ВІРШ 32
Text 32
Текст
Text
манйама̄насйа кгідйатах̣
кр̣шн̣асйа на̄радо ’бгйа̄ґа̄д
а̄ш́рамам̇ пра̄ґ уда̄хр̣там
manyamānasya khidyataḥ
kṛṣṇasya nārado ’bhyāgād
āśramaṁ prāg udāhṛtam
Послівний переклад
Synonyms
тасйа — його; евам — так; кгілам — неповновартість; а̄тма̄нам — душу; манйама̄насйа — роздумуючи в серці; кгідйатах̣— скрушно; кр̣шн̣асйа — Крішни-двайпаяни В’яси; на̄радах̣ абгйа̄ґа̄т — Нарада прийшов туди; а̄ш́рамам — хатину; пра̄к — раніше; уда̄хр̣там — сказав.
Переклад
Translation
Як сказано вище, коли Крішна-двайпаяна В’яса отак журився своєю недосконалістю, до його хатини над берегом Сарасваті наблизився Нарада.
As mentioned before, Nārada reached the cottage of Kṛṣṇa-dvaipāyana Vyāsa on the banks of the Sarasvatī just as Vyāsadeva was regretting his defects.
Коментар
Purport
ПОЯСНЕННЯ: Причиною порожнечі, яку відчував В’ясадева, був не брак знання. Бгаґавата-дгарма — це чисте віддане служіння Господеві, і моністові воно не доступне. Моністів не зараховують до парамахамс (найдосконаліших у зреченому стані життя). У «Шрімад-Бгаґаватам» вміщено численні оповіді за трансцендентні дії Бога-Особи. В’ясадева в жодній праці не розкрив належно трансцендентних дій Господа і тому відчував незадоволення, дарма що був вповноважене втілення Бога. Сам Господь Шрі Крішна вдихнув просвітлення в серце В’ясадеви, і тому той відчув у собі якусь порожнечу, як сказано вище. Тут однозначно з’ясовано, що без трансцендентного любовного служіння Господу все є просто порожнеча, натомість у трансцендентному служінні Господу все — відчутна дійсність, і для її досягнення не потрібно ніяких окремих зусиль ні у царині діяльности задля плодів, ні на терені емпіричного філософствування.
The vacuum felt by Vyāsadeva was not due to his lack of knowledge. Bhāgavata-dharma is purely devotional service of the Lord to which the monist has no access. The monist is not counted amongst the paramahaṁsas (the most perfect of the renounced order of life). Śrīmad-Bhāgavatam is full of narrations of the transcendental activities of the Personality of Godhead. Although Vyāsadeva was an empowered divinity, he still felt dissatisfaction because in none of his works were the transcendental activities of the Lord properly explained. The inspiration was infused by Śrī Kṛṣṇa directly in the heart of Vyāsadeva, and thus he felt the vacuum as explained above. It is definitely expressed herewith that without the transcendental loving service of the Lord, everything is void; but in the transcendental service of the Lord, everything is tangible without any separate attempt at fruitive work or empiric philosophical speculation.