ВІРШ 22
Sloka 22
Текст
Verš
вітанвата̄джасйа сатім̇ смр̣тім̇ хр̣ді
сва-лакшан̣а̄ пра̄дурабгӯт кіла̄сйатах̣
са ме р̣шін̣а̄м р̣шабгах̣ прасідата̄м
vitanvatājasya satīṁ smṛtiṁ hṛdi
sva-lakṣaṇā prādurabhūt kilāsyataḥ
sa me ṛṣīṇām ṛṣabhaḥ prasīdatām
Послівний переклад
Synonyma
прачодіта̄ — натхнута; йена — ким; пура̄ — на початку творення; сарасваті — богиня знання; вітанвата̄ — посилила; аджасйа — Брахми, першого створіння; сатім смр̣тім — дійова пам’ять; хр̣ді — у серці; сва — Себе; лакшан̣а̄ — щодо; пра̄дурабгӯт—явлення; кіла—ніби; а̄сйатах̣—з рота; сах̣ — він; ме — мені; р̣шін̣а̄м — вчителів; р̣шабгах̣ — найбільший; прасідата̄м — нехай буде задоволений.
pracoditā — inspirován; yena — kým; purā — na počátku stvoření; sarasvatī — bohyně učenosti; vitanvatā — zvětšil; ajasya — Brahmy, první stvořené živé bytosti; satīm smṛtim — mocná paměť; hṛdi — v srdci; sva — ve svém; lakṣaṇā — zaměřený na; prādurabhūt — byl vytvořen; kila — jako kdyby; āsyataḥ — z úst; saḥ — on; me — se mnou; ṛṣīṇām — z učitelů; ṛṣabhaḥ — hlavní; prasīdatām — je spokojen.
Переклад
Překlad
Нехай же Господь, що на початку творення дарував Брахмі із серця знання щодо творення та Себе Самого, збільшивши його пізнавальну здатність, нехай цей Господь, що, здавалося, з’явився з уст Брахми, буде задоволений мною.
Kéž je Pán, který na počátku stvoření probudil poznání Brahmy z nitra jeho srdce a inspiroval ho úplnými poznatky o stvoření a o Sobě Samotném a který se zdánlivě zjevil z Brahmových úst, kéž je se mnou spokojen.
Коментар
Význam
ПОЯСНЕННЯ: Як ми вже казали, Господь, перебуваючи у формі Наддуші в серці кожної живої істоти — від Брахми до незначної мурашки, — наділяє кожного відповідною пізнавальною здатністю. Потенційно жива істота здатна засвоїти з допомогою Господа п’ятдесят шістдесят четвертих Його знання, і це становить сімдесят вісім відсотків повного знання. Жива істота за своєю природою є частка Господа, і тому не здатна вмістити усе знання, яким володіє Господь. У зумовленому стані жива істота змушена все забувати в момент зміни тіла, який називають смертю. Господь із серця дарує живій істоті пізнавальну здатність. Це називають пробудженням знання за схожістю до того, як людина прокидається чи опритомнює. Знання пробуджується тільки з волі Господа, і тому ми бачимо, що в реальному світі навколо нас різні люди мають різний обсяг знань. Знання пробуджується не саме по собі і не внаслідку взаємодії матеріальних елементів. Його єдине джерело — Сам Господь (дгійа̄м̇ патіх̣), бо навіть Брахма у цьому підпорядкований волі верховного творця. На світанку творіння першим народжується Брахма, без батька й матері, тому що до нього у всесвіті немає інших живих істот. Брахма народжується з лотоса, що виростає з живота Ґарбгодакашаї Вішну, і тому його називають Аджа. Цей Брахма, Аджа, — також жива істота, невід’ємна частка Господа, тільки що Господь вповноважує його, як найдоброчеснішого відданого, на вторинне творення: творити вже через посередництво матеріальної природи, після головного творення, що його здійснює Сам Господь. Тож ні матеріальна природа, ні Брахма не є незалежні від Господа.
Вченим-матеріалістам під силу досліджувати хіба що діяльність матеріальної природи, але що нею керує, вони не знають. Так дитина бачить тільки видиму дію електрики, не знаючи нічого про електростанцію та інженера за її пультом. Недосконалі теорії вчених-матеріалістів — неуникний наслідок обмежености їхнього знання. Тому на початку існування всесвіту у серце Брахми було вкладене ведичне знання. На перший погляд здається, що ведичне знання поширив Брахма. Безсумнівно, Брахма відкрив людям ведичне знання, однак у нього трансцендентне знання вдихнув насправді Господь. Воно сходить безпосередньо від Господа, і з огляду на це Веди називають апаурушея — «те, що походить не від сотвореної істоти». Господь існував ще до творіння (на̄ра̄йан̣ах̣ паро ’вйакта̄т), отож слова Господа — це трансцендентні вібрації. Між двома різновидами звуку, пракріта та апракріта, величезна різниця. Фізики мають справу лише зі звуком пракріта, тобто вібраціями у матеріальному просторі. Треба зрозуміти, що ніхто у світі не спроможний збагнути звуки Вед, які записано за допомогою символів, доки це знання не відкрито людині надприродним звуком (апракріта), що сходить ланцюгом учнівської послідовности від Господа до Брахми, від Брахми до Наради, від Наради до В’яси і так далі. Жодний вчений світу не здолає перекласти чи розкрити істинний смисл ведичних мантр(гімнів). Зрозуміти їх може лише той, хто отримав посвяту від авторитетного духовного вчителя, який вкладає у серце учня трансцендентне знання. Як видно з четвертої глави «Бгаґавад-ґіти», відначальний духовний вчитель — це Сам Господь, і Його настанови передаються ланцюгом парампари. Тому доки людина отримає трансцендентне знання через авторитетну парампару, вона ні до чого серйозного не придатна (віпгала̄ мата̄х̣), хоч би яких дивовижних успіхів вона досягла у світських мистецтвах чи науках.
Jak jsme již rozebírali, Pán je Nadduší všech živých bytostí Brahmou počínaje a bezvýznamným mravencem konče, a uděluje všem potřebné poznání. Každá živá bytost má kapacitu na to, aby od Pána dostala padesát šedesátičtvrtin neboli sedmdesát osm procent plného poznání, které lze získat. Jelikož je svojí povahou pouze částí Pána, není schopna přijmout veškeré Jeho poznání. V podmíněném stavu je živá bytost nucena na vše zapomenout při výměně těla, které se říká smrt. Její poznání je však znovu oživeno inspirací z nitra jejího srdce, a tomu se pak říká probuzení poznání, neboť to lze přirovnat k probuzení ze spánku či bezvědomí. Toto probouzení poznání je zcela pod vládou Pána, a proto se u různých lidí setkáváme s různým stupněm poznání. Probuzení poznání neprobíhá automaticky a není výsledkem žádných hmotných interakcí. Uskutečňuje ho Pán Samotný a On je jeho zdrojem (dhiyāṁ patiḥ), neboť i na Brahmu se vztahuje tento zákon Nejvyššího stvořitele. Na počátku stvoření se Brahmā narodil jako první, bez otce a matky, protože před ním žádné jiné živé bytosti neexistovaly. Narodil se na lotosu, který vyrůstá z pupku Garbhodakaśāyī Viṣṇua, a proto je zván Aja. Tento Brahmā neboli Aja je také živá bytost, jedna z částí Pána, ale jelikož je zbožným oddaným, Pán ho inspiruje k tomu, aby pokračoval v Jeho díle a dále tvořil s využitím hmotné přírody. Hmotná příroda i Brahmā jsou tedy zcela závislí na Pánovi. Materialističtí vědci mohou pouze sledovat reakce hmotné přírody, aniž by chápali, jak jsou tyto děje ovládány, stejně jako dítě pozoruje působení elektřiny a neví nic o technikovi v elektrárně. Tato nedokonalost materialistického vědce plyne z omezenosti jeho poznání. Védské poznání bylo nejprve vloženo do srdce Brahmy a může se zdát, že on je jeho původcem. Brahmā je mluvčím védské moudrosti, ale přijal toto transcendentální poznání tak, jak sestupovalo od Pána a jak ho k tomu Pán inspiroval. Vedy se proto nazývají apauruṣeya neboli “to, co nepřinesla žádná stvořená bytost”. Pán existoval i před stvořením (nārāyaṇaḥ paro 'vyaktāt), a proto slova, která pronesl, jsou vibracemi transcendentálního zvuku. Existuje propastný rozdíl mezi dvěma kvalitami zvuku, prākṛta a aprākṛta. Fyzikové se zabývají pouze zvukem prākṛta neboli zvukem vznikajícím v hmotném světě, a proto musíme vědět, že zvuk Ved, zapsaný v symbolických značkách, nemůže chápat nikdo ve vesmíru, dokud není inspirován vibracemi nadpřirozeného zvuku (aprākṛta), který sestupuje prostřednictvím učednické posloupnosti od Pána k Brahmovi, od Brahmy k Nāradovi, od Nārady k Vyāsovi atd. Žádný světský učenec nemůže přeložit nebo vysvětlit skutečný význam védských manter. Nikdo je nemůže pochopit, dokud ho neinspiruje a nezasvětí autorizovaný duchovní mistr. Původní duchovní mistr je Pán Samotný a Jeho pokyny sestupují prostřednictvím parampary, jak je jasně řečeno ve čtvrté kapitole Bhagavad-gīty. Dokud člověk nepřijme transcendentální poznání od autorizované parampary, je všechno jeho snažení považováno za zbytečné (viphalā matāḥ) bez ohledu na to, jak důležitou roli hraje v rozvoji materialistického umění či vědy.
Перш як відповісти на запитання Махараджі Парікшіта про точні й достовірні подробиці творення, Шукадева Ґосвамі молить Господа надихнути його з серця, щоб він міг правильно все пояснити. На відміну від світського вченого, духовний вчитель не вигадує власних теорій, він завжди лишається ш́ротрійам̇ брахма-нішт̣гам.
Śukadeva Gosvāmī se modlí k Pánovi, aby díky Jeho inspiraci mohl správně vysvětlit průběh tvoření, na který se tázal Mahārāja Parīkṣit. Duchovní mistr není spekulant, který by si vymýšlel vlastní teorie jako materialističtí učenci, ale je śrotriyaṁ brahma-niṣṭham.