Sloka 3
ВІРШ 3
Verš
Текст
syād apramatto vyavasāya-buddhiḥ
siddhe ’nyathārthe na yateta tatra
pariśramaṁ tatra samīkṣamāṇaḥ
сйа̄д апраматто вйаваса̄йа-буддгіх̣
сіддхе ’нйатха̄ртхе на йатета татра
паріш́рамам̇ татра самікшама̄н̣ах̣
Synonyma
Послівний переклад
ataḥ — z tohoto důvodu; kaviḥ — osvícený člověk; nāmasu — pouhá jména; yāvat — minimum; arthaḥ — nezbytnost; syāt — musí být; apramattaḥ — aniž by se za nimi honil; vyavasāya-buddhiḥ — inteligentně soustředěný; siddhe — pro úspěch; anyathā — jinak; arthe — v zájmu toho; na — nemá nikdy; yateta — usilovat o; tatra — tam; pariśramam — těžce pracující; tatra — tam; samīkṣamāṇaḥ — ten, kdo prakticky chápe.
атах̣ — тому; кавіх̣ — просвітлена людина; на̄масу — в самих іменах; йа̄ват — мінімум; артгах̣ — потреб; сйа̄т — повинно бути; апраматтах̣ — не шаліючи за ними; вйаваса̄йа- буддгіх̣ — із зосередженим інтелектом; сіддге — задля успіху; анйатга̄ — інакше; артге — в інтересах; на — не повинен ніколи; йатета — намагатися; татра — туди; паріш́рамам — з великими зусиллями; татра — туди; самікшама̄н̣ах̣ — той, хто дивиться на все тверезо.
Překlad
Переклад
Z tohoto důvodu má osvícený člověk, dokud je ve světě jmen, usilovat pouze o minimum životních nezbytností. Má být inteligentní a nikdy nemá usilovat o nechtěné věci, jelikož může kolem sebe vidět, že všechny takové snahy jsou jen namáhavou prací pro nic.
Тому просвітлена людина, живучи у цьому світі назв, повинна докладати зусилля для задоволення тільки своїх найголовніших потреб. Вона повинна втвердити свій інтелект і ніколи не намагатися здобути щось зайве, усвідомлюючи, що всі такі зусилля — це тільки важкий і безглуздий труд.
Význam
Коментар
Bhāgavata-dharma neboli kult Śrīmad-Bhāgavatamu je něco naprosto jiného než plodonosné činnosti, které oddaní považují za pouhou ztrátu času. Celý vesmír, nebo lépe řečeno celá hmotná existence, je jako jagat, kde se pouze plánuje, jak dosáhnout pohodlného a bezpečného postavení, přestože každý vidí, že tato existence není ani pohodlná, ani bezpečná a na žádném stupni svého rozvoje taková nebude. Lidé, kteří žijí v zajetí iluze o pokroku hmotné civilizace (což je pouhá vidina), jsou blázni. Celé hmotné stvoření je jen hra se jmény — není to nic jiného, než matoucí výtvor z hmoty jako je země, voda a oheň. Budovy, nábytek, auta, chaty, mlýny, továrny, průmysl, mír, válka; i ta nejvyšší dokonalost hmotné vědy jako je atomová energie a elektronika — to vše jsou pouze matoucí jména hmotných prvků a průvodních reakcí tří kvalit přírody. Jelikož oddaný Pána je dokonale zná, nemá zájem, aby nechtěnými věcmi vytvářel situaci, která zdaleka není realitou, ale je pouhými jmény, o nic důležitějšími, než je pěna na mořských vlnách. Velcí králové, vůdci a vojáci spolu bojují, aby svá jména zapsali do dějin. Časem se na ně zapomene a vystřídá je nová éra. Oddaný ví, že dějiny a historické osobnosti jsou pouze bezcenné produkty nestálého času. Ploduchtivému pracovníkovi se jedná o to, aby dosáhl štěstí v podobě majetku, ženy a společenské úcty, ale lidé zajímající se o skutečnou realitu se o takové pomíjivé záležitosti ani v nejmenším nezajímají. Pro ně je to všechno ztráta času. Každá vteřina lidského života je důležitá, a osvícený člověk proto musí být opatrný a využívat svůj čas velice obezřetně. Když jedinou vteřinu lidského života promarníme tím, že si budeme plánovat štěstí v hmotném světě, tu vteřinu nevynahradí ani milióny zlatých mincí. Transcendentalisté, kteří si přejí být osvobozeni ze spárů māyi neboli od iluzorních životních činností, jsou zde proto varováni, aby se nenechávali zaujmout iluzorními výdobytky ploduchtivých pracovníků. Lidský život nikdy nebyl určený k uspokojování smyslů, ale k seberealizaci. Śrīmad-Bhāgavatam nás o tom poučuje od samotného začátku až do konce. Lidský život je určený pro seberealizaci. Civilizace, která se zaměřuje na tuto nejvyšší dokonalost, nikdy nevytváří nechtěné věci. Tato dokonalá civilizace člověka učí přijímat pouze vyložené životní nezbytnosti a žít podle zásady “co nejlépe využít špatného zboží”. “Špatným zbožím” jsou v této souvislosti naše hmotná těla a životy. Živá bytost je ve skutečnosti duše, a je nezbytně nutné, aby se vyvíjela po duchovní stránce. Člověk má realizovat tuto důležitou věc a podle toho má také v životě jednat — přijímat pouze holé životní nezbytnosti a více záviset na Božích darech. Lidská energie se nemá zaměřovat k jiným cílům jako je honba za hmotným požitkem. Materialistická civilizace se nazývá “civilizací démonů” a končí válkami a nouzí. Transcendentalista zde dostává zvláštní povzbuzení, aby byl tak pevný v mysli, že i když bude mít s jednoduchým žitím a hlubokým myšlením potíže, neustoupí ani o píď ve svém odhodlání. Pro transcendentalistu je sebevraždou blíže se stýkat s lidmi, kteří holdují smyslovému požitku, protože to mu brání v dosažení konečného životního cíle. Śukadeva Gosvāmī se setkal s Mahārājem Parīkṣitem právě tehdy, když to král potřeboval. Transcendentalista je povinen pomáhat osobám, které skutečně touží po spáse, a podporovat tento jejich zájem. Všimněme si, že Śukadeva Gosvāmī nikdy nepřišel za Mahārājem Parīkṣitem v době, kdy Parīkṣit vládl jako velký král. Jednání transcendentalisty popisuje příští śloka.
ПОЯСНЕННЯ: Бгаґавата-дгарма, діяльність , якої вчить «Шрімад-Бгаґаватам», цілковито відмінна від кармічної діяльности. Кармічну діяльність, тобто діяльність задля насолоди її плодами, віддані вважають просто марнуванням часу. Весь усесвіт, та й, зрештою, саме матеріальне існування, — це просто джаґат, світ, де кожна істота будує плани, як влаштуватися зручніше та безпечніше, але де, як для кожного очевидно, ні зручного, ні безпечного становища немає і не може бути на жодному рівні розвитку. Ілюзорний проґрес матеріальної цивілізації являє собою по суті погоню за міражем, і люди, зачаровані ним, поістині божевільні. Весь матеріальний світ — це просто гра назв. Насправді за оманливою зовнішністю речей цього світу немає нічого іншого поза сполученням матеріальних елементів: землі, води та вогню. Хмарочоси, меблі, машини, вілли, фабрики та заводи, промисловість, війна, мир і навіть найвищі досягнення матеріальної науки — атомна енерґетика та електроніка — це все просто оманливі назви тих самих матеріальних елементів та їхніх взаємодій у трьох ґунах. Відданий Господа досконало це усвідомлює і цілковито вільний від бажання створювати задля вигаданих цілей всілякий непотріб. Адже будь-яке становище в цьому світі — просто оманлива назва, що важить не більше, ніж плюскіт морських хвиль. Задля того щоб закарбувати свої імена на сторінках історії, великі царі, вожді та воїни стинаються між собою в боротьбі, однак з часом їхні імена забуваються і вони звільняють історичну арену для нової епохи. Проте відданий глибоко усвідомлює, що всі історичні події та особистості — це просто безглузді породження мінливого часу.
Кармі палко прагнуть досягти великого успіху у формі багатства, жінок і земної слави, але тих, хто знає істинну реальність, зовсім не цікавлять такі оманливі речі. Вони розцінюють це як марнування часу. Кожна мить людського життя має величезну цінність, а тому людина, яка володіє духовним знанням, повинна дуже дорожити своїм часом. Одної миті, згайнованої на марні плани знайти щастя в матеріальному світі, не повернути навіть за мільйони золотих монет. Тому цей вірш застерігає трансценденталіста, який прагне звільнитися з лабет майі, тобто життя в ілюзії, щоб він не приваблювався оманливими звершеннями кармі. Людське життя призначене аж ніяк не для задоволення чуттів, а для самоусвідомлення. Весь «Шрімад-Бгаґаватам», від самого початку до кінця, присвячений тільки самоусвідомленню. Єдина ціль людського життя — самоусвідомлення. Цивілізація, яка ставить собі за мету цю найвищу досконалість, не марнує енерґії на створення непотрібних речей. Таке досконале суспільство виховує людей, які вміють задовольнятись найпотрібнішим, тобто вміють жити за принципом «повернути погану угоду собі на користь». Наше матеріальне тіло і, відповідно, матеріальне життя в цьому тілі — це погана угода, тому що насправді жива істота є дух і їй конче потрібний духовний розвиток. Людське життя дане для того, щоб усвідомити цю важливу істину, і тому треба відповідно жити: задовольнятись найпотрібнішим для підтримання життя і загалом покладатись на те, що посилає нам Господь, а не марнувати людську енерґію на щось інше, як, наприклад, гонитву за матеріальною насолодою. Цивілізацію, яка ставить собі за мету матеріальний проґрес, називають демонічною. Така цивілізація зрештою приводить лише до воєн та нестатків.
Цей вірш застерігає трансценденталіста, щоб він не відвертав свій розум ні на йоту від поставленої мети і зберігав непохитну рішучість навіть за найскрутніших обставин, коли стає важко жити просто і мислити піднесено. Тісно спілкуватися з світськими людьми, зацікавленими в чуттєвій насолоді, для трансценденталіста рівнозначно самогубству, тому що таке спілкування не дозволить йому досягти найвищого життєвого успіху.
Шукадева Ґосвамі зустрівся Махараджі Парікшіту саме тоді, коли той потребував його товариства. Трансценденталіст зобов’язаний допомагати кожному, хто по-справжньому прагне спасіння, і підтримувати всіх на цьому шляху. Можна зауважити, що Шукадева Ґосвамі не зустрівся Махараджі Парікшіту, коли той правив своїм величезним царством. Наступна шлока пояснює, як повинен діяти трансценденталіст.