Texts 13-15
ВІРШІ 13-15
Texto
Текст
sva-pūrveṣāṁ mahātmanām
pragīyamāṇaṁ ca yaśaḥ
kṛṣṇa-māhātmya-sūcakam
сва-пӯрвеша̄м̇ маха̄тмана̄м
праґійама̄н̣ам̇ ча йаш́ах̣
кр̣шн̣а-ма̄ха̄тмйа-сӯчакам
aśvatthāmno ’stra-tejasaḥ
snehaṁ ca vṛṣṇi-pārthānāṁ
teṣāṁ bhaktiṁ ca keśave
аш́ваттга̄мно ’стра-теджасах̣
снехам̇ ча вр̣шн̣і-па̄ртга̄на̄м̇
теша̄м̇ бгактім̇ ча кеш́аве
prīty-ujjṛmbhita-locanaḥ
mahā-dhanāni vāsāṁsi
dadau hārān mahā-manāḥ
прітй-уджджр̣мбгіта-лочанах̣
маха̄-дгана̄ні ва̄са̄м̇сі
дадау ха̄ра̄н маха̄-мана̄х̣
Palabra por palabra
Послівний переклад
tatra tatra — adondequiera que el rey iba; upaśṛṇvānaḥ — oía continuamente; sva-pūrveṣām — hablar de sus propios antepasados; mahā-ātmanām — todos los cuales eran grandes devotos del Señor; pragīyamāṇam — a aquellos que estaban hablando así; ca — también; yaśaḥ — glorias; kṛṣṇa — el Señor Kṛṣṇa; māhātmya — actos gloriosos; sūcakam — indicando; ātmānam — de sí mismo; ca — también; paritrātam — salvado; aśvatthāmnaḥ — de Aśvatthāmā; astra — arma; tejasaḥ — rayos poderosos; sneham — afecto; ca — también; vṛṣṇi-pārthānām — entre los descendientes de Vṛṣṇi y los de Pṛthā; teṣām — de todos ellos; bhaktim — devoción; ca — también; keśave — al Señor Kṛṣṇa; tebhyaḥ — a ellos; parama — extremadamente; santuṣṭaḥ — complacido; prīti — atracción; ujjṛmbhita — abiertos con agrado; locanaḥ — aquel que tiene esa clase de ojos; mahā-dhanāni — valiosas riquezas; vāsāṁsi — ropa; dadau — dio como caridad; hārān — collar; mahā-manāḥ — aquel que tiene una visión amplia.
татра татра—скрізь, куди прибував цар; упаш́р̣н̣ва̄нах̣— він знов і знов чув; сва-пӯрвеша̄м — про своїх предків; маха̄-а̄тмана̄м — що всі були великі віддані Господа; праґійама̄н̣ам—ті, хто до них так звертався; ча—також; йаш́ах̣— слава; кр̣шн̣а — Господь Крішна; ма̄ха̄тмйа — славетні подвиги; сӯчакам—вказуючи; а̄тма̄нам—на нього самого; ча — також ; парітра̄там — що її випустив; аш́ваттга̄мнах̣ — Ашваттгама; астра — зброя; теджасах̣ — могутнє випромінення; снехам—приязнь; ча—також; вр̣шн̣і-па̄ртга̄на̄м—що зв’язувала нащадків Врішні та нащадків Прітги; теша̄м — усіх їх; бгактім — відданість; ча — також; кеш́аве — Господеві Крішні; тебгйах̣ — до них; парама — надзвичайно ; сантушт̣ах̣ — задоволений; прı̄ті — прихильність; уджджр̣мбгіта — від задоволення розплющеними; лочанах̣ — той, в кого такі очі; маха̄-дгана̄ні — цінні багатства; ва̄са̄м̇сі — вбрання; дадау — роздавав дари; ха̄ра̄н — намиста; маха̄-мана̄х̣ — широкоглядний.
Traducción
Переклад
Adondequiera que el rey iba, oía hablar continuamente de las glorias de sus grandes antepasados, que eran todos devotos del Señor, y también de los gloriosos actos del Señor Kṛṣṇa. Él también oía hablar de cómo él mismo había sido protegido por el Señor, del poderoso calor del arma de Aśvatthāmā. La gente también hacía mención del gran afecto que había entre los descendientes de Vṛṣṇi y los de Pṛthā, debido a la gran devoción que estos últimos tenían por el Señor Keśava. El rey, estando muy complacido con los cantores de esas glorias, abrió los ojos con gran satisfacción. Movido por la magnanimidad, tuvo el agrado de hacerles entrega de ropa y collares de mucho valor.
Скрізь, куди прибував цар, він чув хвалу своїм великим предкам, що всі були віддані Господа, а також подвигам Господа Крішни. Чув він і оповіді про те, як Господь оборонив його самого від страшного жару Ашваттгаминої зброї. Крім того, говорили про велику приязнь між нащадками Врішні й Прітги, причиною якої була велика відданість нащадків Прітги Господу Кешаві. Цар, надзвичайно задоволений зі співців, котрі здіймали хвалу його предкам, у радіснім захваті широко розкривав очі. Великодушний з природи, він обдаровував усіх коштовними намистами та пишними строями.
Significado
Коментар
A los reyes y grandes personalidades del Estado se los recibe con discursos de bienvenida. Ese es un sistema que data de tiempo inmemorial, y como Mahārāja Parīkṣit era uno de los emperadores más conocidos del mundo, en todas partes del mundo adonde llegaba de visita se lo obsequió también con discursos de bienvenida. El tema de esos discursos de bienvenida era Kṛṣṇa. «Kṛṣṇa» significa Kṛṣṇa y Sus devotos eternos, al igual que «el rey» significa el rey y sus asociados íntimos.
Царів та великих державних діячів заведено зустрічати вітальними промовами. Так ведеться від непам’ятних часів. Махараджу Парікшіта, одного з найславетніших імператорів світу, у всіх країнах, в які він прибував, теж вітали шанобливими промовами. Усі ті вітальні промови були безпосередньо пов’язані з Господом Крішною. «Крішна» завжди означає «Крішна та Його віддані», так само як «цар» означає «цар та його близькі слуги».
Kṛṣṇa y Sus devotos no pueden ser separados, y, por ende, glorificar al devoto significa glorificar al Señor, y viceversa. A Mahārāja Parīkṣit no le hubiera agradado oír hablar de las glorias de antepasados suyos tales como Mahārāja Yudhiṣṭhira y Arjuna, de estos no haber estado relacionados con los actos del Señor Kṛṣṇa. El Señor desciende principalmente para liberar a Sus devotos (paritrāṇāya sādhūnām). A los devotos los glorifica la presencia del Señor, porque ellos no pueden vivir ni por un momento sin la presencia del Señor y Sus diferentes energías. Para el devoto, el Señor está presente mediante Sus actos y glorias, y, por lo tanto, Mahārāja Parīkṣit sintió la presencia del Señor cuando a Este se lo estaba glorificando por Sus actos, especialmente por aquel mediante el cual salvó al rey en el vientre de su madre. Los devotos del Señor nunca están en peligro, pero en el mundo material, que está lleno de peligros a cada paso, a los devotos se los pone aparentemente en posiciones peligrosas, y cuando el Señor los salva, Él es glorificado. El Señor Kṛṣṇa no habría sido glorificado como el expositor del Bhagavad-gītā, si devotos Suyos tales como los Pāṇḍavas no hubieran estado en dificultades en el campo de batalla de Kurukṣetra. Todos esos actos del Señor se mencionaron en los discursos de bienvenida, y Mahārāja Parīkṣit, lleno de satisfacción, recompensó a aquellos que dieron los discursos. La diferencia que hay entre los discursos de bienvenida que se dan hoy en día y los de aquellos días, es que antiguamente se le daban a una persona como Mahārāja Parīkṣit. Los discursos de bienvenida estaban llenos de relatos de hechos y cifras reales, y aquellos que los presentaban eran recompensados debidamente; mientras que en la actualidad, el discurso de bienvenida no se presenta siempre con declaraciones ciertas, sino para complacer al funcionario, y a menudo están llenos de mentiras aduladoras. Y muy rara vez aquellos que dan esos discursos de bienvenida son recompensados por el pobre funcionario a quien se le dirigen.
Крішна невіддільний від Своїх бездомісних відданих, а тому уславлювати відданих — то уславлювати і Господа, а уславлювати Господа означає уславлювати і Його відданих. Махараджу Парікшіта не радували б оповіді про славетні діяння його предків — Махараджі Юдгіштгіри та Арджуни, якби вони не були пов’язані з Господом Крішною. Господь приходить власне щоб звільнити Своїх відданих (парітра̄н̣а̄йа са̄дгӯна̄м). Відданих прославляють через те, що вони завжди з Господом: вони не можуть жити без Господа та Його різноманітних енерґій і хвилі. Господь являє себе відданим в оповідях про Його славетні діяння та велич, і тому коли Господа уславлювали за Його діяння, а надто коли описували, як Він врятував Махараджу Парікшіта ще в лоні матері, Парікшіт живо відчував Його присутність. Відданим Господа ніколи нічого не загрожує, однак у матеріальному світі, в якому небезпека чигає на кожному кроці, трапляється, що віддані опиняються у різних, як видається, небезпечних ситуаціях; і коли Господь приходить їм на порятунок, це тільки примножує Його славу. Якби віддані Крішни, як оце Пандави, не брали участи у битві на Курукшетрі, Він не повів би «Бгаґавад-ґіти». У привітаннях, що ними зустрічали Махараджу Парікшіта, були уславлені всі такі діяння Господа, і Махараджа Парікшіт, цілковито задоволений, щедро винагороджував усіх, хто вітав його. Між сучасними та колишніми вітальними промовами є різниця: колись такі промови виголошували на честь таких осіб, як Махараджа Парікшіт, наводячи факти та цифри, і промовці отримували щедру нагороду. Натомість сучасні вітальні промови часами не спираються ні на які правдиві відомості і призначені тільки для задоволення високопоставленої особи, причому часто в них повно облудних лестощів. До того ж ті, хто виступає з вітальною промовою, винагороди майже ніколи не отримують, бо «шановані особи» не мають що дати.