ВІРШ 25
ТЕКСТ 25
Текст
Текст
йад апі два̄ракаукаса̄м
на вітр̣пйанті хі др̣ш́ах̣
ш́рійо дга̄ма̄н̇ґам ачйутам
йад апи два̄ракаукаса̄м
на витр̣пйанти хи др̣ш́ах̣
ш́рийо дха̄ма̄н̇гам ачйутам
Послівний переклад
Пословный перевод
нітйам—раз у раз, завжди; нірікшама̄н̣а̄на̄м—тих, хто дивився на Нього; йат—хоча; апі—не зважаючи на; два̄рака̄-окаса̄м — жителів Двараки; на — ніколи; вітр̣пйанті — задоволені; хі — цілком; др̣ш́ах̣ — зір; ш́рійах̣ — краси; дга̄ма- ан̇ґам — тіло, що є вмістилище; ачйутам — непохибний.
Переклад
Перевод
Жителі Двараки звикли постійно споглядати непохибного Господа, вмістище всієї краси, однак їхні очі ніколи не могли насититись.
Жители Двараки привыкли постоянно созерцать источник всей красоты — непогрешимого Господа, и все же никогда не пресыщались этим.
Коментар
Комментарий
Коли жінки у Двараці піднялись на дахи своїх палаців, жодній не спало на думку, що вона вже бачила прекрасне тіло непохибного Господа багато разів. Це свідчить, що споглядання Господа ніколи не пересичувало їх. Будь-що матеріальне, якщо ми бачимо його кілька разів, за законом пересичення врешті набридає. Цей закон пересичення діє в царині матеріального, але в царстві духовного йому немає місця. У вірші велику вагу має слово «непохибний», бо хоча Господь милостиво зійшов на Землю, Він лишається непохибний. Усім живим істотам властиво помилятися, адже коли вони стикаються з матеріальним світом, вони забувають свою духовну сутність, і їхнє отримане в матерії тіло за законами природи мусить народжуватися, рости, змінюватися, підтримувати своє існування, занепадати і вмирати. Тіло Господа не таке. Він приходить такий, як Він є, і Він ніколи не кориться законам ґун природи. Його тіло — джерело всього сущого і вмістище краси, що такої нам навіть не уявити. Тому насититися, споглядаючи трансцендентне тіло Господа, неможливо, бо воно повсякчас робиться красивішим. Трансцендентні ім’я, форма, якості, оточення тощо — це все вияви духовного, і тому повторення святих імен Господа ніколи не пересичує. Не пересичує і обговорення якостей Господа та всього, що оточує Його, бо вони безмежні. Він — джерело всього, і ніщо Його не обмежує.
Поднявшись на крыши своих дворцов, женщины Двараки и не думали о том, что прежде они много раз видели прекрасное тело непогрешимого Господа. Это свидетельствует о том, что они никогда не пресыщались лицезрением Господа. Все материальное, виденное много раз, согласно закону пресыщения в конце концов утрачивает свою привлекательность. Закон пресыщения действует только в материальном мире, но в духовном царстве его нет. В этом стихе особого внимания заслуживает слово «непогрешимый», поскольку, хотя Господь милостиво низошел на Землю, Он оставался непогрешимым, то есть не склонным к падению. Живые существа склонны к падению, потому что, соприкоснувшись с материальным миром, забывают о своей духовной природе, и тело, получаемое ими в материальном мире, по законам природы, находится в круговороте рождения, роста, изменений, равновесия, разрушения и уничтожения. Но тело Господа имеет иную природу. Он нисходит в Своем истинном облике и неподвластен влиянию материальных гун. Его тело — источник всего сущего, источник всей красоты, выходящей за пределы нашего опыта. Никто и никогда не пресыщается созерцанием трансцендентного тела Господа, потому что Его красота постоянно обновляется. Трансцендентное имя Господа, Его форма, качества, окружение и проч. — все это духовные проявления. Повторение святого имени Господа никогда не надоедает, как никогда не может надоесть и обсуждение Его трансцендентных качеств, а Его окружению нет пределов. Он — источник всего сущего, и Он безграничен.