ГЛАВА ТРИНАДЕСЕТА
ГЛАВА ТРИНАДЦЯТА
Дхр̣тара̄ш̣т̣ра напуска дома си
Дгрітараштра покидає дім
- ТЕКСТ 1:
- Шрӣ Сӯта Госва̄мӣ каза: Докато Видура пътуваше из местата за поклонение, от великия мъдрец Маитрея той получи знание за мястото, където отива душата. След това се върна в Хастина̄пура. Той успя да изучи този предмет толкова добре, колкото желаеше.
- ВІРШ 1:
- Шрі Сута Ґосвамі сказав: Коли Відура подорожував святими місцями, великий мудрець Майтрея передав йому знання про істинне призначення душі. Довідавшись стосовно цього про все, що його цікавило, Відура повернувся до Хастінапури.
- ТЕКСТ 2:
- След като зададе най-различни въпроси и се установи в трансцендентално любовно служене на Бог Кр̣ш̣н̣а, Видура престана да разпитва Маитрея Муни.
- ВІРШ 2:
- Поставивши Майтреї Муні найрізноманітніші запитання, Відура втвердився у трансцендентному любовному служінні Господеві Крішні і більше ні про що його не розпитував.
- ТЕКСТОВЕ 3 – 4:
- Когато видяха Видура да се връща в двореца, всички – Маха̄ра̄джа Юдхиш̣т̣хира, по-младите му братя, Дхр̣тара̄ш̣т̣ра, Са̄тяки, Сан̃джая, Кр̣па̄ча̄ря, Га̄ндха̄рӣ, Драупадӣ, Субхадра̄, Уттара̄, Кр̣пӣ, още много съпруги на Кауравите и останалите жени с децата си – всички се втурнаха към него с възторг. Като че ли те отново се опомняха след дълга забрава.
- ВІРШІ 3-4:
- Побачивши Відуру, що повернувся з прощі, усі мешканці палацу — Махараджа Юдгіштгіра, його молодші брати, Дгрітараштра, Сат’які, Санджая, Кріпачар’я, Кунті, Ґандгарі, Драупаді, Субгадра, Уттара, Кріпі, багато інших дружин Кауравів та решта жінки з дітьми — побігли, щасливі, йому назустріч. Здавалося, вони опритомніли після довгого забуття.
- ТЕКСТ 5:
- Всички го наобиколиха, обзети от неописуема радост, като че ли животът отново се връщаше в телата им. Те си разменяха поклони и се поздравяваха с прегръдки.
- ВІРШ 5:
- Усі в захваті наблизилися до Відури, відчуваючи, наче в їхні тіла повернулося саме життя. Склавши одне одному поклони, вони обійнялись у вітанні.
- ТЕКСТ 6:
- След дългата раздяла и преживените тревоги всички плачеха от обич. Тогава цар Юдхиш̣т̣хира му предложи удобно място за сядане и го посрещна както подобаваше.
- ВІРШ 6:
- Від щирої любови після тривог тривалої розлуки всі заплакали. Цар Юдгіштгіра розпорядився, щоб Відуру зручно всадовили і вшанували як належить.
- ТЕКСТ 7:
- След обилното угощение и почивката Видура бе настанен удобно. Тогава царят започна да му говори и всички, които бяха там, се заслушаха.
- ВІРШ 7:
- Відура добре попоїв і відпочив скільки хотів. Після того йому запропонували зручне сидіння, і тоді цар звернувся до нього; усі присутні уважно слухали цареву мову.
- ТЕКСТ 8:
- Маха̄ра̄джа Юдхиш̣т̣хира каза: О, чичо, помниш ли как заедно с майка ни винаги ни защитаваше от беди? Благоразположението ти към нас бе като майчино крило и ни спаси от отравяне и от пожар.
- ВІРШ 8:
- Махараджа Юдгіштгіра сказав: Любий дядьку! Чи ви пам’ятаєте, як повсякчас оберігали нас і нашу матір від усіх нещасть? Нас хотіли отруїти, спалити, але ви з прихильности до нас завжди рятували нас, наче птах, що простирає над пташенятами свої крила.
- ТЕКСТ 10:
- О, господарю мой, преданите като теб наистина са олицетворени святи места. Ти носиш Божествената Личност в сърцето си и затова превръщаш всяко място в място за поклонение.
- ВІРШ 10:
- Шановний володарю! Такі віддані, як оце ви, є поістині уособлення святих місць. Ви несете в серці Верховного Бога-Особу, і тому всяке місце, де ви присутні, перетворюється на місце прощі.
- ТЕКСТ 11:
- Скъпи чичо, ти трябва да си посетил Два̄рака̄. В това свято място живеят наши приятели и доброжелатели, потомците на Яду, които винаги са потопени в служене на Бог Шрӣ Кр̣ш̣н̣а. Ти трябва да си ги видял или да си чул нещо за тях. Щастливи ли са у дома си?
- ВІРШ 11:
- Любий дядьку! Ви, певно, побували у Двараці. В цьому святому місці живуть наші друзі й доброзичливці, нащадки Яду, що весь час ревно служать Господу Шрі Крішні. Ви, мабуть, бачили їх або чули за них. Чи щасливо протікає життя у їхніх оселях?
- ТЕКСТ 12:
- В отговор на въпросите на Маха̄ра̄джа Юдхиш̣т̣хира Маха̄тма̄ Видура постепенно описа всичко, което бе преживял, но премълча вестта за унищожението на династията Яду.
- ВІРШ 12:
- У відповідь на запитання Махараджі Юдгіштгіри Махатма Відура подія за подією повів про все, що пережив і досвідчив, не сказавши тільки того, що рід Яду стертий з лиця землі.
- ТЕКСТ 13:
- Състрадателният Маха̄тма̄ Видура никога не беше понасял да гледа Па̄н̣д̣авите да се измъчват. Той премълча пред тях вестта за тъжното произшествие, защото нещастията идват и без това.
- ВІРШ 13:
- Для співчутливого Махатми Відури бачити Пандав нещасними було завжди нестерпно. Нещастя сповіщають про себе самі, і тому він не став розповідати за ту незносно гірку подію.
- ТЕКСТ 14:
- Така Маха̄тма̄ Видура, към когото всички роднини се отнасяха като към свят човек, остана там за известно време, за да промени начина на мислене на най-големия си брат и с това да донесе щастие на всички останали.
- ВІРШ 14:
- Махатма Відура, до кого родичі ставилися як до святого, прожив з ними якийсь час, щоб настановити на розум старшого брата і тим втішити всіх інших.
- ТЕКСТ 15:
- Докато Видура играеше ролята на шӯдра заради проклятието на Ман̣д̣ӯка Муни, Аряма̄ го заместваше на поста му на Ямара̄джа, за да наказва грешниците.
- ВІРШ 15:
- Весь час, поки Відура, кого прокляв Мандука Муні, грав роль шудри, служіння Ямараджі — а йому визначено карати грішників — виконував Ар’яма.
- ТЕКСТ 16:
- След като отвоюва царството си и стана свидетел на раждането на внука си, който бе достоен да продължи благородните традиции на рода, Маха̄ра̄джа Юдхиш̣т̣хира се радваше на невиждано богатство и мирно царуваше заедно с по-младите си братя, които бяха опитни управници на хората.
- ВІРШ 16:
- Відвоювавши своє царство й відсвяткувавши народження внука, гідного продовжити традиції шляхетного роду, Махараджа Юдгіштгіра разом з братами, що всі були вмілими правителями народу, мирно правили і насолоджувалися небаченим багатством.
- ТЕКСТ 18:
- Маха̄тма̄ Видура добре знаеше тези неща и затова се обърна към Дхр̣тара̄ш̣т̣ра с думите: Скъпи царю, моля те, иди си оттук, без да губиш нито миг. Не отлагай! Нима не виждаш как си се оставил да те завладее страхът?
- ВІРШ 18:
- Знавши це, Махатма Відура звернувся до Дгрітараштри з такою мовою: Любий царю, прохаю тебе, йди звідси не зволікаючи. Поглянь лиш, тебе вже заполонив страх.
- ТЕКСТ 19:
- Никой в материалния свят не може да се справи с това ужасно положение. О, господарю мой, това, което се приближава към нас, е Върховната Божествена Личност във формата на вечното време (ка̄ла).
- ВІРШ 19:
- Уникнути цього страхітливого становища не під владу нікому в матеріальному світі. Мій володарю, це Сам Верховний Бог-Особа підступив до нас у подобі вічного часу [кали].
- ТЕКСТ 20:
- Всеки, който е подчинен на върховната ка̄ла (вечното време), трябва да се раздели с най-скъпото, с живота си, да не говорим за останалото – богатството, почестите, децата, земята, дома.
- ВІРШ 20:
- Кожен, хто перебуває у владі верховного кали [вічного часу], буде змушений віддати йому навіть найдорожче — життя, а вже решту — багатство, славу, дітей, землю й дім — і поготів.
- ТЕКСТ 21:
- Баща ти, брат ти, доброжелателите ти и синовете ти са вече мъртви. Собственият ти живот вече е към своя край, тялото ти е немощно и ти живееш в чужд дом.
- ВІРШ 21:
- Померли твій батько, брат, прихильники та сини. Та й ти вже прожив більшу частину відміряного тобі життя, тіло твоє змогла неміч, і живеш ти у чужому домі.
- ТЕКСТ 22:
- Ти си сляп по рождение, а наскоро се влоши и слухът ти. Паметта ти отслабна, а разумът ти вече не е така спокоен. Зъбите ти се клатят, черният ти дроб е болен, а с кашлицата си храчиш слуз.
- ВІРШ 22:
- Ти незрячий з народження, а віднедавна ще почав недочувати. Твоя пам’ять гіршає, розум збурений. Зуби твої розхиталися, печінка хвора, і ти весь час кашляєш, відхаркуючи мокроту.
- ТЕКСТ 23:
- Уви, колко силна е надеждата на живото същество, че ще може да удължи живота си. Истината е, че ти живееш като домашно куче и ядеш огризките, които ти дава Бхӣма.
- ВІРШ 23:
- Леле-леле, яка ж сильна в живій істоті надія на довге життя! Знай, що ти живеш, як дворовий собака, і годуєшся рештками зі столу Бгіми.
- ТЕКСТ 24:
- Нима можеш да живееш такъв жалък живот и да търсиш подаянията на тези, които сам се опита да отровиш и да изгориш? Ти оскърби една от жените им и си присвои царството и богатствата им.
- ВІРШ 24:
- Немає ніякого сенсу в такому ницому житті з милостині тих, кого ти намагався згубити зі світу, спаливши чи отруївши, тих, одну з дружин кого ти тяжко скривдив, тих, чиє царство та маєтки ти загарбав.
- ТЕКСТ 25:
- Въпреки нежеланието ти да умреш и желанието ти да живееш дори с цената на честта и на достойнството си, тялото ти на скъперник неизбежно ще увехне, ще се смали и ще се разпадне като стара дреха.
- ВІРШ 25:
- Хоч як ти не хочеш вмирати і хоч як ти прагнеш жити, навіть ціною чести й поваги, твоє тіло скнари, безсумнівно, таки хирітиме і розсипатиметься, як стара одежина.
- ТЕКСТ 26:
- Уравновесен и спокоен може да се нарече този, който, освободен от всякакви задължения, отива в непознато и отдалечено място и напуска материалното си тяло, когато то стане безполезно.
- ВІРШ 26:
- Вільним від турбот вважають того, хто йде геть до віддаленого місця, щоб ніхто не знав куди, і, вільний від усіх зобов’язань, покидає матеріальне тіло, яке вже ні на що не придатне.
- ТЕКСТ 27:
- Най-висш сред хората е този, който се пробуди и осъзнае сам или с нечия помощ илюзорността на този нещастен материален свят и след това напусне дома си, за да се предостави изцяло на Божествената Личност, която се намира в сърцето му.
- ВІРШ 27:
- Той, хто прийшов до тями й сам чи за допомогою інших зумів усвідомити оманність та стражденність матеріального світу і хто тому покидає дім, поклавшись тільки на Бога- Особу, що перебуває в серці, є поістині найвищий з людей.
- ТЕКСТ 28:
- Затова те умолявам, незабавно замини на север, без да казваш нищо на роднините си, защото скоро ще настъпи времето, което ще лиши хората от всичките им добри качества.
- ВІРШ 28:
- Тож закликаю тебе: нічого не кажучи своїм родичам, рушай одразу на північ, бо вже насувається час, який зведе внівець всі добрі людські якості.
- ТЕКСТ 29:
- Така Маха̄ра̄джа Дхр̣тара̄ш̣т̣ра, потомъкът на рода на Аджамӣд̣ха, бе убеден от интроспективното знание (прагя̄) и обладан от непоколебима решителност, изведнъж разкъса здравата мрежа на семейната привързаност. Той незабавно напусна дома си, за да поеме пътя на освобождението, към който го бе насочил по-младият му брат Видура.
- ВІРШ 29:
- Відура зумів переконати Махараджу Дгрітараштру, нащадка роду Аджамідги, за допомогою знання щодо внутрішньої сутности живої істоти [праґ’я]. Силою непохитної рішучости Дгрітараштра одразу розірвав міцні пута прив’язаности до родини і покинув дім, вирішивши стати на шлях до звільнення, на який скерував його молодший брат.
- ТЕКСТ 30:
- Благородната и добродетелна Га̄ндха̄рӣ, дъщеря на Субала, царя на Кандахар (Га̄ндха̄ра), последва съпруга си, когато видя, че той се готви да замине за Хималаите, носещи радост на тези, които са приели тоягата на сання̄сӣ като воини, получили добър урок от противника.
- ВІРШ 30:
- Його шляхетна й цнотлива дружина Ґандгарі (дочка царя Кандахара [Ґандгара] Субали) пішла услід за чоловіком, побачивши, що він рушив до Гімалаїв, — справжньої втіхи для людини з посохом зреченика, яку вони надихають, наче бійця — виклик ворога.
- ТЕКСТ 31:
- Маха̄ра̄джа Юдхиш̣т̣хира, чийто враг никога не се роди, изпълни всекидневните си сутрешни задължения, като отдаде молитви, извърши огнено жертвоприношение за слънчевия бог, отдаде почитанията си на бра̄хман̣ите и им раздаде зърно, крави, земя и злато. След това той отиде в двореца, за да изрази уважението си към по-възрастните. Но там не намери нито чичовците си, нито леля си, дъщерята на цар Субала.
- ВІРШ 31:
- Одного дня Махараджа Юдгіштгіра, чий ворог не народився у світі, виконав свої щоденні ранкові обов’язки: підніс до Господа молитву, приніс вогняну жертву богові Сонця, склав шанобливі поклони брахманам і роздав їм збіжжя, корів, землю та золото — і після того пішов до палацу вклонитися старшим. Однак у палаці не було ні його дядьків, ані тітки, дочки царя Субали.
- ТЕКСТ 33:
- Къде са доброжелателят ми чичо Видура и майка Га̄ндха̄рӣ, която бе толкова покрусена след смъртта на всичките си синове? Чичо ми Дхр̣тара̄ш̣т̣ра също страдаше след смъртта на всичките си синове и внуци. Аз наистина съм много неблагодарен. Може би оскърбленията ми са го наранили толкова много, че се е хвърлил в Ганг заедно със съпругата си.
- ВІРШ 33:
- Де дядько Відура, мій доброзичливець, де матінка Ґандгарі, що тяжко переживає смерть своїх синів? Загибель усіх синів та внуків завдала великого жалю і моєму дядькові Дгрітараштрі. Господи, який я невдячний! Невже взявши близько до серця мої образи, вони обоє втопилися у Ґанзі?
- ТЕКСТ 34:
- Когато баща ми Па̄н̣д̣у почина, а ние бяхме невръстни деца, двамата ни чичовци ни закриляха от всички беди. Те винаги искрено ни желаеха доброто. Защо са напуснали това място, накъде са се отправили?
- ВІРШ 34:
- По смерті нашого батька Панду ми лишилися малими дітьми, і двоє наших дядьків оберігали нас від усіх нещасть. Вони завжди бажали нам добра. Куди ж вони пішли?
- ТЕКСТ 35:
- Сӯта Госва̄мӣ каза: Когато не намери господаря си Дхр̣тара̄ш̣т̣ра, Сан̃джая бе обзет от състрадание и тревога и от вълнение не можа да отговори на Маха̄ра̄джа Юдхиш̣т̣хира както подобава.
- ВІРШ 35:
- Сута Ґосвамі сказав: Санджая, не побачивши у палаці Дгрітараштри, свого пана, був переповнений співчуттям, глибоко схвильований та засмучений і тому не зміг належно відповісти Махараджі Юдгіштгірі.
- ТЕКСТ 36:
- Чрез силата на интелигентността си той малко по малко успокои ума си, избърса сълзите си и като мислеше за нозете на господаря си Дхр̣тара̄ш̣т̣ра, започна да отговаря на Маха̄ра̄джа Юдхиш̣т̣хира.
- ВІРШ 36:
- Спершу Санджая силою інтелекту потроху заспокоїв свій розум, а тоді, витираючи сльози, став відповідати Махараджі Юдгіштгірі, зосереджений думками на стопах свого пана Дгрітараштри.
- ТЕКСТ 37:
- Сан̃джая каза: Скъпи потомъко на династията Куру, не знам нищо за намеренията на двамата ти чичовци и на Га̄ндха̄рӣ. О, царю, тези велики души ме измамиха.
- ВІРШ 37:
- Санджая сказав: Любий нащадку роду Куру! Мені невідомо, які наміри двох твоїх дядьків та Ґандгарі. Ці великі душі, царю, обдурили мене.
- ТЕКСТ 38:
- След тези думи на Сан̃джая при тях с тумбуру в ръка се появи Шрӣ На̄рада, могъщият предан на Бога. Маха̄ра̄джа Юдхиш̣т̣хира и братята му го посрещнаха подобаващо, като се изправиха от местата си и му отдадоха почитания.
- ВІРШ 38:
- В цей час перед Санджаєю з’явився великий відданий Господа, Шрі Нарада, тримавши в руках свій тумбуру. Махараджа Юдгіштгіра з братами вшанували його як належить, вставши з місць і склавши йому поклони.
- ТЕКСТ 39:
- Маха̄ра̄джа Юдхиш̣т̣хира каза: О, святи човече, не знам къде отидоха чичовците ми. Не мога да открия и леля си, която е способна на велики отречения, но бе съкрушена от загубата на всичките си синове.
- ВІРШ 39:
- Махараджа Юдгіштгіра сказав: Божественний Нарадо! Я не знаю, куди пішли мої дядьки. Не можу я знайти й своєї тітки-подвижниці, що дуже побивається через смерть синів.
- ТЕКСТ 40:
- Ти си като капитан на кораб в безкрайния океан и можеш да ни отведеш до целта. При тези думи светецът Деварш̣и На̄рада, най-великият философ и предан, заговори.
- ВІРШ 40:
- Ти, наче керманич на кораблі у широкому океані, спроможний довести нас до мети. Вислухавши слова привітання, Деварші Нарада, свята особистість і найбільший відданий - філософ, підніс мову.
- ТЕКСТ 41:
- Шрӣ На̄рада каза: О, благочестиви царю, недей да скърбиш за никого, защото всички са във властта на Върховния Бог. Всички живи същества и водачите им обожават Бога, за да получат надеждна защита. Единствено Той ги събира и разделя.
- ВІРШ 41:
- Шрі Нарада сказав: Праведний царю, ніколи ні за ким не журись, бо кожен перебуває у владі Господа. Прагнучи надійного захисту, всі живі істоти та їхні проводарі поклоняються Господеві. Зводить разом і розлучає їх тільки Він.
- ТЕКСТ 42:
- Както кравата, вързана с дългото въже, промушено през ноздрите ѝ, не е независима, така човешките същества са обвързани от различните ведически наставления и са принудени да се подчиняват на волята на Върховния.
- ВІРШ 42:
- Як корова з простромленою через ніздрі довгою мотузкою змушена коритись хазяїну, так і люди, зв’язані різноманітними настановами Вед, змушені коритися наказам Усевишнього.
- ТЕКСТ 44:
- О, царю, независимо дали смяташ душата за вечната движеща сила, а материалното тяло за тленно, или мислиш, че всичко съществува в безличностната Абсолютна Истина, или пък че всичко е необяснимо съчетание от материя и дух, при всички обстоятелства усещането за раздяла се дължи единствено на илюзорната привързаност и на нищо повече.
- ВІРШ 44:
- Чи ти вважаєш душу за вічну сутність, а матеріальне тіло за тлінне, а чи думаєш, що все існує у безособистісній Абсолютній Істині, чи гадаєш, що все є незбагненним поєднанням матерії та духу, — в будь-якому разі, шановний царю, біль розлуки виникає через ілюзорну прив’язаність і тільки через неї.
- ТЕКСТ 45:
- Затова забрави тревогите си, породени от това, че не познаваш аза. Ти мислиш как те, нещастните безпомощни създания, ще живеят без теб.
- ВІРШ 45:
- Тож відкинь геть тривогу, яку породжує незнання власної сутности. Ти думаєш тепер про те, як вони, бідолашні безпорадні створіння, зможуть прожити без тебе.
- ТЕКСТ 46:
- Грубото материално тяло, съставено от петте елемента, се управлява от вечното време (ка̄ла), от дейността (карма) и от проявленията на материалната природа (гун̣и). Нима е възможно да защити някого, когато самото то се намира в устата на змията?
- ВІРШ 46:
- Грубе матеріальне тіло, що складається з п’яти елементів, саме перебуває у владі вічного часу [кали], діяльности [карми] та якостей матеріальної природи [ґун]. То хіба це тіло, що в нього вже встромила зуби змія, здолає оборонити інших?
- ТЕКСТ 47:
- Тези, които нямат ръце, стават лесна плячка за ония, които имат; лишените от крака са плячка за четирикраките. Слабите служат за храна на силните. Общият закон гласи, че всяко живо същество е храна за друго.
- ВІРШ 47:
- Безрукі істоти — здобич для істот, що мають руки, безногі стають здобиччю для чотириногих, слабкого з’їдає сильний. Закон такий: одна жива істота є поживою для іншої.
- ТЕКСТ 48:
- Затова о, царю, трябва да обърнеш взор към Върховния Бог. Той е единствен и неповторим. Той се проявява чрез различните си енергии и присъства както вътре, така и вън от всичко.
- ВІРШ 48:
- Тому я раджу тобі, царю, звернути погляд на Верховного Господа, хто є один і тільки один, хто проявляє Себе через різноманітні енерґії і хто перебуває і всередині, і зовні.
- ТЕКСТ 49:
- Бог Шрӣ Кр̣ш̣н̣а, Върховната Божествена Личност, е дошъл сега във формата на всепоглъщащото време (ка̄ла-рӯпа), за да премахне злите от лицето на земята.
- ВІРШ 49:
- Він, цей Верховний Бог-Особа, Господь Шрі Крішна, прибравши подоби всепоглинаючого часу [кала-рупи], зійшов на землю, щоб очистити світ від заздрісних людей.
- ТЕКСТ 50:
- Богът вече направи всичко, което бе необходимо, за да помогне на полубоговете, и сега настъпва почивката му. Вие, Па̄н̣д̣авите, можете да почакате, докато Той се намира на Земята.
- ВІРШ 50:
- Господь уже допоміг півбогам, зробивши все, що належало, і тепер Йому залишилось небагато здійснити. Поки Господь на Землі, ви, Пандави, також можете затриматися тут.
- ТЕКСТ 51:
- О, царю, чичо ти Дхр̣тара̄ш̣т̣ра, брат му Видура и съпругата му Га̄ндха̄рӣ се отправиха към южните склонове на Хималаите, където се намират обителите на великите мъдреци.
- ВІРШ 51:
- Царю, Твій дядько Дгрітараштра, його брат Відура та дружина Ґандгарі вдалися до південної частини Гімалаїв, де стоять оселі мудреців.
- ТЕКСТ 52:
- Това място се нарича Саптасрота („разделена на седем“), защото там водите на свещената Ганг някога били разделени на седем ръкава. Това било направено за удовлетворяването на седемте велики р̣ш̣и.
- ВІРШ 52:
- Вони вдалися до місця за назвою Саптасрота [«поділена на сім»], де води священної Ґанґи на догоду семи ріші розділяються на сім рукавів.
- ТЕКСТ 53:
- А сега на брега на Саптасрота Дхр̣тара̄ш̣т̣ра е започнал аш̣т̣а̄н̇га-йога, като се къпе три пъти дневно – сутрин, обед и вечер, – извършва огнени жертвоприношения (Агни-хотра) и дава на тялото си само вода. Това помага на човека да обуздае ума и сетивата си и напълно го освобождава от мислите за семейните привързаности.
- ВІРШ 53:
- При березі Саптасроти Дгрітараштра нині починає вправлятись в аштанґа-йозі. Живлячись самою водою, тричі на день — вранці, опівдні та увечері — він робить омовіння і відправляє вогняне жертвопринесення аґні - хотра . Цей метод допомагає опанувати розум та чуття і повністю звільняє від думок, які викликає прив’язаність до родини.
- ТЕКСТ 54:
- Този, който е овладял седящите пози на тялото (йога а̄саните) и управлява дишането си, може да насочи сетивата си към Абсолютната Божествена Личност. По този начин няма да го докоснат замърсяванията на проявленията на материалната природа: добро, страст и невежество.
- ВІРШ 54:
- Тому, хто опанував сидячі пози [йоґічні асани] і дихання, доступно скерувати чуття на Абсолютного Бога-Особу і так піднятися над занечищенням трьома ґунами матеріальної природи — земними добром, страстю й невіглаством.
- ТЕКСТ 55:
- Дхр̣тара̄ш̣т̣ра ще трябва да съедини чистото си аз с интелигентността си и след това да се слее с Върховното същество, осъзнавайки качественото единство на живото същество с Върховния Брахман. Освободен от ограничената небесна твърд, той ще се възнесе в духовното небе.
- ВІРШ 55:
- У Дгрітараштри попереду завдання занурити інтелект у своє чисте єство, злитися з Верховною Істотою, розуміючи якісну єдність себе як живої істоти, із Верховним Брахманом. Вирвавшись з неба в замкненому просторі, він має піднестися у духовне небо.
- ТЕКСТ 56:
- Всички дейности на сетивата му ще замрат, дори и външните, и той ще стане неподвластен на взаимодействията на сетивата, подтиквани от проявленията на материалната природа. След като изостави всички материални задължения и преодолее всички препятствия по пътя си, той ще постигне непоколебима твърдост.
- ВІРШ 56:
- Йому треба буде припинити діяльність чуттів, навіть зовнішньо не реаґуючи на об’єкти чуттів, і зробитися непіддатливим впливові взаємодії чуттів, що підвладні ґунам матеріальної природи. Зрікшись усіх матеріальних обов’язків, він має стати непохитний і вищий за все, з чого можуть постати перешкоди на його шляху.
- ТЕКСТ 58:
- Когато види, че заедно със сламената колиба съпругът ѝ изгаря в пожара, запален от мистичните му сили, добродетелната съпруга с дълбока съсредоточеност ще влезе в този огън.
- ВІРШ 58:
- Бачивши, що чоловік палає разом з хижею у створеному містичною силою вогні, вірна дружина Дгрітараштри в найглибшому зосередженні увійде в полум’я.
- ТЕКСТ 60:
- След тези думи великият мъдрец На̄рада се възнесе във външното пространство с вӣн̣а̄ в ръка. Юдхиш̣т̣хира скъта наставленията му дълбоко в сърцето си и успя да се освободи от мъката.
- ВІРШ 60:
- По тій мові великий мудрець Нарада, тримаючи віну, знісся у космічний простір. А Юдгіштгіра, прийнявши в серце його настанови, зумів подолати горе.