Skip to main content

Шрімад-бгаґаватам (бгаґавата пурана) 1.15.30

Текст

ґітам̇ бгаґавата̄ джн̃а̄нам̇
йат тат сан̇
ґра̄ма-мӯрдгані
ка̄ла-карма-тамо-руддгам̇
пунар адгйа
ґамат прабгух̣

Послівний переклад

ґітам  —  повідане; бгаґавата̄  —  Богом-Особою; джн̃а̄нам  — трансцендентне знання; йат  —  котре; тат  —  те; сан̇ґра̄ма- мӯрдгані  —  посеред битви; ка̄ла-карма  —  часу і діяльности; тамах̣-руддгам  —  огорнутий цією темрявою; пунах̣ адгйаґамат  —  оживив їх знову; прабгух̣  —  пан над чуттями.

Переклад

Здавалося, що у вирі розваг та діянь Господа і в розлуці з Ним Арджуна геть забув настанови, які лишив йому Бог-Особа. Однак насправді це було не так, і Арджуна знову опанував над своїми чуттями.

Коментар

Під нездоланним впливом вічного часу зумовлена душа опиняється у путах кармічної діяльности. Однак на Верховного Господа, коли Він приходить на Землю, вплив кали, тобто минулого, теперішнього й майбутнього, як їх розуміють у матеріальному світі, не поширюється. Діяння Господа вічні, вони    —    прояв Його атма-майі, внутрішньої енерґії. Всі розваги й діяння Господа духовні з природи, однак світській людині видається, що Господь діє, як діє і вона сама, на матеріальному рівні. Здавалося б, на Курукшетрі Арджуна й Господь билися так само, як їхні супротивники, але насправді Господь через ту битву виконував місію Свого втілення і виявляв Свої взаємини з Арджуною, Своїм вічним другом . Ось чому Арджуна , виконувавши матеріальну на позір діяльність, не тільки не впав з трансцендентного рівня, а навіть відновив у своїй свідомості Господню пісню, що проспівав Йому Сам Господь. Господь запевняє у «Бгаґавад-ґіті» (18.65) щодо такого пробудження свідомости:

ман-мана̄ бгава мад-бгакто
мад-йа̄джі ма̄м̇ намаскуру
ма̄м еваішйасі сатйам̇ те
пратіджа̄не прійо ’сі ме

Слід завжди думати про Господа; ніколи не можна забувати про Нього. Слід стати відданим Господа і складати Йому поклони. Той, хто живе так, безсумнівно здобуває благословення Господа, досягаючи притулку Його лотосових стіп. Ця вічна істина безсумнівна. Таємницю відкрито саме Арджуні, бо він був близький друг Господа.

Арджуна не мав бажання битися зі своїми родичами    —    він робив це, щоб виконати місію Господа. Він повсякчас був зосереджений на виконанні Його місії, а тому коли Господь пішов з цього світу, Арджуна і далі зберігав те саме трансцендентне становище, дарма що здавалося, ніби він геть забув повчання «Бгаґавад-ґіти». Отже, слід упогоджувати все, що ми робимо, з місією Господа. Якщо діяти так, нам забезпечене повернення додому, до Бога. Це    —    найвища досконалість життя.