ШБ 3.7.39

ПОЯСНЕННЯ: Існує чимало недосвідчених людей, які запевняють, що можна осягнути свою вічну природу без допомоги духовного вчителя. Коли хтось каже, що духовний вчитель потрібен, вони висміюють його і намагаються самі стати на місце духовного вчителя, пропаґуючи свою теорію про те, що духовний вчитель непотрібен. Однак «Шрімад-Бгаґаватам» не підтверджує їхньої теорії. Навіть великому вченому трансцендентної науки, В’ясадеві, був потрібен духовний вчитель. За настановами свого духовного вчителя, Наради, він написав цей піднесений твір, «Шрімад-Бгаґаватам». Навіть Господь Чайтан’я, хоча Він Сам Крішна, прийняв духовного вчителя. Господь Крішна    —    і той прийняв духовного вчителя, Сандіпані Муні, щоб той Його просвітив. Усі ачар’ї та святі світу мали духовних вчителів. У «Бгаґавад-ґіті» можна прочитати про те, як Арджуна приймає Господа Крішну своїм духовним вчителем, дарма що для Арджуни такий формальний акт визнання духовного вчителя був необов’язковий. Отже, всі приклади показують, що про духовне самоусвідомлення без духовного вчителя не може бути й мови. Єдина умова полягає в тому, щоб духовний вчитель був істинним, тобто щоб він належав до авторитетного ланцюгу учнів, який називають парампарою.

Хтось може бути сурі, великим вченим, але не кожен сурі є бездоганний, анаґга. Анаґга-сурі    —    це чистий відданий Господа. Якщо людина не є чистим відданим Господа чи якщо вона хоче зрівнятися з Господом, вона не належить до анаґга-сурі. На основі достовірних писань чисті віддані уклали численні книги, скарбниці духовного знання. Діючи за вказівками Господа Шрі Чайтан’ї Махапрабгу, Шріла Рупа Ґосвамі і його помічники написали для блага відданих-початківців багато книжок, і кожен, хто має серйозний намір піднятися до рівня чистого відданого, повинен з них скористатися.