Шрімад-бгаґаватам (бгаґавата пурана) 1.15.31

Усі сумніви , породження двоїстости , постають з хибного уявлення про матеріальне тіло, що його менш розумні люди вважають за своє істинне «я». Найбільшим виявом нашого невігластва є те, що ми ототожнюємо своє «я» з матеріальним тілом. Усе пов’язане з нашим тілом ми бездумно вважаємо за свою власність. Сумніви, що постають через хибні уявлення щодо «я» та «моє», тобто всі ці «моє тіло», «моя рідня», «моє майно», «моя дружина», «мої діти», «мої статки», «моя країна», «моє суспільство» та сотні й тисячі інших таких ілюзорних концепцій, спантеличують зумовлену душу. Той, хто засвоїв настанови «Бгаґавад-ґіти», певно звільняється від цих оманних концепцій, бо істинним знанням є усвідомлення того, що Верховний Бог-Особа, Ва̄судева, Господь Крішна, є все суще і наше «я» теж. Все суще є Його невід’ємною часткою і проявом Його енерґії. Енерґія та її джерело невідмінні між собою, а тому, набувши досконалого знання, людина звільняється від концепції двоїстости в погляді на існування. Коли Арджуна з його знанням вдався до настанов «Бгаґавад-ґіти», він одразу звільнився від матеріального погляду на Господа Крішну, свого вічного друга. Він усвідомив, що Господь і далі разом з ним, що Він присутній у Своїх настановах, що Він невідмінний від Своєї форми, розваг, Своїх якостей та всього, що з Ним пов’язане. Він усвідомив, що Господь Крішна, його друг, і далі трансцендентно присутній поряд з ним через Свої різноманітні вільні від двоїстости енерґії, і для того, щоб здобути товариство Господа, йому не треба знову змінювати тіла й достосовуватись до часу та простору. Той, хто здобув абсолютне знання, має змогу постійно спілкуватися з Господом навіть за теперішнього життя    —    просто слухаючи про Верховного Господа, оспівуючи Його, думаючи про Нього та поклоняючись Йому. Бачити Його, відчувати Його присутність можна навіть за теперішнього життя, якщо просто збагнути Господа, що є адвая-ґ’яна, Абсолютний Господь, за допомогою відданого служіння, яке починається зі слухання про Нього. Господь Чайтан’я каже, що оспівування святого імені Господа враз очищує від бруду дзеркало чистої свідомости, і, щойно дзеркало очищене, людина звільняється від матеріальної зумовлености. Звільнитися від матеріальної зумовлености означає звільнити душу. Отже, щойно людина втвердилася в абсолютному знанні, вона позбувається матеріального розуміння життя, тобто піднімається над оманними уявленнями про нього. Так завдяки духовному усвідомленню відроджується діяльність чистої душі. Це практичне усвідомлення приходить до живої істоти, коли вона звільняється з-під впливу трьох ґун матеріальної природи (добра, страсти й невігластва). Милістю Господа чистий відданий враз переноситься в царство Абсолюту, і йому більше не загрожує небезпека заплутатися у матеріальні пута зумовленого життя. Доки людина не набуде потрібного трансцендентного бачення, що приходить у відданому служінні, виконуваному за приписами явлених писань, вона нездатна за будь-яких умов відчувати присутности Господа. Арджуна досяг того рівня ще задовго до битви на Курукшетрі, і тому коли він начебто відчув відсутність Господа, він одразу вдався до настанов «Бгаґавад-ґіти» і так повернувся до свого відначального стану, який називають віш́ока. Це стан, в якому для людини не існує горя і турбот.