Skip to main content

ГЛАВА П’ЯТНАДЦЯТА

ГЛАВА ПЕТНАДЕСЕТА

Своєчасний відхід Пандав

И Па̄н̣д̣авите на свой ред се оттеглят

ВІРШ 1:
Сута Ґосвамі сказав: Розлука з Крішною лягла на душу Арджуни, славетного друга Господа Крішни, важким тягарем, і тому він не чув припущень і запитань Махараджі Юдгіштгіри.
ТЕКСТ 1:
Сӯта Госва̄мӣ каза: Арджуна, прославеният приятел на Бог Кр̣ш̣н̣а, бе съкрушен от раздялата си с Бога и никак не му беше до предположенията на Маха̄ра̄джа Юдхиш̣т̣хира.
ВІРШ 2:
Горе зсушило вуста Арджуни і його лотосове серце, а його тіло втратило осяйність. Згадуючи Верховного Господа, він не на силі був вимовити і слова на відповідь.
ТЕКСТ 2:
От мъка устата на Арджуна и лотосовото му сърце бяха пресъхнали, затова тялото му бе загубило свежестта и блясъка си. Той бе погълнат от мисли за Върховния Бог и не можеше да произнесе в отговор дори една дума.
ВІРШ 3:
Арджуна насилу стримував сльози, що ними від горя набігали очі. Не мавши змоги бачити Господа Крішну, він не пам’ятав себе від горя і відчував чимдалі більшу любов до Нього.
ТЕКСТ 3:
Той едва сдържаше сълзите на скръб, които пареха очите му. Той бе отчаян, защото не виждаше Бог Кр̣ш̣н̣а, и обичта му към него нарастваше все повече и повече.
ВІРШ 4:
Згадуючи Господа Крішну, Його зичливість і добродійство, свої близькі родинні стосунки з Ним та те, як Він був його колісничим, переповнений почуттями Арджуна, важко зітхаючи, заговорив.
ТЕКСТ 4:
Спомняйки си Бог Кр̣ш̣н̣а, благосклонността му, благодеянията му, близките си роднински отношения с него и как Той му бе станал колесничар, Арджуна се чувстваше смазан и заговори, дишайки тежко.
ВІРШ 5:
Арджуна сказав: О царю! Верховний Бог-Особа Харі, що ставився до мене як близький друг, покинув мене, і відтак від мене пішла моя дивовижна сила, що на неї дивувалися навіть півбоги.
ТЕКСТ 5:
Арджуна каза: О, царю! Хари, Върховната Божествена Личност, който се отнасяше към мен като с най-близък приятел, ме изостави. Затова вече не притежавам необикновената сила, която удивляваше дори полубоговете.
ВІРШ 6:
Я втратив Його, навіть мить чиєї відсутности перетворює усі всесвіти на прикру пустку і робить їх схожими на тіло без життя.
ТЕКСТ 6:
Аз вече го загубих, а раздялата с него, дори и да е само за миг, прави всички вселени враждебни и пусти, като тела, лишени от живот.
ВІРШ 7:
Лише завдяки Його ласці та силі я зумів взяти гору над усіма царевичами, що, повні хіті, зібралися в палаці царя Друпади на церемонію вибору нареченого. Стрілою з лука я протнув рибину-мішень і так здобув руку Драупаді.
ТЕКСТ 7:
Само благодарение на неговата милост и сила аз успях да победя всички обладани от похот принцове, събрали се в двореца на цар Друпада, където трябваше да се избере жених. Със стрелата си аз успях да пронижа мишената (една риба) и така спечелих ръката на Драупадӣ.
ВІРШ 8:
Єдино завдяки тому, що Він був поруч, я зумів подолати могутнього царя райських планет Індрадеву разом з його вірними-півбогами і так дав богові вогню можливість спалити ліс Кгандава. Тільки Його милістю з охопленого пожежею лісу Кгандава вдалося врятуватись демону Майі, який пізніше на подяку вибудував нам палац зібрань    —     справжнє чудо архітектури, куди під час Раджасуя-яґ’ї, що ти проводив, всі царевичі приносили тобі свої дари.
ТЕКСТ 8:
Тъй като Той бе близо до мен, аз ловко можах да победя могъщия небесен цар Индрадева и полубоговете, които го придружаваха, и с това да помогна на бога на огъня да опустоши гората Кха̄н̣д̣ава. Само по неговата милост демонът Мая бе спасен от пламъците в гората Кха̄н̣д̣ава, след което построи с необикновено архитектурно умение сградата ни за съвещания, където по време на извършването на Ра̄джасӯя-ягя се събраха всички принцове и ти поднесоха дарове.
ВІРШ 9:
Його милістю твій шанований молодший брат, наділений силою тисячі слонів, здолав убити Джарасандгу, до чиїх стіп схилилося багато царів. Джарасандга полонив тих царів, щоб принести їх у жертву Махабгайраві, але ласкою Господа їх всіх було врятовано. Після того вони сплатили данину твоїй величності.
ТЕКСТ 9:
По неговата милост твоят уважаван по-малък брат, притежаващ силата на десет хиляди слона, уби Джара̄сандха, в чиито крака се покланяха много царе. Той ги бе довел, за да ги принесе в жертва по време на своята Маха̄бхаирава-ягя, но брат ти ги освободи. По-късно те платиха дан на твое Величество.
ВІРШ 10:
Він і тільки Він, Господь Крішна, розплів коси дружинам усіх негідників, які колись наважилися розпустити прекрасно заплетене й освячене з приводу великої церемонії жертвопринесення Раджасуя волосся твоєї цариці. В ту хвилю Драупаді зі сльозами на очах впала до стіп Господа Крішни.
ТЕКСТ 10:
Той разпусна косите на съпругите на всички злодеи, които се осмелиха да разплетат красиво подредените коси на твоята царица, осветени във великата жертвена церемония Ра̄джасӯя. Тогава тя бе паднала в нозете на Бог Кр̣ш̣н̣а със сълзи на очи.
ВІРШ 11:
Коли ми були у вигнанні, наші вороги, щоб увести нас у біду, підмовили проти нас Дурвасу Муні, що завжди сідає до обіду разом з десятьма тисячами учнів. Того разу Господь Крішна врятував нас, з’ївши рештки страви. Коли Він прийняв їжу, усі муні, що купалися на той час у річці, відчули ситість. Усі три світи теж були задоволені.
ТЕКСТ 11:
Докато бяхме в изгнание, Дурва̄са̄ Муни, който се храни заедно с десетте си хиляди ученици, се съюзи с враговете ни, за да ни постави натясно. В това време Той (Бог Кр̣ш̣н̣а) ни спаси просто като прие остатъците от храната ни. Тогава всички муни, които се къпеха в реката, се почувстваха сити. Напълно удовлетворени бяха и трите свята.
ВІРШ 12:
Тільки завдяки Його впливові я зумів справити велике враження на божественного Господа Шіву та його дружину, дочку Гімалаїв. Задоволений мною, він [Господь Шіва] подарував мені свою зброю. Різну зброю від себе подарували мені й багато інших півбогів, і на додаток до всього я зміг потрапити в цьому моєму тілі на райські планети і удостоївся там чести сидіти на другому за висотою троні.
ТЕКСТ 12:
Само благодарение на неговото влияние можах да удивя в едно сражение божествената личност Шива и съпругата му, дъщерята на Хималаите. Той (Шива) остана доволен от мен и ми подари собственото си оръжие. Другите полубогове също ми предадоха оръжията си, а освен това можах да отида на райските планети със сегашното си тяло и там получих почетно място.
ВІРШ 13:
Коли я впродовж кількох днів гостював на райських планетах, усі півбоги разом з царем раю Індрадевою попрохали заступництва моїх рук, прикрашених луком Ґандіва, благаючи мене вбити демона Ніватакавачу. Тепер, шановний царю, нащадку Аджамідги, я втратив Верховного Бога-Особу, що завдяки Йому я посідав надзвичайну силу.
ТЕКСТ 13:
Докато гостувах за няколко дни в райските планети, Индрадева и всички небесни полубогове потърсиха покровителството на ръцете ми, прочути с лъка Га̄н̣д̣ӣва; те ме помолиха да убия демона на име Нива̄такавача. О, царю, потомъко на Аджамӣд̣ха, сега съм отделен от Върховната Божествена Личност, благодарение на чието могъщество бях толкова силен.
ВІРШ 14:
Військо Кауравів було наче океан, повний непереможних істот, і тому видавалось нездоланним. Але завдяки дружбі з Ним я на своїй колісниці зміг перетнути той океан. Це тільки Його милістю я зумів повернути назад корів і захопити чимало царських шоломів, оздоблених самоцвітами, що сліпучо сяяли.
ТЕКСТ 14:
Бойната сила на Кауравите бе като океан, пълен с непобедими същества, и поради това непреодолим. Но аз можах да го прекося с колесницата си благодарение на приятелството ми с него (Кр̣ш̣н̣а). Само по неговата милост аз успях да върна кравите и да събера със сила много царски шлемове, украсени с ослепително сияещи скъпоценни камъни.
ВІРШ 15:
Це Він вкоротив життя усім Кауравам і на полі битви відібрав великому військовому з’єднанню Кауравів з Бгішмою, Карною, Дроною, Шал’єю та іншими на чолі завзяття й здатність розважати. Це все Він [Господь Шрі Крішна] зробив, просто вийшовши вперед, дарма що Каурави були вишикувані дуже майстерно і мали все потрібне для перемоги.
ТЕКСТ 15:
Именно Той съкрати живота на всички и на бойното поле отне разсъдъка и въодушевлението на огромните бойни фаланги, събрани от Кауравите начело с Бхӣш̣ма, Карн̣а, Дрон̣а, Шаля и пр. Те бяха строени по всички правила на военното изкуство и това само по себе си бе напълно достатъчно да победят, но докато се придвижваше напред, Той (Бог Шрӣ Кр̣ш̣н̣а) направи всичко това.
ВІРШ 16:
Усі великі воєначальники    —    Бгішма, Дрона, Карна, Бгурішрава, Сушарма, Шал’я, Джаядратга, Бахліка та інші    —     цілили в мене своєю нездоланною зброєю, проте Його [Господа Крішни] ласкою з моєї голови не впало й волосини. Так було і з найвищим відданим Господа Нрісімхадеви, Прахладою Махараджею, що йому зброя демонів не завдала ніякої шкоди.
ТЕКСТ 16:
Велики пълководци като Бхӣш̣ма, Дрон̣а, Карн̣а, Бхӯришрава̄, Сушарма̄, Шаля, Джаядратха и Ба̄хлика насочиха непобедимите си оръжия срещу мен. Но по неговата (на Бог Кр̣ш̣н̣а) милост от главата ми не падна нито косъм. По същия начин оръжията на демоните не можаха да наранят Прахла̄да Маха̄ра̄джа, върховния предан на Бог Нр̣сим̇хадева.
ВІРШ 17:
Лише Його ласкою вороги не скористалися з нагоди вбити мене, коли я зійшов з колісниці добути води для своїх спраглих коней. І лише через брак поваги до мого Господа я наважився використовувати як колісничого Його, кому задля того, щоб отримати звільнення поклоняються найпіднесеніші з-поміж людей.
ТЕКСТ 17:
Само по неговата милост враговете ми не успяха да ме убият, когато слязох от колесницата си, за да донеса вода за ожаднелите си коне. От неуважение към моя Бог аз посмях да го използвам като колесничар, въпреки че най-добрите измежду хората го обожават и му отдават служене, за да постигнат освобождение.
ВІРШ 18:
О царю! Його жарти і відверта мова тішили серце, а усміх робив їх ще чудовішими. Його звертання до мене, коли Він казав: «Сину Прітги, друже, потомку роду Куру!», Його сердечність у стосунках зі мною нині зринають у моїй пам’яті і переповнюють моє єство.
ТЕКСТ 18:
О, царю! Шегите му и откровените му разговори бяха приятни, а красивата му усмивка им придаваше особена прелест. Сега си спомням как Той топло ме наричаше „О, сине на Пр̣тха̄, приятелю, сине на династията Куру“ и съм сломен.
ВІРШ 19:
Ми часто жили разом і разом спали, укупі сиділи й ходили гуляти. А коли Він похвалявся Своєю доблестю, я, помічаючи якісь невідповідності, усовіщав Його: «Ти, друже, дуже правдивий!» І навіть коли я принижував Його велич, Він, Верховна Душа, зносив усі мої зауваги, вибачаючи мені все, як справжній друг вибачає другові чи як батько вибачає синові.
ТЕКСТ 19:
Обикновено ние живеехме заедно, седяхме един до друг и заедно се разхождахме. И когато Той се хвалеше с геройските си подвизи, ако забележех някакво несъответствие, аз го упреквах, казвайки: „Скъпи приятелю, ти говориш самата истина“. Дори в тези мигове, когато снижавах величието му, Той, Върховната Душа, понасяше търпеливо тези слова и ми прощаваше, както един истински приятел прощава на приятеля си и бащата прощава на сина си.
ВІРШ 20:
А тепер, імператоре, я розлучений з найдорожчим другом, з Верховним Богом-Особою, і моє серце перетворилося на пустку. Крішни не стало    —    і мене зуміли перемогти кілька невірних пастухів, коли я їхав з Його дружинами як їхній охоронець.
ТЕКСТ 20:
О, императоре, сега съм далече от най-скъпия си приятел и най-искрения си доброжелател, Върховната Божествена Личност, затова сърцето ми е сякаш напълно опустяло. В отсъствие на Кр̣ш̣н̣а бях победен от тълпа безверни пастири, докато охранявах съпругите му.
ВІРШ 21:
Лук Ґандіва і далі зі мною, і мої стріли ті самі, та сама і колісниця з кіньми, і я    —    той самий Арджуна, кого колись шанували всі царі. Однак як Господа Крішни не стало, все це вмить втратило цінність і зміст. Тепер це все так само марне, як узливання пряженого масла на попіл згаслого жертовного вогнища, як нагромадження грошей за допомогою чарівної палички чи засів насіння в землю, яка не родить.
ТЕКСТ 21:
С мен е същият лък Га̄н̣д̣ӣва, същите стрели, същата колесница, теглена от същите коне, и аз съм същият Арджуна, на когото всички царе отдаваха почитанията си. Но в отсъствието на Бог Кр̣ш̣н̣а всичко това загуби всякакъв смисъл. Това е все едно да се излива пречистено масло върху пепел, да се трупат пари, създадени от фокусник, или да се хвърлят семена в безплодна земя.
ВІРШІ 22-23:
Ти, царю, розпитувався в мене за наших друзів та родичів у Двараці    —    то знай, що на них усіх лягло прокляття брахман; через це вони напилися вина з рису, що забродив і, не впізнаючи одне одного, стали битися на киях. Усі вони, крім чотирьох чи п’яти, пішли з цього світу.
ТЕКСТОВЕ 22 – 23:
О, царю, щом ме питаш как са приятелите и роднините ни в Два̄рака̄, ще ти кажа, че всички бяха прокълнати от бра̄хман̣ите, в резултат на което се напиха с вино от прокиснал ориз и започнаха да се бият помежду си с тояги, без дори да могат да се разпознаят. Сега с изключение на четирима-петима всички са мъртви.
ВІРШ 24:
Насправді все те сталося верховною волею Господа, Бога- Особи. Отак деколи люди вбивають одне одного, а деколи захищають.
ТЕКСТ 24:
В действителност всичко това се случи по върховната воля на Бога, Божествената Личност. Понякога хората се избиват помежду си, друг път се защитават.
ВІРШІ 25-26:
О царю, більші й сильніші істоти в океані поглинають менших та слабкіших, і так само Верховний Бог-Особа, аби поменшити тягар Землі, влаштував, щоб сильніші Ядави вбили слабкіших, а значніші    —    менш значних.
ТЕКСТ 25 – 26:
О, царю, както по-големите и по-силните морски обитатели поглъщат по-дребните и по-слабите, така Върховната Божествена Личност подстори по-силните Я̄дави да убият по-слабите, по-големите Я̄дави – по-малките, за да се облекчи бремето, легнало върху Земята.
ВІРШ 27:
Тепер мої думки линуть до настанов, що їх мені дав Бог-Особа [Ґовінда], бо вони наповнені повчаннями, які за будь- яких умов, завжди і всюди можуть згасити вогонь, що палить серце.
ТЕКСТ 27:
Сега съм привлечен от наставленията, които ми предаде Божествената Личност (Говинда), защото те изобилстват с поучения, способни да облекчат изгарящото сърце при всички обстоятелства и по всяко време.
ВІРШ 28:
Сута Ґосвамі сказав: Отож Арджуна поринув у роздуми про настанови Господа, що їх Він відкрив йому як Своєму близькому другові, і зосередився на лотосових стопах Господа. Завдяки тому його розум заспокоївся і звільнився від усякого матеріального занечищення.
ТЕКСТ 28:
Сӯта Госва̄мӣ каза: Потънал в размисъл за наставленията на Бога, които му бяха дадени заради голямото приятелство между тях двамата, мислейки за лотосовите нозе на Бога, Арджуна успокои ума си и го освободи от всички материални замърсявания.
ВІРШ 29:
Постійне пам’ятування Арджуни про лотосові стопи Господа Шрі Крішни стрімко посилювало його відданість, і внаслідку його розум звільнився від усякого бруду.
ТЕКСТ 29:
Арджуна не можеше да забрави лотосовите нозе на Бог Шрӣ Кр̣ш̣н̣а, затова предаността му бързо укрепна и в резултат на това от мислите му изчезнаха всички нежелани неща.
ВІРШ 30:
Здавалося, що у вирі розваг та діянь Господа і в розлуці з Ним Арджуна геть забув настанови, які лишив йому Бог-Особа. Однак насправді це було не так, і Арджуна знову опанував над своїми чуттями.
ТЕКСТ 30:
Като че ли заради забавленията и дейностите на Бога и заради отсъствието му Арджуна бе забравил наставленията, оставени от Божествената Личност. Но всъщност това не беше вярно. Той отново стана господар на сетивата си.
ВІРШ 31:
Завдяки своїм духовним набуткам він відсік усі сумніви, що є породженням двоїстости. Так Арджуна став вільний від трьох ґун матеріальної природи і втвердився на трансцендентному рівні. Йому більше не загрожувала небезпека заплутатися у путах народження та смерти, бо він вже не мав матеріальної форми.
ТЕКСТ 31:
Благодарение на духовното му богатство всички съмнения, породени от двойственостите, му станаха напълно чужди. Той се освободи от трите проявления на материалната природа и се установи в трансценденталността. Повече не го заплашваха мрежите на раждането и смъртта, защото той се освободи от материалната форма.
ВІРШ 32:
Почувши, що Господь Крішна повернувся до Своєї обителі, й зрозумівши, що рід Яду на землі більше не проявлений, Махараджа Юдгіштгіра вирішив повернутись додому, до Бога.
ТЕКСТ 32:
След като чу, че Бог Кр̣ш̣н̣а се е върнал в своята обител, и като разбра какъв е бил краят на земното проявление на династията Яду, Маха̄ра̄джа Юдхиш̣т̣хира реши да се върне вкъщи, обратно при Бога.
ВІРШ 33:
Кунті, випадком почувши слова Арджуни про кінець роду Яду й відхід Господа Крішни теж, цілковито зосередилася на відданому служінні трансцендентному Богові-Особі і так звільнилась від матеріального існування.
ТЕКСТ 33:
Случайно Кунтӣ чу разказа на Арджуна за края на династията Яду и за напускането на Бог Кр̣ш̣н̣а. Тогава тя съсредоточи цялото си внимание и се освободи от материалното съществуване, напълно погълната от предано служене на трансценденталната Божествена Личност.
ВІРШ 34:
Господь Шрі Крішна, Верховна нерожденна істота, влаштував так, що усі Яду покинули свої тіла, і так поменшив тягар світу. Так шпичаком витягають іншого шпичака, хоча той, хто це робить, між ними не розрізняє.
ТЕКСТ 34:
Върховният нероден, Бог Шрӣ Кр̣ш̣н̣а, принуди потомците на династията Яду да напуснат телата си и така облекчи бремето, легнало върху Земята. Това приличаше на вадене на трън с помощта на друг трън, макар че за този, който прави това, и двата тръна са еднакви.
ВІРШ 35:
Верховний Господь покинув тіло, яке Він проявив для того, щоб поменшити тягар Землі. Наче маг, Він скидає одну подобу і прибирає інших, як, наприклад, форму риби.
ТЕКСТ 35:
Върховният Бог напусна тялото, което бе проявил с цел да намали свръхтовара на Земята. Като вълшебник Той напуска едно тяло и приема други тела, такива като инкарнацията си под формата на риба и пр.
ВІРШ 36:
Від того дня, як Бог-Особа, Господь Крішна у Своїй незмінній подобі залишив земну планету, Калі, що вже був частково проявлений, проявився повністю, щоб створювати несприятливі умови для всіх, кому бракує знань.
ТЕКСТ 36:
От деня, в който Бог Кр̣ш̣н̣а, Божествената Личност, напусна земната планета, запазвайки непроменена формата си, Кали, който вече се бе появил отчасти, се прояви напълно, за да създаде неблагоприятни условия за хората с бедни познания.
ВІРШ 37:
Махараджа Юдгіштгіра, мавши досить розуму, постеріг вплив доби Калі, який проявився у тому, що скрізь по столичному місті, у державі, в кожнім домі та в окремих людях чимдалі зростали жадність, схильність до обману, шахрайства та насильства. Тому він прийняв мудре рішення покинути дім і відповідно вбрався.
ТЕКСТ 37:
Маха̄ра̄джа Юдхиш̣т̣хира бе достатъчно интелигентен, за да разбере в какво се проявява влиянието на епохата на Кали – разпространяване на алчността, лъжите, измамите и насилието в столиците, в държавите, по домовете и сред отделните хора. Той благоразумно се приготви да напусне дома си и се облече както подобава.
ВІРШ 38:
Він посадив на трон у Хастінапурі свого внука, що мав належну підготовку і не поступався йому на добрих якостях, зробивши його імператором і володарем всієї землі, оточеної морями.
ТЕКСТ 38:
След това в столицата Хастина̄пура той предаде царството си на внука си, който притежаваше необходимото образование и не му отстъпваше по достойнства на император и господар на цялата земя, обградена от моретата.
ВІРШ 39:
По тому в Матгурі Махараджа Юдгіштгіра настановив Ваджру, сина Аніруддги [внука Господа Крішни], царем Шурасени, після чого відправив жертвопринесення Праджапат’я і примістив вогонь у себе, щоб відійти від сімейного життя.
ТЕКСТ 39:
След това той направи Ваджра, сина на Анируддха (внук на Бог Кр̣ш̣н̣а), цар на Шӯрасена в Матхура̄. После Маха̄ра̄джа Юдхиш̣т̣хира извърши жертвоприношението Пра̄джа̄патя и премести огъня в себе си, желаейки да напусне семейния живот.
ВІРШ 40:
Махараджа Юдгіштгіра скинув царське вбрання, пояс та прикраси, ставши до всього байдужим та неприв’язаним.
ТЕКСТ 40:
Маха̄ра̄джа Юдхиш̣т̣хира свали всичките си царски одежди, колани и накити и загуби всякакво влечение и привързаност към всичко.
ВІРШ 41:
Тоді він розчинив усі органи чуття в розумі, розум    —    у життєвій силі, життєву силу    —    в диханні і все своє існування    —    у сукупності п’яти елементів тіла, а тіло    —    у смерті. Після того він, як чиста душа, став вільний від матеріалістичних уявлень про життя.
ТЕКСТ 41:
След това той обедини всички сетивни органи с ума, ума с живота, живота – с дишането, съществуването си – с тялото, съставено от пет елемента, а тялото – със смъртта. И тогава, като чиста душа, той се освободи от материалните схващания за живота.
ВІРШ 42:
Розчинивши своє тіло з п’яти елементів у трьох ґунах матеріальної природи, він занурив їх у невігластво, а невігластво розчинив у своєму «я», в Брахмані, невичерпному за всіх обставин.
ТЕКСТ 42:
По този начин той разтвори съставеното от пет елемента грубо тяло в трите качествени проявления на материалната природа и ги сля в единно незнание, а после съедини това незнание с аза, Брахман, който винаги остава неизчерпаем.
ВІРШ 43:
Після того Махараджа Юдгіштгіра перебрався у рам’я, відмовився від твердої їжі, став удавати німого і розпустив волосся по плечах. Від усього того разом він став скидатися на божевільного чи волоцюгу без діла. Він ні в чому не залежав від своїх братів і, наче глухий, не чув нічого.
ТЕКСТ 43:
След това Маха̄ра̄джа Юдхиш̣т̣хира надяна окъсани дрехи, престана да яде всякаква твърда храна, доброволно онемя и разпусна косите си. Всичко това му придаваше вид на безумец или на скитник без определено занятие. Той престана да зависи от братята си за каквото и да било и не чуваше нищо, като че ли бе глух.
ВІРШ 44:
Потім він рушив на північ шляхом своїх предків та всіх великих особистостей, щоб цілковито зануритися в думки про Верховного Бога-Особу. І хоч би де він ішов, він завжди лишався у такому стані.
ТЕКСТ 44:
След това се отправи на север, като следваше пътя, по който бяха вървели прадедите му и великите хора, за да се отдаде напълно на мисли за Върховната Божествена Личност. Той живееше така навсякъде, където отидеше.
ВІРШ 45:
Молодші брати Махараджі Юдгіштгіри, побачивши, що у всьому світі настала доба Калі і піддані царства вже підхопили заразу безбожної діяльности, вирішили піти слідом за старшим братом.
ТЕКСТ 45:
По-младите братя на Маха̄ра̄джа Юдхиш̣т̣хира забелязаха, че епохата на Кали вече е настъпила в целия свят и че поданиците в царството вече са под влиянието на безбожните дейности. Затова те решиха да последват примера на по-големия си брат.
ВІРШ 46:
Вони в усьому діяли за засадами релігії, і це допомогло їм дійти правильного висновку, що найвища з усіх мета    —    це досягти лотосових стіп Господа Крішни. Тому вони невідривно медитували на Його стопи.
ТЕКСТ 46:
Те бяха изпълнявали всички религиозни повели, в резултат на което правилно заключиха, че лотосовите нозе на Бог Шрӣ Кр̣ш̣н̣а са върховната цел. Затова цялото им същество непрекъснато бе потопено в мисли за лотосовите му нозе.
ВІРШІ 47-48:
Постійно й з відданістю пам’ятаючи Господа, вони очистили свідомість і досягли духовного неба, де панує Верховний Нараяна, Господь Крішна. Це доступне лише тим, хто неухильно медитує на Верховного Господа, ні на що інше не відволікаючись. Ця обитель Господа Шрі Крішни, Ґолока Вріндавана, недоступна для тих, хто занурений в матеріалістичні уявлення про життя. Але Пандави, повністю очистившись від матеріальної скверни, досягли цієї обителі у тих самих тілах, в яких перебували на Землі.
ТЕКСТОВЕ 47 – 48:
Така, непрекъснато мислейки за Бога с преданост, те пречистиха съзнанието си и се издигнаха до духовното небе, което се управлява от Върховния На̄ра̄ян̣а, Бог Кр̣ш̣н̣а. Това постигат само тези, чието съзнание е насочено към единния Върховен Бог, без да се отклонява към нищо друго. Личностите, които са изпълнени с материални схващания за живота, не могат да достигнат тази обител на Бог Шрӣ Кр̣ш̣н̣а, известна като Голока Вр̣нда̄вана. Но Па̄н̣д̣авите напълно се бяха освободили от материалните замърсявания и достигнаха тази обител, без да напускат телата си.
ВІРШ 49:
Відура подорожував місцями прощі і зрештою покинув своє тіло у Прабгасі. Він завжди був занурений у думки про Крішну і тому повернувся на свою відначальну посаду на Пітрілоці, де його зустріли місцеві жителі.
ТЕКСТ 49:
Видура бе тръгнал на поклонение и напусна тялото си в Прабха̄са. Тъй като бе потопен в мисли за Кр̣ш̣н̣а, посрещнаха го жителите на Питр̣лока, където той отново зае първоначалното си положение.
ВІРШ 50:
Коли Драупаді побачила, що всі п’ятеро її чоловіків більше не дбають за неї і ось-ось покинуть рідну оселю, вона, добре знаючи Господа Ва̄судеву, Крішну, Бога-Особу, разом з Субгадрою занурилася в думки про Крішну, і обидві досягли того ж призначення, що й їхні чоловіки.
ТЕКСТ 50:
Драупадӣ също видя, че съпрузите ѝ напускат дома си, забравили за нея. Тя добре познаваше Бог Ва̄судева, Кр̣ш̣н̣а, Божествената Личност. Двете със Субхадра̄ се потопиха в мисли за него и постигнаха същото равнище, до което се бяха издигнали съпрузите им.
ВІРШ 51:
Оповідь про те, як відійшли сини Панду, зосередившись на досягненні найвищої мети життя    —    повернутися до Бога, надзвичайно сприятлива й бездоганно чиста. Тому кожний, хто слухає цю оповідь з вірою й відданістю, запевно здобуде можливість виконувати віддане служіння Господеві, що воно є вінцем досконалости у житті.
ТЕКСТ 51:
Разказът за оттеглянето на синовете на Па̄н̣д̣у в името на крайната цел на живота – завръщането при Бога – е благотворен и съвършено чист. Затова всеки, който го слуша с вяра и преданост, ще получи пълната възможност да отдава предано служене на Бога, а това е най-висшето съвършенство в живота.