Skip to main content

ГЛАВА ШЕСТА

ГЛАВА ШОСТА

Разговорът между На̄рада и Вя̄садева

В’ясадева розмовляє з Нарадою

ТЕКСТ 1:
Сӯта каза: О, бра̄хман̣и, Вя̄садева, инкарнация на Бога и син на Сатяватӣ, чу историята на раждането и дейностите на Шрӣ На̄рада и попита следното.
ВІРШ 1:
Сута сказав: О брахмани, втілення Бога В’ясадева, син Сат’яваті, вислухав історію народження та життя Шрі Наради, а тоді запитав його.
ТЕКСТ 2:
Шрӣ Вя̄садева каза: Какво направи ти (На̄рада), след като си заминаха великите мъдреци, които ти бяха дали наставления в науката за трансценденталното преди началото на сегашния ти живот?
ВІРШ 2:
Шрі В’ясадева спитав: Що робив ти [Нарада] до твого теперішнього народження після того, як пішли ті великі мудреці, що вчили тебе науки трансцендентного пізнання?
ТЕКСТ 3:
О, сине на Брахма̄, как протече животът ти след посвещението? Как получи това тяло, когато напусна старото си в определеното време?
ВІРШ 3:
О сину Брахми, як ти жив після посвячення і як одержав це тіло, покинувши належного часу старе?
ТЕКСТ 4:
О, велики мъдрецо, времето унищожава всичко в определения срок – как тогава тази история, която се е случила с теб преди този ден на Брахма̄, е останала в паметта ти свежа и недокосната от времето?
ВІРШ 4:
О великий мудрецю, час в належний строк руйнує все. Тож як ці події, що сталися ще до теперішнього дня Брахми, залишилися в твоїй пам’яті свіжі і незаторкнуті плином часу?
ТЕКСТ 5:
Шрӣ На̄рада каза: Великите мъдреци, които ми предадоха научното знание за трансцендентното, заминаха за други места и аз трябваше да прекарам остатъка от живота си по следния начин.
ВІРШ 5:
Шрі Нарада відповів: Далі, по тому, як великі мудреці, що передали мені наукове знання про трансцендентне, вирушили до інших місць, моє життя склалося так.
ТЕКСТ 6:
Бях единственият син на майка си, която беше проста жена, а освен това беше и прислужница. Аз бях единствената ѝ рожба. Тъй като нямаше за кого другиго да се грижи, тя ме обвърза с оковите на любовта си.
ВІРШ 6:
Я був єдиний син у матері, простої жінки й служниці на додачу, а що крім мене, єдиного сина, їй не було за кого більше дбати, вона зв’язала мене путами своєї любови.
ТЕКСТ 7:
Тя искаше да се грижи за мен добре, но понеже беше зависима, не можеше да направи нищо за мен. Светът се намира под пълната власт на Върховния Бог; всички са като дървени марионетки в ръцете на кукловод.
ВІРШ 7:
Вона хотіла забезпечити мене усім потрібним, але, бувши залежною, не могла нічого для мене зробити. Світ цілковито підкорений владі Верховного Господа, тому всі в ньому наче ляльки в руках ляльковика.
ТЕКСТ 8:
Когато бях на пет години, живеех в училището на бра̄хман̣ите. Бях зависим от любовта на майка си и никога не бях виждал други земи.
ВІРШ 8:
Я, тоді ще п’ятирічний, жив у школі для брахман. Любов матері зв’язувала мене, і я геть нічого не знав за інші краї.
ТЕКСТ 9:
Една вечер бедната ми майка отиде да издои кравата и в този момент по волята на върховното време една змия я ухапа по крака.
ВІРШ 9:
Якось, коли моя бідолашна мати вийшла ввечері подоїти корову, її, виконуючи волю верховного часу, вжалила в ногу змія.
ТЕКСТ 10:
Приех това като особена милост на Бога, който винаги желае благото на преданите си, и с тези мисли се запътих на север.
ВІРШ 10:
Я зрозумів це як особливу милість Господа, що завжди бажає добра Своїм відданим, і з цією думкою рушив на північ.
ТЕКСТ 11:
След като напуснах дома си, минах през много процъфтяващи градове, столици, села, животновъдни ферми, мини, ниви, долини, цветни градини, разсадници и девствени гори.
ВІРШ 11:
Дорогою я проходив повз численні квітучі столиці, міста, села, ферми, рудні, лани, долини, квітники, розсадники дерев та незаймані ліси.
ТЕКСТ 12:
Минах през хълмове и гори, пълни с находища на самородни метали – злато, сребро и мед, – през земи, над които жужаха опиянени пчели и пееха птици и в чиито езера растяха красиви лотоси, достойни за обитателите на рая.
ВІРШ 12:
Я йшов через пагорби та гори, в яких було багато родовищ різноманітних мінералів    —    золота, срібла, міді; минав водойми, в яких квітли прекрасні лотоси, гідні небожителів, а навколо літали сп’янілі бджоли й співали птахи.
ТЕКСТ 13:
След това минах сам през много поля, обрасли с тръстика, бамбук, камъш, остри треви и бурени, минах през пещери, които бяха опасни за сам човек. Минах през тъмни, гъсти и страшни гори, където устройваха сборищата си змии, бухали и чакали.
ВІРШ 13:
Сам-один, я проходив через численні зарості тростини, бамбука, очерету, гострої трави й бур’яну, пробирався печерами, через які пройти самому дуже важко. Я заходив у глухі, темні, жаскі й небезпечні хащі, місця грищ змій, сов та шакалів.
ТЕКСТ 14:
Като пътувах така, почувствах жажда и глад и усетих тялото и ума си уморени. Затова се изкъпах в един речен вир и пих вода. Допирът с водата ме освежи и умората ми изчезна.
ВІРШ 14:
Мандри втомили мене, мої тіло і розум, я чув спрагу та голод. Тоді я омився в річковій затоці й напився води. Її дотик зняв геть усю мою втому.
ТЕКСТ 15:
След това в една безлюдна гора седнах под сянката на едно баняново дърво и с помощта на интелигентността си започнах да съзерцавам Свръхдушата вътре в мен, както ме бяха научили освободените души.
ВІРШ 15:
По тому в лісі, де не було ні душі, всівшись у затінку бан’яна, використовуючи інтелект, я почав медитувати на Наддушу в собі, як навчився того від звільнених душ.
ТЕКСТ 16:
Щом с ум, потопен в трансцендентална любов, започнах да съзерцавам лотосовите нозе на Божествената Личност, сълзи потекоха от очите ми и тозчас Шрӣ Кр̣ш̣н̣а, Божествената Личност, се появи върху лотоса на сърцето ми.
ВІРШ 16:
Я зосередив на лотосових стопах Бога-Особи свій розум, що його перемінила трансцендентна любов, з моїх очей заструмували сльози, і одразу Бог-Особа Шрі Крішна з’явився на лотосі мого серця.
ТЕКСТ 17:
О, Вя̄садева, в този миг аз се преизпълних с неописуемо щастие и всички части на тялото ми се оживиха. Бях потънал в океан от екстаз и не можех да виждам нито себе си, нито Бога.
ВІРШ 17:
О В’ясадево, тої миті все моє єство виповнило відчуття щастя, і всі члени мого тіла одне по одному ожили. Занурений в океан екстазу, я згубив з ока і себе, і Господа.
ТЕКСТ 18:
Трансценденталната форма на Бога сама по себе си удовлетворява желанията на ума и отстранява всичките му противоречия. Когато този образ изчезна от очите ми, аз изведнъж скочих като човек, загубил най-скъпото си.
ВІРШ 18:
Трансцендентна форма Господа, яка вона є, задовольняє прагнення розуму і враз очищує його від усіх суперечливих думок. Несподівано втративши з ока цю форму, я у великім хвилюванні підхопився, як звичайно буває, коли людина втрачає щось дуже жадане для неї.
ТЕКСТ 19:
Аз пожелах да видя отново тази трансцендентална форма на Бога, но въпреки всичките ми усилия да се съсредоточа в сърцето си, въпреки горещото ми желание да я видя отново, повече не видях Бога. И седях разочарован и много нещастен.
ВІРШ 19:
Я жадав знову бачити Його, але хоч як зосереджувався на серці, прагнучи ще раз зріти трансцендентну форму Господа, я вже не бачив її. Від того мною запанував відчай.
ТЕКСТ 20:
Като видя как се опитвам да медитирам в това уединено място, за да облекчи мъката ми, Божествената Личност, която е отвъд всички материални описания, ми каза тези сериозни и ласкави думи.
ВІРШ 20:
Аби розрадити мене, що старався медитувати на відлюдді, трансцендентний до всіх матеріальних описів Бог-Особа промовив повні змісту і приємні слова.
ТЕКСТ 21:
О, На̄рада (каза Богът), мъчно ми е, че няма да ме видиш повече в този си живот. Тези, които не отдават съвършено служене и не са напълно свободни от материални замърсявания, много трудно могат да ме видят.
ВІРШ 21:
Нарадо [мовив Господь], на жаль, за цього життя ти більше не побачиш Мене. Тим, хто в своєму служінні недосконалі і ще не вповні звільнились від матеріальних вад, не дано бачити Мене.
ТЕКСТ 22:
О, добродетелни, Аз се явих пред теб само веднъж, за да усиля стремежа ти към мен. Защото колкото повече копнееш за мен, толкова повече ще се освобождаваш от материалните желания.
ВІРШ 22:
О доброчесний, Я появив Себе тобі один-єдиний раз, та й то лише для того, щоб ти сильніше жадав Мене, бо що сильніше ти прагнутимеш до Мене, то більше звільнятимешся від матеріальних бажань.
ТЕКСТ 23:
Ако преданият служи на Абсолютната Истина дори само няколко дена, интелигентността му става устойчива и се съсредоточава в мен. След това, когато изостави изпълнените със скръб материални светове, Той ми става спътник в трансценденталния свят.
ВІРШ 23:
Навіть кількох днів служіння Абсолютній Істині досить, щоб інтелект відданого усталився й зосередився на Мені. Від того часу відданий розвивається далі, щоб зрештою, покинувши ці повні скорботи матеріальні світи, стати Моїм супутником у трансцендентному світі.
ТЕКСТ 24:
Интелигентността, която се използва в предано служене на мен, никога не може да бъде унищожена. По милостта ми паметта ти ще се запази дори по времето на сътворението и на унищожението.
ВІРШ 24:
Інтелект  , відданий Мені  , вовіки незнищенний  . Моєю ласкою навіть творення і знищення не перервуть твоєї пам’яті.
ТЕКСТ 25:
След това този върховен повелител, въплътен в звук и невидим за очите, но много прекрасен, замлъкна. С чувство на благодарност аз му отдадох почитания, като наведох глава.
ВІРШ 25:
На цьому верховний владика, уособлений в звуці й невидимий для очей, найбільше диво з усіх див, перервав Свою мову. Я ж на знак глибокої подяки шанобливо схилив перед Ним голову.
ТЕКСТ 26:
Така пренебрегнах всички условности на материалния свят и започнах постоянно да възпявам святото име и слава на Бога. Възпяването и помненето на трансценденталните забавления на Бога е много благотворно. По този начин аз пътувах по цялата земя напълно удовлетворен, смирен и свободен от завист.
ВІРШ 26:
Я почав безнастанно, знову й знову повторювати святе ім’я Господа і оспівувати Його славу, не дбаючи ні за які умовності матеріального світу. Той, хто оспівує й пам’ятає трансцендентні ігри Господа, отримує з того найвищу користь. Так я, смиренно і беззаздрісно, повністю задоволений, мандрував усією землею.
ТЕКСТ 27:
И така, о, бра̄хман̣е Вя̄садева, аз бях погълнат от мисли за Кр̣ш̣н̣а, нямах никакви привързаности и бях напълно лишен от материални замърсявания. Когато дойде определеното време, аз посрещнах смъртта, както сиянието идва със светкавицата.
ВІРШ 27:
І так, о брахмано В’ясадево, належного часу я, думаючи тільки про Крішну, а тому ні до чого не прив’язаний і повністю вільний від матеріального забруднення, зустрів смерть, як спалах, що невіддільний від блискавки.
ТЕКСТ 28:
Като получих трансцендентално тяло, достойно за спътник на Божествената Личност, аз напуснах тялото, изградено от петте материални елемента, и така се сложи край на всички последици от плодоносните ми дейности (карма).
ВІРШ 28:
Я покинув тіло, складене з п’яти матеріальних елементів, й отримав трансцендентне тіло, гідне супутника Бога-Особи. Так усі накопичені наслідки моєї діяльности задля плодів [карма] були знищені.
ТЕКСТ 29:
В края на милениума Божествената Личност, Бог На̄ра̄ян̣а, легна във водите на опустошението, а Брахма̄ влезе в него заедно с всички елементи на творението. Аз също влязох в На̄ра̄ян̣а чрез дъха му.
ВІРШ 29:
На кінці епохи, коли Бог-Особа Господь Нараяна поклався на води заглади, Брахма разом з усіма твірними елементами почав входити у Нього, і я теж увійшов у Нараяну з Його віддихом.
ТЕКСТ 30:
След 4 300 000 000 слънчеви години, когато Брахма̄ се събуди, за да започне отново да твори по волята на Бога, от трансценденталното тяло на Бога бяха сътворени всички р̣ш̣и: Марӣчи, Ан̇гира̄, Атри и други. Аз също се появих заедно с тях.
ВІРШ 30:
По 4 300 000 000 сонячних років Брахма встав зі сну, щоб за Господньою волею знову творити, і тоді з трансцендентного тіла Господа були створені всі ріші: Марічі, Анґіра, Атрі та інші, і я з’явився разом із ними.
ТЕКСТ 31:
Оттогава по милостта на всемогъщия Виш̣н̣у аз пътувам без никакви ограничения в трансценденталния свят и в трите части на материалния свят. Това е възможно благодарение на това че съм неотклоним от непрекъснатото предано служене на Бога.
ВІРШ 31:
Від того часу з ласки всемогутнього Вішну я безборонно подорожую і трансцендентним світом, і трьома сферами матеріального світу. Мені це даровано тому, що я втверджений у неперервному відданому служінні Господеві.
ТЕКСТ 32:
И така аз пътувам, като постоянно пея трансценденталното послание за славата на Бога и свиря на тази вӣн̣а̄ с трансцендентален звук, която ми подари Бог Кр̣ш̣н̣а.
ВІРШ 32:
Отак я й подорожую, завжди виспівуючи трансцендентне послання Господньої слави, і супроводжую свій спів грою на віні, що її, заряджену трансцендентним звуком, подарував мені Господь Крішна.
ТЕКСТ 33:
Върховният Бог Шрӣ Кр̣ш̣н̣а, разказите за чието величие и дейности радват слуха, веднага се появява на трона на сърцето ми, сякаш призован от песните, с които възхвалявам святите му дейности.
ВІРШ 33:
Верховний Господь Шрі Крішна, опис славетних розваг якого дає слухові втіху, наче на поклик, з’являється на троні мого серця, щойно я почну оспівувати Його святі діяння.
ТЕКСТ 34:
Сам се убедих, че тези, които нямат спокойствие, защото желаят да свържат сетивата си с обектите им, могат да прекосят океана на невежеството с най-подходящата лодка – постоянното възпяване на трансценденталните дейности на Божествената Личност.
ВІРШ 34:
На власному досвіді я переконався, що ті, хто завжди переповнені тривогами і турботами від бажання поєднувати чуття з їхніми об’єктами, можуть перетнути океан невігластва на найбільш придатному для цього кораблі, що ним є постійне оспівування трансцендентних діянь Верховного Господа.
ТЕКСТ 35:
Вярно е, че като ограничава сетивата си с помощта на йога, човек може да се освободи от безпокойствата на желанията и похотта, но това не е достатъчно, за да бъде удовлетворена душата, защото това (удовлетворение) се получава само от преданото служене на Божествената Личност.
ВІРШ 35:
Через йоґу людина може й опанувати свої чуття, і тоді прагнення та хіть вже не турбуватимуть її, але самого цього замало, щоб задовольнити душу. Задоволення може дати лише служіння Богові-Особі.
ТЕКСТ 36:
О, Вя̄садева, ти си освободен от всички грехове. По твоя молба аз ти описах раждането си и дейностите, които извърших, за да постигна себепознание. Това ще удовлетвори и теб.
ВІРШ 36:
О В’ясадево, ти повністю вільний од гріха. Ти прохав мене розповісти про себе    —    і ось я оповів тобі за своє народження та про те, що робив, аби пізнати себе. Це й тобі допоможе знайти вдоволення.
ТЕКСТ 37:
Сӯта Госва̄мӣ каза: Като каза това на Вя̄садева, Шрӣла На̄рада Муни се сбогува с него и свирейки на вӣн̣а̄та си, се запъти нанякъде.
ВІРШ 37:
Сута Ґосвамі сказав: По тій мові Шріла Нарада Муні покинув товариство В’ясадеви і, граючи на своїй віні, рушив мандрувати, куди бажав.
ТЕКСТ 38:
Слава и успех на Шрӣла На̄рада Муни, защото той възхвалява дейностите на Божествената Личност! Той самият получава удоволствие от това и съживява всички страдащи души във вселената.
ВІРШ 38:
Хвала, хвала Шрілі Нараді Муні і хай завжди щастить йому в усьому, адже він оспівує діяння Бога-Особи, насолоджуючись цим сам і даруючи радість усім стражденним душам усесвіту.