ШБ 1.13.33
Devanagari
अम्बा च हतपुत्रार्ता पितृव्य: क्व गत: सुहृत् ।
अपि मय्यकृतप्रज्ञे हतबन्धु: स भार्यया ।
आशंसमान: शमलं गङ्गायां दु:खितोऽपतत् ॥ ३३ ॥
अपि मय्यकृतप्रज्ञे हतबन्धु: स भार्यया ।
आशंसमान: शमलं गङ्गायां दु:खितोऽपतत् ॥ ३३ ॥
Verse text
амба̄ ча хата-путра̄рта̄
пітр̣вйах̣ ква ґатах̣ сухр̣т
апі майй акр̣та-праджн̃е
хата-бандгух̣ са бга̄рйайа̄
а̄ш́ам̇сама̄нах̣ ш́амалам̇
ґан̇ґа̄йа̄м̇ дух̣кгіто ’патат
пітр̣вйах̣ ква ґатах̣ сухр̣т
апі майй акр̣та-праджн̃е
хата-бандгух̣ са бга̄рйайа̄
а̄ш́ам̇сама̄нах̣ ш́амалам̇
ґан̇ґа̄йа̄м̇ дух̣кгіто ’патат
Synonyms
амба̄ — мати (тітка); ча — та; хата-путра̄ — що втратила всіх своїх синів; а̄рта̄ — у великому горі; пітр̣вйах̣ — дядько Відура; ква — де; ґатах̣ — пішов; сухр̣т — доброзичливець; апі — чи; майі — мені; акр̣та-праджн̃е — невдячному; хата-бандгух̣ — той, хто втратив синів; сах̣ — Дгрітараштра; бга̄рйайа̄ — з дружиною; а̄ш́ам̇сама̄нах̣ — з повними сумнівів думками; ш́амалам — образи; ґан̇ґа̄йа̄м — у водах Ґанґи; дух̣кгітах̣ — у горі; апатат — упав.
Translation
Де дядько Відура, мій доброзичливець, де матінка Ґандгарі, що тяжко переживає смерть своїх синів? Загибель усіх синів та внуків завдала великого жалю і моєму дядькові Дгрітараштрі. Господи, який я невдячний! Невже взявши близько до серця мої образи, вони обоє втопилися у Ґанзі?
Purport
Пандави, і першими Махараджа Юдгіштгіра та Арджуна, передбачали, які наслідки матиме битва на Курукшетрі, і через це Арджуна не хотів битися. Волею Господа битва відбулася, але вона засмутила всю родину, як і думали Пандави. Махараджа Юдгіштгіра ніколи не забував, яке велике нещастя впало на його дядька Дгрітараштру та тітку Ґандгарі, і тому він оточив їх, у їхній старості і горі, щирою увагою. Тож зрозуміло, що, не знайшовши в палаці дядька й тітки, Махараджа Юдгіштгіра занепокоївся і запідозрив, що вони пішли втопилися у Ґанзі. Він вирішив, що був невдячний: коли Пандави лишилися без батька, Махараджа Дгрітараштра забезпечив їм царські умови — а Махараджа Юдгіштгіра «на подяку» вбив на Курукшетрі всіх Дгрітараштриних синів. Бувши людина праведна, Махараджа Юдгіштгіра брав на себе відповідальність за всі свої погані вчинки, яких було годі уникнути, а про злочини Дгрітараштри та його прибічників не думав. Волею Господа Дгрітараштра пожинав гіркі плоди зла, яке вчинив, однак Махараджа Юдгіштгіра думав лише за те зло, яке вчинив волею обставин він сам. Така природа доброї людини і відданого Господа. Відданий ніколи не шукає хиб в інших — натомість він шукає їх у собі самому й старається виправляти, наскільки то можливо.