ТЕКСТ 63
TEXT 63
Текст
Текст
саммоха̄т смр̣ти-вибхрамах̣
смр̣ти-бхрам̇ша̄д буддхи на̄шо
буддхи на̄ша̄т пран̣ашяти
саммоха̄т смр̣ті-вібграмах̣
смр̣ті-бграм̇ш́а̄д буддгі-на̄ш́о
буддгі-на̄ш́а̄т пран̣аш́йаті
Дума по дума
Послівний переклад
кродха̄т – от гнева; бхавати – става; саммохах̣ – пълна заблуда; саммоха̄т – от заблуда; смр̣ти – на памет; вибхрамах̣ – объркване; смр̣ти-бхрам̇ша̄т – след объркване на паметта; буддхи на̄шах̣ – загуба на интелигентността; буддхи на̄ша̄т – и от загуба на интелигентността; пран̣ашяти – човек пропада.
кродга̄т—із гніву; бгаваті—виникає; саммохах̣—цілковита ілюзія; саммоха̄т—від ілюзії; смр̣ті—пам’яті; вібграмах̣—затьмарення; смр̣ті-бграм̇ш́а̄т—після затьмарення пам’яті; буддгі-на̄ш́ах̣— втрата інтелекту; буддгі-на̄ш́а̄т—і з втрати інтелекту; пран̣аш́йаті—падає.
Превод
Переклад
Гневът поражда пълна заблуда, заблудата обърква паметта. Когато паметта е объркана, човек губи интелигентността си, а без интелигентност той отново пада в блатото на материалния живот.
Гнів породжує оману, омана затьмарює пам’ять. Коли пам’ять затьмарена, пропадає інтелект, а коли інтелект втрачено, людина знову падає в баюр матеріального світу.
Пояснение
Коментар
Шрӣла Рӯпа Госва̄мӣ дава следното напътствие:
Ш́рı̄ла Рӯпа Ґосва̄мı̄ дає нам таке повчання:
хари-самбандхи-вастунах̣
мумукш̣убхих̣ паритя̄го
ваира̄гям̇ пхалгу катхяте
харі-самбандгі-вастунах̣
мумукшубгіх̣ парітйа̄ґо
ваіра̄ґйам̇ пгалґу катгйате
(Бхакти-раса̄мр̣та синдху, 1.2.256)
(Бгакті-раса̄мр̣та-сіндгу 1.2.258)
Развивайки у себе си Кр̣ш̣н̣а съзнание, човек започва да разбира, че всичко може да се използва в служене на Бога. Тези, които не познават Кр̣ш̣н̣а съзнание, изкуствено се опитват да избегнат материалните обекти и в резултат, въпреки че желаят освобождение от материалното робство, не достигат съвършеното ниво на отречение. Тяхното т.нар. отречение се нарича пхалгу, „несъществено“. От друга страна, Кр̣ш̣н̣а осъзнатият знае как да използва всичко в служене на Бога и не става жертва на материалното съзнание. Например имперсоналистът смята, че Бог или Абсолюта, понеже е безличностен, не може да приема храна. Докато имперсоналистът се опитва да отбягва вкусни храни, преданият знае, че Кр̣ш̣н̣а е върховният наслаждаващ се и Той яде всичко, предложено с любов и преданост. Затова, след като предложи вкусни ястия на Бога, той приема остатъците от тази храна, наречена праса̄дам. Така всичко се одухотворява и няма опасност от падение. Преданият приема праса̄дам в Кр̣ш̣н̣а съзнание, докато непреданият го отхвърля като нещо материално. Отричайки се изкуствено от всичко, имперсоналистът не може да се наслаждава на живота, затова дори слабата възбуда на ума му го завлича отново в блатото на материалното съществуване. Такава душа, въпреки че може да се издигне до точката на освобождение, пада отново, защото няма опора в преданото служене.
Розвиваючи свідомість Кр̣шн̣и, людина бачить, що усе можна використати на служіння Господеві. Ті, що не мають уявлення про свідомість Кр̣шн̣и, штучно намагаються уникнути контактів з матеріальними об’єктами, і, внаслідок цього, попри їхнє бажання звільнитись із матеріального рабства, вони не досягають ступеня досконалого відречення. Їхнє так зване «відречення» називають пгалґу, або малоістотним. Але людина в свідомості Кр̣шн̣и розуміє, як можна все використати в служінні Господу, і тому вона не стає жертвою матеріальної свідомості. Наприклад, імперсоналісти вважають, що Господь, або Абсолют, будучи безособистісним, не може їсти. Тимчасом як імперсоналісти намагаються уникнути вживання смачних страв, відданий розуміє, що Кр̣шн̣а — це той, хто в остаточному підсумку насолоджується всім, і що Він приймає все, що з любов’ю та відданістю запропоновано Йому. Тому бгакта, запропонувавши Господу смачну їжу, бере собі рештки, які називають праса̄дам. Таким чином все стає духовним і зникає небезпека падіння. Відданий приймає праса̄дам в свідомості Кр̣шн̣и, тоді як імперсоналіст нехтує їжею, бо вважає її матеріальною. Імперсоналіст, таким чином, не може насолоджуватись життям внаслідок власного неприродного відречення, і тому найменше збудження розуму знову штовхає його в баюр матеріального існування. Вважають, що така душа, навіть якщо вона й сягнула звільнення, падає знову, адже вона не має опори у відданому служінні.