ВІРШ 7
Texto 7
Текст
Texto
р̣те паш́ӯн асатім̇ на̄ма курйа̄т
паш́йан̃ джанам̇ патітам̇ ваітаран̣йа̄м̇
сва-кармаджа̄н паріта̄па̄н̃ джуша̄н̣ам
ṛte paśūn asatīṁ nāma kuryāt
paśyañ janaṁ patitaṁ vaitaraṇyāṁ
sva-karmajān paritāpāñ juṣāṇam
Послівний переклад
Palabra por palabra
ках̣ — хто ще; та̄м — те; ту — проте; ана̄др̣тйа — нехтуючи; пара - анучінта̄м — трансцендентних думок ; р̣те — без ; паш́ӯн — матеріалісти ; асатім — в нетривкому ; на̄ма — імені; курйа̄т — триматиметься; паш́йан — чітко бачачи; джанам — людський загал; патітам — падший; ваітаран̣йа̄м — у Вайтарані, річці страждань; сва-карма-джа̄н — що є наслідком їхніх власних дій; паріта̄па̄н — стражданнями; джуша̄н̣ам — охоплені.
kaḥ — quién más; tām — eso; tu — pero; anādṛtya — por desdeñar; para-anucintām — pensamientos trascendentales; ṛte — sin; paśūn — los materialistas; asatīm — en lo no permanente; nāma — nombre; kuryāt — adoptarán; paśyan — viendo claramente; janam — la generalidad de la gente; patitam — caída; vaitaraṇyām — en Vaitaraṇī, el río del sufrimiento; sva-karma-jān — producido por el trabajo de uno; paritāpān — sufrimiento; juṣāṇam — agobiado por.
Переклад
Traducción
Хто, крім грубого матеріаліста, знехтує цією трансцендентною свідомістю і далі триматиметься за нетривкі імена, бачачи, як все людство борсається у ріці страждань — наслідках власних дій?
¿Quién más, aparte de los muy materialistas, va a desdeñar ese pensamiento trascendental y adoptar solo los nombres temporales, viendo que las masas están caídas en el río del sufrimiento como consecuencia del resultado que han devengado de su propio trabajo?
Коментар
Significado
ПОЯСНЕННЯ: У Ведах сказано, що люди, які замість Верховного Бога-Особи вшановують лише півбогів, скидаються на тварин, які покірливо йдуть за пастухом на бойню. Матеріалісти, так само як тварини, не розуміють, що без трансцендентних думок про Верховну Особу вони збиваються далі й далі на манівці. Не думати взагалі — неможливо. У тихому болоті заводяться чорти: той, хто не вміє правильно скеровувати свої думки, буде думати про щось таке, що зрештою приведе до лиха. Матеріалісти завжди поклоняються якимсь незначним півбогам, хоча «Бгаґавад-ґіта» (7.20) це засуджує. Доки людину зачаровують матеріальні здобутки, вона просить відповідних півбогів дарувати їй те чи інше благо, хоча в кінцевому підсумку воно ілюзорне та нетривке. Такі ілюзорні речі не приваблюють просвітленого трансценденталіста, і тому він повсякчас занурений у трансцендентні думки про Всевишнього на тому чи іншому рівні усвідомлення: на рівні Брахмана, Параматми чи Бгаґавана. Попередній вірш радить думати про Наддушу, і такі роздуми на ступінь вищі від медитації на безособистісний Брахман, прикладом якої є медитація на вірат-рупу Бога-Особи.
En los Vedas se dice que las personas que están apegadas a los semidioses con exclusión de la Suprema Personalidad de Dios, son como los animales que siguen al pastor aunque los esté llevando al matadero. Los materialistas, al igual que los animales, tampoco saben cómo están siendo desencaminados al desdeñar el pensamiento trascendental acerca de la Persona Suprema. Nadie puede estar con la mente vacía. Se dice que una inteligencia ociosa es el taller del diablo, porque una persona que no puede pensar correctamente, tendrá que pensar en algo que puede causar un desastre. Los materialistas siempre están adorando a algunos semidioses menores, aunque ello se condena en el Bhagavad-gītā (7.20). Mientras una persona esté ilusionada con las ganancias materiales, les hace pedidos a los semidioses respectivos para obtener cierto y determinado beneficio que, al fin y al cabo es ilusorio y temporal. Al trascendentalista iluminado no lo cautivan esas cosas ilusorias; por consiguiente, él siempre está absorto en el pensamiento trascendental acerca del Supremo, en las diferentes etapas de la comprensión, es decir Brahman, Paramātmā y Bhagavān. En el verso anterior se indica que uno debe pensar en la Superalma, lo cual está un escalón más arriba que el pensamiento impersonal acerca del Brahman, tal como se sugirió en el caso de completar el virāṭ-rūpa de la Personalidad de Dios.
Для розумної людини, яка бачить речі такими, якими вони є, очевидне загальне становище живих істот, змушених без кінця народжуватись у 8 400 000 видах життя і в різних класах людського суспільства. Відомо, що перед входом на пекельну планету Ямараджі, який визначає кару для всіляких грішників, протікає вічна річка Вайтарані. Відбувши на пекельних планетах заслужені муки, грішник відповідно до своїх минулих вчинків знову дістає тіло в тому чи іншому виді життя. У будь-якій формі зумовленого життя можна побачити живих істот, які своїми вчинками готують собі покарання від Ямараджі. Хтось із них живе на райських планетах, хтось — у пекельних умовах. Хтось із них — брахмана, хтось — скнара. Але щасливих у матеріальному світі немає. Усі тут в’язні, і всі страждають через свої власні дії: одні — у камерах першого класу, інші — у камерах другого, а ще інші — третього класу. Господь однаково ставиться до всіх занурених у страждання живих істот, проте якщо хтось приймає притулок Його лотосових стіп, Він бере таку істоту під Свій захист і забирає її назад додому, до Себе.
Las personas inteligentes que pueden ver bien, pueden analizar las condiciones generales de las entidades vivientes que están deambulando en el ciclo de las 8 400 000 especies de vida, así como también en las diferentes clases de seres humanos. Se dice que existe una faja perpetua de agua, llamada el río Vaitaraṇī, a la entrada del planeta plutónico de Yamarāja, quien castiga a los pecadores de diferentes maneras. Después de que el pecador es sometido a esos sufrimientos, se le asigna una determinada especie de vida, conforme a sus actos en el pasado. Esas entidades vivientes, según las castiga Yamarāja, se ven en diferentes variedades de vida condicionada. Algunas de ellas están en el cielo, y otras están en el infierno. Algunas de ellas son brāhmaṇas, y otras son avaras. Pero nadie es feliz en este mundo material, y todas ellas son prisioneras de primera, segunda o tercera categoría, que están sufriendo a causa de sus propias acciones. El Señor es imparcial en todas las circunstancias de los sufrimientos de las entidades vivientes, pero a aquel que se refugia en Sus pies de loto, el Señor le da la debida protección, y Él lleva a esa clase de entidad viviente de vuelta al hogar, de vuelta a Él Mismo.