ВІРШ 31
ТЕКСТ 31
Текст
Текст
сан̃чгінна-дваіта-сам̇ш́айах̣
ліна-пракр̣ті-наірґун̣йа̄д
алін̇ґатва̄д асамбгавах̣
сан̃чхинна-дваита-сам̇шаях̣
лӣна-пракр̣ти-наиргун̣я̄д
алин̇гатва̄д асамбхавах̣
Послівний переклад
Дума по дума
віш́оках̣ — вільний від скорботи; брахма-сампаттйа̄ — завдяки духовним набуткам; сан̃чгінна — відсічені; дваіта-сам̇ш́айах̣ — усі сумніви відносности; ліна — розчинені; пракр̣ті— у матеріальній природі; наірґун̣йа̄т — через перебування у трансцендентному; алін̇ґатва̄т — не мавши матеріального тіла; асамбгавах̣ — вільний від народження та смерти.
вишоках̣ – освободен от скръб; брахма-сампаття̄ – притежавайки духовни богатства; сан̃чхинна – напълно преустановени; дваита-сам̇шаях̣ – от съмненията на относителността; лӣна – потопен в; пракр̣ти – материалната природа; наиргун̣я̄т – благодарение на установяването в трансценденталността; алин̇гатва̄т – заради липсата на материално тяло; асамбхавах̣ – освободен от раждане и смърт.
Переклад
Превод
Завдяки своїм духовним набуткам він відсік усі сумніви, що є породженням двоїстости. Так Арджуна став вільний від трьох ґун матеріальної природи і втвердився на трансцендентному рівні. Йому більше не загрожувала небезпека заплутатися у путах народження та смерти, бо він вже не мав матеріальної форми.
Благодарение на духовното му богатство всички съмнения, породени от двойственостите, му станаха напълно чужди. Той се освободи от трите проявления на материалната природа и се установи в трансценденталността. Повече не го заплашваха мрежите на раждането и смъртта, защото той се освободи от материалната форма.
Коментар
Пояснение
Усі сумніви , породження двоїстости , постають з хибного уявлення про матеріальне тіло, що його менш розумні люди вважають за своє істинне «я». Найбільшим виявом нашого невігластва є те, що ми ототожнюємо своє «я» з матеріальним тілом. Усе пов’язане з нашим тілом ми бездумно вважаємо за свою власність. Сумніви, що постають через хибні уявлення щодо «я» та «моє», тобто всі ці «моє тіло», «моя рідня», «моє майно», «моя дружина», «мої діти», «мої статки», «моя країна», «моє суспільство» та сотні й тисячі інших таких ілюзорних концепцій, спантеличують зумовлену душу. Той, хто засвоїв настанови «Бгаґавад-ґіти», певно звільняється від цих оманних концепцій, бо істинним знанням є усвідомлення того, що Верховний Бог-Особа, Ва̄судева, Господь Крішна, є все суще і наше «я» теж. Все суще є Його невід’ємною часткою і проявом Його енерґії. Енерґія та її джерело невідмінні між собою, а тому, набувши досконалого знання, людина звільняється від концепції двоїстости в погляді на існування. Коли Арджуна з його знанням вдався до настанов «Бгаґавад-ґіти», він одразу звільнився від матеріального погляду на Господа Крішну, свого вічного друга. Він усвідомив, що Господь і далі разом з ним, що Він присутній у Своїх настановах, що Він невідмінний від Своєї форми, розваг, Своїх якостей та всього, що з Ним пов’язане. Він усвідомив, що Господь Крішна, його друг, і далі трансцендентно присутній поряд з ним через Свої різноманітні вільні від двоїстости енерґії, і для того, щоб здобути товариство Господа, йому не треба знову змінювати тіла й достосовуватись до часу та простору. Той, хто здобув абсолютне знання, має змогу постійно спілкуватися з Господом навіть за теперішнього життя — просто слухаючи про Верховного Господа, оспівуючи Його, думаючи про Нього та поклоняючись Йому. Бачити Його, відчувати Його присутність можна навіть за теперішнього життя, якщо просто збагнути Господа, що є адвая-ґ’яна, Абсолютний Господь, за допомогою відданого служіння, яке починається зі слухання про Нього. Господь Чайтан’я каже, що оспівування святого імені Господа враз очищує від бруду дзеркало чистої свідомости, і, щойно дзеркало очищене, людина звільняється від матеріальної зумовлености. Звільнитися від матеріальної зумовлености означає звільнити душу. Отже, щойно людина втвердилася в абсолютному знанні, вона позбувається матеріального розуміння життя, тобто піднімається над оманними уявленнями про нього. Так завдяки духовному усвідомленню відроджується діяльність чистої душі. Це практичне усвідомлення приходить до живої істоти, коли вона звільняється з-під впливу трьох ґун матеріальної природи (добра, страсти й невігластва). Милістю Господа чистий відданий враз переноситься в царство Абсолюту, і йому більше не загрожує небезпека заплутатися у матеріальні пута зумовленого життя. Доки людина не набуде потрібного трансцендентного бачення, що приходить у відданому служінні, виконуваному за приписами явлених писань, вона нездатна за будь-яких умов відчувати присутности Господа. Арджуна досяг того рівня ще задовго до битви на Курукшетрі, і тому коли він начебто відчув відсутність Господа, він одразу вдався до настанов «Бгаґавад-ґіти» і так повернувся до свого відначального стану, який називають віш́ока. Це стан, в якому для людини не існує горя і турбот.
Съмненията, присъщи на двойствеността, започват с погрешния възглед за материалното тяло, което неинтелигентните хора приемат за собственото си аз. Невежеството ни се изразява най-открито в това, че се отъждествяваме с материалното си тяло. От невежество приемаме за наша собственост всичко, което е свързано с тялото ни. Съмненията, които възникват от неверните понятия „аз“ и „мое“ – с други думи, „мое тяло“, „мои роднини“, „мое имущество“, „моя съпруга“, „мои деца“, „мое богатство“, „моя родина“, „мое общество“ и стотици и хиляди подобни илюзорни представи, – са причина за заблуждението, в което попада обусловената душа. Като проумее наставленията на Бхагавад-гӣта̄, човек ще се освободи от тази заблуда, защото истинско знание означава да разбере, че Върховната Божествена Личност, Ва̄судева, Бог Кр̣ш̣н̣а, е всичко, включително и самия него. Всичко, което съществува, е проявление на енергията на Бога и е неотделима частица от Бога. Собственикът на енергията не се различава от самата нея, затова концепцията на двойствеността веднага губи позиции, когато се постигне съвършено знание. Арджуна имал голям опит и веднага щом чул наставленията на Бхагавад-гӣта̄, бързо успял да се прости с материалната представа за Бог Кр̣ш̣н̣а, вечния си приятел. Той осъзнал, че Богът е с него, както и преди, чрез наставленията си, формата си, забавленията, качествата си и всичко останало, свързано с него. Арджуна разбрал, че приятелят му Бог Кр̣ш̣н̣а пак е до него и това присъствие се проявява трансцендентално в различни недвойствени енергии. Той разбрал, че за да получи възможност да общува с Бога, не е нужно да сменя тялото си под влиянието на времето и пространството. Човекът, който е постигнал абсолютно знание, може да общува с Бога постоянно, дори още в този си живот, просто като слуша разказите за Върховния Бог, възпява го, мисли за него и го обожава. Човек може да види Бога, може да усети присъствието му още в сегашния си живот просто като разбере с помощта на преданото служене, че Богът е адвая-гя̄на, Абсолютен Бог. А преданото служене започва със слушането на разказите за Бога. Бог Чайтаня казва, че просто като повтаря святото име на Бога, човек веднага може да отстрани праха от огледалото на чистото си съзнание. Тогава той се освобождава от всички материални обусловености. Да се освободиш от материалните обусловености, означава да се освободи душата ти. Когато човек постигне абсолютното знание, той се освобождава от материалните си представи за живота, издига се над тези неверни схващания. Така чистата душа постига знание за духовната си същност и възстановява дейностите си. Това се осъществява в практиката само защото живото същество се е освободило от въздействието на трите проявления на материалната природа – добро, страст и невежество. По милостта на Бога чистите предани веднага се издигат до положението на Абсолюта и повече не са застрашени от заплитане в обусловения материален живот. Човек няма да може да усеща присъствието на Бога винаги, докато в процеса на преданото служене, предписвано от свещените писания, не бъде дарен с необходимото трансцендентално зрение. Арджуна бил постигнал това равнище много преди битката при Курукш̣етра и когато му се сторило, че е престанал да усеща присъствието на Бога, той веднага се обърнал към наставленията на Бхагавад-гӣта̄ и отново възстановил първоначалната си позиция. Тази позиция се нарича вишока – състояние на освободеност от всички скърби и тревоги.