Skip to main content

ГЛАВА ВОСЕМНАДЦАТАЯ

ГЛАВА ВІСІМНАДЦЯТА

Сын брахмана проклинает Махараджу Парикшита

Син брахмани проклинає Махараджу Парікшіта

ТЕКСТ 1:
Шри Сута Госвами сказал: По милости Личности Бога, Шри Кришны, деяния которого удивительны, Махараджа Парикшит, подвергшись во чреве матери воздействию оружия сына Дроны, не был сожжен.
ВІРШ 1:
Шрі Сута Ґосвамі сказав: Коли Махараджа Парікшіт, перебуваючи в лоні своєї матері, став жертвою зброї Дрониного сина, милістю Бога-Особи Шрі Крішни, вершителя дивовижних дій, та зброя не змогла спалити його.
ТЕКСТ 2:
Кроме того, Махараджа Парикшит был всегда сознательно предан Личности Бога, и потому он не утратил самообладания и не испугался летучего змея, который должен был ужалить его из-за того, что сын брахмана впал в ярость.
ВІРШ 2:
Крім того, Махараджа Парікшіт завжди жив, свідомо впокорений Богові-Особі, і тому, дізнавшись, що через прокляття сина брахмани його вкусить летючий змій, цар не відчув ані страху, ні занепокоєння.
ТЕКСТ 3:
Более того, покинув всех своих близких, царь предался сыну Вьясы [Шукадеве Госвами], став его учеником, и так получил возможность постичь истинное положение Личности Бога.
ВІРШ 3:
До того ж цар покинув усіх своїх близьких і вручив себе як учень синові В’яси [Шукадеві Ґосвамі], завдяки чому він зміг збагнути істинне становище Бога-Особи.
ТЕКСТ 4:
Так случилось потому, что те, кто посвятил свою жизнь трансцендентным повествованиям о Верховном Господе, воспеваемом в ведических гимнах, и постоянно помнит о лотосных стопах Господа, не рискуют пасть жертвой неверных представлений даже в последний миг своей жизни.
ВІРШ 4:
Це вдалося йому, бо кожному, хто повсякчас лине думкою до лотосових стіп Господа і хто присвятив своє життя на трансцендентне обговорення всього, що стосується Бога-Особи, якого оспівують ведичні гімни, не загрожує небезпека стати жертвою хибних уявлень навіть у останню мить життя.
ТЕКСТ 5:
Пока великий и могущественный сын Абхиманью остается императором мира, олицетворение Кали не сможет процветать.
ВІРШ 5:
Доки славетний, могутній син Абгіман’ю є імператором над світом, уособлений Калі не піднесе голови.
ТЕКСТ 6:
В тот самый день и час, когда Личность Бога, Господь Шри Кришна покинул Землю, Кали, поддерживающий все виды безбожной деятельности, пришел в этот мир.
ВІРШ 6:
Уособлений Калі, що намагається поширювати всіляку безбожну діяльність, з’явився в світі того ж дня, тої ж миті, як Бог-Особа, Господь Шрі Крішна покинув Землю.
ТЕКСТ 7:
Махараджа Парикшит был реалистом, подобно пчелам, которые собирают только суть [цветка]. Он прекрасно знал, что в этот век Кали добро сразу приносит хорошие плоды, а зло необходимо действительно совершить [чтобы оно принесло плоды]. Поэтому он никогда не испытывал неприязни к олицетворению Кали.
ВІРШ 7:
Махараджа Парікшіт умів вибирати з усього саму тільки суть, як бджоли, що вибирають саму суть [з квітки]. Він чітко знав, що за доби Калі добро приносить добрі плоди одразу, тоді як зло мусить бути справді зроблене [і лише тоді людина отримує його наслідки]. Тому він не чув ніякої ворожости до уособленого Калі.
ТЕКСТ 8:
Махараджа Парикшит понимал, что не слишком разумные люди могут счесть олицетворение века Кали очень могущественным, но тем, кто владеет собой, нечего бояться. Царь был могуч, как тигр, и заботился о глупых, легкомысленных людях.
ВІРШ 8:
Махараджа Парікшіт знав, що менш розумним людям уособлений Калі може видатися надзвичайно могутнім , однак тим, хто вміє панувати над собою, боятися нічого. Цар, могутній, як тигр, завжди опікувався нерозумними й легковажними істотами.
ТЕКСТ 9:
О мудрецы, отвечая на ваш вопрос, я рассказал почти все, что в истории благочестивого Махараджи Парикшита связано с Господом Кришной.
ВІРШ 9:
О мудреці, на ваше прохання я оповів майже про все, що з історії життя праведного Махараджі Парікшіта пов’язане з Господом Крішною.
ТЕКСТ 10:
Тем, кто стремится достичь полного совершенства в жизни, следует смиренно слушать все, что связано с трансцендентными деяниями и качествами Личности Бога, действия которого необычайны.
ВІРШ 10:
Ті, хто прагне прийти найвищої досконалости життя, мають смиренно слухати про все, що має стосунок до трансцендентних дій та якостей Бога-Особи, вершителя дивовижних діянь.
ТЕКСТ 11:
Мудрецы сказали: О почтенный Сута Госвами! Долгих лет жизни тебе и вечная слава за то, что ты замечательно рассказываешь о деяниях Господа Кришны, Личности Бога. Эти рассказы — как нектар бессмертия для смертных, подобных нам.
ВІРШ 11:
Святі мудреці сказали: Шановний Суто Госвамі! Ми зичимо тобі, що так чудово оповідаєш про діяння Господа Крішни, Бога-Особи, жити багато років і невмирущої слави. Для смертних, як оце ми, слухати тебе    —    то справжній нектар безсмертя.
ТЕКСТ 12:
Мы только что приступили к исполнению этой кармической процедуры, разожгли жертвенный огонь, но, так как наши действия несовершенны, у нас нет уверенности в том, каков будет его результат. Наши тела почернели от дыма, но мы, поистине, наслаждаемся нектаром лотосных стоп Личности Бога, Говинды, который ты раздаешь.
ВІРШ 12:
Ми взялися виконувати цей обряд і щойно розпалили жертовне вогнище, але наслідків жертвопринесення не певні, бо наші дії багато в чому не досконалі. Від диму наші тіла почорніли; натомість нектар лотосових стіп Бога - Особи Ґовінди , який ти даєш , дарує нам істинну насолоду.
ТЕКСТ 13:
Ценность одного мгновения, проведенного в общении с преданным Господа, невозможно сравнить даже с достижением райских планет или освобождением от материи, не говоря уже о мирских благословениях в форме материального благополучия, которые предназначены для тех, кому суждено умереть.
ВІРШ 13:
Одна хвиля в товаристві відданого Господа важить незрівнянно більше, ніж піднесення на райські планети чи звільнення з пут матерії, а за матеріальні благословення в формі матеріального добробуту, що призначені для тих, хто приречений вмерти, годі й згадки.
ТЕКСТ 14:
Личность Бога, Господь Кришна [Говинда] — единственное прибежище всех великих живых существ, а Его трансцендентные свойства не могут оценить даже такие владыки мистических сил, как Господь Шива и Господь Брахма. Может ли кто-то, кто знает толк в наслаждении нектаром [расой], когда-либо насытиться слушанием повествований о Нем?
ВІРШ 14:
Бог-Особа, Господь Крішна [Ґовінда]    —    єдиний притулок всіх піднесених живих істот, а Його трансцендентних властивостей не на силі охопити навіть такі володарі містичної сили, як Господь Шіва та Господь Брахма. То невже той, хто знається на смакуванні нектару [раси], колись зможе насититись оповідями про Нього?
ТЕКСТ 15:
О Сута Госвами! Ты — сведущий и чистый преданный Господа, ибо Личность Бога — главный объект твоего служения. Поэтому, пожалуйста, опиши нам игры Господа, которые выше всех материальных представлений, так как мы жаждем услышать о них от тебя.
ВІРШ 15:
О Суто Ґосвамі! Тобі відома істина, і ти    —    чистий відданий Господа, бо головна твоя мета    —    служити Богові-Особі. Тож, будь ласка, повідай нам про розваги Господа, що перевершують будь-які матеріальні уявлення, бо ми спраглися за такими оповідями.
ТЕКСТ 16:
О Сута Госвами! Перескажи нам те повествования о Господе, благодаря которым Махараджа Парикшит, чей ум был сосредоточен на освобождении, достиг лотосных стоп Господа, прибежища Гаруды, царя птиц. Эти повествования прозвучали из уст сына Вьясы [Шрилы Шукадевы].
ВІРШ 16:
Прохаємо тебе, Суто Ґосвамі, переказати ті оповіді про Господа, що слухаючи їх, Махараджа Парікшіт, чий інтелект був зосереджений на звільненні, досяг лотосових стіп Господа, притулку царя птахів Ґаруди. Ці оповіді пролунали з вуст сина В’яси [Шріли Шукадеви Ґосвамі].
ТЕКСТ 17:
Поведай же нам о Беспредельном, ибо эти повествования действуют очищающе и превосходят все остальное. Они были рассказаны Махарадже Парикшиту и очень дороги чистым преданным, поскольку в них идет речь о бхакти-йоге.
ВІРШ 17:
Тож повідай нам ласкаво про Безмежного, бо ці найпіднесеніші оповіді, що перевершують усе інше, очищують слухачів. Вони були повідані Махараджі Парікшіту, і чисті віддані, слухаючи їх, радіють серцем, бо оповіді ці пронизані духом бгакті-йоґи.
ТЕКСТ 18:
Шри Сута Госвами сказал: О Боже! Хотя мы рождены в смешанной касте, мы тем не менее достигли высшего положения по происхождению лишь благодаря тому, что служили великим людям, обладающим совершенным знанием, и следовали по их стопам. Даже беседа с такими великими душами способна тотчас же очистить от недостатков, неизбежно связанных с низким происхождением.
ВІРШ 18:
Шрі Сута Ґосвамі сказав: Любий Боже! Ми народилися від батьків різних каст, однак просто завдяки тому, що ми служимо великим особистостям, які досягли великих знань, і йдемо їхніми стопами, ми вивищилися над становищем, на яке нам давало право таке народження. Навіть розмова з такими великими душами може враз очистити від вад, що їм причиною низьке походження.
ТЕКСТ 19:
Что же говорить о тех, кто находится под началом великих преданных и воспевает святое имя Беспредельного, обладающего беспредельной силой? Верховный Господь, чья сила не знает пределов и чьи качества трансцендентны, зовется Анантой [Беспредельным].
ВІРШ 19:
А що казати за тих, хто під керівництвом великих відданих повторює святе ім’я Безмежного, хто посідає безмежну могутність? Бога-Особу, чия могутність безмежна, а якості трансцендентні, називають Ананта [Безмежний].
ТЕКСТ 20:
Установлено, что Он [Личность Бога] беспределен и не имеет Себе равного. Следовательно, никто не может верно описать Его. Великие полубоги не могут снискать благосклонности богини процветания даже молитвами, но сама богиня процветания несет служение Господу, хотя Он и не желает от нее такого служения.
ВІРШ 20:
Уже певно з’ясовано, що Він [Бог-Особа] нічим не обмежений і що рівного Йому немає. Тому немає істоти, котра б здолала вичерпно змалювати Його якості. Великі півбоги усіма своїми молитвами не можуть запобігти ласки богині процвітання, але ця богиня сама служить Господеві, хоча Він і не прагне цього.
ТЕКСТ 21:
Кто, кроме Личности Бога, Шри Кришны, заслуживает называться Верховным Господом? Брахмаджи собрал воду, стекающую с ногтей на Его стопах, чтобы даровать ее Господу Шиве в знак почтительного приветствия. Эта вода [Ганга] очищает всю вселенную, в том числе и Господа Шиву.
ВІРШ 21:
Хто крім Бога-Особи Шрі Крішни був би гідний називатися Верховним Господом? Щоб вшанувати Господа Шіву, Брахмаджі зібрав воду, що стікає з нігтів Його стіп, і підніс Господу Шіві як найдорожчий дар. Ця вода [Ґанґа] очищує весь усесвіт і Господа Шіву також.
ТЕКСТ 22:
Люди, обуздавшие себя и привязанные к Верховному Господу Шри Кришне, способны разом отринуть мир материальных привязанностей, включая грубое тело и тонкий ум, и удалиться, чтобы достичь высшего совершенства в отречении от мира, которое приводит к отказу от причинения вреда живым существам и отрешенности.
ВІРШ 22:
Люди, що опанували себе і розвинули прив’язаність до Верховного Господа Шрі Крішни, на силі одразу відкинути світ матеріальної прив’язаности разом із грубим тілом та тонким тілом розуму і стати на шлях до найвищої досконалости життя у зреченні, на якому в людині самі собою розвиваються якості ненасильства й зречености.
ТЕКСТ 23:
О риши, могущественные и чистые, словно солнце, я постараюсь описать вам трансцендентные игры Вишну, насколько мне это позволяют мои знания. Птицы в небе поднимаются настолько высоко, насколько позволяют им их возможности, так и сведущие преданные описывают Господа в той мере, в какой они постигли Его.
ВІРШ 23:
О ріші, могутні та чисті, як сонце! Я спробую описати вам трансцендентні розваги Вішну, наскільки сягає моє знання. Як птахи літають в небі так високо, як їм дозволяють їхні крила, так обізнані віддані описують Господа тою мірою, якою дозволяє їхнє усвідомлення.
ТЕКСТЫ 24-25:
Однажды, охотясь в лесу с луком и стрелами, Махараджа Парикшит, преследующий оленя, очень утомился и почувствовал чрезвычайный голод и жажду. В поисках воды он вошел в обитель знаменитого Шамики Риши и увидел мудреца, сидящего в безмолвии с закрытыми глазами.
ВІРШІ 24-25:
Якось Махараджа Парікшіт з луком і стрілами полював у лісі. Переслідуючи оленів, він змучився і, голодний та спраглий, шукав води, аж нарешті натрапив на хижу славетного Шаміки Ріші. Мудрець сидів заплющивши очі й не озивався.
ТЕКСТ 26:
Муни удерживал от материальной деятельности органы чувств, дыхание, ум и разум и пребывал в трансе вне трех [состояний: бодрствования, сна и бессознательного состояния], достигнув трансцендентного положения, качественно равного положению Высшего Абсолюта.
ВІРШ 26:
Органи чуття, дихання, розум та інтелект муні були відмежовані від матеріальної діяльности; він перебував у трансі понад трьома станами матеріального існування [пильнуванням, сном і непритомністю], досягши трансцендентного стану якісної єдности з Верховним Абсолютом.
ТЕКСТ 27:
Мудрец, погруженный в медитацию, был накрыт оленьей шкурой, и длинные густые волосы рассыпались по всему его телу. Царь, у которого пересохло во рту от жажды, попросил у него воды.
ВІРШ 27:
Мудрець, що перебував у медитації, був вкритий оленячою шкірою, і його довге нечесане волосся розсипалося і вкривало все тіло. Цар, якому пересохло в роті від спраги, попрохав у нього напитися.
ТЕКСТ 28:
Царь, которому не оказали достойного приема: не предложили подстилки, не усадили, не дали воды и не приветствовали приятными речами, — подумал, что им пренебрегают, и разгневался.
ВІРШ 28:
До царя не поставилися як належить    —    не привітали, не вшанували, не дали підстилки, не запропонували сісти, не принесли води, не сказали люб’язних слів, і цар, подумавши, що його зневажено, розгнівався.
ТЕКСТ 29:
О брахманы! Неприязнь царя, который волею обстоятельств был голоден и испытывал жажду, к брахману-мудрецу и его гнев на него были беспрецедентны.
ВІРШ 29:
О брахмани! Ворожість царя, якого з волі обставин мучили голод та спрага, до мудреця-брахмани та його гнів були чимось геть небувалим.
ТЕКСТ 30:
Уходя, оскорбленный царь поддел своим луком мертвую змею и в гневе набросил ее на плечо мудреца. После этого он возвратился к себе во дворец.
ВІРШ 30:
Покидаючи оселю мудреця, зневажений цар підняв луком мертву змію й у гніві накинув її йому на плече. Після того він повернувся до свого палацу.
ТЕКСТ 31:
По возвращении он стал раздумывать и спорить сам с собой, пытаясь понять, действительно ли мудрец, сосредоточив чувства и закрыв глаза, находился в медитации или только изображал транс, чтобы не принимать более низкого [по рождению] кшатрия.
ВІРШ 31:
Повернувшись до палацу, він почав думати й зважувати так і так, чи то мудрець насправді медитував, зосередивши чуття й заплющивши очі, а чи то він тільки удавав транс, аби не вітати в своїй оселі нижчого проти себе кшатрію.
ТЕКСТ 32:
У мудреца был сын, который, как сын брахмана, был очень могуществен. Он узнал об огорчении, причиненном его отцу царем, когда играл с несмышлеными мальчишками. Тотчас же мальчик сказал следующее.
ВІРШ 32:
Мудрець мав сина, і цей хлопчик, бувши сином брахмани, посідав велику могутність. Граючись із дітьми, він дізнався, якої прикрости завдав його батькові цар, і одразу ж промовив такі слова.
ТЕКСТ 33:
[Шринги, сын брахмана, сказал:] О, только полюбуйтесь на грехи правителей, которые, подобно воронам и сторожевым псам, совершают греховные поступки, направленные против своих хозяев, вопреки всем правилам, установленным для слуг.
ВІРШ 33:
[Шрінґі, син брахмани, сказав:] Подивіться лише на гріхи правителів! Вони, наче ті круки чи сторожові пси при порозі, роблять зло своїм же панам, йдучи проти всіх встановлених для слуг законів.
ТЕКСТ 34:
Потомков царских родов справедливо называют сторожевыми псами, и их место у дверей. С какой стати псы должны заходить в дом и претендовать на то, чтобы их угощали из хозяйской тарелки?
ВІРШ 34:
Нащадків царського роду справедливо називають сторожовими псами, і місце їхнє    —    біля порогу. З якого б то дива собака мав входити у дім і вимагати, щоб йому дозволили їсти разом з господарем?
ТЕКСТ 35:
После ухода Господа Шри Кришны, Личности Бога и высшего правителя, эти выскочки, пользуясь отсутствием нашего защитника, процветают. Поэтому я возьму дело в свои руки и накажу их. Будьте же свидетелями моего могущества.
ВІРШ 35:
Як Господь Шрі Крішна, Бог-Особа і верховний володар над усіма і наш захисник, пішов з цього світу, ці вискочні дали собі волю. Тому я сам маю розібратися з цим і покарати їх. Будьте свідками моєї сили.
ТЕКСТ 36:
Сказав это товарищам по игре, сын риши с покрасневшими от гнева глазами коснулся воды реки Каушики и произнес слова, которые были подобны грому.
ВІРШ 36:
Звертаючись до своїх товаришів за грою, син ріші, з очима, налитими кров’ю від гніву, доторкнувся води річки Каушіка і промовив подібні до блискавки слова.
ТЕКСТ 37:
Сын брахмана проклял царя: На седьмой день, считая от сегодняшнего, летучий змей ужалит самого скверного из этого рода [Махараджу Парикшита], ибо, оскорбив моего отца, он нарушил правила этикета.
ВІРШ 37:
Син брахмани прокляв царя такими словами: На сьомий день від сьогодні найницішого представника своєї династії [Махараджу Парікшіта], вжалить летючий змій, тому що, образивши мого батька, він зневажив закон.
ТЕКСТ 38:
Затем, войдя в хижину, мальчик увидел змею на плече у своего отца и громко зарыдал от горя.
ВІРШ 38:
Згодом, коли хлопець повернувшися до хижі, він на свої очі побачив на шиї батька мертву змію і, вражений, голосно заплакав.
ТЕКСТ 39:
О брахманы, риши, рожденный в роду Ангиры Муни, услышав плач своего сына, медленно открыл глаза и увидел у себя на шее мертвую змею.
ВІРШ 39:
О брахмани! Коли ріші, народжений в родині Анґіри Муні, почув плач сина, він поволі розплющив очі і побачив у себе на шиї мертву змію.
ТЕКСТ 40:
Он сбросил мертвую змею и спросил сына, почему тот плачет, не причинил ли ему кто-нибудь вреда. В ответ сын объяснил ему, что произошло.
ВІРШ 40:
Ріші відкинув мертву змію і спитав сина, чого він плаче і чи, бува, не скривдив його хтось. На батькове запитання син розказав, що сталося.
ТЕКСТ 41:
Отец услышал от сына, что тот проклял царя, хотя его ни в коем случае нельзя было осуждать, так как он был лучшим из людей. Риши не одобрил поступка своего сына, а, напротив, стал сокрушаться, говоря: Увы! Какой великий грех совершил мой сын! Он присудил суровое наказание за ничтожное оскорбление.
ВІРШ 41:
Батько почув від сина, що той прокляв царя, хоча його, найліпшого з людей, не слід було засуджувати в жодному разі. Ріші не подякував синові, а став побиватись: О горе! Який тяжкий гріх вчинив мій син. За дрібну образу він так жорстоко покарав людину!
ТЕКСТ 42:
О сын мой! Твой разум еще незрел, поэтому тебе неизвестно, что царь — лучший из людей — практически равен Верховному Господу. К нему ни при каких обстоятельствах нельзя относиться как к обыкновенному человеку. Люди в государстве благополучны, когда его непобедимая доблесть хранит их.
ВІРШ 42:
О сину! Твій розум незрілий, і тому ти не розумієш, що цар, найліпший з людей, перебуває на рівні Верховного Бога- Особи. Його ні в якому разі не можна рівняти до звичайних людей. Під захистом його нездоланної сили держава та підданні процвітають.
ТЕКСТ 43:
Дорогой мой мальчик! Монархический строй представляет Господа, несущего колесо от колесницы, и, когда этот строй упраздняется, весь мир наполняется ворами, которые тотчас же набрасываются на беззащитных подданных, как на отбившихся от стада ягнят.
ВІРШ 43:
Любий хлопчику, монархічна влада представляє Господа, що тримає колесо від колісниці. З відміною такої влади весь світ наповнюють злодії, що занапащають його незахищених підданих, як овець без отари.
ТЕКСТ 44:
Конец монархий и разграбление достояния людей мошенниками и ворами приведут к великим беспорядкам в обществе. Людей будут убивать и калечить, а животных и женщин — красть. И ответственность за эти грехи ляжет на нас.
ВІРШ 44:
Монархії настав кінець, і шахраї та злодії розкрадатимуть народне добро. Через це почнеться розклад суспільства. Людей будуть вбивати й калічити, будуть красти і жінок, і тварин, а відповідальність за всі ці гріхи ляже на нас.
ТЕКСТ 45:
В это время большинство людей будет систематически отклоняться от пути передовой цивилизации, пренебрегая предписаниями Вед и обязанностями каст и социальных укладов. Их будет больше привлекать развитие экономики во имя удовлетворения чувств, в результате чего мир заселят нежелательные люди, стоящие на уровне собак и обезьян.
ВІРШ 45:
Тоді людський загал стане чимдалі відхилятися від шляху проґресивної цивілізації, нехтуючи визначені для кожної касти й суспільного стану обов’язки, а також настанови Вед. Людей насамперед цікавитиме поліпшення матеріальних умов існування задля побільшення чуттєвої втіхи, внаслідок чого суспільство буде складатися головно з небажаного населення, людей на рівні собак та мавп.
ТЕКСТ 46:
Император Парикшит — благочестивый царь. Он очень знаменит и является совершенным преданным Верховного Господа. Он — святой в царском роду, и на его счету много жертвоприношений коня. Если такой царь утомлен, измучен голодом и жаждой, он отнюдь не заслуживает проклятия.
ВІРШ 46:
Імператор Парікшіт    —    праведний цар. Він зажив великої слави і є першорядним відданим Бога-Особи. Він    —    святий серед царів, і він відправив багато жертвопринесень коня. Те, що такий цар втомився і потерпає від голоду й спраги, аж ніяк не підстава проклинати його.
ТЕКСТ 47:
Затем риши вознес молитвы всепроникающей Личности Бога, прося Его простить своего несмышленого, лишенного разума сына, который, прокляв безгрешного человека, занимающего более низкое положение и заслуживавшего покровительства, совершил великий грех.
ВІРШ 47:
На тому ріші підніс молитву до всюдисущого Бога-Особи, прохаючи вибачити його недосвідченого, нетямущого сина, що вчинив великий гріх, проклявши безгрішну людину, яка була в підлеглому становищі і заслуговувала на заступництво.
ТЕКСТ 48:
Преданные Господа так терпеливы, что никогда не склонны мстить за себя, даже если их поносят, обманывают, проклинают, беспокоят, презирают или даже убивают.
ВІРШ 48:
Віддані Господа такі терпеливі, що не прагнуть помсти навіть коли їх неславлять, обманюють, проклинають, турбують, нехтують а чи й вбивають.
ТЕКСТ 49:
Так мудрец сожалел о грехе, совершенном его сыном. Он не воспринял слишком всерьез обиду, нанесенную ему царем.
ВІРШ 49:
Так мудрець картався за гріх свого сина. Образливий вчинок царя він не розцінив як щось серйозне.
ТЕКСТ 50:
Обычно трансценденталисты, даже когда другие вовлекают их в двойственности материального мира, не страдают от этого. Не получают они и удовольствия [от мирского], ибо поглощены трансцендентным.
ВІРШ 50:
Здебільшого трансценденталісти, навіть якщо інші втягують їх у двоїстість матеріального світу, не відчувають горя. І так само вони, занурені у трансцендентне, не тішаться нічим [земним].