ВІРШ 24
Text 24
Текст
Texto
віш́рабгйа віпра̄ іті кр̣тйата̄йа̄м
сарва̄тмана̄ мрійама̄н̣аіш́ ча кр̣тйам̇
ш́уддгам̇ ча татра̄мр̣ш́ата̄бгійукта̄х̣
viśrabhya viprā iti kṛtyatāyām
sarvātmanā mriyamāṇaiś ca kṛtyaṁ
śuddhaṁ ca tatrāmṛśatābhiyuktāḥ
Послівний переклад
Palabra por palabra
татах̣ — що так; ча — і; вах̣ — вас; пр̣ччгйам — те, що треба спитати; імам — це; віпр̣ччге — дозвольте запитати; віш́рабгйа — гідні довіри; віпра̄х̣ — брахмани; іті — так; кр̣тйата̄йа̄м — з усіх обов’язків; сарва-а̄тмана̄ — кожним; мрійама̄н̣аіх̣ — і насамперед тими, хто на порозі смерти; ча — і; кр̣тйам — обов’язок; ш́уддгам — абсолютно правильний; ча — і; татра — в тому; а̄мр̣ш́ата — досконалими роздумами; абгійукта̄х̣ — пасує.
tataḥ — así pues; ca — y; vaḥ — a ustedes; pṛcchyam — aquello que debe preguntarse; imam — esto; vipṛcche — permítaseme preguntarles; viśrabhya — digno de confianza; viprāḥ — brāhmaṇas; iti — así pues; kṛtyatāyām — de todos los diferentes deberes; sarva-ātmanā — por todos; mriyamāṇaiḥ — especialmente aquellos que están a punto de morir; ca — y; kṛtyam — debido; śuddham — perfectamente correcto; ca — y; tatra — ahí; āmṛśata — mediante la deliberación plena; abhiyuktāḥ — justo lo indicado.
Переклад
Traducción
О гідні довіри брахмани! Тепер я хотів би почути від вас, що мені належить зараз робити. Прошу вас, розваживши все як слід, скажіть мені, в чому полягають досконалі обов’язки кожної людини за будь-яких умов, і насамперед обов’язки тих, хто стоїть на порозі смерти.
¡Oh, brāhmaṇas dignos de confianza!, ahora les pregunto acerca de mi deber inmediato. Por favor, después de la debida deliberación, háblenme del inmaculado deber de todos en todas las circunstancias, y específicamente de aquellos que están a punto de morir.
Коментар
Significado
У цьому вірші цар задав ученим мудрецям два запитання. Перше запитання стосується обов’язків кожної людини за всіх умов, а друге — окремо обов’язків того, хто має скоро померти. З цих двох запитань запитання про обов’язок людини, на яку чекає смерть, важливіше, адже кожен обов’язково помре — або невдовзі, або за сто років. Неістотно, скільки саме проживе людина, важливо знати, що слід робити перед смертю. Ці два запитання Махараджа Парікшіт порушив і перед Шукадевою Ґосвамі, коли той прийшов, і власне весь «Шрімад-Бгаґаватам», від Другої пісні і до Дванадцятої, є відповіддю на ці два запитання. Висновок, який випливає з цього і який узгоджується з остаточними словами Самого Господа в «Бгаґавад-ґіті», полягає в тому, що суттю вічного обов’язку кожної живої істоти є служіння Господеві Шрі Крішні. Махараджі Парікшіту це було вже відомо, однак він хотів почути від великих мудреців, що зібралися там, одностайне підтвердження своїм думкам, так щоб виконувати свій обов’язок вже без ніяких вагань. Махараджа Парікшіт вжив важливе слово ш́уддга, «абсолютно правильний». Різні філософські школи пропонують різні методи, щоб пізнати трансцендентне, тобто усвідомити себе. Серед цих методів деякі належать до найвищої категорії, а деякі до середньої або нижчої. Метод найвищої категорії вимагає віддатися лотосовим стопам Господа і так врятуватись від усіх гріхів та їхніх наслідків.
En este verso, el rey ha planteado dos preguntas ante los eruditos sabios. La primera es ¿cuál es el deber de todos en todas las circunstancias?, y la segunda es ¿cuál es el deber específico de aquel que va a morir muy pronto? De las dos, la pregunta referente al hombre moribundo es de lo más importante, porque ese es el caso de todos, ya sea que uno vaya a morir en breve o al cabo de cien años. La duración de la vida es algo de menor importancia, pero el deber de un hombre moribundo es algo muy importante. Mahārāja Parīkṣit también planteó estas dos preguntas ante Śukadeva Gosvāmī al arribo del último, y prácticamente todo el Śrīmad-Bhāgavatam, desde el Segundo Canto hasta el Duodécimo Canto, trata de esas dos preguntas. La conclusión a la que entonces se llega es, que el servicio devocional del Señor Śrī Kṛṣṇa, tal como lo confirma el propio Señor en las últimas frases del Bhagavad-gītā, es la última palabra en lo relativo al deber permanente que todos tienen en la vida. Mahārāja Parīkṣit ya estaba consciente de ese hecho, pero quería que los grandes sabios que estaban ahí reunidos dieran unánimemente su veredicto acerca de la convicción que él tenía, de manera que él pudiera continuar sin controversia su deber confirmado. Él ha mencionado especialmente la palabra śuddha, o «perfectamente correcto». Para la perfecta comprensión trascendental o la comprensión del ser, diversas clases de filosofía recomiendan muchos procesos. Algunos de ellos son métodos de primera categoría, y otros son métodos de segunda o tercera categoría. El método de primera categoría exige que uno abandone todos los demás métodos y se entregue a los pies de loto del Señor, y de ese modo se salve de todos los pecados y sus reacciones.