ВІРШ 47
Text 47
Текст
Text
ш́уддгам̇ самам̇ сад-асатах̣ парама̄тма-таттвам
ш́абдо на йатра пуру-ка̄ракава̄н крійа̄ртго
ма̄йа̄ параітй абгімукге ча віладжджама̄на̄
тад ваі падам̇ бгаґаватах̣ парамасйа пум̇со
брахметі йад відур аджасра-сукгам̇ віш́окам
śuddhaṁ samaṁ sad-asataḥ paramātma-tattvam
śabdo na yatra puru-kārakavān kriyārtho
māyā paraity abhimukhe ca vilajjamānā
tad vai padaṁ bhagavataḥ paramasya puṁso
brahmeti yad vidur ajasra-sukhaṁ viśokam
Послівний переклад
Synonyms
ш́аш́ват — вічний ; праш́а̄нтам — без турбот ; абгайам — без страху ; пратібодга - ма̄трам — протилежність матеріальної свідомости; ш́уддгам — неосквернений; самам — без розрізнень ; сат - асатах̣ — причини й наслідку ; парама̄тма - таттвам — відначальна першопричина; ш́абдах̣ — звук, породжений з неврівноваженого розуму ; на — не ; йатра — там, де є; пуру-ка̄ракава̄н — що дає кармічні плоди; крійа̄-артгах̣ — задля жертвопринесення; ма̄йа̄ — ілюзія; параіті — втікає; абгімукге — перед; ча — також; віладжджама̄на̄ — соромлячись; тат — це; ваі — безперечно; падам — найвищий рівень; бгаґаватах̣ — Бога-Особи; парамасйа — Всевишнього; пум̇сах̣ — особи; брахма — Абсолют; іті — так; йат — який; відух̣ — відомий як; аджасра — безмежне; сукгам — щастя; віш́окам — без смутку.
śaśvat — eternal; praśāntam — without disturbance; abhayam — without fear; pratibodha-mātram — a consciousness opposed to the material counterpart; śuddham — uncontaminated; samam — without distinction; sat-asataḥ — of the cause and effect; paramātma-tattvam — the principle of primeval cause; śabdaḥ — speculative sound; na — not; yatra — where there is; puru-kārakavān — resulting in fruitive action; kriyā-arthaḥ — for the matter of sacrifice; māyā — illusion; paraiti — flies away; abhimukhe — in front of; ca — also; vilajjamānā — being ashamed of; tat — that; vai — is certainly; padam — ultimate phase; bhagavataḥ — of the Personality of Godhead; paramasya — of the Supreme; puṁsaḥ — of the person; brahma — the Absolute; iti — thus; yat — which; viduḥ — known as; ajasra — unlimited; sukham — happiness; viśokam — without grief.
Переклад
Translation
Те, що пізнають як Абсолютний Брахман, сповнене безмежного блаженства, вільного від смутку. Це, безперечно, верховний аспект Бога-Особи, найвищого з усіх, хто насолоджується. Він одвічно вільний від турбот і страху. На противагу матерії, Він є досконала свідомість. Вільний від скверни і суперечностей, Він є головна відначальна причина всіх причин та наслідків. У Ньому не існує жертвопринесень заради кармічних наслідків, і в Ньому немає ілюзорної енерґії.
What is realized as the Absolute Brahman is full of unlimited bliss without grief. That is certainly the ultimate phase of the supreme enjoyer, the Personality of Godhead. He is eternally void of all disturbances and is fearless. He is complete consciousness as opposed to matter. Uncontaminated and without distinctions, He is the principle primeval cause of all causes and effects, in whom there is no sacrifice for fruitive activities and in whom the illusory energy does not stand.
Коментар
Purport
ПОЯСНЕННЯ: Найвищий з усіх, хто насолоджується, або Бог-Особа, — це Верховний Брахман, або суммум бонум*, тому що Він верховна причина всіх причин. Перший крок в Його осягненні — це усвідомлення безособистісного Брахмана, що протилежний ілюзорним концепціям матеріального буття. Іншими словами, безособистісний Брахман — це аспект Абсолюту, протилежний матеріальному розмаїттю, так само як світло протилежне темряві. Однак у світлі є своє розмаїття, яке бачать ті, хто глибше пізнав природу світла. Аналогічно, пізнати найвищий аспект Брахмана означає пізнати саме джерело сяйва Брахмана — Верховного Бога-Особу, суммум бонум, або верховне джерело всього сущого. Отже, прийти до Бога-Особи означає само собою пізнати і безособистісний Брахман, який своєю різкою відмінністю від матерії кладе початок очищенню свідомости. Усвідомлення Бога-Особи — це третій ступінь усвідомлення Брахмана. Як пояснено в Першій пісні, треба знати всі три аспекти Абсолюту — Брахман, Параматму та Бгаґавана.
* Суммум бонум (лат.) — найвище добро (прим. пер.).
The supreme enjoyer, the Personality of Godhead, is the Supreme Brahman or the summum bonum because of His being the supreme cause of all causes. The conception of impersonal Brahman realization is the first step, due to His distinction from the illusory conception of material existence. In other words, impersonal Brahman is a feature of the Absolute distinct from the material variegatedness, just as light is a conception distinct from its counterpart, darkness. But the light has its variegatedness, which is seen by those who further advance in the light, and thus the ultimate realization of Brahman is the source of the Brahman light, the Supreme Personality of Godhead, the summum bonum or the ultimate source of everything. Therefore, meeting the Personality of Godhead includes the realization of the impersonal Brahman as realized at first in contrast with material illusion. The Personality of Godhead is the third step of Brahman realization. As explained in the First Canto, one must understand all three features of the Absolute — Brahman, Paramātmā and Bhagavān.
Пратібодга-ма̄трам — це протилежність концепцій матеріального буття. Матерія завжди породжує матеріальні страждання, і тому, усвідомлюючи Брахман, людина спочатку заперечує прояви матеріальної ілюзії і таким чином починає відчувати вічне існування, протилежне існуванню в муках народження та смерти, старости та хвороб. Це суть усвідомлення безособистісного Брахмана.
Pratibodha-mātram is just the opposite conception of material existence. In matter there are material miseries, and thus in the first realization of Brahman there is the negation of such material miseries, and there is a feeling of eternal existence distinct from the pangs of birth and death, disease and old age. That is the primary conception of impersonal Brahman.
Верховна Душа всього сущого — це Верховний Господь, тому на найвищому рівні усвідомлення істини людина починає відчувати любов до Господа. Любов виникає у стосунках між двома душами. Батько любить свого сина, тому що сина пов’язують з батьком близькі стосунки. Однак у матеріальному світі любов завжди змішана з брудом. Своєї довершености любов сягає тоді, коли душа зустрічає Бога-Особу, тому що любовні стосунки з Богом-Особою реальні. Любов до Бога виникає не на основі матеріальних тіла чи розуму, Він — довершений, непокритий, незабруднений об’єкт любови для всіх живих істот, тому що Він Наддуша, Параматма в кожному серці. В усій своїй красі любов до Бога розкривається на рівні звільнення.
The Supreme Lord is the Supreme Soul of everything, and therefore in the supreme conception affection is realized. The conception of affection is due to the relationship of soul to soul. A father is affectionate to his son because there is some relationship of nearness between the son and the father. But that sort of affection in the material world is full of limitations. When the Personality of Godhead is met, the fullness of affection becomes manifested because of the reality of the affectionate relationship. He is not the object of affection by material tinges of body and mind, but He is the full, naked, uncontaminated object of affection for all living entities because He is the Supersoul, or Paramātmā, within everyone’s heart. In the liberated state of affairs, the full-fledged affection for the Lord is awakened.
Так жива істота відкриває для себе невичерпне джерело вічного щастя, не затьмареного страхом втрати, який отруює будь-яку радість у матеріальному світі. Стосунки з Господом не обриваються ніколи, тому відданий не знає смутку чи страху. Це щастя не дасться змалювати словами, а про те, щоб досягнути схожого щастя кармічною діяльністю чи жертвопринесеннями, шкода й казати. Разом з тим треба зрозуміти, що невичерпне щастя взаємин із Верховною Особою, Богом-Особою, описане в цьому вірші, перевершує навіть безособистісне усвідомлення, до якого ведуть Упанішади. Упанішади своїми описами головно спростовують уявлення матеріалістів, однак вони ні в якому разі не заперечують існування трансцендентних чуттів Верховного Господа. І цей вірш, протиставляючи Господні чуття матеріальним елементам, ще раз підтверджує їхню цілковиту трансцендентність і вищість над скверною матеріальних понять. Звільнені душі також мають чуття, бо інакше між ними й Господом не могли б виникнути взаємні стосунки безмежного духовного щастя, сповнені спонтанної невичерпної радости. Чуття Господа і так само Його відданих вільні від матеріальної скверни, адже їхні чуття діють поза сферою дії матеріальних причин та наслідків, за що чітко сказано у цьому вірші (сад-асатах̣ парам). Над ними не владна ілюзорна, матеріальна енерґія, що соромиться з’являтися перед Господа та Його трансцендентних відданих. У матеріальному світі чуттєва діяльність змішана зі смутком, але у цьому вірші, ясно сказано, що чуттєву діяльність Господа та Його відданих не затьмарює смуток. Між матеріальними чуттями і духовними існує корінна відмінність — ось що треба зрозуміти, замість того щоб, виходячи зі своїх матеріальних уявлень, заперечувати існування духовних чуттів.
As such, there is an unlimited flow of everlasting happiness, without the fear of its being broken as we have experienced here in the material world. The relationship with the Lord is never broken; thus there is no grief and no fear. Such happiness is inexplicable by words, and there can be no attempt to generate such happiness by fruitive activities by arrangements and sacrifices. But we must also know that happiness, unbroken happiness exchanged with the Supreme Person, the Personality of Godhead as described in this verse, transcends the impersonal conception of the Upaniṣads. In the Upaniṣads the description is more or less negation of the material conception of things, but this is not denial of the transcendental senses of the Supreme Lord. Herein also the same is affirmed in the statement that the Supreme Lord is pure (śuddham). The word śuddham indicates that the senses of the Personality of Godhead are not made of the material elements; they are all transcendental, free from all contamination of material identification. And also the liberated souls are not devoid of senses; otherwise there cannot be any reciprocation of unhampered spiritual happiness exchanged between them in spontaneous unbroken joy. All the senses, both of the Lord and of the devotees, are without material contamination. They are so because they are beyond the material cause and effects, as clearly mentioned herein (sad-asataḥ param). The illusory, material energy cannot work there, being ashamed before the Lord and His transcendental devotees. In the material world the sense activities are not without grief, but here it is clearly said that the senses of the Lord and the devotees are without any grief. There is a distinct difference between the material and spiritual senses. And one should understand it without denying the spiritual senses because of a material conception.
У матеріальному світі чуття просякнуті матеріальним невіглаством. Авторитети наполягають на тому, що треба неодмінно очистити чуття від матеріальних уявлень, і рекомендують для цього найрізноманітніші засоби. У матеріальному світі люди використовують чуття тільки для власного задоволення, натомість у духовному світі чуття використовують для того, для чого вони призначені відначально — для задоволення Верховного Господа. Така чуттєва діяльність природна, отож у духовному світі насолода духовно очищених чуттів невичерпна і матеріальний бруд не може її затьмарити. Таке задоволення чуттів дає радість обом трансцендентним партнерам. Безмежно й постійно розширюючись, така чуттєва діяльність усуває будь-який потяг до штучних способів задоволення чуттів у матеріальному світі. Це щастя називають брахма-саукг’ям, і його трансцендентну природу роз’яснює П’ята пісня.
The senses in the material world are surcharged with material ignorance. In every way, the authorities have recommended purification of the senses from the material conception. In the material world the senses are manipulated for individual and personal satisfaction, whereas in the spiritual world the senses are properly used for the purpose for which they were originally meant, namely the satisfaction of the Supreme Lord. Such sensual activities are natural, and therefore sense gratification there is uninterrupted and unbroken by material contamination because the senses are spiritually purified. And such satisfaction of the senses is equally shared by the transcendental reciprocators. Since the activities are unlimited and constantly increasing, there is no scope for material attempts or artificial arrangements. Such happiness of transcendental quality is called brahma-saukhyam, which will be clearly described in the Fifth Canto.