Skip to main content

ВІРШ 33

ТЕКСТ 33

Текст

Текст

амба̄ ча хата-путра̄рта̄
пітр̣вйах̣ ква
ґатах̣ сухр̣т
апі майй акр̣та-праджн̃е
хата-бандгух̣ са бга̄рйайа̄
а̄ш́ам̇сама̄нах̣ ш́амалам̇

ґан̇ґа̄йа̄м̇ дух̣кгіто ’патат
амба̄ ча хата-путра̄рта̄
питр̣вйах̣ ква гатах̣ сухр̣т
апи майй акр̣та-праджн̃е
хата-бандхух̣ са бха̄рйайа̄
а̄ш́ам̇сама̄нах̣ ш́амалам̇
ган̇га̄йа̄м̇ дух̣кхито ’патат

Послівний переклад

Пословный перевод

амба̄  —  мати (тітка); ча  —  та; хата-путра̄  —  що втратила всіх своїх синів; а̄рта̄  —  у великому горі; пітр̣вйах̣  —  дядько Відура; ква  —  де; ґатах̣  —  пішов; сухр̣т  —  доброзичливець; апі  —  чи; майі  —  мені; акр̣та-праджн̃е  —  невдячному; хата-бандгух̣  —  той, хто втратив синів; сах̣  —  Дгрітараштра; бга̄рйайа̄  —  з дружиною; а̄ш́ам̇сама̄нах̣  —  з повними сумнівів думками; ш́амалам  —  образи; ґан̇ґа̄йа̄м  —  у водах Ґанґи; дух̣кгітах̣  —  у горі; апатат  —  упав.

амба̄ — тетушка; ча — и; хата-путра̄ — потерявшая всех своих сыновей; а̄рта̄ — в тяжком горе; питр̣вйах̣ — дядя Видура; ква — куда; гатах̣ — ушел; сухр̣т — доброжелатель; апи — ли; майи — моей; акр̣та-праджн̃е — неблагодарный; хата-бандхух̣ — тот, кто потерял всех сыновей; сах̣ — Дхритараштра; бха̄рйайа̄ — с женой; а̄ш́ам̇сама̄нах̣ — в сомнении; ш́амалам — оскорбления; ган̇га̄йа̄м — в воды Ганги; дух̣кхитах̣ — в горе; апатат — упал.

Переклад

Перевод

Де дядько Відура, мій доброзичливець, де матінка Ґандгарі, що тяжко переживає смерть своїх синів? Загибель усіх синів та внуків завдала великого жалю і моєму дядькові Дгрітараштрі. Господи, який я невдячний! Невже взявши близько до серця мої образи, вони обоє втопилися у Ґанзі?

Где же мой доброжелатель дядя Видура и матушка Гандхари, которая безутешно оплакивает гибель своих сыновей? Мой дядя Дхритараштра также был в великом горе из-за смерти всех своих сыновей и внуков. Я, конечно же, очень неблагодарный человек. Так, может быть, он принял мои оскорбления близко к сердцу и вместе с женой утопился в Ганге?

Коментар

Комментарий

Пандави, і першими Махараджа Юдгіштгіра та Арджуна, передбачали, які наслідки матиме битва на Курукшетрі, і через це Арджуна не хотів битися. Волею Господа битва відбулася, але вона засмутила всю родину, як і думали Пандави. Махараджа Юдгіштгіра ніколи не забував, яке велике нещастя впало на його дядька Дгрітараштру та тітку Ґандгарі, і тому він оточив їх, у їхній старості і горі, щирою увагою. Тож зрозуміло, що, не знайшовши в палаці дядька й тітки, Махараджа Юдгіштгіра занепокоївся і запідозрив, що вони пішли втопилися у Ґанзі. Він вирішив, що був невдячний: коли Пандави лишилися без батька, Махараджа Дгрітараштра забезпечив їм царські умови    —    а Махараджа Юдгіштгіра «на подяку» вбив на Курукшетрі всіх Дгрітараштриних синів. Бувши людина праведна, Махараджа Юдгіштгіра брав на себе відповідальність за всі свої погані вчинки, яких було годі уникнути, а про злочини Дгрітараштри та його прибічників не думав. Волею Господа Дгрітараштра пожинав гіркі плоди зла, яке вчинив, однак Махараджа Юдгіштгіра думав лише за те зло, яке вчинив волею обставин він сам. Така природа доброї людини і відданого Господа. Відданий ніколи не шукає хиб в інших    —    натомість він шукає їх у собі самому й старається виправляти, наскільки то можливо.

Пандавы, особенно Махараджа Юдхиштхира и Арджуна, предвидели последствия битвы на Курукшетре, поэтому Арджуна хотел уклониться от участия в сражении. Сражение произошло по воле Господа, но, как они и предполагали, оно принесло горе всей семье. Махараджа Юдхиштхира всегда помнил о великой утрате своего дяди Дхритараштры и тети Гандхари и всячески заботился о них, поскольку они уже были стары и пребывали в горе. Вот почему, когда он не нашел во дворце своих дядю и тетю, у него, естественно, зародились подозрения, и он предположил, что они утопились в водах Ганги. Он считал себя неблагодарным, потому что, когда у Пандавов не стало отца, Махараджа Дхритараштра растил их в царской роскоши, а в ответ на это Юдхиштхира убил на поле битвы Курукшетра всех его сыновей. Как благочестивый человек, Махараджа Юдхиштхира всегда помнил о всех своих неизбежных преступлениях и никогда не думал о злодеяниях своего дяди и его сторонников. По воле Господа Дхритараштра пожинал плоды своих собственных злодеяний, но Махараджа Юдхиштхира думал только о своих совершенных в прошлом преступлениях, которых невозможно было избежать. Такова природа хорошего человека и преданного Господа. Преданный никогда не ищет недостатков в других, а старается выявить свои собственные и, насколько это возможно, избавиться от них.