ГЛАВА П’ЯТНАДЦЯТА

CHAPTER FIFTEEN

Своєчасний відхід Пандав

The Pāṇḍavas Retire Timely

ВІРШ 1:: Сута Ґосвамі сказав: Розлука з Крішною лягла на душу Арджуни, славетного друга Господа Крішни, важким тягарем, і тому він не чув припущень і запитань Махараджі Юдгіштгіри.

Text 1:: Sūta Gosvāmī said: Arjuna, the celebrated friend of Lord Kṛṣṇa, was griefstricken because of his strong feeling of separation from Kṛṣṇa, over and above all Mahārāja Yudhiṣṭhira’s speculative inquiries.

ВІРШ 2:: Горе зсушило вуста Арджуни і його лотосове серце, а його тіло втратило осяйність. Згадуючи Верховного Господа, він не на силі був вимовити і слова на відповідь.

Text 2:: Due to grief, Arjuna’s mouth and lotuslike heart had dried up. Therefore his body lost all luster. Now, remembering the Supreme Lord, he could hardly utter a word in reply.

ВІРШ 3:: Арджуна насилу стримував сльози, що ними від горя набігали очі. Не мавши змоги бачити Господа Крішну, він не пам’ятав себе від горя і відчував чимдалі більшу любов до Нього.

Text 3:: With great difficulty he checked the tears of grief that smeared his eyes. He was very distressed because Lord Kṛṣṇa was out of his sight, and he increasingly felt affection for Him.

ВІРШ 4:: Згадуючи Господа Крішну, Його зичливість і добродійство, свої близькі родинні стосунки з Ним та те, як Він був його колісничим, переповнений почуттями Арджуна, важко зітхаючи, заговорив.

Text 4:: Remembering Lord Kṛṣṇa and His well wishes, benefactions, intimate familial relations and His chariot driving, Arjuna, overwhelmed and breathing very heavily, began to speak.

ВІРШ 5:: Арджуна сказав: О царю! Верховний Бог-Особа Харі, що ставився до мене як близький друг, покинув мене, і відтак від мене пішла моя дивовижна сила, що на неї дивувалися навіть півбоги.

Text 5:: Arjuna said: O King! The Supreme Personality of Godhead, Hari, who treated me exactly like an intimate friend, has left me alone. Thus my astounding power, which astonished even the demigods, is no longer with me.

ВІРШ 6:: Я втратив Його, навіть мить чиєї відсутности перетворює усі всесвіти на прикру пустку і робить їх схожими на тіло без життя.

Text 6:: I have just lost Him whose separation for a moment would render all the universes unfavorable and void, like bodies without life.

ВІРШ 7:: Лише завдяки Його ласці та силі я зумів взяти гору над усіма царевичами, що, повні хіті, зібралися в палаці царя Друпади на церемонію вибору нареченого. Стрілою з лука я протнув рибину-мішень і так здобув руку Драупаді.

Text 7:: Only by His merciful strength was I able to vanquish all the lusty princes assembled at the palace of King Drupada for the selection of the bridegroom. With my bow and arrow I could pierce the fish target and thereby gain the hand of Draupadī.

ВІРШ 8:: Єдино завдяки тому, що Він був поруч, я зумів подолати могутнього царя райських планет Індрадеву разом з його вірними-півбогами і так дав богові вогню можливість спалити ліс Кгандава. Тільки Його милістю з охопленого пожежею лісу Кгандава вдалося врятуватись демону Майі, який пізніше на подяку вибудував нам палац зібрань — справжнє чудо архітектури, куди під час Раджасуя-яґ’ї, що ти проводив, всі царевичі приносили тобі свої дари.

Text 8:: Because He was near me, it was possible for me to conquer with great dexterity the powerful King of heaven, Indradeva, along with his demigod associates and thus enable the fire-god to devastate the Khāṇḍava Forest. And only by His grace was the demon named Maya saved from the blazing Khāṇḍava Forest, and thus we could build our assembly house of wonderful architectural workmanship, where all the princes assembled during the performance of Rājasūya-yajña and paid you tributes.

ВІРШ 9:: Його милістю твій шанований молодший брат, наділений силою тисячі слонів, здолав убити Джарасандгу, до чиїх стіп схилилося багато царів. Джарасандга полонив тих царів, щоб принести їх у жертву Махабгайраві, але ласкою Господа їх всіх було врятовано. Після того вони сплатили данину твоїй величності.

Text 9:: Your respectable younger brother, who possesses the strength of ten thousand elephants, killed, by His grace, Jarāsandha, whose feet were worshiped by many kings. These kings had been brought for sacrifice in Jarāsandha’s Mahābhairava-yajña, but they were thus released. Later they paid tribute to Your Majesty.

ВІРШ 10:: Він і тільки Він, Господь Крішна, розплів коси дружинам усіх негідників, які колись наважилися розпустити прекрасно заплетене й освячене з приводу великої церемонії жертвопринесення Раджасуя волосся твоєї цариці. В ту хвилю Драупаді зі сльозами на очах впала до стіп Господа Крішни.

Text 10:: It was He only who loosened the hair of all the wives of the miscreants who dared open the cluster of your Queen’s hair, which had been nicely dressed and sanctified for the great Rājasūya sacrificial ceremony. At that time she fell down at the feet of Lord Kṛṣṇa with tears in her eyes.

ВІРШ 11:: Коли ми були у вигнанні, наші вороги, щоб увести нас у біду, підмовили проти нас Дурвасу Муні, що завжди сідає до обіду разом з десятьма тисячами учнів. Того разу Господь Крішна врятував нас, з’ївши рештки страви. Коли Він прийняв їжу, усі муні, що купалися на той час у річці, відчули ситість. Усі три світи теж були задоволені.

Text 11:: During our exile, Durvāsā Muni, who eats with his ten thousand disciples, intrigued with our enemies to put us in dangerous trouble. At that time He [Lord Kṛṣṇa], simply by accepting the remnants of food, saved us. By His accepting food thus, the assembly of munis, while bathing in the river, felt sumptuously fed. And all the three worlds were also satisfied.

ВІРШ 12:: Тільки завдяки Його впливові я зумів справити велике враження на божественного Господа Шіву та його дружину, дочку Гімалаїв. Задоволений мною, він [Господь Шіва] подарував мені свою зброю. Різну зброю від себе подарували мені й багато інших півбогів, і на додаток до всього я зміг потрапити в цьому моєму тілі на райські планети і удостоївся там чести сидіти на другому за висотою троні.

Text 12:: It was by His influence only that in a fight I was able to astonish the personality of god Lord Śiva and his wife, the daughter of Mount Himālaya. Thus he [Lord Śiva] became pleased with me and awarded me his own weapon. Other demigods also delivered their respective weapons to me, and in addition I was able to reach the heavenly planets in this present body and was allowed a half-elevated seat.

ВІРШ 13:: Коли я впродовж кількох днів гостював на райських планетах, усі півбоги разом з царем раю Індрадевою попрохали заступництва моїх рук, прикрашених луком Ґандіва, благаючи мене вбити демона Ніватакавачу. Тепер, шановний царю, нащадку Аджамідги, я втратив Верховного Бога-Особу, що завдяки Йому я посідав надзвичайну силу.

Text 13:: When I stayed for some days as a guest in the heavenly planets, all the heavenly demigods, including King Indradeva, took shelter of my arms, which were marked with the Gāṇḍīva bow, to kill the demon named Nivātakavaca. O King, descendant of Ajamīḍha, at the present moment I am bereft of the Supreme Personality of Godhead, by whose influence I was so powerful.

ВІРШ 14:: Військо Кауравів було наче океан, повний непереможних істот, і тому видавалось нездоланним. Але завдяки дружбі з Ним я на своїй колісниці зміг перетнути той океан. Це тільки Його милістю я зумів повернути назад корів і захопити чимало царських шоломів, оздоблених самоцвітами, що сліпучо сяяли.

Text 14:: The military strength of the Kauravas was like an ocean in which there dwelled many invincible existences, and thus it was insurmountable. But because of His friendship, I, seated on the chariot, was able to cross over it. And only by His grace was I able to regain the cows and also collect by force many helmets of the kings, which were bedecked with jewels that were sources of all brilliance.

ВІРШ 15:: Це Він вкоротив життя усім Кауравам і на полі битви відібрав великому військовому з’єднанню Кауравів з Бгішмою, Карною, Дроною, Шал’єю та іншими на чолі завзяття й здатність розважати. Це все Він [Господь Шрі Крішна] зробив, просто вийшовши вперед, дарма що Каурави були вишикувані дуже майстерно і мали все потрібне для перемоги.

Text 15:: It was He only who withdrew the duration of life from everyone and who, in the battlefield, withdrew the speculative power and strength of enthusiasm from the great military phalanx made by the Kauravas, headed by Bhīṣma, Karṇa, Droṇa, Śalya, etc. Their arrangement was expert and more than adequate, but He [Lord Śrī Kṛṣṇa], while going forward, did all this.

ВІРШ 16:: Усі великі воєначальники — Бгішма, Дрона, Карна, Бгурішрава, Сушарма, Шал’я, Джаядратга, Бахліка та інші — цілили в мене своєю нездоланною зброєю, проте Його [Господа Крішни] ласкою з моєї голови не впало й волосини. Так було і з найвищим відданим Господа Нрісімхадеви, Прахладою Махараджею, що йому зброя демонів не завдала ніякої шкоди.

Text 16:: Great generals like Bhīṣma, Droṇa, Karṇa, Bhūriśravā, Suśarmā, Śalya, Jayadratha and Bāhlika all directed their invincible weapons against me. But by His [Lord Kṛṣṇa’s] grace they could not even touch a hair on my head. Similarly, Prahlāda Mahārāja, the supreme devotee of Lord Nṛsiṁhadeva, was unaffected by the weapons the demons used against him.

ВІРШ 17:: Лише Його ласкою вороги не скористалися з нагоди вбити мене, коли я зійшов з колісниці добути води для своїх спраглих коней. І лише через брак поваги до мого Господа я наважився використовувати як колісничого Його, кому задля того, щоб отримати звільнення поклоняються найпіднесеніші з-поміж людей.

Text 17:: It was by His mercy only that my enemies neglected to kill me when I descended from my chariot to get water for my thirsty horses. And it was due to my lack of esteem for my Lord that I dared engage Him as my chariot driver, for He is worshiped and offered services by the best men to attain salvation.

ВІРШ 18:: О царю! Його жарти і відверта мова тішили серце, а усміх робив їх ще чудовішими. Його звертання до мене, коли Він казав: «Сину Прітги, друже, потомку роду Куру!», Його сердечність у стосунках зі мною нині зринають у моїй пам’яті і переповнюють моє єство.

Text 18:: O King! His jokings and frank talks were pleasing and beautifully decorated with smiles. His addresses unto me as “O son of Pṛthā, O friend, O son of the Kuru dynasty,” and all such heartiness are now remembered by me, and thus I am overwhelmed.

ВІРШ 19:: Ми часто жили разом і разом спали, укупі сиділи й ходили гуляти. А коли Він похвалявся Своєю доблестю, я, помічаючи якісь невідповідності, усовіщав Його: «Ти, друже, дуже правдивий!» І навіть коли я принижував Його велич, Він, Верховна Душа, зносив усі мої зауваги, вибачаючи мені все, як справжній друг вибачає другові чи як батько вибачає синові.

Text 19:: Generally both of us used to live together and sleep, sit and loiter together. And at the time of advertising oneself for acts of chivalry, sometimes, if there were any irregularity, I used to reproach Him by saying, “My friend, You are very truthful.” Even in those hours when His value was minimized, He, being the Supreme Soul, used to tolerate all those utterings of mine, excusing me exactly as a true friend excuses his true friend, or a father excuses his son.

ВІРШ 20:: А тепер, імператоре, я розлучений з найдорожчим другом, з Верховним Богом-Особою, і моє серце перетворилося на пустку. Крішни не стало — і мене зуміли перемогти кілька невірних пастухів, коли я їхав з Його дружинами як їхній охоронець.

Text 20:: O Emperor, now I am separated from my friend and dearmost well-wisher, the Supreme Personality of Godhead, and therefore my heart appears to be void of everything. In His absence I have been defeated by a number of infidel cowherd men while I was guarding the bodies of all the wives of Kṛṣṇa.

ВІРШ 21:: Лук Ґандіва і далі зі мною, і мої стріли ті самі, та сама і колісниця з кіньми, і я — той самий Арджуна, кого колись шанували всі царі. Однак як Господа Крішни не стало, все це вмить втратило цінність і зміст. Тепер це все так само марне, як узливання пряженого масла на попіл згаслого жертовного вогнища, як нагромадження грошей за допомогою чарівної палички чи засів насіння в землю, яка не родить.

Text 21:: I have the very same Gāṇḍīva bow, the same arrows, the same chariot drawn by the same horses, and I use them as the same Arjuna to whom all the kings offered their due respects. But in the absence of Lord Kṛṣṇa, all of them, at a moment’s notice, have become null and void. It is exactly like offering clarified butter on ashes, accumulating money with a magic wand or sowing seeds on barren land.

ВІРШІ 22-23:: Ти, царю, розпитувався в мене за наших друзів та родичів у Двараці — то знай, що на них усіх лягло прокляття брахман; через це вони напилися вина з рису, що забродив і, не впізнаючи одне одного, стали битися на киях. Усі вони, крім чотирьох чи п’яти, пішли з цього світу.

Texts 22-23:: O King, since you have asked me about our friends and relatives in the city of Dvārakā, I will inform you that all of them were cursed by the brāhmaṇas, and as a result they all became intoxicated with wine made of putrefied rice and fought among themselves with sticks, not even recognizing one another. Now all but four or five of them are dead and gone.

ВІРШ 24:: Насправді все те сталося верховною волею Господа, Бога- Особи. Отак деколи люди вбивають одне одного, а деколи захищають.

Text 24:: Factually this is all due to the supreme will of the Lord, the Personality of Godhead. Sometimes people kill one another, and at other times they protect one another.

ВІРШІ 25-26:: О царю, більші й сильніші істоти в океані поглинають менших та слабкіших, і так само Верховний Бог-Особа, аби поменшити тягар Землі, влаштував, щоб сильніші Ядави вбили слабкіших, а значніші — менш значних.

Texts 25-26:: O King, as in the ocean the bigger and stronger aquatics swallow up the smaller and weaker ones, so also the Supreme Personality of Godhead, to lighten the burden of the earth, has engaged the stronger Yadu to kill the weaker, and the bigger Yadu to kill the smaller.

ВІРШ 27:: Тепер мої думки линуть до настанов, що їх мені дав Бог-Особа [Ґовінда], бо вони наповнені повчаннями, які за будь- яких умов, завжди і всюди можуть згасити вогонь, що палить серце.

Text 27:: Now I am attracted to those instructions imparted to me by the Personality of Godhead [Govinda] because they are impregnated with instructions for relieving the burning heart in all circumstances of time and space.

ВІРШ 28:: Сута Ґосвамі сказав: Отож Арджуна поринув у роздуми про настанови Господа, що їх Він відкрив йому як Своєму близькому другові, і зосередився на лотосових стопах Господа. Завдяки тому його розум заспокоївся і звільнився від усякого матеріального занечищення.

Text 28:: Sūta Gosvāmī said: Thus being deeply absorbed in thinking of the instructions of the Lord, which were imparted in the great intimacy of friendship, and in thinking of His lotus feet, Arjuna’s mind became pacified and free from all material contamination.

ВІРШ 29:: Постійне пам’ятування Арджуни про лотосові стопи Господа Шрі Крішни стрімко посилювало його відданість, і внаслідку його розум звільнився від усякого бруду.

Text 29:: Arjuna’s constant remembrance of the lotus feet of Lord Śrī Kṛṣṇa rapidly increased his devotion, and as a result all the trash in his thoughts subsided.

ВІРШ 30:: Здавалося, що у вирі розваг та діянь Господа і в розлуці з Ним Арджуна геть забув настанови, які лишив йому Бог-Особа. Однак насправді це було не так, і Арджуна знову опанував над своїми чуттями.

Text 30:: Because of the Lord’s pastimes and activities and because of His absence, it appeared that Arjuna forgot the instructions left by the Personality of Godhead. But factually this was not the case, and again he became lord of his senses.

ВІРШ 31:: Завдяки своїм духовним набуткам він відсік усі сумніви, що є породженням двоїстости. Так Арджуна став вільний від трьох ґун матеріальної природи і втвердився на трансцендентному рівні. Йому більше не загрожувала небезпека заплутатися у путах народження та смерти, бо він вже не мав матеріальної форми.

Text 31:: Because of his possessing spiritual assets, the doubts of duality were completely cut off. Thus he was freed from the three modes of material nature and placed in transcendence. There was no longer any chance of his becoming entangled in birth and death, for he was freed from material form.

ВІРШ 32:: Почувши, що Господь Крішна повернувся до Своєї обителі, й зрозумівши, що рід Яду на землі більше не проявлений, Махараджа Юдгіштгіра вирішив повернутись додому, до Бога.

Text 32:: Upon hearing of Lord Kṛṣṇa’s returning to His abode, and upon understanding the end of the Yadu dynasty’s earthly manifestation, Mahārāja Yudhiṣṭhira decided to go back home, back to Godhead.

ВІРШ 33:: Кунті, випадком почувши слова Арджуни про кінець роду Яду й відхід Господа Крішни теж, цілковито зосередилася на відданому служінні трансцендентному Богові-Особі і так звільнилась від матеріального існування.

Text 33:: Kuntī, after overhearing Arjuna’s telling of the end of the Yadu dynasty and disappearance of Lord Kṛṣṇa, engaged in the devotional service of the transcendental Personality of Godhead with full attention and thus gained release from the course of material existence.

ВІРШ 34:: Господь Шрі Крішна, Верховна нерожденна істота, влаштував так, що усі Яду покинули свої тіла, і так поменшив тягар світу. Так шпичаком витягають іншого шпичака, хоча той, хто це робить, між ними не розрізняє.

Text 34:: The supreme unborn, Lord Śrī Kṛṣṇa, caused the members of the Yadu dynasty to relinquish their bodies, and thus He relieved the burden of the world. This action was like picking out a thorn with a thorn, though both are the same to the controller.

ВІРШ 35:: Верховний Господь покинув тіло, яке Він проявив для того, щоб поменшити тягар Землі. Наче маг, Він скидає одну подобу і прибирає інших, як, наприклад, форму риби.

Text 35:: The Supreme Lord relinquished the body which He manifested to diminish the burden of the earth. Just like a magician, He relinquishes one body to accept different ones, like the fish incarnation and others.

ВІРШ 36:: Від того дня, як Бог-Особа, Господь Крішна у Своїй незмінній подобі залишив земну планету, Калі, що вже був частково проявлений, проявився повністю, щоб створювати несприятливі умови для всіх, кому бракує знань.

Text 36:: When the Personality of Godhead, Lord Kṛṣṇa, left this earthly planet in His selfsame form, from that very day Kali, who had already partially appeared, became fully manifest to create inauspicious conditions for those who are endowed with a poor fund of knowledge.

ВІРШ 37:: Махараджа Юдгіштгіра, мавши досить розуму, постеріг вплив доби Калі, який проявився у тому, що скрізь по столичному місті, у державі, в кожнім домі та в окремих людях чимдалі зростали жадність, схильність до обману, шахрайства та насильства. Тому він прийняв мудре рішення покинути дім і відповідно вбрався.

Text 37:: Mahārāja Yudhiṣṭhira was intelligent enough to understand the influence of the Age of Kali, characterized by increasing avarice, falsehood, cheating and violence throughout the capital, state, home and among individuals. So he wisely prepared himself to leave home, and he dressed accordingly.

ВІРШ 38:: Він посадив на трон у Хастінапурі свого внука, що мав належну підготовку і не поступався йому на добрих якостях, зробивши його імператором і володарем всієї землі, оточеної морями.

Text 38:: Thereafter, in the capital of Hastināpura, he enthroned his grandson, who was trained and equally qualified, as the emperor and master of all land bordered by the seas.

ВІРШ 39:: По тому в Матгурі Махараджа Юдгіштгіра настановив Ваджру, сина Аніруддги [внука Господа Крішни], царем Шурасени, після чого відправив жертвопринесення Праджапат’я і примістив вогонь у себе, щоб відійти від сімейного життя.

Text 39:: Then he posted Vajra, the son of Aniruddha [grandson of Lord Kṛṣṇa], at Mathurā as the King of Śūrasena. Afterwards Mahārāja Yudhiṣṭhira performed a Prājāpatya sacrifice and placed in himself the fire for quitting household life.

ВІРШ 40:: Махараджа Юдгіштгіра скинув царське вбрання, пояс та прикраси, ставши до всього байдужим та неприв’язаним.

Text 40:: Mahārāja Yudhiṣṭhira at once relinquished all his garments, belt and ornaments of the royal order and became completely disinterested and unattached to everything.

ВІРШ 41:: Тоді він розчинив усі органи чуття в розумі, розум — у життєвій силі, життєву силу — в диханні і все своє існування — у сукупності п’яти елементів тіла, а тіло — у смерті. Після того він, як чиста душа, став вільний від матеріалістичних уявлень про життя.

Text 41:: Then he amalgamated all the sense organs into the mind, then the mind into life, life into breathing, his total existence into the embodiment of the five elements, and his body into death. Then, as pure self, he became free from the material conception of life.

ВІРШ 42:: Розчинивши своє тіло з п’яти елементів у трьох ґунах матеріальної природи, він занурив їх у невігластво, а невігластво розчинив у своєму «я», в Брахмані, невичерпному за всіх обставин.

Text 42:: Thus annihilating the gross body of five elements into the three qualitative modes of material nature, he merged them in one nescience and then absorbed that nescience in the self, Brahman, which is inexhaustible in all circumstances.

ВІРШ 43:: Після того Махараджа Юдгіштгіра перебрався у рам’я, відмовився від твердої їжі, став удавати німого і розпустив волосся по плечах. Від усього того разом він став скидатися на божевільного чи волоцюгу без діла. Він ні в чому не залежав від своїх братів і, наче глухий, не чув нічого.

Text 43:: After that, Mahārāja Yudhiṣṭhira dressed himself in torn clothing, gave up eating all solid foods, voluntarily became dumb and let his hair hang loose. All this combined to make him look like an urchin or madman with no occupation. He did not depend on his brothers for anything. And, just like a deaf man, he heard nothing.

ВІРШ 44:: Потім він рушив на північ шляхом своїх предків та всіх великих особистостей, щоб цілковито зануритися в думки про Верховного Бога-Особу. І хоч би де він ішов, він завжди лишався у такому стані.

Text 44:: He then started towards the north, treading the path accepted by his forefathers and great men, to devote himself completely to the thought of the Supreme Personality of Godhead. And he lived in that way wherever he went.

ВІРШ 45:: Молодші брати Махараджі Юдгіштгіри, побачивши, що у всьому світі настала доба Калі і піддані царства вже підхопили заразу безбожної діяльности, вирішили піти слідом за старшим братом.

Text 45:: The younger brothers of Mahārāja Yudhiṣṭhira observed that the Age of Kali had already arrived throughout the world and that the citizens of the kingdom were already affected by irreligious practice. Therefore they decided to follow in the footsteps of their elder brother.

ВІРШ 46:: Вони в усьому діяли за засадами релігії, і це допомогло їм дійти правильного висновку, що найвища з усіх мета — це досягти лотосових стіп Господа Крішни. Тому вони невідривно медитували на Його стопи.

Text 46:: They all had performed all the principles of religion and as a result rightly decided that the lotus feet of the Lord Śrī Kṛṣṇa are the supreme goal of all. Therefore they meditated upon His feet without interruption.

ВІРШІ 47-48:: Постійно й з відданістю пам’ятаючи Господа, вони очистили свідомість і досягли духовного неба, де панує Верховний Нараяна, Господь Крішна. Це доступне лише тим, хто неухильно медитує на Верховного Господа, ні на що інше не відволікаючись. Ця обитель Господа Шрі Крішни, Ґолока Вріндавана, недоступна для тих, хто занурений в матеріалістичні уявлення про життя. Але Пандави, повністю очистившись від матеріальної скверни, досягли цієї обителі у тих самих тілах, в яких перебували на Землі.

Texts 47-48:: Thus by pure consciousness due to constant devotional remembrance, they attained the spiritual sky, which is ruled over by the Supreme Nārāyaṇa, Lord Kṛṣṇa. This is attained only by those who meditate upon the one Supreme Lord without deviation. This abode of the Lord Śrī Kṛṣṇa, known as Goloka Vṛndāvana, cannot be attained by persons who are absorbed in the material conception of life. But the Pāṇḍavas, being completely washed of all material contamination, attained that abode in their very same bodies.

ВІРШ 49:: Відура подорожував місцями прощі і зрештою покинув своє тіло у Прабгасі. Він завжди був занурений у думки про Крішну і тому повернувся на свою відначальну посаду на Пітрілоці, де його зустріли місцеві жителі.

Text 49:: Vidura, while on pilgrimage, left his body at Prabhāsa. Because he was absorbed in thought of Kṛṣṇa, he was received by the denizens of the Pitṛloka planet, where he returned to his original post.

ВІРШ 50:: Коли Драупаді побачила, що всі п’ятеро її чоловіків більше не дбають за неї і ось-ось покинуть рідну оселю, вона, добре знаючи Господа Ва̄судеву, Крішну, Бога-Особу, разом з Субгадрою занурилася в думки про Крішну, і обидві досягли того ж призначення, що й їхні чоловіки.

Text 50:: Draupadī also saw that her husbands, without caring for her, were leaving home. She knew well about Lord Vāsudeva, Kṛṣṇa, the Personality of Godhead. Both she and Subhadrā became absorbed in thoughts of Kṛṣṇa and attained the same results as their husbands.

ВІРШ 51:: Оповідь про те, як відійшли сини Панду, зосередившись на досягненні найвищої мети життя — повернутися до Бога, надзвичайно сприятлива й бездоганно чиста. Тому кожний, хто слухає цю оповідь з вірою й відданістю, запевно здобуде можливість виконувати віддане служіння Господеві, що воно є вінцем досконалости у житті.

Text 51:: The subject of the departure of the sons of Pāṇḍu for the ultimate goal of life, back to Godhead, is fully auspicious and is perfectly pure. Therefore anyone who hears this narration with devotional faith certainly gains the devotional service of the Lord, the highest perfection of life.