Texto 13
ВІРШ 13
Texto
Текст
pādādi yāvad dhasitaṁ gadābhṛtaḥ
jitaṁ jitaṁ sthānam apohya dhārayet
paraṁ paraṁ śuddhyati dhīr yathā yathā
па̄да̄ді йа̄вад дхасітам̇ ґада̄бгр̣тах̣
джітам̇ джітам̇ стга̄нам апохйа дга̄райет
парам̇ парам̇ ш́уддгйаті дгір йатга̄ йатга̄
Palabra por palabra
Послівний переклад
eka-ekaśaḥ — uno a uno, o uno a continuación del otro; aṅgāni — miembros; dhiyā — mediante la atención; anubhāvayet — meditar en; pāda-ādi — piernas, etc.; yāvat — hasta; hasitam — sonriendo; gadā-bhṛtaḥ — la Personalidad de Dios; jitam jitam — controlando la mente de un modo gradual; sthānam — lugar; apohya — dejando; dhārayet — meditar en; param param — cada vez más arriba; śuddhyati — purificada; dhīḥ — inteligencia; yathā yathā — tanto como.
ека-екаш́ах̣ — одна по одному, послідовно; ан̇ґа̄ні — частини тіла; дгійа̄ — увагою; анубга̄вайет — слід медитувати; па̄да-а̄ді — на ноги і т. д.; йа̄ват — до; хасітам — усміхненого; ґада̄-бгр̣тах̣ — Бога-Особи; джітам джітам — поступово підкоряючи свій розум; стга̄нам—місце; апохйа—залишаючи; дга̄райет—слід медитувати; парам парам—чим вище; ш́уддгйаті — очищений; дгіх̣ — інтелект; йатга̄ йатга̄ — тим більше.
Traducción
Переклад
El proceso de la meditación debe comenzar desde los pies de loto del Señor e ir progresando hasta Su cara sonriente. La meditación debe concentrarse en los pies de loto, luego en las pantorrillas, luego en los muslos, y así ir subiendo cada vez más. Cuanto más la mente queda fija en las diferentes partes de los miembros, uno tras otro, más se purifica la inteligencia.
Медитацію треба починати з лотосових стіп Господа і поступово зводити погляд вище, аж до Його усміхненого обличчя. Треба зосередитися спочатку на Його лотосових стопах, тоді на Його гомілках, далі на стегнах — і так чимдалі вище. Чим більше розум зосереджується на різних частинах тіла Господа, тим більше очищується інтелект.
Significado
Коментар
El proceso de meditación que se recomienda en el Śrīmad-Bhāgavatam no consiste en que uno fije la atención en algo impersonal o vacío. La meditación debe concentrarse en la Persona de la Divinidad Suprema, ya sea en Su virāṭ-rūpa, la gigantesca forma universal, o en Su sac-cid-ānanda-vigraha, tal como se describe en las Escrituras. Existen descripciones autorizadas acerca de las formas de Viṣṇu, y en los templos hay representaciones autorizadas en la forma de las Deidades. Así pues, uno puede practicar meditando en la Deidad, concentrando la mente en los pies de loto del Señor y ascendiendo gradualmente cada vez más hasta Su cara sonriente.
ПОЯСНЕННЯ: Медитація , яку радить « Шрімад - Бгаґаватам», не призначена для зосередження на чомусь безособистісному чи на порожнечі. Зосереджуватися треба на Особистості Верховного Бога, або на Його вірат-рупі, велетенській всесвітній формі, або на Його сач-чід-ананда-віґрасі, змальованій у писаннях. Є авторитетні описи форм Вішну і авторитетні зображення Вішну, Божества у храмах. Отже, можна вчитися медитувати на Божество, зосереджуючись спочатку на лотосових стопах Господа, а тоді поступово зводячи погляд вище, аж до Його усміхненого обличчя.
Según la escuela bhāgavata, la danza rāsa del Señor constituye la cara sonriente del Señor. Como en este verso se recomienda que uno progrese de un modo gradual desde los pies de loto hasta la cara sonriente, no debemos saltar de inmediato a tratar de comprender los pasatiempos del Señor en la danza rāsa. Es mejor practicar concentrando la atención por medio del ofrecimiento de flores y tulasī a los pies de loto del Señor. De este modo, gradualmente nos vamos purificando por medio del proceso arcanā. Nosotros vestimos al Señor, lo bañamos, etc., y todas estas actividades trascendentales nos ayudan a purificar nuestra existencia. Si cuando alcancemos el máximo nivel de purificación vemos la sonriente cara del Señor u oímos hablar de los pasatiempos de la danza rāsa del Señor, podremos entonces saborear Sus actividades. En el Śrīmad-Bhāgavatam, por consiguiente, los pasatiempos de la danza rāsa se describen en el Décimo Canto (capítulos 29-34).
Філософія школи бгаґавати вчить, що Господній танець раса — це Його усміхнене обличчя. Даний вірш радить починати медитацію з лотосових стіп і поступово піднімати погляд до усміхненого обличчя Господа, і з цього випливає, що нам не слід одразу силкуватися збагнути розваги Господа у танці раса. Ліпше вчитися зосереджувати увагу на служінні лотосовим стопам Господа, пропонуючи їм квіти та листки туласі. Таким чином завдяки арчані ми поступово очистимось. Ми перевдягаємо Господа, купаємо Його і т. д., і вся ця трансцендентна діяльність допомагає нам очистити наше існування. Коли ми підіймемось на вищий рівень чистоти, тоді ми зможемо насолоджуватись діями Господа, споглядаючи Його усміхнене обличчя чи слухаючи про Його розваги у танці раса. Тому «Шрімад-Бгаґаватам» описує танець раса аж у Десятій пісні (глави 29–34).
Cuanto más uno se concentra en la trascendental forma del Señor, ya sea en los pies de loto, en las pantorrillas, en los muslos o en el pecho, más se purifica. En este verso se afirma claramente: «más la inteligencia se purifica», lo cual significa que más uno se desapega de la complacencia de los sentidos. En el presente estado condicionado de la vida tenemos la inteligencia impura, por estar dedicados a la complacencia de los sentidos. El resultado del proceso de meditar en la forma trascendental del Señor, se manifestará en uno mediante su desapego de la complacencia de los sentidos. De manera que, el fin último de la meditación es la purificación de la inteligencia.
Чим глибше людина зосереджується на трансцендентній формі Господа — на Його лотосових стопах, гомілках, стегнах чи грудях, — тим більше вона очищується. У цьому вірші чітко сказано: «тим більше очищується інтелект», а це означає, що людина стає чимдалі більше неприв’язаною до чуттєвих насолод. У нинішньому, зумовленому, стані інтелект наш осквернений, тому що він служить задоволенню чуттів. Сила медитації на трансцендентну форму Господа проявиться в тому, що людина позбудеться прив’язаности до задоволення чуттів. Отже, остаточна мета медитації — очистити інтелект.
A aquellos que están demasiado enfrascados en la complacencia de los sentidos, no se puede permitir que participen en el arcanā o que toquen la forma trascendental de las Deidades de Rādha-Kṛṣṇa o Viṣṇu. Para ellos es mejor meditar en la gigantesca forma virāṭ-rūpa del Señor, tal como se recomienda en el verso siguiente. A los impersonalistas y a los nihilistas se les recomienda, pues, meditar en la forma universal del Señor, mientras que a los devotos se les recomienda meditar en la adoración de la Deidad que se lleva a cabo en el templo. Debido a que los impersonalistas y los nihilistas no están suficientemente purificados en sus actividades espirituales, el arcanā no es para ellos.
Людям, які надто занурені в задоволення чуттів, не можна дозволяти брати участь в арчані або торкатися до трансцендентної форми Божеств Радга-Крішни чи Вішну. Таким людям ліпше медитувати на велетенську вірат-рупу Господа, як це радить наступний вірш. Отже, імперсоналістам та послідовникам філософії порожнечі радять медитувати на всесвітню форму Господа, а відданим — на поклоніння Божеству у храмі. Арчана — не для імперсоналістів і послідовників філософії порожнечі, тому що в своїй духовній діяльності вони недостатньо очистилися.