16
ТЕКСТ 16
Текст
Текст
сахасра̄ркору-дідгіті
сарва-джіваніка̄йауко
йатра свайам абгӯт свара̄т̣
сахасра̄ркору-дӣдхити
сарва-джӣваника̄йауко
йатра свайам абхӯт свара̄т̣
Послівний переклад
Пословный перевод
тасйа — Господа; на̄бгех̣ — з пупа; абгӯт — виріс; падмам — лотос; сахасра-арка — тисяча сонць; уру — більше; дідгіті — сліпуче сяйво; сарва — всіх; джіва-ніка̄йа — обитель зумовлених душ; оках̣ — місце; йатра — де; свайам — сам; абгӯт — постав; сва-ра̄т̣ — всемогутній (Господь Брахма).
тасйа — Господа; на̄бхех̣ — из пупка; абхӯт — вырос; падмам — лотос; сахасра-арка — тысячи солнц; уру — более; дӣдхити — с ослепительным блеском; сарва — всех; джӣва-ника̄йа — обитель обусловленных душ; оках̣ — место; йатра — откуда; свайам — сам; абхӯт — вышел; сва-ра̄т̣ — всемогущий (Господь Брахма).
Переклад
Перевод
З пупа Бога-Особи Ґарбгодакашаї Вішну виріс лотос, що сяяв, немов тисяча сонць. Цей лотос містив у собі всі зумовлені душі, і першою істотою, яка з’явилася з цього лотоса, був всемогутній Брахма.
Из пупка Личности Бога Гарбходакашайи Вишну вырос лотос, который сиял, словно тысяча солнц. В этом лотосе покоились все обусловленные души, и первым живым существом, появившимся из него, был всемогущий Брахма.
Коментар
Комментарий
ПОЯСНЕННЯ: З цього вірша видно, що сукупність усіх зумовлених душ, які спочивали в тілі Бога-Особи після розпаду попереднього творіння, вийшла з Господа в формі лотоса. Цей лотос має назву хіранйаґарбга. Першою живою істотою, яка з’явилася на світ, був Господь Брахма, який спроможний самостійно завершити творення проявленого всесвіту. Тут сказано, що лотос з усіма живими істотами сяяв, наче тисяча сонць. Це означає, що живі істоти, бувши невід’ємними частками Верховного Господа, мають таку саму природу, як Він, тому що тіло Господа також випромінює сяйво — брахмаджйоті. Цей вірш ще раз підпирає описи Вайкунтгалоки, наведені в «Бгаґавад-ґіті» та інших ведичних писаннях: на Вайкунтгах, в духовному небі, не потрібне ні сонячне світло, ні місячне, ні електрика, ні вогонь. Кожна планета в духовному світі самосяйна, як сонце.
Из данного стиха следует, что обусловленные души, которые после уничтожения вселенной покоятся в теле Личности Бога, появляются на свет в совокупной форме вселенского лотоса. Этот лотос называют хираньягарбхой. Первым живым существом, вышедшим из него, был Господь Брахма, который наделен способностью довести сотворение проявленной вселенной до конца. Здесь сказано, что вселенский лотос излучал сияние тысячи солнц. Это свидетельствует о том, что живые существа, будучи частицами Верховного Господа, в качественном отношении подобны Ему, поскольку от тела Господа также исходит сияние, называемое брахмаджьоти. Этот стих также подтверждает правильность описания Вайкунтхалоки, приведенного в «Бхагавад-гите» и других ведических писаниях. На Вайкунтхе, в духовном небе, нет необходимости в свете солнца, луны или огня, так же как и в электрическом освещении. Каждая планета в духовном небе излучает сияние, подобное сиянию солнца.