ВІРШ 24
VERSO 24
Текст
Texto
віш́рабгйа віпра̄ іті кр̣тйата̄йа̄м
сарва̄тмана̄ мрійама̄н̣аіш́ ча кр̣тйам̇
ш́уддгам̇ ча татра̄мр̣ш́ата̄бгійукта̄х̣
viśrabhya viprā iti kṛtyatāyām
sarvātmanā mriyamāṇaiś ca kṛtyaṁ
śuddhaṁ ca tatrāmṛśatābhiyuktāḥ
Послівний переклад
Sinônimos
татах̣ — що так; ча — і; вах̣ — вас; пр̣ччгйам — те, що треба спитати; імам — це; віпр̣ччге — дозвольте запитати; віш́рабгйа — гідні довіри; віпра̄х̣ — брахмани; іті — так; кр̣тйата̄йа̄м — з усіх обов’язків; сарва-а̄тмана̄ — кожним; мрійама̄н̣аіх̣ — і насамперед тими, хто на порозі смерти; ча — і; кр̣тйам — обов’язок; ш́уддгам — абсолютно правильний; ча — і; татра — в тому; а̄мр̣ш́ата — досконалими роздумами; абгійукта̄х̣ — пасує.
tataḥ — como tal; ca — e; vaḥ — a vós; pṛcchyam — aquilo que deve ser perguntado; imam — isso; vipṛcche — tomo a liberdade de perguntar-vos; viśrabhya — dignos de confiança; viprāḥ — brāhmaṇas; iti — assim; kṛtyatāyām — de todos os diferentes deveres; sarva-ātmanā — por todos; mriyamāṇaiḥ — especialmente aquelas que estão à beira da morte; ca — e; kṛtyam — cumpridor do dever; śuddham — perfeitamente correto; ca — e; tatra — quanto a isso; āmṛśata — pela deliberação completa; abhiyuktāḥ — completamente adequado.
Переклад
Tradução
О гідні довіри брахмани! Тепер я хотів би почути від вас, що мені належить зараз робити. Прошу вас, розваживши все як слід, скажіть мені, в чому полягають досконалі обов’язки кожної людини за будь-яких умов, і насамперед обов’язки тих, хто стоїть на порозі смерти.
Ó brāhmaṇas dignos de confiança, pergunto-vos agora acerca do meu dever imediato. Por favor, após adequada deliberação, falai-me sobre o dever imaculado de todas as pessoas em todas as circunstâncias, e especificamente daquelas que estão à beira da morte.
Коментар
Comentário
У цьому вірші цар задав ученим мудрецям два запитання. Перше запитання стосується обов’язків кожної людини за всіх умов, а друге — окремо обов’язків того, хто має скоро померти. З цих двох запитань запитання про обов’язок людини, на яку чекає смерть, важливіше, адже кожен обов’язково помре — або невдовзі, або за сто років. Неістотно, скільки саме проживе людина, важливо знати, що слід робити перед смертю. Ці два запитання Махараджа Парікшіт порушив і перед Шукадевою Ґосвамі, коли той прийшов, і власне весь «Шрімад-Бгаґаватам», від Другої пісні і до Дванадцятої, є відповіддю на ці два запитання. Висновок, який випливає з цього і який узгоджується з остаточними словами Самого Господа в «Бгаґавад-ґіті», полягає в тому, що суттю вічного обов’язку кожної живої істоти є служіння Господеві Шрі Крішні. Махараджі Парікшіту це було вже відомо, однак він хотів почути від великих мудреців, що зібралися там, одностайне підтвердження своїм думкам, так щоб виконувати свій обов’язок вже без ніяких вагань. Махараджа Парікшіт вжив важливе слово ш́уддга, «абсолютно правильний». Різні філософські школи пропонують різні методи, щоб пізнати трансцендентне, тобто усвідомити себе. Серед цих методів деякі належать до найвищої категорії, а деякі до середньої або нижчої. Метод найвищої категорії вимагає віддатися лотосовим стопам Господа і так врятуватись від усіх гріхів та їхніх наслідків.
SIGNIFICADO—Neste verso, o rei coloca duas questões diante dos sábios eruditos. A primeira questão é qual é o dever de todos em todas as circunstâncias, e a segunda questão é qual é o dever específico de alguém que esteja para morrer em pouquíssimo tempo. Das duas, a questão relativa ao homem moribundo é muito importante, pois todos são homens moribundos, seja muito brevemente, seja após cem anos. A duração da vida é imaterial, mas o dever de um homem moribundo é muito importante. Mahārāja Parīkṣit também colocou essas duas questões diante de Śukadeva Gosvāmī no momento de sua chegada, e praticamente todo o Śrīmad-Bhāgavatam, a partir do segundo canto até o final do décimo segundo canto, trata dessas duas perguntas. A conclusão a que se chegou é que o serviço devocional ao Senhor Śrī Kṛṣṇa, como o próprio Senhor confirma nas fases finais da Bhagavad-gītā, é a última palavra em relação ao dever permanente de todos na vida. Mahārāja Parīkṣit já estava consciente desse fato, mas ele quis que os grandes sábios ali reunidos dessem seu veredito unânime em apoio à sua convicção, para que ele fosse confirmado a perseverar no seu dever sem controvérsias. Ele menciona especialmente a palavra śuddha, ou perfeitamente correto. Para a compreensão transcendental ou autorrealização, muitos processos são recomendados por várias classes de filósofos. Alguns deles são métodos de primeira classe, e outros são métodos de segunda ou terceira classe. O método de primeira classe exige que a pessoa abandone todos os outros métodos e renda-se aos pés de lótus do Senhor e, assim, salve-se de todos os pecados e de suas reações.