».

Текст

маха̄тма̄нас ту ма̄м̇ па̄ртга
даівı̄м̇ пракр̣тім а̄ш́ріта̄х̣
бгаджантй ананйа-манасо
джн̃а̄тва̄ бгӯта̄дім авйайам

Послівний переклад

маха̄-а̄тма̄нах̣—великі душі; ту—але; ма̄м—Мені; па̄ртга—син Пр̣тги; даівı̄м—божественній; пракр̣тім—природі; а̄ш́ріта̄х̣—знайшовши притулок у; бгаджанті—служать; ананйа-манасах̣—не відхиляючи розуму; джн̃а̄тва̄—знаючи; бгӯта—творіння; а̄дім—джерело; авйайам—невичерпний.

Переклад

Великі душі, о сину Пр̣тги, що непідвладні омані, перебувають під захистом божественної природи. Вони цілком присвячують себе відданому служінню, тому що знають, що Я — Верховний Бог-Особа, одвічний і невичерпний.

Коментар

У цьому вірші визначено, хто такий маха̄тма̄. Перша ознака маха̄тми полягає в тому, що він уже перебуває в божественній природі. Він не підлягає природі матеріальній. Як же цього досягти? Пояснення дано в сьомій главі: той, хто віддається Верховному Богові-Особі, Ш́рı̄ Кр̣шн̣і, одразу ж вивільнюється з-під влади матеріальної природи. Такою є особлива якість маха̄тми. Як тільки людина віддає свою душу Верховному Богові- Особі, вона вивільнюється з-під впливу матеріальної природи. Це перший крок. Оскільки жива істота належить до межової енерґії, то, звільнившись щойно з-під впливу матеріальної природи, вона переходить у відання природи духовної, яку називають даівı̄ пракр̣ті, божественною природою. Отже, коли індивід вдосконалюється таким шляхом, — віддавшись Верховному Богові-Особі — він досягає рівня великої душі, маха̄тми.

Маха̄тма̄ вже не відвертає своєї уваги від Кр̣шн̣и, бо він переконаний, що Кр̣шн̣а — одвічна Верховна Особа, причина всіх причин. Щодо цього в нього нема сумнівів. Стати маха̄тмою, тобто великою душею, можна, якщо спілкуватись з іншими маха̄тма̄ми, чистими відданими. Чистих відданих не приваблюють навіть інші форми Кр̣шн̣и, такі, наприклад, як чотирирукий Маха̄-Вішн̣у. Їх вабить лише дворука форма Кр̣шн̣и. Їм не до вподоби інші аспекти Кр̣шн̣и, як і байдужі вони до будь-яких форм напівбогів або людських істот. Вони споглядають тільки Кр̣шн̣у, перебуваючи в свідомості Кр̣шн̣и. Вони завжди зосереджені й непохитні у відданому служінні Господеві в свідомості Кр̣шн̣и.

Текст

сататам̇ кı̄ртайанто ма̄м̇
йатанташ́ ча др̣д̣га-врата̄х̣
намасйанташ́ ча ма̄м̇ бгактйа̄
нітйа-йукта̄ упа̄сате

Послівний переклад

сататам—завжди; кı̄ртайантах̣—оспівуючи; ма̄м—Мене; йатантах̣—гаряче прагнучи; ча—також; др̣д̣га-врата̄х̣—рішуче; намасйантах̣—пропонуючи шанобливі поклони; ча—також; ма̄м—Мені; бгактйа̄—у відданості; нітйа-йукта̄х̣—безупинно зайняті; упа̄сате—поклоняються.

Переклад

Завжди оспівуючи Мою славу, схиляючись у шані переді Мною, цілеспрямовано скеровуючи свої зусилля, ці великі душі постійно поклоняються Мені з любов’ю та відданістю.

Коментар

ПОЯСНЕННЯ: Маха̄тму не можна виробити, просто навісивши цей ярлик на пересічну людину. Тут наведено його ознаки: маха̄тма̄ постійно оспівує славу Кр̣шн̣и, Верховного Бога-Особи. В нього нема інших справ. Він завжди прославляє Господа. Іншими словами, він не імперсоналіст. Прославляти Господа означає вихваляти Його святе ім’я, Його одвічну форму, Його трансцендентні якості і Його надзвичайні ігри та розваги. Маха̄тма̄ прославляє все це, тобто він прив’язаний до Верховного Бога-Особи.

Згідно з Бгаґавад-ґı̄тою того, хто прихильний до безособистісного вияву Верховного Господа, брахмаджйоті, не можна вважати маха̄тмою. Про таких людей мова йде в наступному вірші. Маха̄тма̄ завжди поглинутий різноманітною діяльністю у відданому служінні, як це описано в Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам: він слухає про Вішн̣у та оспівує лише Його, а не якогось напівбога або людську істоту. Ось що таке відданість: ш́раван̣ам̇ кı̄ртанам̇ вішн̣ох̣ і смаран̣ам — стан, за якого людина постійно пам’ятає про Нього. Такий маха̄тма̄ непохитно прагне досягти, врешті-решт, спілкування з Верховним Господом в одній з п’яти трансцендентних рас. Для цього всю свою діяльність, свої розум, тіло й голос, — все, що у нього є, він присвячує служінню Верховному Господеві, Ш́рı̄ Кр̣шн̣і. Це і є цілковите усвідомлення Кр̣шн̣и.

У відданому служінні існує певна визначена діяльність, така, як піст у деякі дні, наприклад, на одинадцятий день після молодика та місяця вповні, ека̄даші, та на день явлення Господа. Всі ці правила та приписи великі а̄ча̄рйі пропонують тим, хто дійсно бажає досягти спілкування з Верховним Богом-Особою у трансцендентному світі. Маха̄тми, великі душі, суворо дотримуються всіх правил і приписів, і вони, безумовно, досягають бажаної мети.

Як було описано в другому вірші цієї глави, віддане служіння Господеві не тільки легке само по собі, але й приносить людині радість і щастя. Немає потреби накладати на себе суворі покути й дотримуватись аскези. Людина може просто прожити це життя у відданому служінні Господеві під керівництвом досвідченого духовного вчителя, залишаючись тим, ким вона є — сімейною людиною, саннйа̄сı̄ або брахмача̄рı̄, де завгодно і за будь-якого становища вона може віддано служити Верховному Богові-Особі й стати маха̄тмою — великою душею.

Текст

джн̃а̄на-йаджн̃ена ча̄пй анйе
йаджанто ма̄м упа̄сате
екатвена пр̣тгактвена
бахудга̄ віш́вато-мукгам

Послівний переклад

джн̃а̄на-йаджн̃ена—плекаючи знання; ча—також; апі—неодмінно; анйе—інші; йаджантах̣—приносячи в жертву; ма̄м—Мені; упа̄сате—поклоняються; екатвена—у єдності; пр̣тгактвена—у відокремленості; бахудга̄—у різноманітності; віш́ватах̣-мукгам—і у всесвітній формі.

Переклад

Інші ж, чия жертва полягає у розвитку знань, поклоняються Верховному Господеві як єдиному і неповторному, як різноманітності того, що існує, і в Його всесвітній формі.

Коментар

Цей вірш підсумовує зміст попередніх. Господь каже Арджуні, що того, хто цілком перебуває в свідомості Кр̣шн̣и і не знає нічого, крім Кр̣шн̣и, називають маха̄тмою; крім того є й такі особистості, що не досягли рівня маха̄тми, але теж так чи інакше поклоняються Кр̣шн̣і. Деяких з них вже було описано: це ті, хто страждає, нужденні, допитливі, а також ті, хто прагне знань. Але є ще й інші, вони стоять нижче, і їх поділяють на три групи: 1) ті, хто вшановує себе як єдиного із Верховним Господом; 2) ті, що вигадують якусь форму Верховного Господа й вшановують її; 3) ті, що визнають всесвітню форму Верховного Бога-Особи, віш́ва-рӯпу, і поклоняються їй. З вищеперелічених, люди найнижчого класу, що поклоняються собі як Верховному Господеві, вважаючи себе моністами, найбільш численні. Такі люди вважають себе за Всевишнього Господа і в такому настрої вшановують себе. Це також є свого роду поклоніння Богові, тому що вони можуть зрозуміти, що насправді вони не є матеріальне тіло, але духовна душа, принаймні, така думка переважає. Так звичайно шанують Верховного Господа імперсоналісти. Дальший клас включає в себе шанувальників напівбогів, тих, хто вважає, що будь-яка форма є формою Верховного Господа. А третій клас включає в себе тих, хто не може осягти нічого поза проявленням матеріального всесвіту. Вони вважають, що всесвіт — це верховне живе тіло, тобто верховна реальність і вшановують його. Але всесвіт — також Господня форма.

Текст

ахам̇ кратур ахам̇ йаджн̃ах̣
свадга̄хам ахам аушадгам
мантро ’хам ахам ева̄джйам
ахам аґнір ахам̇ хутам

Послівний переклад

ахам—Я; кратух̣—ведичний ритуал; ахам—Я; йаджн̃ах̣—жертвопринесення згідно з смр̣ті; свадга̄—піднесення; ахам—Я; ахам—Я; аушадгам—лікарська рослина; мантрах̣—трансцендентне оспівування; ахам—Я; ахам—Я; ева—неодмінно; а̄джйам—розтоплене масло; ахам—Я; аґніх̣—вогонь; ахам—Я; хутам—підношення.

Переклад

Але Я — і обряд, і жертвопринесення, Я — вшановування предків, цілюща трава і трансцендентний спів. Я і масло, і вогонь, і підношення.

Коментар

Ведичне жертвопринесення, що відоме як джйотішт̣ома — це також Кр̣шн̣а, і Він також — маха̄-йаджн̃а̄, згадувана в смр̣ті. Дари, які підносять Пітр̣лоці, тобто жертвопринесення для задоволення Пітр̣локи, і які є своєрідним наркотиком у вигляді очищеного масла, — також Кр̣шн̣а. Мантри, що їх співають в зв’язку з цим, — також є Кр̣шн̣а. Й багато інших страв, призначених для жертвопринесення, які виробляють з молочних продуктів, також є Кр̣шн̣а. Вогонь — це також Кр̣шн̣а, бо вогонь є одним з п’яти матеріальних елементів і його вважають за відокремлену енерґію Кр̣шн̣и. Іншими словами, взагалі, всі жертвопринесення, що їх рекомендують Веди в розділі карма-ка̄н̣да, також є Кр̣шн̣а. Іншими словами, якщо хтось присвячує себе відданому служінню Кр̣шн̣і, слід розуміти, що він здійснює всі жертвопринесення, які рекомендують Веди.

Текст

піта̄хам асйа джаґато
ма̄та̄ дга̄та̄ піта̄махах̣
ведйам̇ павітрам ом̇ка̄ра
р̣к са̄ма йаджур ева ча

Послівний переклад

піта̄ — батько; ахам — Я; асйа — цього; джаґатах̣ — всесвіту; ма̄та̄—мати; дга̄та̄—той, хто підтримує; піта̄махах̣—дід; ведйам— предмет пізнання; павітрам—те, що очищує; ом̇-ка̄рах̣—склад ом̇; р̣кР̣ґ Веда; са̄маСа̄ма Веда; йаджух̣Йаджур Веда; ева—неодмінно; ча—і.

Переклад

Я — батько всесвіту і мати, опора і прадід його. Я — об’єкт пізнання, і той, хто очищує, і Я — склад ом̇. Я також Р̣ґ, Са̄ма і Йаджур Веда.

Коментар

Всезагальні космічні творіння, рухомі і нерухомі, виявляються завдяки різноманітній діяльності енерґії Кр̣шн̣и. В матеріальному існуванні ми вступаємо в різноманітні стосунки з різними живими істотами, які являють собою межову енерґію Кр̣шн̣и, але в процесі проявлення пракр̣ті, деякі з них виступають в ролі наших батьків, матерів, дідів тощо, хоча насправді вони — невід’ємні часточки Кр̣шн̣и. Ці живі істоти, хоча вони й виконують роль наших батьків, матерів тощо, є ніщо інше, як Кр̣шн̣а. В цьому вірші слово дга̄та̄ означає «творець». І не тільки наші батько й мати є невід’ємними елементарними частками Кр̣шн̣и, але й батьки наших батьків й т. ін., також є Кр̣шн̣а. Насправді кожна жива істота, як Його невід’ємна частка, є Кр̣шн̣ою. Тому всі Веди мають своєю метою лише Кр̣шн̣у. Все, про що б ми не бажали дізнатись з Вед, буде подальшим кроком в пізнанні Кр̣шн̣и. Все те, що допомагає нам очиститись і досягти нашого істинного становища, є Кр̣шн̣а. Так само, жива істота, яка прагне усвідомити всі ведичні принципи, також є невід’ємна частка Кр̣шн̣и, і треба розуміти, що вона — теж Кр̣шн̣а. Звук ом̇, або пран̣ава, що зустрічаємо в усіх ведичних мантрах, являє собою трансцендентну звукову вібрацію, і він також є Кр̣шн̣а. В усіх гімнах чотирьох Вед (Са̄ма, Йаджур, Р̣ґ й Атгарва) пран̣ава, або ом̇ка̄ра посідає надзвичайно важливе місце, і тому слід розуміти, що він — також Кр̣шн̣а.

Текст

ґатір бгарта̄ прабгух̣ са̄кшı̄
ніва̄сах̣ ш́аран̣ам̇ сухр̣т
прабгавах̣ пралайах̣ стга̄нам̇
нідга̄нам̇ бı̄джам авйайам

Послівний переклад

ґатір—мета; бгарта̄—опертя; прабгух̣—Господь; са̄кшı̄—свідок; ніва̄сах̣—обитель; ш́аран̣ам—захисток; су-хр̣т—найближчий друг; прабгавах̣ — творення; пралайах̣ — розчинення; стга̄нам — основа; нідга̄нам—місце відпочинку; бı̄джам—сім’я; авйайам—нетлінне.

Переклад

Я — мета, опора, владика, свідок, обитель, притулок і найближчий друг. Я — творення і знищення, основа всього, місце спокою і вічне сім’я.

Коментар

ПОЯСНЕННЯ: Ґаті означає місце, куди ми бажаємо прийти. Але кінцева мета — це Кр̣шн̣а, хоча люди й не знають цього. Той, хто не знає про Кр̣шн̣у, перебуває в омані, і його так званий «поступ» є або частковий, або ж ілюзорний. Є чимало людей, які покладають собі за мету досягти різних напівбогів, і вони досягають різних планет, що відомі як Чандралока, Сӯрйалока, Індралока, Махарлока тощо, неухильно дотримуючись відповідних суворих методів. Але всі ці локи, або планети, як творіння Кр̣шн̣и, водночас і є Кр̣шн̣ою, і не є Ним. Всі ці планети, як вияви енерґії Кр̣шн̣и, також є Кр̣шн̣а, проте фактично вони правлять лише за ступені на шляху усвідомлення Кр̣шн̣и. Приваблюватись різними енерґіями Кр̣шн̣и означає наближатися до Кр̣шн̣и кружним шляхом. Але чи не краще прямо йти до Кр̣шн̣и, зберігаючи час і сили! Наприклад, якщо можна піднятися на верхній поверх на ліфті, то навіщо ж добиратись туди східцями, крок за кроком? Все спирається на енерґії Кр̣шн̣и, поза Кр̣шн̣ою ніщо не може існувати. Кр̣шн̣а — верховний правитель, все належить Йому і все засновано на Його енерґії. Кр̣шн̣а, перебуваючи в серці кожного, є вищий свідок. Місце, де ми живемо — країни і планети — це також Кр̣шн̣а. Кр̣шн̣а — це прагнення остаточного притулку, і тому ми мусимо віднайти Кр̣шн̣у і стати під Його захист, щоб позбутись відчаю. І, шукаючи в Нього захисту, ми повинні знати, що захистом може бути тільки життєдайна сила. Кр̣шн̣а є верховна жива істота. Кр̣шн̣а є джерело нашого роду, тобто верховний батько, і тому ніхто, окрім Кр̣шн̣и, не може бути кращим другом, тільки Він насправді зичить нам добра. Кр̣шн̣а — одвічне джерело творення і місце кінцевого спочинку після знищення. Тому Кр̣шн̣а — вічна причина всіх причин.

Текст

тапа̄мй ахам ахам̇ варшам̇
ніґр̣хн̣а̄мй утср̣джа̄мі ча
амр̣там̇ чаіва мр̣тйуш́ ча
сад асач ча̄хам арджуна

Послівний переклад

тапа̄мі—даю тепло; ахам—Я; ахам—Я; варшам—дощ; ніґр̣хн̣а̄мі—затримую; утср̣джа̄мі—посилаю; ча—і; амр̣там—безсмертя; ча—і; ева—неодмінно; мр̣тйух̣—смерть; ча—і; сат—дух; асат— матерія; ча—і; ахам—Я; арджуна—Арджуна.

Переклад

О Арджуно, Я даю тепло, і Я затримую та посилаю дощ. Я — безсмертя, і Я також — уособлена смерть. І дух, і матерія існують в Мені.

Коментар

Кр̣шн̣а за допомогою Своїх різноманітних енерґій поширює тепло і світло у вигляді електрики та сонячного випромінювання. Це Кр̣шн̣а влітку затримує дощі, а потім, коли настає сезон дощів, Він посилає нескінченні зливи. Енерґія, що живить нас впродовж нашого життя, — це Кр̣шн̣а, і Кр̣шн̣а зустрічає нас наприкінці життя у вигляді смерті. Розглядаючи всі ці різні енерґії Кр̣шн̣и, можна переконатись, що для Кр̣шн̣и не існує різниці між матерією та духом, або іншими словами, Він є і матерія і дух. Тому, досягши високого рівня свідомості Кр̣шн̣и, людина не робить таких розмежувань. Вона в усьому бачить лише Кр̣шн̣у.

Кр̣шн̣а — це і матерія, і дух, і тому всесвітня форма, яка містить в собі всі матеріальні проявлення, також є Кр̣шн̣а, і Його ігри та розваги у Вр̣нда̄вані в формі дворукого Ш́йа̄масундари, що грає на флейті — це розваги Верховного Бога-Особи.

Текст

траі-відйа̄ ма̄м̇ сома-па̄х̣ пӯта-па̄па̄
йаджн̃аір ішт̣ва̄ свар-ґатім̇ пра̄ртгайанте
те пун̣йам а̄са̄дйа сурендра-локам
аш́нанті дівйа̄н діві дева-бгоґа̄н

Послівний переклад

траі-відйа̄х̣—знавці трьох Вед; ма̄м —Мені; сома-па̄х̣—ті, хто п’є сік соми; пӯта—очищені; па̄па̄х̣—від гріхів; йаджн̃аіх̣—приносячи жертву; ішт̣ва̄—поклоняючись; свах̣-ґатім—переправу на небеса; пра̄ртгайанте—моляться про; те—вони; пун̣йам—доброчесного; а̄са̄дйа—досягаючи; сура-індра—Індри; локам—світа; аш́нанті—насолоджуються; дівйа̄н—небесними; діві—в небесах; дева-бгоґа̄н—насолодами богів.

Переклад

Ті, що вивчають Веди і п’ють сік соми, прагнучи райських планет, посередньо поклоняються Мені. Очистившись від гріховних наслідків, вони народжуються на благочестивій райській планеті Індри, де насолоджуються божественними розвагами.

Коментар

Слово траі-відйа̄х̣ стосується трьох Вед: Са̄ма, Йаджур і Р̣ґ. Бра̄хман̣у, який вивчив ці три Веди, називають трі-ведı̄. Людей, які присвятили себе знанням, що добуте з трьох Вед, дуже поважають у суспільстві. Але, на жаль, є багато великих знавців Вед, яким не відомий остаточний сенс їхнього вивчення. Тому тут Кр̣шн̣а повідомляє, що Він — кінцева мета для трі-ведı̄. Справжній трі-ведı̄ знаходить притулок біля лотосних стіп Кр̣шн̣и і присвячує себе чистому відданому служінню на вдоволення Господа. Віддане служіння починається з оспівування Харе Кр̣шн̣а маха̄-мантри, а також із спроб по-справжньому зрозуміти Кр̣шн̣у. На жаль, тих, що просто формально вивчають Веди, більше цікавлять жертвопринесення різним напівбогам, таким, як Індра і Чандра. Завдяки цим своїм прагненням, шанувальники різних напівбогів неодмінно очищуються від забруднення, яке спричиняють нижчі якості природи й відтак піднімаються на вищі планетні системи: або небесні планети: на Махарлоку, Джанолоку, Таполоку тощо. Піднімаючись на такі планетні системи, людина зазнає незмірно вищих почуттєвих насолод, ніж на цій планеті.

Текст

те там̇ бгуктва̄ сварґа-локам̇ віш́а̄лам̇
кшı̄н̣е пун̣йе мартйа-локам̇ віш́анті
евам̇ трайı̄-дгармам анупрапанна̄
ґата̄ґатам̇ ка̄ма-ка̄ма лабганте

Послівний переклад

те—вони; там—тим; бгуктва̄—насолоджуючись; сварґа-локам— небом; віш́а̄лам—дуже великим; кшı̄н̣е—вичерпавши; пун̣йе—наслідки своєї благочестивої діяльності; мартйа-локам—на Землю, де панує смерть; віш́анті—падають; евам—таким чином; трайı̄— трьох Вед; дгармам—доктрини; анупрапанна̄х̣—послідовники; ґата-а̄ґатам—смерть і народження; ка̄ма-ка̄ма̄х̣—бажаючи почуттєвих насолод; лабганте—досягають.

Переклад

Коли вони таким чином вдовольняться небесними почуттєвими втіхами і вичерпають результати своєї побожної діяльності, вони знову повертаються на цю тлінну планету. Отже, ті, що шукають почуттєвої насолоди, суворо дотримуючись засад трьох Вед, досягають лише повторюваних народження й смерті.

Коментар

Той, хто піднявся на вищі планетні системи, насолоджується тривалішим життям і кращими умовами для почуттєвих втіх. Але йому не дозволено залишатись там назавжди. Він знову повертається на землю, вичерпавши запас насолод, відміряних йому за його побожну діяльність. Той, хто не досяг досконалого знання, як сказано у Веда̄нта-сӯтрі (джанма̄дй асйа йатах̣), або, іншими словами, той, хто не може зрозуміти Кр̣шн̣у, причину всіх причин, і неправильно уявляє собі кінцеву мету життя, — мусить у заведеному порядку то підійматися на вищі планетні системи, то знову падати вниз, мовби сидячи на «чортовому колесі», яке то підіймає його догори, то опускає. Таким чином, замість того, щоб підійматись у духовний світ, звідки неможливо зазнати падіння, жива істота просто обертається в колі народження і смерті, то на вищих, то на нижчих планетних системах. Чи не краще поставити собі за мету досягти духовного світу, щоб насолоджуватись там вічним життям, сповненим блаженства і знання й ніколи не повертатись до цього злиденного матеріального існування!

Текст

ананйа̄ш́ чінтайанто ма̄м̇
йе джана̄х̣ парйупа̄сате
теша̄м̇ нітйа̄бгійукта̄на̄м̇
йоґа-кшемам̇ ваха̄мй ахам

Послівний переклад

ананйа̄х̣—не маючи іншого об’єкту; чінтайантах̣—зосереджуючись; ма̄м—на Мені; йе—ті, хто; джана̄х̣— люди; парйупа̄сате— належним чином поклоняються; теша̄м—їх; нітйа—завжди; абгійукта̄нам—що укріпилися у відданості; йоґа—потреб; кшемам— захист; ваха̄мі—несу; ахам—Я.

Переклад

Але тим, хто постійно поклоняється Мені з винятковою відданістю і заглиблений у медитацію на Мою трансцендентну форму, Я даю те, чого їм не вистачає, і зберігаю те, що вони мають.

Коментар

Ті, хто не здатний прожити й миті без свідомості Кр̣шн̣и, не можуть не думати про Кр̣шн̣у двадцять чотири години на добу, зосереджені на відданому служінні Йому; вони слухають про Нього, оспівують Його, пам’ятають про Нього, моляться Йому, поклоняються і слугують лотосним стопам Господа, виявляють усіляке служіння Йому, розвивають дружні стосунки із Ним і цілком віддають себе Господу. Така діяльність дуже сприятлива і сповнена духовних потенцій і можливостей, що допомагають відданому стати досконалим на шляху самоусвідомлення, і тоді єдине його бажання є домогтися спілкування з Верховним Богом-Особою. Такий відданий неодмінно без ускладнень досягає Господа. Це і називають йоґою. З Господньої ласки такий відданий ніколи більш не повертається до матеріального життя. Кшема означає милостиве заступництво Господа. Господь за допомогою йоґи сприяє відданому досягти свідомості Кр̣шн̣и, і коли відданий сповнюється свідомості Кр̣шн̣и, Господь оберігає його від падіння вниз, до злиденного обумовленого життя.

Текст

йе ’пй анйа-девата̄-бгакта̄
йаджанте ш́раддгайа̄нвіта̄х̣
те ’пі ма̄м ева каунтейа
йаджантй авідгі-пӯрвакам

Послівний переклад

йе—ті, хто; апі—також; анйа—інших; девата̄—богів; бгакта̄х̣— віддані; йаджанте—поклоняються; ш́раддгайа̄ анвіта̄х̣—з вірою; те—вони; апі—також; ма̄м—Мені; ева—тільки; каунтейа—син Кунтı̄; йаджанті—поклоняються; авідгі-пӯрвакам—хибно.

Переклад

Ті, кого приваблюють інші боги і хто вшановує їх з вірою, насправді поклоняються лише Мені, о син Кунтı̄, але роблять це не так, як слід.

Коментар

«Люди, які вшановують напівбогів, не дуже розумні, хоча непрямо вони також вшановують Мене», — каже Кр̣шн̣а. Наприклад, коли людина ллє воду на листя й віти дерева, і не поливає коріння, то робить це, не маючи достатнього знання, або не дотримується належних приписів. Так само, для того, щоб підтримувати весь організм, необхідно постачати їжу шлункові. Напівбоги — це, так би мовити, чиновники й міністри в уряді Верховного Господа. Людина повинна додержуватись законів, які приймає уряд, а не окремі чиновники або міністри. В такий самий спосіб кожен повинен шанувати лише Верховного Господа. Чиновники та міністри діють як представники уряду, і давати їм хабарі є порушення закону. Тут про це сказано словами авідгі-пӯрвакам. Іншими словами, Кр̣шн̣а не схвалює це непотрібне шанування напівбогів.

Текст

ахам̇ хі сарва-йаджн̃а̄на̄м̇
бгокта̄ ча прабгур ева ча
на ту ма̄м абгіджа̄нанті
таттвена̄таш́ чйаванті те

Послівний переклад

ахам — Я; хі — напевно; сарва — усіх; йаджн̃а̄на̄м — жертвопринесень; бгокта̄—той, хто насолоджується; ча—і; прабгух̣—Господь; ева—також; ча—і; на—не; ту—але; ма̄м—Мене; абгіджа̄нанті— вони знають; таттвена—насправді; атах̣—тому; чйаванті—падають; те—вони.

Переклад

Я — Той єдиний, хто насолоджується всіма жертвопринесеннями, і їхній володар. Ті ж, хто не визнає Моєї істинної трансцендентної природи, падають униз.

Коментар

Тут ясно сказано, що існує багато різного роду жертвопринесень, рекомендованих у ведичній літературі, але фактично всі вони призначені на вдоволення Верховного Господа. Йаджн̃а (жертвування) означає Вішн̣у. В другій главі Бгаґавад-ґı̄ти чітко було вказано, що діяльність кожного має бути спрямована на вдоволення Йаджн̃и, тобто Вішн̣у. Досконалу форму людської цивілізації, яку називають варн̣а̄ш́рама-дгармою, призначено на вдоволення Вішн̣у. Тому Кр̣шн̣а й каже в цьому вірші: «Я — Той, хто насолоджується всіма жертвопринесеннями, тому що Я є верховний володар». Однак, обмежені люди, не знаючи цього, вшановують напівбогів заради скороминущої вигоди. Тому вони падають униз, в матеріальне існування, і не досягають бажаної мети життя. Проте, якщо в кого-небудь є якесь матеріальне бажання, то для його здійснення краще молитися Верховному Господеві (хоча це не є чиста відданість), і таким чином досягти бажаного результату.

Текст

йа̄нті дева-врата̄ дева̄н
пітР̣̄н йа̄нті пітр̣-врата̄х̣
бгӯта̄ні йа̄нті бгӯтеджйа̄
йа̄нті мад-йа̄джіно ’пі ма̄м

Послівний переклад

йа̄нті—ідуть; дева-врата̄х̣—ті, хто поклоняється напівбогам; дева̄н—до напівбогів; пітР̣̄н—до предків; йа̄нті—ідуть; пітр̣-врата̄х̣—ті, хто поклоняється предкам; бгӯта̄ні—до привидів і духів; йа̄нті—ідуть; бгӯта-іджйа̄х̣—ті, хто поклоняється привидам і духам; йа̄нті—ідуть; мат—Мої; йа̄джінах̣—віддані; апі—також; ма̄м—до Мене.

Переклад

Ті, що поклоняються напівбогам, народяться серед напівбогів; ті, що поклоняються предкам, відправляються до предків; ті, що поклоняються привидам і духам, народяться серед цих істот; але ті, хто поклоняється Мені — житимуть зі Мною.

Коментар

Якщо хто-небудь побажає відправитись на Місяць, Сонце чи якусь іншу планету, він зможе досягти бажаної мети, якщо буде дотримуватись відповідних рекомендацій, що їх визначають для цієї мети Веди, наприклад, методу, який термінологічно називають дарш́а-паурн̣ама̄сı̄. Такі рекомендації живо описано в розділі Вед, присвяченому кармічній діяльності, в якому даються поради здійснювати окремі різновиди поклоніння напівбогам, що живуть на різних небесних планетах. Таким самим способом людина може досягти планет Піти, якщо виконуватиме певні йаджн̃и. Можна також відправитись на планети духів і стати йакшею, ракшею, чи піш́а̄чею. Поклоніння піш́а̄чі називають «чорним мистецтвом» або «чорною магією». Є багато людей, які практикують чорну магію і вважають це спірітуалізмом, насправді ж така діяльність є цілком матеріальною. Але чистий відданий, який шанує виключно Верховного Бога-Особу, безсумнівно досягає планет Вайкун̣т̣ги і Кр̣шн̣алоки. Цей вірш має велике значення, бо з нього стає зрозумілим, що, шануючи напівбогів, можна досягти небесних планет, шануючи прабатьків, можна досягти планет Піти, а практикуючи чорну магію, можна досягти планет, населених духами; чому ж тоді чистий відданий не може досягти планети Кр̣шн̣и або Вішн̣у? На жаль, багато людей не мають відомостей про існування цих дивовижних духовних планет, на яких живуть Кр̣шн̣а і Вішн̣у, і, не знаючи про них, падають униз. Навіть імперсоналісти падають вниз із брахмаджйоті. Наш рух свідомості Кр̣шн̣и намагається донести до всього людства це вище послання, щоб, просто оспівуючи Харе Кр̣шн̣а маха̄-мантру, люди стали досконалими в цьому житті і повернулись додому, назад до Господа.

Текст

патрам̇ пушпам̇ пгалам̇ тойам̇
йо ме бгактйа̄ прайаччгаті
тад ахам̇ бгактй-упахр̣там
аш́на̄мі прайата̄тманах̣

Послівний переклад

патрам—листок; пушпам—квітку; пгалам—фрукт; тойам—воду; йах̣—хто б не; ме—Мені; бгактйа̄—з відданістю; прайаччгаті— пропонує; тат—це; ахам—Я; бгакті-упахр̣там—запропоноване з відданістю; аш́на̄мі—приймаю; прайата-а̄тманах̣—від того, хто має чисту свідомість.

Переклад

Якщо людина запропонує Мені листок, квітку, плід або воду з любов’ю та відданістю, Я прийму їх.

Коментар

Для розумної людини головне — віднайти свідомість Кр̣шн̣и і, присвятивши себе трансцендентному любовному служінню Господеві, досягти вічної, сповненої блаженства обителі, де вона пізнає справжнє, неминуще щастя. Шлях, яким досягають такого дивовижного результату — дуже легкий, і ним може слідувати навіть найубогіший бідар, якій не має ніяких особливих якостей. Єдина необхідна для цього якість — діяти з чистою відданістю Господеві. Не має значення, хто є людина і яке її становище. Робити це так легко: можна піднести Верховному Господу навіть просто листок, або трошки води, або плід, із щирою любов’ю, і Він з задоволенням прийме їх. Ні для кого нема жодних перепон на шляху до свідомості Кр̣шн̣и, тому що цей метод легкий та універсальний. Хто буде настільки нерозумним, щоб не хотіти віднайти свідомість Кр̣шн̣и таким простим способом і досягти найвищої досконалості — вічного життя у блаженстві та знанні? Кр̣шн̣і потрібне тільки любовне служіння, і нічого більше. Від Свого чистого відданого Він прийме й просто квітку. Йому нічого не треба від того, хто не відданий Йому. Насправді, Йому ні від кого нічого не треба, бо Він — самодостатній, однак від Свого відданого Він приймає підношення, відповідаючи любов’ю на любов. Розвинути в собі свідомість Кр̣шн̣и — це найвища досконалість життя. Слово бгакті, двічі повторене в цьому вірші, підкреслює, що бгакті, або віддане любовне служіння Господу — єдиний спосіб наблизитись до Кр̣шн̣и. Ніякі інші заслуги, чи достоїнства, що властиві, наприклад, бра̄хман̣і, вченому чи дуже багатій людині або великому філософу, не можуть схилити Кр̣шн̣у прийняти ніяке підношення. Якщо не дотримуватися основної засади бгакті, то ніщо не може спонукати Господа прийняти будь-що від будь-кого. Бгакті нічим не обумовлене. Цей спосіб вічний, і він являє собою безпосереднє служіння абсолютному цілому.

Господь Кр̣шн̣а, встановивши істину, що Він — єдиний одвічний Господь, який в остаточному підсумку один насолоджується всіма жертвопринесеннями, відкриває, які саме жертвопринесення бажані Йому. Якщо людина хоче присвятити себе відданому служінню Всевишньому, щоб очиститись і досягти мети життя — трансцендентного любовного служіння Богу, — їй слід з’ясувати, чого ж Господь бажає від неї. Той, хто любить Кр̣шн̣у, пропонуватиме Йому все, чого Він бажає, і уникатиме підносити те, що є небажаним для Нього, або те, чого Він не просить. Тому м’ясо, рибу і яйця не слід підносити Кр̣шн̣і. Якби Він бажав дістати такі підношення, Він сказав би про це. Але Він ясно каже, щоб Йому підносили листя, плоди, квіти і воду, і говорить про такі підношення: «Я прийму їх». Тому ми повинні зрозуміти, що Він не прийме м’ясо, рибу і яйця. Овочі, злаки, фрукти, молоко і вода — ось продукти, що їх повинні їсти люди, і їх рекомендує Сам Господь Кр̣шн̣а. Якщо ж ми бажаємо харчуватись чимсь іншим, то не можна пропонувати це Кр̣шн̣і, тому що Він не прийме цього і це означатиме, що ми не ставимось до Нього з належною любов’ю та відданістю.

В тринадцятому вірші третьої глави Ш́рı̄ Кр̣шн̣а пояснює, що лише залишки жертовного підношення є чисті й придатні для споживання тими, хто шукає досконалості в житті і звільнення з тенет матеріальної природи. В тому ж вірші Він каже, що люди, які не пропонують Йому своєї їжі, їдять лише гріх. Іншими словами, з кожним шматочком такої їжі вони все більше й більше заплутуються в тенетах матеріальної природи. Але, готування смачних і простих страв з овочей, підношення їх перед зображенням або мӯрті Господа Кр̣шн̣и в храмі з поклоном і молитвою, щоб Він прийняв наше скромне підношення, — все це сприяє неухильному духовному поступові, очищає тіло, розвиває тонкі тканини мозку, що забезпечують якість думки. Найголовніше — це готувати й пропонувати підношення з любов’ю. Кр̣шн̣а не має потреби в їжі, бо Йому належить все, що існує, але, Він приймає підношення від того, хто хоче задовольнити Його таким чином. Коли ви готуєте їжу, подаєте її і пропонуєте, головне — робіть це з любов’ю до Кр̣шн̣и.

Філософи-імперсоналісти, які твердять, що Абсолютна Істина не має чуття, не можуть зрозуміти цього вірша Бгаґавад-ґı̄ти. Для них він є метафора, або доказ світської природи Кр̣шн̣и, оповідача Бгаґавад-ґı̄ти. Але насправді Кр̣шн̣а, Всевишній Бог, має чуття, адже сказано, що Його чуття мають взаємозамінний характер, — іншими словами, кожний орган Його чуття може виконувати функції будь-якого іншого. Саме тому і кажуть, що Кр̣шн̣а абсолютний. Якби у Нього не було чуття, то навряд чи можна було б вважати, що Він сповнений усіма достоїнствами. В сьомій главі Кр̣шн̣а пояснив, що Він запліднює матеріальну природу живими істотами, лише глянувши на неї. Отже, в такому випадку, коли Кр̣шн̣а чує слова любові відданого, який пропонує Йому свою їжу, це цілком ідентичне тому, що Він насправді приймає і смакує цю їжу. Слід особливо підкреслити цей момент: внаслідок абсолютного становища Кр̣шн̣и, Його слух цілком тотожний сприйманню Ним їжі й відчування смаку, і Йому смакує лише та їжа, яка була запропонована Йому з любов’ю. І лише відданий, який сприймає Кр̣шн̣у так, як Він Себе описує, без зайвих тлумачень, здатний зрозуміти, що Верховна Абсолютна Істина може смакувати їжу і насолоджуватись нею.

Текст

йат кароші йад аш́на̄сі
йадж джухоші дада̄сі йат
йат тапасйасі каунтейа
тат курушва мад-арпан̣ам

Послівний переклад

йат—що б не; кароші—ти робиш; йат—що б не; аш́на̄сі—ти їси; йат— що б не; джухоші—ти пропонуєш; дада̄сі—ти віддаєш; йат—що б не; йат—що б не; тапасйасі—аскетичні подвиги, які ти здійснюєш; каунтейа—син Кунтı̄; тат—це; курушва—роби; мат—Мені; арпан̣ам—як підношення.

Переклад

Що б ти не робив, що б ти не їв, що б ти не пропонував чи віддавав, і через яку б тапасйу не проходив — пропонуй все це, о сину Кунтı̄, як підношення Мені.

Коментар

Отже, обов’язок кожного є організувати своє життя так, щоб не забувати про Кр̣шн̣у ні за яких обставин. Кожному доводиться виконувати певну діяльність, щоб підтримувати душу в тілі, і Кр̣шн̣а рекомендує тут, щоб людина працювала заради Нього. Кожен повинен щось їсти, щоб жити, але слід приймати лише очищені страви, що були запропоновані спочатку Кр̣шн̣і. Кожній цивілізованій людині доводиться відправляти релігійні обряди, тому Кр̣шн̣а радить: «Робіть це для Мене», — і це називають арчаною. Кожний у тій чи іншій мірі має схильність давати якісь подаяння. Кр̣шн̣а каже: «Давайте їх Мені», — і це означає, що всі надмір накопичені гроші слід використовувати для поширення руху свідомості Кр̣шн̣и. В наш час люди дуже схильні до медитації, способу, непридатного для цієї епохи, але якщо хтось цілодобово думає про Кр̣шн̣у, оспівуючи на чотках Харе Кр̣шн̣а маха̄-мантру, то, безумовно, він досяг вершини в медитації й є найвидатніший йоґ, що й підтверджується в шостій главі Бгаґавад-ґı̄ти.

Текст

ш́убга̄ш́убга-пгалаір евам̇
мокшйасе карма-бандганаіх̣
саннйа̄са-йоґа-йукта̄тма̄
вімукто ма̄м упаішйасі

Послівний переклад

ш́убга—від сприятливих; аш́убга—і несприятливих; пгалаіх̣—наслідків; евам—таким чином; мокшйасе—ти звільнишся; карма— роботи; бандганаіх̣—з рабства; саннйа̄са—відречення; йоґайоґа; йукта-а̄тма̄—маючи розум, непохитно спрямований на; вімуктах̣—звільнений; ма̄м—Мене; упаішйасі—ти досягнеш.

Переклад

Таким чином ти вивільнишся із кайданів діяльності та її сприятливих і несприятливих наслідків. Зосередивши на Мені свій розум, основуючись на відреченні, ти визволишся й прийдеш до Мене.

Коментар

Той, хто діє в свідомості Кр̣шн̣и, керуючись вищими вказівками, є йукта. Цей спеціальний термін — йукта-ваіраґйа — докладніше пояснює Рӯпа Ґосва̄мı̄ таким чином:

ана̄сактасйа вішайа̄н
йатга̄рхам упайаун̃джатах̣
нірбандгах̣ кр̣шн̣а-самбандге
йуктам̇ ваіра̄ґйам учйате

Бгакті-раса̄мр̣та-сіндгу 1.2.255

Рӯпа Ґосва̄мı̄ каже, що доки ми перебуваємо в матеріальному світі, ми змушені діяти і не можемо зупинитись. Але якщо виконувати дії, віддаючи плоди Кр̣шн̣і, таку діяльність називають йукта- ваіра̄ґйею. Така діяльність очищує дзеркало розуму, бо її виконують у відреченні, і той, хто так діє, поступово просувається шляхом духовного усвідомлення і згодом повністю віддає себе Верховному Богові-Особі. Він, врешті-решт, звільнюється, і його визволення має особливий характер. Він не зливається з брахмаджйоті, а досягає планети Верховного Господа. Про це тут ясно сказано: ма̄м упаішйасі — «він приходить до Мене», приходить додому, назад до Бога. Існує п’ять різних ступенів звільнення, і тут особливо підкреслено, що відданий, який протягом усього життя діяв за вказівками Верховного Господа, вже перебуває на такому високому ступені свого розвою, що, залишивши це тіло, повертається до Бога і вступає в безпосереднє спілкування з Верховним Господом.

Кожен, хто присвятив своє життя лише служінню Господу й не цікавиться нічим іншим, фактично є саннйа̄сı̄. Така людина завжди думає про себе, як про вічного слугу Господа, залежного від Його верховної волі. І що б він не робив — він робить це в ім’я Господнє. Яку б діяльність він не виконував — він служить Господеві. Його не цікавить кармічна діяльність, тобто обов’язки, що визначені у Ведах. Необхідно, щоб люди дотримувались обов’язків, які їм визначають Веди, що ж стосується чистих відданих, які цілковито зосереджені на служінні Господеві, то інколи може здаватись, що вони діють всупереч ведичних приписів, але насправді це не так.

Авторитетні ваішн̣ави кажуть, що навіть найрозумніша людина не може збагнути намірів та діяльності чистого відданого. Ось точний вислів: та̄н̇ра ва̄кйа, крійа̄, мудра̄ віджн̃еха на̄ буджгайа (Чаітанйа-чаріта̄мр̣та, Мадгйа 23.39). Людина, яка присвятила себе служінню Господу, яка всі свої думки і наміри підпорядковує служінню Господу, вже тепер є повністю звільненою, і в майбутньому вона неодмінно повернеться додому, назад до Бога. Вона, як і Кр̣шн̣а, перебуває поза будь-якою матеріалістичною критикою.

Текст

само ’хам̇ сарва-бгӯтешу
на ме двешйо ’сті на прійах̣
йе бгаджанті ту ма̄м̇ бгактйа̄
майі те тешу ча̄пй ахам

Послівний переклад

самах̣—однаково прихильний; ахам—Я; сарва-бгӯтешу—до всіх живих істот; на—ніхто; ме—Мені; двешйах̣—ненависний; асті—є; на — не; прійах̣ — дорогий; йе — ті, хто; бгаджанті — виявляють трансцендентне служіння; ту—але; ма̄м—Мені; бгактйа̄—у відданості; майі—перебувають в Мені; те—такі особистості; тешу—в них; ча—також; апі—неодмінно; ахам—Я.

Переклад

Я нікому не заздрю і ставлюсь до всіх без упередження. Я однаково ставлюсь до всіх. Але той, хто віддано служить Мені, той — Мій друг, він в Мені, і Я йому також друг.

Коментар

Можна запитати: якщо Кр̣шн̣а однаково ставиться до кожного, і ніхто Йому не є особливо близький друг, то чому ж тоді Він виявляє підвищену зацікавленість стосовно відданих, завжди поглинутих трансцендентним служінням Йому? Однак, це не є упереджене ставлення, це природно. Кожна людина в матеріальному світі може бути дуже схильною до побожних дій, і все ж таки вона виявляє особливий інтерес до своїх дітей. Господь заявляє, що кожна жива істота у будь-якій формі — Його дитя, і Він щедро дарує їй усе необхідне для життя. Він — як та хмара, що поливає дощем усе — і скелі, і землю, і воду. Однак до Своїх відданих Він виявляє особливу прихильність. Такі віддані завжди перебувають в свідомості Кр̣шн̣и, і тому в духовному розумінні вони завжди з Ним. Сам вислів «свідомість Кр̣шн̣и» стосується тих, хто має таку свідомість — чистих трансценденталістів, що перебувають у Ньому. Господь зрозуміло каже тут: майі те — «вони в Мені». І цілком природно, що Господь також перебуває в них. Це — взаємно. Слова йе йатга̄ ма̄м̇ прападйанте та̄м̇с татгаіва бгаджа̄мй ахам — «до якої міри людина вручає себе Мені, настільки і Я піклуюсь про неї» також пояснюють це. Така трансцендентна взаємність існує завдяки тому, що і Господь, і відданий мають свідомість. Якщо діамант помістити в оправу золотого персня, він матиме ще кращий вигляд. Таким чином і золото, і діамант прикрашають одне одного. І Господь, і жива істота вічно сяють, і коли в живої істоти з’являється схильність служити Господу, вона уподібнюється золоту; Господь — діамант, і це сполучення чудове. Живих істот в їхньому чистому стані називають відданими. Верховний Господь стає відданим Своїх відданих. Якщо нема стосунків взаємності між відданим і Господом, то як можна говорити про персоналістську філософію. В філософії імперсоналістів немає взаємних стосунків між Верховним Господом і живою істотою, проте вони є в персоналістській філософії.

Господа часто порівнюють з деревом бажань, і чого б не побажала людина від цього дерева, Господь дає їй. Але тут зміст ще глибший. Як сказано в цьому вірші, Господь виявляє особливу прихильність до Своїх відданих. У цьому — вияв особливої милості Господа до них. Не слід думати, що взаємність Господа зумовлена законом карми. Вона належить до трансцендентного стану, в якому діють Господь і віддані. Віддане служіння Господеві не належить до матеріального світу, воно — частина духовного світу, де правлять вічність, блаженство і знання.

Текст

апі чет су-дура̄ча̄ро
бгаджате ма̄м ананйа-бга̄к
са̄дгур ева са мантавйах̣
самйаґ вйавасіто хі сах̣

Послівний переклад

апі—навіть; чет—якщо; су-дура̄ча̄рах̣—людина, яка коїть найогидніші вчинки; бгаджате—віддано служить; ма̄м—Мені; ананйа-бга̄к—без відхилень; са̄дгух̣—святий; ева—неодмінно; сах̣—він; мантавйах̣—слід вважати; самйак—правильно; вйавасітах̣—сповнений рішучості; хі—неодмінно; сах̣—він.

Переклад

Навіть якщо людина скоїть найогидніший вчинок, але якщо вона з рішучістю присвятила себе відданому служінню, — її слід вважати праведною, бо вона обрала правильний шлях.

Коментар

Слово су-дура̄ча̄рах̣, що вжите в цьому вірші — дуже важливе, і ми повинні правильно зрозуміти його. Діяльність живої істоти за обумовленого стану буває двох різновидів: обумовлена і природна. Навіть віддані змушені виконувати різноманітні дії, що пов’язані з обумовленим життям: турбуватись про своє тіло, жити згідно з суспільними та державними законами, — таку діяльність називають обумовленою. Крім того, жива істота, яка повністю усвідомила свою духовну природу і присвятила себе діяльності в свідомості Кр̣шн̣и, або відданому служінню Господеві, виконує дії, що є трансцендентними; така трансцендентна діяльність відповідає її природному становищу і її виражають спеціальним терміном — віддане служіння. За теперішнього обумовленого стану, віддане служіння і обумовлене служіння, що пов’язане з тілом, іноді виконують паралельно. Але буває, що ці дії суперечать одна одній. Відданий, наскільки це можливо, дуже обережний і не робить нічого, що могло б зашкодити його чистоті. Він знає, що рівень його діяльності залежить від його поступу в свідомості Кр̣шн̣и. Проте іноді можна бачити, як людина в свідомості Кр̣шн̣и здійснює щось, що виглядає дуже огидним з суспільного або політичного погляду. Але таке тимчасове падіння не позбавляє її досягнутого. В Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам сказано, що навіть якщо людина падає, але всім серцем своїм віддано служить Верховному Господеві, то Господь, який перебуває в її серці, очищує її й вибачає їй її мерзенні вчинки. Матеріальна скверна настільки сильна, що навіть йоґ, який цілком присвятив себе служінню Господу, іноді потрапляє в пастку; але свідомість Кр̣шн̣и настільки могутня, що одразу ж очищує його від наслідків такого випадкового падіння. Тому шлях відданого служіння завжди приводить до успіху. Ніхто не повинен зневажати відданого за таке випадкове падіння, бо, як сказано далі у вірші, такі падіння з часом припиняться, як тільки відданий зміцніє в свідомості Кр̣шн̣и.

Тому слід вважати, що людина в свідомості Кр̣шн̣и, яка з рішучістю оспівує маха̄-мантру Харе Кр̣шн̣а, Харе Кр̣шн̣а, Кр̣шн̣а Кр̣шн̣а, Харе Харе / Харе Ра̄ма, Харе Ра̄ма, Ра̄ма Ра̄ма, Харе Харе, перебуває в трансцендентнім становищі, навіть якщо іноді вона випадково падає. Слова са̄дгур ева — «він праведний», дуже виразні. Вони попереджують невіруючих, що не можна висміювати відданого, якщо він випадково зазнав падіння, але навіть у такому разі слід вважати його праведником. Слово мантавйах̣ ще категоричніше. Тобто, якщо хтось не дотримується цього правила і кепкує з відданого за його випадкове падіння, то це є непокора велінню Верховного Господа. Єдина необхідна якість відданого — присвячувати всього себе відданому служінню і тільки йому.

В Нр̣сім̇га Пура̄н̣і сказано:

бгаґаваті ча хара̄в ананйа-чета̄
бгр̣ш́а-маліно ’пі віра̄джате манушйах̣
на хі ш́аш́а-калуша-ччгабіх̣ када̄чіт
тіміра-пара̄бгавата̄м упаіті чандрах̣

Це означає, що коли людина, яка присвятила себе відданому служінню Господу, іноді здійснює погані вчинки, то їх можна порівняти з плямами на Місяці, які нагадують кролячий послід. Ці плями не заважають литися місячному світлові. Так само, не слід нехтувати відданим, навіть якщо він випадково зійшов з істинного шляху.

З іншого боку, не слід вважати, що відданому в свідомості Кр̣шн̣и дозволено здійснювати негідні вчинки; даний вірш стосується тільки тих випадків, які трапляються внаслідок сильного тиску матеріальних зв’язків. Віддане служіння — це, образно кажучи, оголошення війни ілюзорній енерґії. Доки людина не стане настільки сильною, щоб перемагати ілюзорну енерґію, можуть траплятись поодинокі падіння. Але зміцнівши, вона, як те з’ясовувалося вище, стає непідвладною таким зривам. Однак, ніколи не слід використовувати цей вірш на виправдовування своєї негідної поведінки і далі вважати себе відданим. Якщо людина, що йде шляхом відданого служіння, не поліпшує свої особисті якості, це свідчить про те, що вона не досягла високого ступеня відданості.

Текст

кшіпрам бгаваті дгарма̄тма̄
ш́аш́вач-чга̄нтім̇ ніґаччгаті
каунтейа пратіджа̄нı̄хі
на ме бгактах̣ пран̣аш́йаті

Послівний переклад

кшіпрам — незабаром; бгаваті — стає; дгарма-а̄тма̄ — праведний; ш́аш́ват-ш́а̄нтім — тривалий мир; ніґаччгаті — досягає; каунтейа—син Кунтı̄; пратіджа̄нı̄хі—проголошуй; на—ніколи; ме—Мій; бгактах̣—відданий; пран̣аш́йаті—гине.

Переклад

Вона швидко стає праведною і досягає вічної вмиротвореності. О сину Кунтı̄, сміливо проголошуй, що Мій відданий ніколи не загине.

Коментар

Слід правильно зрозуміти цей вірш. В сьомій главі Господь каже, що зловмисна людина не може стати відданим Господу. Той, хто не є відданим Господа, не має жодних гарних якостей. Втім, лишається питання, як може людина, яка випадково чи навмисно робить щось огидливе, бути чистим відданим? Це слушне питання. Лиходії, як сказано в сьомій главі, які ніколи не приходять до відданого служіння Господеві, позбавлені добрих якостей, і це ж стверджується в Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам. Звичайно відданий, якого приваблює віддане служіння у дев’яти його різновидах, діє таким чином, щоб очистити своє серце від будь-якої матеріальної скверни. Він віднаходить Верховного Бога-Особу в своєму серці, і все гріховне забруднення вимивається з нього природним чином. Постійні думки про Верховного Господа очищують його. Згідно з Ведами існує правило, що, коли людина падає вниз зі свого піднесеного становища, їй слід пройти певні ритуали очищення. Але тут не йдеться про таку вимогу, бо серце відданого очищується постійно, тому що він завжди пам’ятає про Верховного Бога-Особу. Отже, слід завжди оспівувати маха̄-мантру Харе Кр̣шн̣а, Харе Кр̣шн̣а, Кр̣шн̣а Кр̣шн̣а, Харе Харе / Харе Ра̄ма, Харе Ра̄ма, Ра̄ма Ра̄ма, Харе Харе і це захистить відданого від усіх можливих падінь. Таким чином він назавжди звільниться від будь-якої матеріальної скверни.

Текст

ма̄м̇ хі па̄ртга вйапа̄ш́рітйа
йе ’пі сйух̣ па̄па-йонайах̣
стрійо ваіш́йа̄с татга̄ ш́ӯдра̄с
те ’пі йа̄нті пара̄м̇ ґатім

Послівний переклад

ма̄м—у Мене; хі—неодмінно; па̄ртга—син Пр̣тги; вйапа̄ш́рітйа— тільки в цьому знаходячи притулок; йе—ті, хто; апі—також; сйух̣—є; па̄па-йонайах̣—ницого походження; стрійах̣—жінки; ваіш́йа̄х̣—торговці; татга̄—також; ш́ӯдра̄х̣—нижчий клас людей; те апі—навіть вони; йа̄нті—йдуть; пара̄м—до верховного; ґатім—призначення.

Переклад

О сину Пр̣тги, ті, що знайшли пристановище в Мені, нехай вони будуть навіть ницого походження — жінки, ваіш́йі (торговці) і ш́ӯдри (робітники) — всі вони зможуть досягти вищої мети.

Коментар

Верховний Господь роз’яснює тут, що у відданому служінні немає різниці між вищим і нижчим класами людей. Звичайно, з матеріалістичного погляду на життя такий поділ існує, але не для людини, яка присвятила себе трансцендентному відданому служінню Господеві. Кожний може досягти вищої мети. В Ш́рı̄мад- Бга̄ґаватам (2.4.18) сказано, що навіть люди найнижчої суспільної верстви, яких називають чан̣д̣а̄лами (собакоїдами), можуть очиститись, спілкуючись з чистими відданими. Тому віддане служіння, здійснюване згідно з вказівками чистого відданого, настільки могутнє, що нівелює різницю між вищим й нижчим класами людей — кожний може звернутись до любовного служіння Господу. Звичайний простолюдин, якщо звернеться по допомогу до чистого відданого, може очиститись, керуючись його вказівками. Згідно з різними ґун̣ами матеріальної природи людей поділяють на тих, що перебувають в ґун̣і благочестя (бра̄хман̣и), в ґун̣і пристрасті (кшатрійі, тобто керівники), у змішаних ґун̣ах пристрасті й невігластва (ваіш́йі, торговці) і в ґун̣і невігластва (ш́удри, тобто робітники). А нижче їх усіх перебувають чан̣д̣а̄ли, які народжені в сім’ях грішників. Людей, що народилися в таких гріховних сім’ях, не приймають до свого кола люди вищих класів. Але віддане служіння настільки могутнє, що всі люди будь-яких каст за допомогою чистого відданого Верховного Господа можуть досягти вищої досконалості життя. Це стає можливим лише тоді, коли людина приймає притулок у Кр̣шн̣и. Як вказує слово вйапа̄ш́рітйа, треба цілком перейти під захист Кр̣шн̣и. І тоді можна набагато перевершити великих джн̃а̄ні та йоґів.

Текст

кім̇ пунар бра̄хман̣а̄х̣ пун̣йа̄
бгакта̄ ра̄джаршайас татга̄
анітйам асукгам̇ локам
імам̇ пра̄пйа бгаджасва ма̄м

Послівний переклад

кім—наскільки; пунах̣—більше; бра̄хман̣а̄х̣бра̄хман̣и; пун̣йа̄х̣— праведні; бгакта̄х̣—віддані; ра̄джа-р̣шайах̣—святі царі; татга̄— також; анітйам—тимчасовий; асукгам—сповнений злигоднів; локам—планети; імам—цей; пра̄пйа—отримуючи; бгаджасва—присвяти себе любовному служінню; ма̄м—Мені.

Переклад

Що ж вже казати про добродійних бра̄хман̣, відданих і праведних царів! Тому, потрапивши до тимчасового, злиденного світу, з любов’ю та відданістю присвяти себе служінню Мені.

Коментар

В матеріальному світі існує поділ людей на різні категорії, але, врешті-решт, цей світ — таке місце, де ніхто не знаходить щастя. Тут ясно сказано: анітйам асукгам̇ локам — «цей світ скороминущий і сповнений нещасть», і порядній, розумній людині не місце в ньому. Верховний Бог-Особа проголошує, що цей світ минущий і сповнений злигоднів. Деякі філософи, особливо філософи-ма̄йа̄ва̄ді, кажуть, що цей світ — оманний, але з Бгаґавад-ґı̄ти можна довідатись, що він не оманний, він — минущий. Тимчасове й оманне — це різні речі. Цей світ тимчасовий, але є й інший світ — вічний. Цей світ — місце страждань, той, інший світ — вічний і сповнений блаженства.

Арджуна народився в праведній царській родині. Але ж це йому Господь сказав: «Присвяти себе відданому служінню Мені і повертайся додому, назад до Бога». Ніхто не повинен залишатись в цьому тимчасовому, сповненому страждань світі. Кожен повинен знайти притулок у Верховного Бога-Особи і, якщо хтось припаде Йому до серця, він може віднайти вічне щастя. Віддане служіння Верховному Господеві — це єдиний шлях, що допоможе розв’язати всі проблеми, які виникають у людей всіх класів. Тому кожній людині слід звернутись до свідомості Кр̣шн̣и і зробити своє життя досконалим.

Текст

ман-мана̄ бгава мад-бгакто
мад-йа̄джı̄ ма̄м̇ намаскуру
ма̄м еваішйасі йуктваівам
а̄тма̄нам̇ мат-пара̄йан̣ах̣

Послівний переклад

мат-мана̄х̣—завжди думаючи про Мене; бгава—стань; мат—Мій; бгактах̣ — відданий; мат — Мій; йа̄джı̄ — той, хто поклоняється; ма̄м—Мені; намаскуру—пропонуй шанобливі поклони; ма̄м—Мені; ева—повністю; ешйасі—ти прийдеш; йуктва̄—бувши заглибленим; евам—таким чином; а̄тма̄нам—твоя душа; мат-пара̄йан̣ах̣— відданий Мені.

Переклад

Завжди думай про Мене, стань Моїм відданим, вшановуй Мене з любов’ю і поклоняйся Мені. Повністю в Мене занурившись, ти неодмінно прийдеш до Мене.

Коментар

П О Я С Н Е Н Н Я : У цьому вірші ясно вказано, що свідомість Кр̣шн̣и — єдиний спосіб порятунку з кайданів сповненого скверни матеріального світу. Трапляється, що деякі несумлінні коментатори перекручують значення цілком ясного твердження, висловленого тут про необхідність відданого служіння Верховному Богові-Особі, Кр̣шн̣і, і лише Йому одному. На жаль, безсоромні коментатори збивають читачів з пантелику своїми хибними ідеями. Вони не знають, що немає різниці між Кр̣шн̣ою і Його розумом. Кр̣шн̣а — не звичайна людська істота, Він — Абсолютна Істина. Його тіло, розум і Сам Він єдині й абсолютні. Бгактісіддга̄нта Сарасватı̄ Ґосва̄мı̄ в Анубга̄шйі, своїх коментарях до Чаітанйа-чаріта̄мр̣ти (п’ята глава, А̄ді-лı̄ла̄, вірші 41 – 48), цитує з Кӯрма Пура̄н̣и: деха-дехі- вібгедо ’йам̇ неш́варе відйате квачіт. Це означає, що тіло Кр̣шн̣и, Верховного Господа, і Він Сам — невідмінні. Але коментатори не знають науки про Кр̣шн̣у, і тому вони затушовують Його й відділяють Його особу від Його розуму і тіла. Це — наслідок цілковитого нерозуміння науки про Кр̣шн̣у, але деякі мають користь з того, що вводять людей в оману.

Є люди, демони за натурою, які думають про Кр̣шн̣у, але із заздрістю, як, наприклад, цар Кам̇са, дядько Кр̣шн̣и. Він також завжди думав про Кр̣шн̣у, але думав про Нього як про ворога. Він був завше занепокоєний, очікуючи, коли ж Кр̣шн̣а прийде вбити його. Такий умонастрій не допоможе нам. Слід думати про Кр̣шн̣у з любов’ю та відданістю. Це — бгакті. Слід безперервно плекати знання про Кр̣шн̣у. І найкраще робити це за допомогою справжнього духовного вчителя. Кр̣шн̣а — Верховний Бог-Особа, і як ми вже неодноразово пояснювали, Його тіло нематеріальне, воно вічне, сповнене блаженства і знання. Такі роздуми і бесіди про Кр̣шн̣у допоможуть людині стати Його відданим. Якесь інше розуміння Кр̣шн̣и, що отримане з недостовірного джерела, не принесе доброго плоду.

Отже, слід зосередити свій розум на вічній формі, первинній формі Кр̣шн̣и. З цілковитою переконаністю в серці, що Кр̣шн̣а — Верховний Господь, треба присвятити себе поклонінню Йому. В Індії є сотні тисяч храмів, де поклоняються Кр̣шн̣і і віддано служать Йому. Люди висловлюють свою шану Кр̣шн̣і, падаючи ниць перед Ним. Людина повинна схиляти свою голову перед мӯрті Кр̣шн̣и і віддавати Йому все: свій розум, своє тіло, свою діяльність. Це дозволяє до останку, не відхиляючись, поринути в Кр̣шн̣у і таким чином досягнути Кр̣шн̣алоки. Не слід дозволяти несумлінним коментаторам збивати себе з пантелику. Треба приймати участь в дев’яти різновидах відданого служіння, починаючи з оспівування Кр̣шн̣и і слухання про Кр̣шн̣у. Чисте віддане служіння є вище досягнення людського суспільства.

У сьомій та восьмій главах Бгаґавад-ґı̄ти розповідається про чисте віддане служіння Господу, вільне від теоретичного знання, містичної йоґи та кармічної діяльності. Того, чиє серце ще не зовсім очистилось, можуть приваблювати такі аспекти Господа, як безособистісне брахмаджйоті або локалізована Парама̄тма̄, але чистий відданий безпосередньо звертається до служіння Верховному Господеві.

Існує чудова поема про Кр̣шн̣у, в якій прекрасно віддзеркалено, що кожна людина, яка захоплюється шануванням напівбогів, є дуже нерозумною і ніколи не здобуде вищої нагороди від Кр̣шн̣и. Відданий спочатку може відхилятись од взірцевого відданого служіння, але все ж слід вважати його вищим від усіх інших філософів та йоґів. Людину, яку завжди поглинає служіння Кр̣шн̣і в свідомості Кр̣шн̣и, треба приймати за досконалу святу особистість. Її випадкові неправедні вчинки ставатимуть поодинокими, і згодом вона неодмінно досягне цілковитої досконалості. Чистий відданий уникає падіння, тому що Верховний Бог-Особа особисто опікується Своїми чистими відданими. Отже, інтеліґентній людині слід просто стати на шлях свідомості Кр̣шн̣и й щасливо жити в матеріальному світі. Врешті-решт вона дістане від Кр̣шн̣и вищу нагороду.

Так закінчуються пояснення Бгактіведанти до дев’ятої глави Ш́рı̄мад Бгаґавад-ґı̄ти, в якій розглядалося найпотаємніше знання.