ШБ 3.7.38

ПОЯСНЕННЯ: Живі істоти за своєю природою    —    це слуги Господа, що може приймати будь-яке служіння від усіх живих істот. У «Бгаґавад-ґіті» ясно сказано, що Господь    —    це верховна особа, що насолоджується всіма підношеннями і аскезами, власник усього проявленого і друг усіх живих істот (Б.-ґ. 5.29). Таке Його становище. Тому, коли жива істота визнає цю верховну владу Господа і діє в такій свідомості, вона повертається в своє природне становище. Для того, щоб піднятися до цього рівня свідомості, їй потрібне духовне спілкування. Істинний духовний вчитель прагне, щоб його учні пізнали науку трансцендентного служіння Господу, а учні, своєю чергою, розуміють, що, слухаючи душу, яка усвідомила свою сутність, вони повинні пізнати вічні стосунки між Богом і живою істотою. Щоб поширювати світло трансцендентного знання, треба осягнути мудрість Вед і завдяки цьому припинити матеріалістичну діяльність. У цьому полягає суть запитань, які порушено в цьому вірші.