33
Text 33
Текст
Texto
ш́уш́рӯша̄ дгарма-сіддгайе
тасйа̄м̇ джа̄тах̣ пура̄ ш́ӯдро
йад-вр̣ттйа̄ тушйате харіх̣
śuśrūṣā dharma-siddhaye
tasyāṁ jātaḥ purā śūdro
yad-vṛttyā tuṣyate hariḥ
Послівний переклад
Palabra por palabra
падбгйа̄м — з ніг; бгаґаватах̣ — Бога-Особи; джаджн̃е — проявилося; ш́уш́рӯша̄ — служіння; дгарма — фаховий обов’язок; сіддгайе — для здійснення; тасйа̄м — в тому; джа̄тах̣ — породжені; пура̄ — раніше; ш́ӯдрах̣ — слуги; йат-вр̣ттйа̄ — чиїм фахом; тушйате — задоволений; харіх̣ — Верховний Бог-Особа.
padbhyām — de las piernas; bhagavataḥ — de la Personalidad de Dios; jajñe — se manifestó; śuśrūṣā — servicio; dharma — ocupación obligatoria; siddhaye — con el objeto de; tasyām — en eso; jātaḥ — siendo generado; purā — en el pasado; śūdraḥ — los servidores; yat-vṛttyā — la ocupación por la cual; tuṣyate — queda satisfecha; hariḥ — la Suprema Personalidad de Dios.
Переклад
Traducción
Тоді, для того щоб довести до досконалості виконання релігійни обов’язків, із ніг Бога-Особи виникло служіння. На ногах всесвітньої форми Господа розташовані шудри, що задовольняють Господа служінням.
Después, el servicio se manifestó de las piernas de la Personalidad de Dios, para perfeccionar la función religiosa. Situados en las piernas están los śūdras, que satisfacen al Señor mediante el servicio.
Коментар
Significado
ПОЯСНЕННЯ: Справжній обов’язок усіх живих істот, що відповідає їхній природі, — це служити. Живі істоти створені для того, щоб служити Господу. З покорою служачи Господу, вони досягають досконалості релігійної діяльності. Цієї досконалості неможливо досягнути просто поглиблюючи теоритечне знання за допомогою роздумів. Ті шукачі духовної досконалості, які належать до категорії ґ’яні, після тривалих філософських роздумів усвідомлюють відмінність між душею та матерією, але їм невідомо, що душа робить після того, як за допомогою знання звільняється від матерії. За свідченням великих авторитетів, ті, хто лише намагагається пізнати істинну природу речей за допомогою умоглядних роздумів, але не виконує трансцендентного любовного служіння, просто марнують свій час.
El servicio es la verdadera ocupación original de todas las entidades vivientes. Las entidades vivientes tienen la función de ofrecer servicio al Señor, y pueden lograr la perfección religiosa mediante esa actitud de servicio. Uno no puede alcanzar la perfección religiosa simplemente mediante la especulación dirigida al logro del conocimiento teórico. La división jñānī de los espiritualistas especulan y especulan, únicamente para distinguir el alma de la materia, pero no tienen ninguna información acerca de las actividades del alma después de que se libera mediante el conocimiento. Se dice que las personas que únicamente especulan mentalmente para conocer las cosas tal como son, y que no se dedican al servicio amoroso trascendental del Señor, están simplemente desperdiciando su tiempo.
У цьому вірші сказано дуже ясно, що досконалість релігійної діяльності приходить завдяки служінню, і тому з ніг всесвітньої форми Господа вийшов принцип служіння. Однак природа трансцендентного служіння Господу цілковито відмінну від служіння в матеріальному світі. У матеріальному світі ніхто не хоче бути слугою, кожен хоче бути паном. Основною хворобою кожної зумовленої душі є саме це породжене з ілюзії бажання панувати. Зумовлена душа в матеріальному світі прагне панувати над іншими. Піддаючись ілюзорному впливу зовнішньої енерґії Господа, вона змушена робитися рабом матеріального світу. Таке справжнє становище зумовленої душі. І остання пастка ілюзорної, зовнішньої енерґії — це ідея злиття з Господом. Через цю ідею введена в ілюзію зумовлена душа залишається в путах матеріальної енерґії, хибно вважаючи себе за звільнену і «рівну Нараяні».
Aquí se afirma claramente que el principio del servicio se generó de las piernas del Señor para perfeccionar el proceso religioso; pero este servicio trascendental es diferente de la idea de servicio que se tiene en el mundo material. En el mundo material, nadie quiere ser un sirviente; todo el mundo quiere ser el amo, debido a que el sentido de falso dominio es la enfermedad básica del alma condicionada. El alma condicionada que se encuentra en el mundo material quiere enseñorearse de los demás. Ilusionada por la energía externa del Señor, es forzada a ser sirviente del mundo material. Esa es la verdadera posición del alma condicionada. La última trampa de la ilusoria energía externa es el concepto de volverse uno con el Señor, y, debido a ese concepto, el alma ilusionada permanece en el cautiverio de la energía material, pensando falsamente que es un alma liberada y que es «igual a Nārāyaṇa».
Насправді, ліпше бути шудрою, аніж брахманою, який не має схильності служити Господу, тому що тільки ця схильність може задовольнити Господа. Кожна жива істота, навіть якщо вона має природні якості брахмани, повинна виконувати трансцендентне служіння Господу. І «Бгаґавад-ґіта», і «Шрімад-Бгаґаватам» сходяться на тому, що бажання служити Господу — це найвища досконалість, якої може досягнути жива істота. Брахмана, кшатрія, вайш’я і шудра тільки тоді досконалі у виконанні своїх фахових обов’язків, коли вони служать Господу. Брахмана, досконало осягнувши мудрість Вед, не може не знати цієї істини, а люди інших соціальних станів повинні прислухатися до повчань брахмани-вайшнави (що має якості брахмани і діє, як вайшнава). Цей принцип, служіння Господу, дає змогу досягнути в суспільстві досконалого ладу і злагоди. Незлагоджене суспільство не може дати вдоволення ні його членам, ні Господу. Навіть якщо людина далека від ідеалу брахмани, кшатрії, вайш’ї чи шудри, але береться служити Господу і не переймається поліпшенням свого соціального статусу, вона, просто розвиваючи в собі схильність служити Господу, стає досконалою людиною.
De hecho, es mejor ser un śūdra que ser un brāhmaṇa y no desarrollar la actitud de servicio, pues esa actitud es lo único que satisface al Señor. Todo ser viviente, aunque sea un brāhmaṇa por cualidades, debe adoptar el servicio trascendental del Señor. Tanto el Bhagavad-gītā como el Śrīmad-Bhāgavatam sostienen que esa actitud de servicio constituye la perfección de la entidad viviente. Un brāhmaṇa, kṣatriya, vaiśya o śūdra pueden perfeccionar sus ocupaciones obligatorias únicamente ofreciendo servicio al Señor. Se espera que un brāhmaṇa sepa esto en virtud de su perfección en lo referente a la sabiduría védica. Las otras secciones se supone que han de seguir las directrices del vaiṣṇava brāhmaṇa (aquel que es brāhmaṇa por cualidades, y vaiṣṇava en su acción). Eso hará que toda la sociedad se vuelva perfecta en cuanto al orden de su construcción social. Una sociedad desordenada no puede satisfacer ni a sus integrantes ni al Señor. Aunque uno no sea un perfecto brāhmaṇa, kṣatriya, vaiśya o śūdra, si adopta el servicio del Señor sin importarle la perfección de su posición social, se vuelve un ser humano perfecto, simplemente por desarrollar la actitud de querer servir al Señor Supremo.