Sloka 2
ВІРШ 2
Verš
Текст
yan nāmabhir dhyāyati dhīr apārthaiḥ
paribhramaṁs tatra na vindate ’rthān
māyāmaye vāsanayā śayānaḥ
йан на̄мабгір дгйа̄йаті дгір апа̄ртгаіх̣
парібхрамам̇с татра на віндате ’ртга̄н
ма̄йа̄майе ва̄санайа̄ ш́айа̄нах̣
Synonyma
Послівний переклад
śābdasya — védského zvuku; hi — jistě; brahmaṇaḥ — Ved; eṣaḥ — tyto; panthāḥ — cesta; yat — to, co je; nāmabhiḥ — pod různými jmény; dhyāyati — uvažuje; dhīḥ — inteligence; apārthaiḥ — nesmyslnými myšlenkami; paribhraman — potulující se; tatra — tam; na — nikdy; vindate — užívá; arthān — skutečnosti; māyā-maye — v iluzorních věcech; vāsanayā — různými touhami; śayānaḥ — jako při snění ve spánku.
ш́а̄бдасйа — ведичного звуку; хі — безперечно; брахман̣ах̣ — Вед; ешах̣ — ці; пантга̄х̣ — спосіб; йат — що є; на̄мабгіх̣ — під різними іменами; дгйа̄йаті — обдумує; дгіх̣ — інтелект; апа̄ртгаіх̣ — беззмістовними ідеями; парібграман — блукаючи; татра — там; на — ніколи; віндате — насолоджується; артга̄н — реальні речі; ма̄йа̄-майе — в ілюзорних речах; ва̄санайа̄ — різними бажаннями; ш́айа̄нах̣ — наче уві сні.
Překlad
Переклад
Védské mantry jsou podány tak matoucím způsobem, že to zavádí inteligenci lidí k nesmyslným věcem jako jsou nebeská království. Podmíněná duše se nechává unášet sny o takových iluzorních nebeských rozkoších, ale ve skutečnosti na těchto místech nezakusí žádné hmatatelné štěstí.
Ведичні гімни укладені так, що пантеличать людей, скеровуючи їхній інтелект до безглуздих речей, як-от райські царства. Насправді і там зумовлені душі, втішаючись схожими на сон ілюзорними райськими насолодами, не відчувають істинного щастя.
Význam
Коментар
Podmíněná duše si neustále plánuje štěstí v hmotném světě, a je ochotna jít až k hranicím vesmíru. Nestačí jí ani to, co je dostupné na této planetě Zemi, jejíž přírodní zdroje už lidé vydrancovali jak nejlépe uměli. Nyní se chtějí dostat na Měsíc nebo na Venuši a drancovat přírodní zdroje tam. Pán nás však v Bhagavad-gītě (8.16) upozorňuje, jak bezcenné jsou všechny planety tohoto vesmíru i jiných systémů. Existuje bezpočet vesmírů a bezpočet planet v každém z nich. Nikde ovšem není ochrany před hlavním utrpením hmotného bytí — před bolestí v podobě rození, smrti, stáří a nemoci. Pán říká, že ani nejvyšší planeta, Brahmaloka neboli Satyaloka (a co potom říci o ostatních planetách, jako jsou nebeské planety) není zemí šťastného života, neboť i tam jsou přítomné výše uvedené hmotné bolesti. Podmíněné duše podléhají přísným zákonům plodonosných činů, a tak jdou někdy vzhůru na Brahmaloku a pak zase dolů na Pātālaloku, jako hloupé děti na ruském kole. Skutečné štěstí se nachází v království Boha, kde nikdo netrpí bolestmi hmotného bytí. Védské pokyny předepisující plodonosné činnosti proto zavádějí živé bytosti špatným směrem. Můžeme si myslet, že v té či oné zemi nebo na té či oné planetě se žije lépe, ale nikde v hmotném světě se nesplní naše skutečná životní touha, kterou je věčný život s plnou inteligencí a naprostou blažeností. Śrīla Śukadeva Gosvāmī nepřímo potvrzuje, že Mahārāja Parīkṣit si na konci života nemá přát přemístění na takzvané nebeské planety, ale má se připravit na návrat zpátky domů, zpátky k Bohu. Žádná z hmotných planet a žádná z předností, které tam lze získat, nejsou věčné, a proto musíme mít vyloženou nechuť užívat si dočasného štěstí, které se nám nabízí.
ПОЯСНЕННЯ: Зумовлена душа завжди будує плани досягнути щастя в матеріальному світі. Вона завжди прагне чимдалі більшого і не задовольниться навіть дійшовши до межі всесвіту. Вигод життя на Землі їй замало, хоча вона й витискає з природи, що тільки змога. Тепер людина прагне потрапити на Місяць чи на Венеру і експлуатувати природні багатства там. Однак Господь попереджає нас у «Бгаґавад- ґіті» (8.16), що жодна з незліченних планет у цьому всесвіті чи в будь-якій іншій планетній системі не варта того, щоб туди пориватись. Існує безліч всесвітів, і в кожному з них безліч планет. Проте на жодній з цих планет неможливо врятуватися від головних нещасть матеріального існування: від страждань народження, смерти, старости та хвороб. Господь каже, що навіть життя на найвищій планеті — званій Брахмалокою, чи Сат’ялокою (вже й не кажучи за інші, райські, планети), — не може бути щасливим, бо і там є вищезгадані матеріальні страждання.
Зумовлені душі, скуті законами кармічної діяльности, то підіймаються на Брахмалоку, то спускаються на Паталалоку, немов нерозумні діти на каруселі. Але справжнє щастя є тільки в царстві Бога: там ніхто не страждає від матеріальних нещасть. Отже, шлях кармічної діяльности, який пропонують Веди, веде в хибному напрямку. Людина гадає, що може досягнути ліпшого життя в тій чи іншій країні, на тій чи іншій планеті, але ніде в межах матеріального світу вона не зможе знайти того, чого все життя прагне, — вічного життя, досконалого розуму та довершеного блаженства. Шріла Шукадева Ґосвамі дає зрозуміти, що Махараджа Парікшіт на порозі смерти не повинен прагнути на так звані райські планети, а повинен підготуватись до того, щоб повернутися додому, до Бога. Усі матеріальні планети і вигоди життя на них — минущі. Отож треба викорінити бажання насолоджуватись доступним на цих планетах тимчасовим щастям.