Sloka 38
38
Verš
Текст
svarūpaṁ vā parasya ca
jñānaṁ ca naigamaṁ yat tad
guru-śiṣya-prayojanam
сварӯпам̇ ва̄ парасйа ча
джн̃а̄нам̇ ча наіґамам̇ йат тад
ґуру-ш́ішйа-прайоджанам
Synonyma
Послівний переклад
пурушасйа — живої істоти; ча — також; сам̇стга̄нам — існування; сварӯпам — тотожність; ва̄ — чи; парасйа — Всевишнього; ча — також; джн̃а̄нам — знання; ча — також; наіґамам — щодо Упанішад; йат — що; тат — те саме; ґуру — духовний вчитель; ш́ішйа — учень; прайоджанам — потреба.
Překlad
Переклад
Jaká je pravda o živých bytostech a Nejvyšší Osobnosti Božství? Jaká je jejich totožnost? Jaká zvláštní hodnota spočívá v poznání Ved a co je nezbytné pro duchovního mistra a jeho žáky?
Яке справжнє становище живих істот і Верховного Бога-Особи? Яка їхня природа? Яка цінність різних настанов, що їх дають Веди, і яка мета стосунків між духовним вчителем і учнями?
Význam
Коментар
Živé bytosti jsou svojí povahou služebníky Pána, který může přijímat služby všeho druhu od kohokoliv. Je jasně řečeno (Bg. 5.29), že Pán je svrchovaným poživatelem plodů všech obětí a odříkání, vlastníkem celého projeveného světa a přítelem všech živých bytostí. To je Jeho skutečná totožnost. A jakmile živá bytost uzná toto Pánovo svrchované vlastnické právo a jedná podle toho, vrátí se ke své skutečné totožnosti. Aby mohla živá bytost dospět na tuto úroveň poznání, potřebuje duchovní společnost. Pravý duchovní mistr si přeje, aby jeho žáci znali způsob, jak prokazovat Pánovi transcendentální láskyplnou službu, a žáci také vědí, že o věčném vztahu mezi Bohem a živou bytostí se musejí učit od seberealizované duše. Člověk, který chce šířit transcendentální poznání, musí na základě nabyté védské moudrosti zanechat světských činností. To je stručná odpověď na všechny otázky položené v tomto verši.
ПОЯСНЕННЯ: Живі істоти за своєю природою — це слуги Господа, що може приймати будь-яке служіння від усіх живих істот. У «Бгаґавад-ґіті» ясно сказано, що Господь — це верховна особа, що насолоджується всіма підношеннями і аскезами, власник усього проявленого і друг усіх живих істот (Б.-ґ. 5.29). Таке Його становище. Тому, коли жива істота визнає цю верховну владу Господа і діє в такій свідомості, вона повертається в своє природне становище. Для того, щоб піднятися до цього рівня свідомості, їй потрібне духовне спілкування. Істинний духовний вчитель прагне, щоб його учні пізнали науку трансцендентного служіння Господу, а учні, своєю чергою, розуміють, що, слухаючи душу, яка усвідомила свою сутність, вони повинні пізнати вічні стосунки між Богом і живою істотою. Щоб поширювати світло трансцендентного знання, треба осягнути мудрість Вед і завдяки цьому припинити матеріалістичну діяльність. У цьому полягає суть запитань, які порушено в цьому вірші.