Skip to main content

ВІРШ 24

Sloka 24

Текст

Verš

со ’хан̇ка̄ра іті прокто
вікурван самабгӯт трідга̄
ваіка̄рікас таіджасаш́ ча
та̄масаш́ четі йад-бгіда̄
дравйа-ш́актіх̣ крійа̄-ш́актір
джн̃а̄на-ш́актір іті прабго
so ’haṅkāra iti prokto
vikurvan samabhūt tridhā
vaikārikas taijasaś ca
tāmasaś ceti yad-bhidā
dravya-śaktiḥ kriyā-śaktir
jñāna-śaktir iti prabho

Послівний переклад

Synonyma

сах̣  —  те саме; ахан̇ка̄рах̣  —  его; іті  —  так; проктах̣  —  сказано ; вікурван   —   перетворившись ; самабгӯт   —   проявилось ; трідга̄  —  у трьох аспектах; ваіка̄ріках̣  —  у ґуні добра; таіджасах̣  —  у ґуні страсти; ча  —  та; та̄масах̣  —  у ґуні невігластва; ча  —  також; іті  —  так; йат  —  що; бгіда̄  —  поділене; дравйа - ш́актіх̣   —   сили , що розвивають матерію ; крійа̄ - ш́актіх̣   —  творчий поштовх; джн̃а̄на-ш́актіх̣  —  інтелект, що скеровує; іті  —  так; прабго  —  пане.

saḥ — tatáž věc; ahaṅkāraḥ — ego; iti — takto; proktaḥ — řečeno; vikurvan — přeměněná; samabhūt — projevuje se; tridhā — ve třech rysech; vaikārikaḥ — v kvalitě dobra; taijasaḥ — v kvalitě vášně; ca — a; tāmasaḥ — v kvalitě nevědomosti; ca — také; iti — takto; yat — co je; bhidā — rozdělené; dravya-śaktiḥ — síly, které vyvíjejí hmotu; kriyā-śaktiḥ — podnět k tvoření; jñāna-śaktiḥ — inteligence, která vše vede; iti — takto; prabho — ó mistře.

Переклад

Překlad

Таким чином зосереджене на собі матеріалістичне его перетворюється у три начала    —    ґуни добра, страсти та невігластва . Вони проявляються у трьох формах : як сили, що розвивають матерію, знання про матеріальні утвори, а також інтелект , який скеровує матеріалістичну діяльність. Тобі, Нарадо, під силу це все зрозуміти.

Materialistické ego se takto přeměňuje do tří rysů známých jako kvalita dobra, kvalita vášně a kvalita nevědomosti ve třech odděleních neboli jako síly, které vyvíjejí hmotu, poznání o hmotných výtvorech a inteligence, která tyto hmotné činnosti vede. Nārado, máš všechny předpoklady k tomu, abys to pochopil.

Коментар

Význam

ПОЯСНЕННЯ: Матеріалістичне его, тобто ототожнення себе з матерією, зосереджене суто на собі самому і не має чіткого знання про існування Бога. Саме егоцентричність становить причину того, що матеріалістичні живі істоти стають зумовлені всіма іншими проявами матерії і не можуть визволитись з ув’язнення в матеріальному світі. У «Бгаґавад- ґіті» цей егоцентризм чудово пояснено в сьомій главі (вірші 24–27). Егоцентричний імперсоналіст, не маючи чіткого уявлення про Бога-Особу і спираючись тільки на свій власний обмежений досвід , вирішує , що , коли Бог - Особа приходить з певною місією, Він проявляється із Свого відначального безособистісного існування і прибирає матеріальної форми. Егоцентричний імперсоналіст міцно тримається цього хибного уявлення про Верховного Господа, навіть якщо про людське око він дуже цікавиться ведичними писаннями, як-от «Брахма-сутри» та інші наукові джерела піднесеної думки.

Причиною такого неуцтва щодо особистісного аспекту Господа є невігластво, що постає через суміш різних ґун.Через покрив цих ґун імперсоналіст неспроможний навіть припустити думку про існування духовної форми Господа, сповненої вічного знання, блаженства та буття. Господь-бо лишає за Собою право не відкриватися невідданому, що, навіть ретельно дослідивши писання, як ото «Бгаґавад-ґіта», чисто з упертости залишається імперсоналістом. Ця впертість постає під впливом йоґамайі, особистої енерґії Господа, що, граючи роль Господнього ад’ютанта, вкриває зір затятого імперсоналіста. Таку збиту з пантелику людину називають мудга    —    повний невіглас, адже він нездатний зрозуміти, що трансцендентна форма Господа ненароджена і незмінна. Якби Господь прибирав матеріальної форми чи тіла, відначально бувши безособистісний, це означало б, що Він народжується і змінюється    —    з безособистісного на особистісного. Але ж Він незмінний і на відміну від зумовленої душі ніколи не народжується. Зумовлена душа з народження в народження отримує нове тіло тому, що вона зв’язана законами матеріальної природи. Однак самозакохані імперсоналісти через своє глибоке невігластво та егоцентризм вважають Господа за одного з-посеред себе попри все своє так зване глибоке знання «Веданти». Господь, перебуваючи в серці кожної індивідуальної живої істоти, досконало знає, чого зумовлені душі прагли, прагнуть і прагнутимуть, тоді як заблудшій зумовленій душі нелегко пізнати Господа в Його вічній формі. Тому, навіть усвідомивши такі аспекти Господа, як Брахман та Параматма, імперсоналіст з Господньої волі залишається в невігластві щодо Його вічного особистісного аспекту предвічного Нараяни, трансцендентного до матеріального творіння.

Hmotné ego, pocit totožnosti s hmotou, je silně egocentrické a postrádá jasné poznání o existenci Boha. Tento sobecký egoismus materialistických živých bytostí je příčinou jejich podmínění dalšími hmotnými prvky a trvalého uvěznění v hmotné existenci. Tento egoismus je velice pěkně vysvětlen v sedmé kapitole Bhagavad-gīty (verše 24-27). Egoistický impersonalista, který nemá žádné jasné pojetí Osobnosti Božství, se na základě vlastního úsudku domnívá, že Osobnost Božství projevuje hmotnou podobu ze Své původní neosobní duchovní existence pro splnění určitého poslání. Impersonalista se drží tohoto mylného pojetí Nejvyššího Pána, přestože se zdánlivě velice zajímá o védskou literaturu jako jsou Brahma-sūtry a další vysoce intelektuální filozofické zdroje poznání. Jeho nevědomost ohledně osobního rysu Pána je výsledkem nevědomosti způsobené směsí různých kvalit. Impersonalista tak nedokáže pochopit Pánovu věčnou duchovní podobu plnou věčného poznání, blaženosti a existence. Důvodem je to, že Pán si vyhrazuje právo nevystavovat se neoddanému, který i po podrobném studiu literatury jako je Bhagavad-gītā zůstává jednoduše z tvrdohlavosti impersonalistou. Tak působí yogamāyā, Pánova osobní energie, která jedná jako pobočník Pána a zakrývá pohled neústupného impersonalisty. Takto zmatený člověk je popisován jako mūḍha neboli naprosto nevědomý, jelikož nedokáže pochopit, že transcendentální podoba Pána je nezrozená a neměnná. Kdyby Pán přijímal podobu nebo hmotné tělo a Jeho původní rys byl neosobní, znamenalo by to, že se rodí a mění se na Osobu. Pán je však neměnný a nikdy se nerodí jako podmíněná duše. Podmíněná duše přijímá různé podoby zrození za zrozením, neboť podléhá zákonům hmotného světa, ale egocentričtí impersonalisté se svojí základní nevědomostí pokládají Pána za jednoho z nich, protože se dokáží soustředit jen sami na sebe, nehledě na jejich takzvaný pokrok ve studiu Vedānty. Pán, který je v srdci každé individuální živé bytosti, zná velice dobře minulé, přítomné i budoucí sklony těchto podmíněných duší, ale zmatená podmíněná duše prakticky není schopna znát Pána v Jeho věčné podobě. I když impersonalista pozná Pánovy rysy Brahman a Paramātmu, zůstává Jeho vůlí nevědomý co se týče Jeho věčného osobního rysu v podobě věčného Nārāyaṇa, transcendentálního všemu hmotnému stvoření.

Причина такої темноти матеріаліста криється в тому, що він весь час штучно нарощує свої матеріальні потреби. Щоб усвідомити Верховного Бога-Особу, треба очистити матеріалістичні чуття відданим служінням. Такому усвідомленню духовного сприяє ґуна добра, тобто брахманічна культура, що її радять ведичні писання. Тому рівень ґ’яна-шакті для зумовленої душі порівняно сприятливіший від інших двох    —     драв’я-шакті та крія-шакті.Матеріальна цивілізація проявляється в нагромадженні величезних матеріальних ресурсів, або, іншими словами, промислової сировини, а промислові підприємства (крія-шакті) виникають через те, що люди нічого не знають про духовне життя. Щоб вивести матеріалістичну цивілізацію, засновану на принципах драв’я-шакті та крія-шакті, з цього вкрай нездорового стану, треба вдатись до методу відданого служіння Господеві, дотримуючись засад карма-йоґи, поданих у «Бгаґавад-ґіті» (9.27):

Příčinou této nevědomosti materialistů je to, že se neustále zabývají nepřirozeným zvyšováním svých hmotných potřeb. Chce-li člověk poznat Nejvyšší Osobnost Božství, musí prostřednictvím oddané služby očistit své hmotné smysly. Kvalita dobra neboli bráhmanská kultura doporučovaná ve védských písmech této duchovní realizaci napomáhá, a proto je stav jñāna-śakti pro podmíněné duše relativně lepší než dva další stavy, dravya-śakti a kriyā-śakti. Celá materialistická civilizace se vyznačuje ohromným hromaděním surovin pro průmyslovou výrobu a veškeré toto průmyslové podnikání (kriyā-śakti) je způsobeno naprostým opomíjením duchovního života. Chceme-li napravit tento velký nedostatek materialistické civilizace, která se zakládá na principech dravya-śakti a kriyā-śakti, musíme se vydat cestou oddané služby Pánu a přijmout principy karma-yogy, které popisuje Bhagavad-gītā (9.27):

йат кароші йад аш́на̄сі
йадж джухоші дада̄сі йат
йат тапасйасі каунтейа
тат курушва мад-арпан̣ам
yat karoṣi yad aśnāsi
yaj juhoṣi dadāsi yat
yat tapasyasi kaunteya
tat kuruṣva mad-arpaṇam

«О сину Кунті, хоч би що ти робив, хоч би що їв, хоч би що офірував і віддавав, а також хоч би які аскези виконував,    —     роби це все як підношення Мені».

“Ať činíš cokoliv, ať pojídáš cokoliv, ať obětuješ nebo daruješ cokoliv a ať provádíš jakákoliv pokání, ó synu Kuntī, vždy to čiň jako oběť Mně.”