Skip to main content

ГЛАВА СЬОМА

Перелік постійних втілень Господа з описом їхніх цілей

Текст

брахмова̄ча
йатродйатах̣ кшіті-талоддгаран̣а̄йа бібграт
крауд̣ім̇ танум̇ сакала-йаджн̃а-майім анантах̣
антар-маха̄рн̣ава упа̄ґатам а̄ді-даітйам̇
там̇ дам̇шт̣райа̄дрім іва ваджра-дгаро дада̄ра

Послівний переклад

брахма̄ ува̄ча  —  Господь Брахма сказав; йатра  —  того часу (коли) ; удйатах̣   —   спробував ; кшіті - тала   —   земну планету; уддгаран̣а̄йа   —   щоб підняти ; бібграт   —   прибрав ; крауд̣ім   —   розваги; танум—форму; сакала—сукупно; йаджн̃а- майім   —   всеохопні жертвопринесення ; анантах̣   —   Безмежний; антар  —  усередині всесвіту; маха̄-арн̣аве  —  у великий океан Ґарбга ; упа̄ґатам   —   з’явившись ; а̄ді   —   перший ; даітйам   —   демон ; там   —   його ; дам̇шт̣райа̄   —   іклом ; адрім   —   летюча гора; іва  —  наче; ваджра-дгарах̣  —  повелитель блискавок; дада̄ра  —  протнув.

Переклад

Господь Брахма сказав: Коли безмежно могутній Господь задля розваги прибрав форми вепра і намірився підняти земну планету з вод Ґарбгодаки, велетенського всесвітнього океану, перед Ним з’явився перший демон [Хіран’якша], і Господь проткнув його Своїм іклом.

Коментар

ПОЯСНЕННЯ: Від самого творення завжди було два класи живих істот, що домінують на планетах всесвіту,    —    демони та півбоги (вайшнави). Господь Брахма    —    це перший півбог, а Хіран’якша    —    перший демон у цьому всесвіті.

Планети плавають у повітрі як невагомі кулі лише за певних умов, і тільки-но ці умови порушуються, планетам загрожує падіння в океан Ґарбгодака, що заповнює половину всесвіту. Друга половина всесвіту являє собою кулясте склепіння, і в ньому розміщені незліченні планетні системи. Кружляння кулястих планет у невагомому повітрі залежить від їхньої внутрішньої структури, і сучасне викачування нафти з надр землі через бурові свердловини    —    це новітня демонічна діяльність, яка може вкрай згубно вплинути на рух Землі по орбіті. До такої біди вже колись спричинилися демони на чолі з Хіран’якшею (що жадав нажитися на золотій лихоманці): вони порушили рівновагу Землі і, нездатна більше невагомо ширяти, вона впала в океан Ґарбгодака. Тоді Господь, що підтримує все матеріальне творіння, прибрав форми велетенського вепра і велетенським, відповідно, рилом дістав Землю з вод Ґарбгодаки. Шрі Джаядева Ґосвамі, великий вайшнавський поет відобразив це у своїй пісні:

васаті даш́ана-ш́ікхаре дгаран̣і тава лаґна̄
ш́аш́іні калан̇ка-калева німаґна̄
кеш́ава дгр̣та-ш́ӯкара-рӯпа
джайа джаґадіш́а харе

«О Кешаво! О Верховний Господи, що прибрав форми вепра! Господи! Земна планета, спочиваючи на Твоїх іклах, була подібна до значеного темними мітками місяця».

Ось із чого можна пізнати втілення Господа. Втілення Господа    —    не вигадка фантазерів, які творять втілення в своїй уяві. Втілення Господа з’являється за певних надзвичайних умов, як за описаного вище випадку, і звершує щось таке, що не вміщується у крихітному людському мозкові. Сучасні творці численних копійчаних втілень можуть взяти собі на увагу справжнє Боже втілення у подобі велетенського вепра з рилом, на якому легко поміщалася земна планета.

Коли Господь з’явився, щоб підняти з океану Землю, демон на ім’я Хіран’якша спробував перешкодити Господу в Його місії, і тому Господь вбив цього демона, проткнувши іклом. На думку Шріли Джіви Ґосвамі Господь убив демона Хіран’якшу Своєю рукою. Як пояснює Шріла Джіва Ґосвамі, Господь спочатку вбив демона Своєю рукою, а вже тоді простромив іклом. Шріла Вішванатга Тгакура тримається тої самої думки.

Текст

джа̄то ручер аджанайат суйама̄н суйаджн̃а
а̄кӯті-сӯнур амара̄н атга дакшін̣а̄йа̄м
лока-трайасйа махатім ахарад йад а̄ртім̇
сва̄йамбгувена мануна̄ харір ітй анӯктах̣

Послівний переклад

джа̄тах̣   —   народжений ; ручех̣   —   від дружини Праджапаті ; аджанайат   —   народив ; суйама̄н   —   на чолі з Суямою ; суйаджн̃ах̣  —  Суяґ’я; а̄кӯті-сӯнух̣  —  сина Акуті; амара̄н  —  півбоги; атга  —  так; дакшін̣а̄йа̄м  —  від дружини на ім’я Дакшіна; лока  —  планетних систем; трайасйа  —  трьох; махатім  —   великий; ахарат  —  поменшив; йат  —  ці всі; а̄ртім  —  нещастя ; сва̄йамбгувена   —   Ману на ім’я Сваямбгува ; мануна̄   —    батьком людства; харіх̣  —  Харі; іті  —  так; анӯктах̣  —  іменований.

Переклад

Праджапаті зачав Суяґ’ю в лоні своєї дружини Акуті, а тоді Суяґ’я зачав у лоні своєї дружини Дакшіни півбогів на чолі з Суямою. У ролі Індрадеви Суяґ’я звільнив від мук жителів трьох планетних систем [вищої, нижчої та середньої], і тому великий прабатько людства Сваямбгува Ману згодом нарік його ім’ям Харі.

Коментар

ПОЯСНЕННЯ: Щоб запобігти появі лжевтілень, яких вигадують собі люди меншого розуму, в авторитетних явлених писаннях завжди згадано ім’я батька істинного втілення. Отже, ніхто не має права вважати себе за втілення Господа, якщо імені його батька і назви місця його народження не згадано в авторитетних писаннях. У «Бгаґавата Пурані» разом з іменем Калкі    —    Божого втілення, яке прийде через більш як чотириста тисяч років,    —    наведено також ім’я Його батька і назва селища, в якому Калкі з’явиться на світ. Тому ні одна людина при здоровому глузді не визнає жодного скоростиглого втілення, за яке немає згадки в авторитетних писаннях.

Текст

джаджн̃е ча кардама-ґр̣хе двіджа девахӯтйа̄м̇
стрібгіх̣ самам̇ навабгір а̄тма-ґатім̇ сва-ма̄тре
ӯче йайа̄тма-ш́амалам̇ ґун̣а-сан̇га-пан̇кам
асмін відгӯйа капіласйа ґатім̇ прапеде

Послівний переклад

джаджн̃е   —   народився ; ча   —   також ; кардама   —   Праджапаті на ім’я Кардама; ґр̣хе  —  в домі; двіджа  —  брахмано; девахӯтйа̄м  —  з лона Девахуті; стрібгіх̣  —  жінками; самам  —  разом з; навабгіх̣  —  дев’ятьма; а̄тма-ґатім  —  духовне усвідомлення; сва-ма̄тре  —  Своїй матері; ӯче  —  повідав; йайа̄  —  яким; а̄тма-ш́амалам  —  покриття на духовній душі; ґун̣а-сан̇ґа  —  зв’язане з ґунами природи; пан̇кам  —  нашарування бруду; асмін  —  вже за цього життя; відгӯйа  —  змиваючи; капіласйа  —   Господа Капіли; ґатім  —  звільнення; прапеде  —  досягла.

Переклад

Пізніше Господь з’явився в образі Капіли, як син Праджапаті, брахмани Кардами, та його дружини Девахуті, а разом з Ним з’явилось на світ ще дев’ять жінок [його сестер]. Капіла відкрив Своїй матері шлях самоусвідомлення, ставши на який Девахуті ще за того самого життя зуміла цілковито очиститися від скверни матеріальних ґун, досягти звільнення і прийти до Господа Капіли.

Коментар

ПОЯСНЕННЯ: Повчання Господа Капіли Його матері Девахуті докладно переказано в Третій пісні «Шрімад-Бгаґаватам» (глави 25–32), і кожен, хто засновуватиме своє життя на цих настановах, здобуде звільнення так само, як і вона. Коли Господь повідав Арджуні «Бгаґавад-ґіту», той осягнув свою сутність, і понині кожен, хто йтиме стопами Шрі Арджуни, прийде до такого самого успіху, як і він. Писання призначені саме для цього. Вигадуючи якісь власні тлумачення, нетямущі люди, позбавлені розуму, вводять своїх послідовників в оману і прирікають їх на подальше ув’язнення у темниці матеріального існування. Натомість, просто дотримуючись настанов, які дав Господь Крішна чи Господь Капіла, понині можна дістати найвище благо.

У цьому вірші заслуговує на окрему увагу слово а̄тма-ґатім, що тут означає «довершене знання про Всевишнього». Не можна задовольнятися, просто пізнавши якісну рівність Верховного Господа і живої істоти. Треба пізнати Господа тою мірою, якою тільки можливо з нашими обмеженими розумовими здібностями. Повністю пізнати Господа, як Він є, неможливо, навіть для таких звільнених особистостей, як Шіва чи Брахма, дарма й згадувати за інших півбогів чи людей цього світу. Але той, хто живе за принципами великих відданих і настановами писань, здатний значною мірою пізнати якості Господа. Його Господня Милість Капіла, втілення Господа, дав Своїй матері вичерпні настанови щодо особистісної форми Господа. Завдяки цьому Девахуті осягнула особистісну форму Господа і змогла піднятися на Вайкунтгалоку, на якій править Господь Капіла. Кожне втілення Господа посідає власну обитель в духовному небі, і Капіла теж має окрему планету Вайкунтги. Духовне небо    —    це не порожнеча. Воно сповнене безлічі планет Вайкунтг, і на кожній з них править Господь у якомусь із Своїх незліченних поширень, а чисті віддані, що населяють ці планети, живуть достоту так само, як і Сам Господь та Його вічні супутники.

Коли Господь сходить Сам чи у Своїх особистих довершених поширеннях, такі втілення називають втіленнями амша, кала, ґуна, юґа чи манвантара; а коли з Господнього наказу сходять Його супутники, такі втілення звуться шакт’явеша. Однак у кожному разі істинність усіх втілень засвідчено недвозначними твердженнями достовірних писань, а не вигадками користолюбних пустословів. Справжні Господні втілення, будь-якої з названих категорій, завжди проголошують, що найвища істина    —    це Верховний Бог-Особа. Безособистісна концепція верховної істини покликана лише відрізнити Господню форму від матеріальних уявлень про найвищу істину.

Живі істоти духовні за самою своєю природою    —    як і Сам Господь. Єдина різниця між ними полягає в тому, що Господь завжди зберігає становище верховности і чистоти, не забруднене скверною ґун матеріальної природи, а живі істоти тяжіють до оскверненого зв’язку з матеріальними ґунами добра, страсти та невігластва. Забруднення матеріальними ґунами можна змити знанням, зреченістю та відданим служінням. Вершина всього    —    це віддане служіння Господеві, а тому, безпосередньо виконуючи віддане служіння Господу, людина не тільки набуває потрібних знань з духовної науки, але також втрачає матеріальні прив’язаності. Таким чином вона досягає цілковитого звільнення і потрапляє до царства Бога, згідно з «Бгаґавад-ґітою» (14.26):

ма̄м̇ ча йо ’вйабгіча̄рен̣а
бгакті-йоґена севате
са ґун̣а̄н саматітйаіта̄н
брахма-бгӯйа̄йа калпате

Навіть істота незвільнена може взяти безпосередню участь у трансцендентному любовному служінні Верховному Богові-Особі Господу Шрі Крішні або Його довершеним поширенням, як оце Рама чи Нарасімха. Тоді без надмірних зусиль відданий, відповідно до того, як він вдосконалює це трансцендентне віддане служіння, відчутно наближається до брахма-ґатім чи а̄тма-ґатім, аж зрештою досягає капіласйа ґатім    —    обителі Господа. Обеззаражувальна сила відданого служіння така велика, що здатна знешкодити матеріальну інфекцію ще за цього життя відданого. На звільнення відданому не потрібно чекати до майбутнього народження.

Текст

атрер апатйам абгіка̄н̇кшата а̄ха тушт̣о
датто майа̄хам іті йад бгаґава̄н са даттах̣
йат-па̄да-пан̇каджа-пара̄ґа-павітра-деха̄
йоґарддгім а̄пур убгайім̇ йаду-хаіхайа̄дйа̄х̣

Послівний переклад

атрех̣   —   мудреця Атрі ; апатйам   —   про нащадка ; абгіка̄н̇кшатах̣  —  що молився; а̄ха  —  сказав; тушт̣ах̣  —  задоволений; даттах̣  —  даний; майа̄  —  мною; ахам  —  я сам; іті  —   так; йат  —  через це; бгаґава̄н  —  Бог-Особа; сах̣  —  Він; даттах̣  —  Даттатрея; йат-па̄да  —  чиїх стіп; пан̇каджа  —  лотосових ; пара̄ґа   —   пилом ; павітра   —   очищене ; деха̄х̣   —   тіло ; йоґа  —  містичне; р̣ддгім  —  багатство; а̄пух̣  —  отримали; убгайім  —  в обох світах; йаду  —  родоначальник династії Яду; хаіхайа-а̄дйа̄х̣  —  та інші, як то цар Хайхая.

Переклад

Великий мудрець Атрі молив Господа про нащадка, і Господь, задоволений ним, пообіцяв Атрі, що втілиться як його син, Даттатрея [Датта, син Атрі]. З милости лотосових стіп Господа численні Яду, Хайхаї та інші очистились такою мірою, що здобули і матеріальних, і духовних успіхів.

Коментар

ПОЯСНЕННЯ: Вічні трансцендентні стосунки між Богом- Особою та живими істотами виявлені в п’яти різних любовних настроях: шанта, дас’я, сакг’я, ватсал’я та мадгур’я. Мудреця Атрі зв’язували з Господом любовні стосунки ватсал’я, тому, досягнувши досконалости у своєму відданому служінні, він хотів Бога-Особу за сина. Господь прийняв молитви Атрі і прийшов до нього як його син. Можна навести багато прикладів синівських стосунків Господа зі Своїм чистим відданим. А що Господь безмежний, Він має безліч відданих-батьків. Насправді Господь    —    це батько всіх живих істот, однак, пов’язаний зі Своїм відданим трансцендентними стосунками ніжности й любови, Господь дістає більшу насолоду, коли стає відданому за сина, а не за батька. Батько, по суті, служить своєму синові, тимчасом як син просто вимагає від батька всіляких послуг. З огляду на це чистий відданий, завжди бажаючи служити Господеві, прагне мати Його за сина, а не за батька. Господь зі Свого боку приймає таке служіння від Свого відданого, і таким чином відданий виявляється у вищім становищі, ніж Господь. Імперсоналісти прагнуть злитися з Господом воєдино, однак відданий стає навіть вищий за Господа, сягаючи більшого, ніж може бажати найамбітніший моніст.

Завдяки своїм близьким стосункам з Господом, батьки і решта родичів Господа без жодних окремих зусиль набувають усієї містичної могутности. Ця могутність дозволяє відданому одержати всі можливі матеріальні насолоди, спасіння та містичні сили. Тому відданий ніколи не марнує цінного часу свого життя на здобуття цих багатств. Цінний час свого життя слід без останку присвятити на трансцендентне любовне служіння Господеві. Тоді все інше, чого ми ще можемо бажати, прийде само собою. Проте, навіть здобувши у відданому служінні всього можливого успіху, слід стерегтися образ проти стіп відданих. Яскравий приклад особи, що впала у цю пастку,    —    це Хайхая. Він досягнув описаної досконалости у відданому служінні, однак через образу лотосових стіп відданого знайшов смерть від руки Господа Парашурами.

Господь прийшов як син великого мудреця Атрі і став відомий як Даттатрея.

Текст

таптам̇ тапо вівідга-лока-сіср̣кшайа̄ ме
а̄дау сана̄т сва-тапасах̣ са чатух̣-сано ’бгӯт
пра̄к-калпа-самплава-вінашт̣ам іха̄тма-таттвам̇
самйаґ джаґа̄да мунайо йад ачакшата̄тман

Послівний переклад

таптам   —   виконавши аскези ; тапах̣   —   покути ; вівідга-лока—  різні планетні системи; сіср̣кшайа̄  —  бажаючи створити; ме  —  від мене; а̄дау  —  на початку; сана̄т  —  Бога-Особи; сва-тапасах̣  —  завдяки моїм аскезам; сах̣  —  Він (Господь); чатух̣-санах̣  —  четверо холостих синів (Санат-кумара, Санака, Санандана та Санатана); абгӯт  —  з’явилися; пра̄к  —  попереднього; калпа  —  творіння; самплава  —  під час потопу; вінашт̣ам   —   знищене ; іха   —   в матеріальному світі ; а̄тма   —    дух; таттвам  —  істина; самйак  —  повністю; джаґа̄да  —  проявилася; мунайах̣  —  мудреці; йат  —  те, що; ачакшата  —  чітко побачили; а̄тман  —  дух.

Переклад

Щоб творити різні планетні системи, я мусив пройти через суворі аскези. Господь, задоволений мною, втілився як чотири сани [Санака, Санат-кумара, Санандана та Санатана]. Під час заглади попереднього творіння духовне знання загинуло, однак ці четверо сан так роз’яснили його, що мудрецям одразу відкрилась істина.

Коментар

ПОЯСНЕННЯ: У молитвах « Вішну - сахасра - нама » серед численних імен Господа згадано імена санат та санатана- тама. І Господь, і живі істоти зі своєї природи є санатана, однак Господь є санатана-тама, або вічний у найвищому ступені. Живі істоти, безперечно, санатана, однак не у найвищому ступені цього прикметника, бо схильні падати у світ невічного. Тому з кількісного погляду живі істоти відмінні від найвищого санатани, Господа. Слово сан використовують також у сенсі «пожертва». І коли хтось віддає все в жертву Господеві, Господь на відповідь віддає в дар відданому Себе. За це саме йдеться і в «Бгаґавад-ґіті» (4.11): йе йатга̄ ма̄м̇ прападйанте.

Брахмаджі хотів відтворити всю світобудову такою, як за попередньої епохи. Однак після останнього космічного спустошення знання Абсолютної Істини було втрачене у всесвіті, тому Брахма бажав, щоб це знання було відроджене. Без цього знання творити світ не мало б сенсу. Трансцендентне знання    —    це для вічно зумовлених душ найпотрібніше з усього, що може бути, бо, народжуючись тут з епохи в епоху, вони можуть звільнитися тільки завдяки цьому знанню. Здійснити цю місію Брахмаджі вдалося з милости Господа, коли його синами народились чотири сани    —     Санака, Санат-кумара, Санандана та Санатана. Четверо сан втілюють у собі знання Верховного Господа, отож вони так приступно роз’яснили трансцендентну науку, що всі мудреці змогли одразу легко засвоїти її. Той, хто ступатиме в слід чотирьох Кумар, зможе відразу побачити у своєму серці Верховного Бога-Особу.

Текст

дгармасйа дакша-духітарй аджанішт̣а мӯртйа̄м̇
на̄ра̄йан̣о нара іті сва-тапах̣-прабга̄вах̣
др̣шт̣ва̄тмано бгаґавато нійама̄валопам̇
девйас тв анан̇ґа-пр̣тана̄ ґгат̣ітум̇ на ш́екух̣

Послівний переклад

дгармасйа  —  Дгарми (що наглядає за дотриманням релігійних засад); дакша  —  Дакші, одного з Праджапаті; духітарі  —  в дочки; аджанішт̣а  —  народився; мӯртйа̄м  —  на ім’я Мурті; на̄ра̄йан̣ах̣  —  Нараяна; нарах̣  —  Нара; іті  —  так; сва- тапах̣  —  своїх аскез; прабга̄вах̣  —  силу; др̣шт̣ва̄  —  побачивши; а̄тманах̣  —  з Нього Самого; бгаґаватах̣  —  Бога-Особи; нійама-авалопам  —  зламати обітницю; девйах̣  —  небесні красуні; ту  —  однак; анан̇ґа-пр̣тана̄х̣  —  супутниці бога любови Купідона ; ґгат̣ітум   —   добитися ; на   —   ніколи ; ш́екух̣   —    не змогли.

Переклад

Щоб показати Свої суворі аскези , Він з’явився як двоє близнюків Нараяна та Нара з лона Мурті, Дакшиної дочки та Дгарминої дружини. Намагаючись примусити Його зламати Свої обітниці, до Нього прийшли небесні красуні, супутниці Купідона, однак їм нічого не вдалося, бо перед їхніми очима з Нього Самого    —    Бога-Особи    —    стали з’являтися такі самі красуні.

Коментар

ПОЯСНЕННЯ: Господь    —    джерело всього сущого, тож усі аскези та покути беруть початок також у Ньому. Заради того щоб сягнути самоусвідомлення, мудреці присвячують себе суворим аскезам. Людське життя призначене для тапас’ї, до якої входить насамперед велика обітниця безшлюбности, брахмачар’я. У суворому житті аскета немає місця для спілкування з жінками. А що людське життя призначене для тапас’ї і самоусвідомлення, то справді людська цивілізація    —    суспільство санатана-дгарми, система чотирьох каст і чотирьох ступенів життя    —    приписує на трьох етапах життя анінайменшою мірою не спілкуватися з жінками. У своєму поступовому культурному розвитку людина зазвичай проходить через чотири стадії життя: парубоцтво, сімейне життя, відхід від справ і зречення.

На першій стадії життя (до двадцяти п’яти років) з чоловіка треба виховати брахмачарі. Він повинен жити під керівництвом істинного духовного вчителя і врешті-решт зрозуміти, що жінка    —    це поістині ті пута, які тримають людину ув’язненою в матеріальному існуванні. Той, хто хоче свободи від пут матеріального зумовленого життя, повинен звільнитися від потягу до жіночої форми. Жінка, прекрасна стать, уособлює для живої істоти спокусу, а чоловіче тіло (особливо людське) призначене для самоусвідомлення. Весь світ рухається під чарами потягу до жінки, а коли чоловік з’єднується з жінкою, пута матерії затягуються на ньому тугим вузлом. Саме союз з жінкою породжує бажання панувати над матеріальним світом, засноване на дурманному відчутті власного владицтва. Чоловіка починають переповнювати бажання дістати будинок, заволодіти своєю землею, мати дітей, стати значною постаттю у суспільстві, а також прив’язаність до своєї громади і батьківщини, жага багатства    —    ця суцільна фантасмагорія і марення закривають людині шлях до самоусвідомлення, хоча смисл життя тільки в ньому.

Звичайно хлопчика    —    особливо з вищих каст: з родин інтелектуалів (брахман), правителів та воїнів (кшатрій) або торговців та фермерів (вайшій)    —    виховують як брахмачарі. Від п’яти до двадцяти п’яти років він живе під опікою істинного вчителя, і ґуру за допомогою суворої дисципліни виховує в учневі розуміння життєвих цінностей, а також навчає його якогось конкретного фаху, яким той зможе заробляти на хліб. Після того брахмачарі дозволено повернутися додому і, одружившись із достойною дівчиною, розпочати сімейне життя. Однак є чимало брахмачарі,котрі не вертаються додому і не робляться домогосподарями, а далі живуть життям найштгіка-брахмачарі, не маючи ніяких стосунків з жінками. Добре знаючи, що спілкування з жінкою створює непотрібні проблеми і закриває шлях до самоусвідомлення, вони приймають санн’ясу, тобто зрікаються світу. З огляду на те, що за певного віку статевий потяг сильно зростає, ґуру може дозволити брахмачарі одружитись. Цю поступку дають брахмачарі, які не здатні жити далі життям найштгіка-брахмачар’ї. Визначити це може істинний ґуру.

Родинне життя повинно бути впорядковане. Домогосподар, який за молодих років пройшов добру школу брахмачар’ї, а в шлюбі обмежує свої стосунки з дружиною відповідно до вказівок писань, не поводитиметься, як хтиві коти чи собаки. Коли такому домогосподарю виповниться п’ятдесят років, він припинить стосунки з жінкою і житиме ванапрастгою, привчаючи себе жити без жіночого товариства. Опанувавши цей рівень, колишній домогосподар стає санн’ясі, обриваючи будь-яке спілкування з жінками, навіть зі своєю дружиною. Аналіз цієї системи, яка в цілому вчить відмови від товариства жінок, приводить до висновку, що жінки    —     це камінь спотикання на шляху до самоусвідомлення. Тому Господь з’явився в постаті Нараяни, щоб на Своєму прикладі показати, як усе життя дотримуватись обітниці відмови від товариства жінок.

Не раз трапляється, що півбоги, заздрячи непохитним у своєму зреченні брахмачарі, намагаються примусити їх зламати свої обітниці і підсилають до них войовниць бога любови Купідона. Проте у випадку Господа Нара-Нараяни ця спроба зазнала краху: райські красуні побачили, що Господь може створити міріади таких красунь Своєю внутрішньою містичною енерґією, тож Йому немає потреби звертати увагу на зовнішні приваби. Прислів’я вчить, що кондитера тортом не спокусиш. Той, хто весь час пече торти, мало чи й хоче вже їсти солодощі сам. Так і Господь: могутністю Своїх енерґій насолоди Він на силі створити безліч духовних красунь, і «красуням» матеріального світу не привабити Його своїми сумнівними принадами. Тільки невігласи доводять безглузду думку, ніби Господь Крішна під час танцю раса-ліла у Вріндавані або зі Своїми шістнадцятьма тисячами дружин у Двараці насолоджувався жіночим товариством.

Текст

ка̄мам̇ даханті кр̣тіно нану роша-др̣шт̣йа̄
рошам̇ дахантам ута те на дахантй асахйам
со ’йам̇ йад антарам алам̇ правіш́ан бібгеті
ка̄мах̣ катгам̇ ну пунар асйа манах̣ ш́райета

Послівний переклад

ка̄мам  —  хіть; даханті  —  спопеляють; кр̣тінах̣  —  великі непохитні мужі; нану  —  однак; роша-др̣шт̣йа̄  —  гнівним поглядом; рошам  —  гнів; дахантам  —  охоплені; ута  —  хоча; те  —   вони; на  —  не можуть; даханті  —  підкорити; асахйам  —  нестерпний; сах̣—це; айам—Його; йат—тому що; антарам —   всередині; алам  —  однак; правіш́ан  —  входити; бібгеті  —  боїться; ка̄мах̣  —  хіть; катгам  —  як; ну  —  адже; пунах̣  —  знову; асйа  —  в Його; манах̣  —  розумі; ш́райета  —  поселиться.

Переклад

Великі непохитні мужі, як Господь Шіва, на силі подолати і знищити хіть своїм гнівним поглядом, але від гніву, який ними заволодіває, їм не під силу звільнитись. Серце Господа, що вищий від цього всього, неприступне для такого гніву. Тож як у Його розумі може знайти собі місце хіть?

Коментар

ПОЯСНЕННЯ: Коли Господь Шіва якось, віддаючись суворим аскезам, поринув у медитацію, Купідон, півбог, повелитель хіті, поцілив Шіву стрілою хтивости. Розгніваний цим, Господь Шіва скинув на Купідона лютим оком і спопелив його тіло. Але, незважаючи на таку могутність, Шіва виявився неспроможний подолати вплив гніву. Натомість що до Господа Вішну, не було жодного випадку, щоб Він так гнівався. Навпаки, коли Бгріґу Муні, перевіряючи терплячість Господа, навмисне копнув Його в груди, Господь замість розгніватись попрохав у Бгріґу Муні пробачення: бо, мабуть, Бгріґу Муні забив собі ногу об тверді груди Господа. Відтоді груди Господа як знак терплячости прикрашає бгріґу-пада, відбиток стопи Бгріґу Муні. Отже, гнів не владний над Господом, а тому хіба може Він підпасти під вплив хіті, що слабіша проти гніву? Гнів виникає з незадоволеної хіті чи бажання, тому, якщо немає гніву, яка може йти мова про хіть? Господа називають апта-кама    —    «той, кому до снаги Самому задовольнити всі Свої бажання». Він не потребує нічиєї допомоги, щоб задовольнити Свої бажання. Господь безмежний, і тому Його бажання також безмежні. Усі живі істоти зусебіч обмежені    —    один Господь ні. То як же обмежене задовольнить бажання безмежного? Враховуючи все це, можна сказати, що Абсолютний Бог-Особа вільний від хіті і гніву, а коли Абсолют іноді створює видимість хіті чи гніву, їх слід розцінювати як абсолютне благословення.

Текст

віддгах̣ сапатнй-удіта-патрібгір анті ра̄джн̃о
ба̄ло ’пі санн упаґатас тапасе вана̄ні
тасма̄ ада̄д дгрува-ґатім̇ ґр̣н̣ате прасанно
дівйа̄х̣ стуванті мунайо йад упарй-адгаста̄т

Послівний переклад

віддгах̣—зачеплений; сапатні—другою дружиною; удіта  —   сказаними; патрібгіх̣  —  дошкульними словами; анті  —  просто перед; ра̄джн̃ах̣  —  царем; ба̄лах̣  —  хлопчик; апі  —  дарма що; сан  —  бувши; упаґатах̣  —  взявся; тапасе  —  до суворих аскез; вана̄ні  —  у лісовій хащі; тасмаі  —  тоді; ада̄т  —  винагородив; дгрува-ґатім  —  шлях на планету Дгрува; ґр̣н̣ате  —   коли той молився; прасаннах̣  —  задоволений; дівйа̄х̣  —  жителі вищих планет; стуванті  —  моляться; мунайах̣  —  великі мудреці; йат  —  відтоді; упарі  —  вище; адгаста̄т  —  нижче.

Переклад

Образившись на дошкульні слова другої дружини царя, сказані в царевій присутності, царевич Дгрува, дарма що малий хлопець, пішов у ліс і присвятив себе суворим аскезам. Господь , задоволений Дгрувиними молитвами , подарував йому планету Дгрува, якій поклоняються великі мудреці і з вищих, і з нижчих за неї обителей.

Коментар

ПОЯСНЕННЯ: Якось царевич Дгрува (якому виповнилося лише п’ять років)    —    великий відданий Господа і син Махараджі Уттанапади    —    сидів на колінах у свого батька. Його мачусі не припало до смаку, що цар пестить її пасерба, і вона стягла Дгруву з батькових колін, проголосивши, що він народжений не від неї і тому не має права сидіти на колінах царя. Вчинок мачухи хлопчика глибоко образив, тим більше, що й батько жодним словом їй не заперечив, тому що був надто прив’язаний до своєї другої дружини. Царевич Дгрува відразу ж пішов до своєї матері поскаржитися. Його рідна мати теж була безсила якось зарадити несправедливості і просто заплакала. Коли хлопець запитав, як йому сісти на батьків царський трон, нещасна цариця відповіла, що тільки Господь на силі йому допомогти. На синове запитання, де побачити Господа, мати сказала, що іноді великі мудреці в лісових нетрях бачать Господа. Малий царевич вирішив піти до лісу і віддатися суворим аскезам, щоб таки добитися свого.

Тоді Бог-Особа послав царевичу Дгруві самого Нараду Муні, щоб той дав Дгруві настанови. Отримавши настанови духовного вчителя, Шрі Наради Муні, Дгрува взявся до дуже суворих аскез. Нарада посвятив його в оспівування гімну з дванадцяти літер: ом̇ намо бгаґавате ва̄судева̄йа, і врешті Господь Ва̄судева в образі Прішніґарбги, чотирирукого Бога- Особи, з’явився перед царевичем і подарував йому планету понад сузір’ям з сімох зірок. Коли царевич Дгрува досягнув своєї мети    —    побачив навіч Господа, він відчув повне вдоволення у всіх своїх бажаннях.

Планета, дарована Дгруві Махараджі,    —    це нерухома планета Вайкунтги, явлена в матеріальному світі з волі Верховного Господа, Ва̄судеви. Ця планета, хоча вона перебуває в межах матеріального світу, під час знищення всесвіту не гине, а залишається на своєму місці. А що ця планета    —    незнищенна Вайкунтга, їй поклоняються і жителі семи зірок нижче за неї, і навіть жителі планет понад нею. Планета Махарші Бгріґу розміщена понад планетою Дгруви.

Отак, щоб тільки задовольнити Свого чистого відданого, Господь втілився як Прішніґарбга. І досягнув цієї досконалости царевич Дгрува просто повторюючи згаданий вище гімн, в який його посвятив інший чистий відданий, Нарада. Отже, якщо в особи серйозні наміри, вона може прийти до найвищої досконалости    —    отримати зустріч з Господом. Цієї мети можна досягнути просто віддавши себе під керівництво чистого відданого. Чистий відданий сам неодмінно прийде до того, хто рішуче постановив собі будь-якою ціною прийти до Господа.

Докладний опис історії царевича Дгруви подає Четверта пісня «Шрімад-Бгаґаватам».

Текст

йад венам утпатга-ґатам̇ двіджа-ва̄кйа-ваджра-
нішплушт̣а-пауруша-бгаґам̇ нірайе патантам
тра̄тва̄ргіто джаґаті путра-падам̇ ча лебге
дуґдга̄ васӯні васудга̄ сакала̄ні йена

Послівний переклад

йат   —   коли; венам   —   царя Вену; утпатга-ґатам   —   що зійшов з праведної путі; двіджа  —  брахман; ва̄кйа  —  прокльонів; ваджра—блискавкою; нішплушт̣а—спалені; пауруша  —   величні діяння; бгаґам  —  багатство; нірайе  —  в пекло; патантам  —  що сходив; тра̄тва̄  —  рятуючи; артгітах̣  —  що Його молив про це; джаґаті  —  у світі; путра-падам  —  становище сина; ча  —  а також; лебге  —  досяг; дуґдга̄  —  здобув; васӯні  —  природні дари; васудга̄  —  землею; сакала̄ні  —  всілякі; йена  —  що.

Переклад

Махараджа Вена зійшов з праведної путі, і брахмани скарали його блискавкою свого прокляття. Воно спалило царя Вену разом з усіма його добрими діяннями та багатствами і скинуло його до пекла. Тоді Господь зі Своєї безпричинної милости зійшов у цей світ як Махараджа Прітгу, син царя Вену, і врятував проклятого царя від пекла. Махараджа Прітгу змусив Землю родити всіляке збіжжя.

Коментар

ПОЯСНЕННЯ: За устрою варнашрама - дгарми праведні і вчені брахмани природно піклуються про все суспільство. Безкорисливо беручи на себе тяжкий обов’язок наставників, брахмани вчили правителів керувати державою так, щоб у ній панувала праведність. Завдяки цьому держава була державою загального процвітання й добробуту. Царі чи керівники-кшатрії у всьому радились із своїми вченими брахманами. Ці монархи в жодному разі не були автократами. Правлячи своїми підданими, вони керувалися принципами авторитетних книг великих мудреців та писань: «Ману-самхіти» та інших творів. Ніхто не бачив потреби, щоб в ім’я демократії менш розумні люди винаходили власні конституції. Малоінтелектуальне поспільство дуже слабо розуміє, що саме йому подарує благо, так само як дитина дуже слабо розуміється на тому, що саме їй придасться у майбутньому. Несвідому дитину веде шляхом розвитку навчений досвідом батько, і, відповідно, подібний до дитини людський загал так само потребує керівника. Закони, що враховують інтереси всіх членів суспільства, уже існують: це «Ману-самхіта» та інші ведичні писання. Вчені брахмани засновували свої поради царям саме на вказівках цих загальновизнаних книг знання, беручи до уваги конкретні обставини, час та місце. Такі брахмани не працювали за плату, і тому не вагались звести цареві на очі заповіді писань. Ця система проіснувала аж до часів Махараджі Чандраґупти, чиїм прем’єр-міністром був брахмана Чанак’я, який не брав за свою службу ніякої платні.

Махараджа Вена, однак, не правив на цих засадах і не слухав учених брахман. Ліберальним брахманам особисто це не шкодило, але їх турбував добробут усіх жителів царства. Вони вирішили покарати царя Вену за недостойну поведінку. Отож вони піднесли молитви до Всемогутнього Господа і, крім того, прокляли царя.

Просто виявивши непокору великій душі, людина вкорочує собі вік, втрачає смиренність, добре ім’я, праведність, можливість піднятися на вищі планети і благословення від великих осіб. Треба щосили старатись діяти за настановами й прикладом великих душ. Безперечно, Махараджа Вена тільки завдяки своїй доброчесній діяльності в минулому зміг стати царем, однак, свідомо знехтувавши великими душами, він був покараний і втратив усі зазначені вище надбання. У «Вамана Пурані» наведено повний опис історії Махараджі Вени та його занепаду. Коли Махараджа Прітгу довідався про пекельні муки свого батька, Вени (що отримав наступне народження в сім’ї млеччг і страждав від прокази), він одразу привіз колишнього царя на Курукшетру, щоб він там очистився, і звільнив батька від усіх мук.

Махараджа Прітгу, втілення Бога, зійшов на Землю у відповідь на молитви брахман, що прохали Господа навести лад на планеті. Він виростив на Землі всяке збіжжя, а разом з тим він виконав синівський обов’язок звільнити батька з пекельних умов. Слово путра означає «рятівник від пекла», бо пекло називають пут. Ось що таке достойний син.

Текст

на̄бхер аса̄в р̣шабга а̄са судеві-сӯнур
йо ваі чача̄ра сама-др̣ґ джад̣а-йоґа-чарйа̄м
йат па̄рамахам̇сйам р̣шайах̣ падам а̄мананті
свастгах̣ праш́а̄нта-каран̣ах̣ парімукта-сан̇ґах̣

Послівний переклад

на̄бгех̣  —  Махараджею Набгі; асау  —  Бог-Особа; р̣шабгах̣  —   Рішабга; а̄са  —  став; судеві  —  Судеві; сӯнух̣  —  син; йах̣  —  хто; ваі  —  безперечно; чача̄ра  —  виконував; сама-др̣к  —  врівноважений ; джад̣а   —   матеріальну ; йоґа - чарйа̄м   —   йоґу ; йат   —    яка; па̄рамахам̇сйам  —  найвищий рівень досконалости; р̣шайах̣  —  просвітлені мудреці; падам  —  становище; а̄мананті  —   визнають; свастгах̣  —  утверджений у собі; праш́а̄нта  —  зупинені; каран̣ах̣  —  матеріальні чуття; парімукта  —  абсолютно вільний; сан̇ґах̣  —  від матеріальної скверни.

Переклад

Господь з’явився як син Судеві, дружини царя Набгі. Його звали Рішабгадева. Він практикував матеріалістичну йоґу, яка цілковито врівноважує розум. Крім того, рівень цієї практики    —    коли людина втверджена у собі й цілковито задоволена    —    визнають за найвищий рівень звільнення.

Коментар

ПОЯСНЕННЯ: До переліку багатьох містичних методів самоусвідомлення, які визнають авторитети, входить і джада- йоґа. Практика джада-йоґи вимагає від людини навчитися кам’яної безчуттєвости і не реаґувати на жодні матеріальні чинники. Щоб бути як камінь, байдужим до всіх зовнішніх впливів та подразників, джада-йоґдобровільно терпить усілякі тілесні муки. Один із самокатувальних методів, до яких вдаються ці йоґи,    —    виривати на голові волосся, не вдаючись до бритви чи чогось іще. Однак справжня мета, що стоїть за практикою джада-йоґи,    —    це звільнитися від усіх матеріальних прив’язаностей і міцно втвердитись у собі. Наприкінці життя імператор Рішабгадева блукав світом, наче німий безумець, не звертаючи жодної уваги на те, якої наруги зазнає його тіло. Бачачи його просто як голого божевільного волоцюгу з довгим волоссям і бородою, вбогі розумом люди та діти на вулиці плювали на нього і мочились на його тіло. Нерідко Рішабгадева довго лежав нерухомо, навіть у власних випорожненнях. Але його випорожнення розливали довкола аромат запашних квітів, і святий розпізнав би в ньому парамахамсу, людину на найвищому рівні досконалости. Однак той, хто не спроможний надати своїм випорожненням квіткового аромату, не повинен імітувати імператора Рішабгадеву. Практикувати джада-йоґудоступно таким, як Рішабгадева, та іншим на тому ж рівні досконалости, однак звичайній людині цей винятковий метод не до снаги.

Істинна мета джада-йоґи, як згадано у цьому вірші, полягає в опануванні чуттів (праш́а̄нта-каран̣ах̣). Будь-яка йоґа, хоч би як вона називалась, призначена приборкати непокірливі матеріальні чуття і таким чином підготувати людину до самоусвідомлення. Джада-йоґа не має великої практичної цінности, а за нашої доби і поготів. Натомість бгакті-йоґа цілком доступна, тому що вона призначена саме для цієї епохи. Простий метод бгакті-йоґи    —    слухати з належного джерела, з «Шрімад-Бгаґаватам»,    —    допровадить людину до найвищої йоґічної досконалости.

Рішабгадева був син царя Набгі та внук царя Аґнідгри, а його сином був Махараджа Бгарата, за іменем якого земну планету названо Бгарата-варша. Матір Рішабгадеви звали також Мерудеві, хоча в цьому вірші назване її інше ім’я, Судеві. Дехто висуває думку, що Судеві була інша дружина царя Набгі, однак деінде царя Рішабгадеву названо сином Мерудеві, і з цього випливає, що Мерудеві та Судеві    —    одна особа під двома іменами.

Текст

сатре мама̄са бгаґава̄н хайа-ш́іраша̄тго
са̄кша̄т са йаджн̃а-пурушас тапанійа-варн̣ах̣
чгандомайо макгамайо ’кгіла-девата̄тма̄
ва̄чо бабгӯвур уш́атіх̣ ш́васато ’сйа настах̣

Послівний переклад

сатре—на церемонії жертвопринесення; мама—моїй; а̄са  —   з’явився ; бгаґава̄н   —   Бог-Особа ; хайа-ш́іраша̄   —   з конячою головою ; атга   —   таким чином ; са̄кша̄т   —   безпосередньо; сах̣  —  Він; йаджн̃а-пурушах̣  —  той, хто насолоджується жертвопринесеннями; тапанійа  —  золотавого; варн̣ах̣  —  кольору; чгандах̣-майах̣  —  уособлені гімни Вед; макга-майах̣  —  уособлені жертвопринесення; акгіла  —  все суще; девата̄-а̄тма̄  —   душа півбогів; ва̄чах̣—звуки; бабгӯвух̣—було чути; уш́атіх̣  —   дуже приємні для вуха ; ш́васатах̣   —   з диханням ; асйа   —    Його; настах̣  —  ніздрів.

Переклад

Під час жертвопринесення , яке виконував я [ Брахма ], Господь втілився як Хаяґріва. Він    —    уособлення жертвопринесень, і Його тіло золотаве. Крім того, Він    —    уособлені Веди і Наддуша всіх півбогів. У віддиху Його ніздрів звучали всі втішні для слуху ведичні гімни.

Коментар

ПОЯСНЕННЯ: Ведичні гімни головно використовують у жертвопринесеннях корисливі трудівники, які задля досягнення своїх плодів стараються задовольнити також і півбогів. Однак Господь уособлює всі жертвопринесення і ведичні гімни. Тому віддавшись безпосередньо Самому Господеві, відданий само собою здобуває всі плоди жертвопринесень і задовольняє всіх півбогів. Якщо віддані й не виконують ніяких жертвопринесень і не запобігають ласки півбогів ведичними обрядами, вони все одно перебувають на вищому рівні, ніж корисливі трудівники чи шанувальники півбогів.

Текст

матсйо йуґа̄нта-самайе манунопалабдгах̣
кшон̣імайо нікгіла-джіва-ніка̄йа-кетах̣
вісрам̇сіта̄н уру-бгайе саліле мукга̄н ме
а̄да̄йа татра віджаха̄ра ха веда-ма̄рґа̄н

Послівний переклад

матсйах̣  —  втілення у формі риби; йуґа-анта  —  кінця епохи; самайе  —  в час; мануна̄  —  майбутнім Вайвасватою Ману; упалабдгах̣  —  побачений; кшон̣імайах̣  —  до рівня земних планет ; нікгіла   —   всіх ; джіва   —   живих істот ; ніка̄йа-кетах̣   —    притулок; вісрам̇сіта̄н  —  що вийшли; уру  —  у великому; бгайе  —  страхові; саліле  —  у воді; мукга̄т  —  з рота; ме  —  мого; а̄да̄йа   —   взявши ; татра   —   там ; віджаха̄ра   —   насолоджується; ха  —  безперечно; веда-ма̄рґа̄н  —  усіх Вед.

Переклад

Наприкінці епохи майбутній Вайвасвата Ману на ім’я Сат’яврата побачить, як Господнє втілення в образі риби дає притулок усім живим істотам аж до рівня земних планет. Коли епохи закінчуються , мене [ Брахму ] охоплює страх перед неозорими водами спустошення і Веди випадають у мене з вуст. Тоді Господь, що насолоджується цими безкраїми водами, рятує Веди.

Коментар

ПОЯСНЕННЯ: Протягом одного дня Брахми приходить чотирнадцять Ману, і в кінці правління кожного Ману всі планети аж до земних гинуть у спустошливому потопі, неозорі води якого навіюють страх навіть на Брахму. Майбутній Вайвасвата Ману перед початком свого правління також стане свідком такого спустошення. У цей час трапиться теж багато інших подій, наприклад буде вбито великого демона Шанкгасуру. Пророцтво Брахмаджі ґрунтується на його колишньому досвіді: він уже знає, що перед видовищем страхітливої заглади він загубить зі своїх уст Веди, однак Господь у Своєму втіленні риби врятує не тільки всіх живих істот    —     півбогів, тварин, людей та великих мудреців,    —    але й Веди.

Текст

кшіродадга̄в амара-да̄нава-йӯтгапа̄на̄м
унматгната̄м амр̣та-лабдгайа а̄ді-девах̣
пр̣шт̣гена каччгапа-вапур відадга̄ра ґотрам̇
нідра̄кшан̣о ’дрі-паріварта-каша̄н̣а-кан̣д̣ӯх̣

Послівний переклад

кшіра  —  молока; удадгау  —  в океані; амара  —  півбоги; да̄нава  —  демони; йӯтга-па̄на̄м  —  полководців обох армій; унматгната̄м  —  збиваючи; амр̣та  —  нектар; лабдгайа  —  щоб добути ; а̄ді - девах̣   —   відначальний Господь ; пр̣шт̣гена   —   панцирем; каччгапа  —  черепахи; вапух̣  —  тіло; відадга̄ра  —  прибрав; ґотрам  —  гору Мандара; нідра̄кшан̣ах̣  —  дрімаючи; адрі-паріварта—обертання гори; каша̄н̣а—чухаючи; кан̣д̣ӯх̣ —   сверблячку.

Переклад

Пізніше відначальний Господь втілився у подобі черепахи, щоб стати точкою опори для обертання гори Мандара, яка служила за збивачку. Півбоги та демони збивали Мандарою океан молока, добуваючи з нього нектар. Обертаючись то в одну, то в другу сторону, гора шкрябала панцир зануреному в дрімоту Господу Черепасі, якому свербіла спина.

Коментар

ПОЯСНЕННЯ: Хоча нам ніколи не доводилось бачити океан молока, у нашому всесвіті він існує. Навіть сучасні вчені визнають, що над нашими головами плавають незліченні сотні тисяч планет з різними кліматичними умовами. «Шрімад- Бгаґаватам» дає багато інформації, яка не завжди упогоджується з нашим теперішнім досвідом. Але що стосується індійських мудреців, вони черпають знання з ведичних писань, і всі авторитети кажуть улад, що шукати знання треба на сторінках достовірних книг мудрости (ш́а̄стра-чакшурват). Та хай там як, а заперечити існування молочного океану, описаного в «Шрімад-Бгаґаватам», ми матимемо право тоді і тільки тоді, коли особисто обстежимо всі планети в космічному просторі. А що провести такий дослід не до снаги жодній людині, ми, природно, повинні приймати це твердження «Шрімад-Бгаґаватам» як воно є. Адже з цими описами погоджувалися такі світочі духовної науки, як Шрідгара Свамі, Джіва Ґосвамі, Вішванатга Чакраварті та інші. Ведичний метод вимагає ступати в слід великих авторитетів, і це єдиний спосіб пізнати те, що виходить за рамки наших понять.

Відначальний Господь всемогутній і тому може зробити що Йому завгодно. Тож немає нічого дивного в тому, що з якихось міркувань Він втілюється у формі риби чи черепахи. Отже нам слід без анінайменших вагань приймати істинність сказаного у достовірних писаннях, як-от «Шрімад- Бгаґаватам».

Щоб здійснити гігантське завдання, яке поставили перед собою півбоги й демони,    —    спільними зусиллями збити молочний океан,    —    потрібна була велетенська опора для обертання величезної гори Мандара. Щоб допомогти півбогам, предвічний Господь втілився у формі велетенської черепахи, що плавала в молочному океані. Принагідно гора шкрябала зануреному в напівсон Господу панцир, звільняючи Його від сверблячки.

Текст

траі-пішт̣апору-бгайа-ха̄ са нр̣сім̇ха-рӯпам̇
кр̣тва̄ бграмад-бгрукут̣і-дам̇шт̣ра-кара̄ла-вактрам
даітйендрам а̄ш́у ґадайа̄бгіпатантам а̄ра̄д
ӯрау ніпа̄тйа відада̄ра накгаіх̣ спгурантам

Послівний переклад

траі - пішт̣апа   —   півбоги ; уру - бгайа - ха̄   —   той, хто розганяє найбільший страх; сах̣  —  Він (Бог-Особа); нр̣сім̇ха-рӯпам  —   втілившись у формі Нрісімхи ; кр̣тва̄   —   діючи так ; бграмат   —   обертаючи ; бгру - кут̣і   —   бровами ; дам̇шт̣ра   —   зуби; кара̄ла  —  страшенні; вактрам  —  паща; даітйа-індрам  —  цар демонів; а̄ш́у  —  одразу; ґадайа̄  —  з булавою в руці; абгіпатантам—що падав; а̄ра̄т—поруч; ӯрау—на коліна; ніпа̄тйа  —  кинувши ; відада̄ра  —  роздер; накгаіх̣  —  кігтями; спгурантам—  того, хто кинув виклик.

Переклад

Щоб розвіяти жах, який переповнював півбогів, Бог-Особа втілився у подобі Нрісімхадеви. Господь убив царя демонів [Хіран’якашіпу], що з булавою в руці кинувся на Нього. Люто суплячи брови і жахаючи демона Своєю пащею та іклами, Господь кинув його Собі на коліна і роздер Своїми кігтями.

Коментар

ПОЯСНЕННЯ: Історія Хіран’якашіпу та його сина , великого відданого Прахлади , змальована у Сьомій пісні «Шрімад-Бгаґаватам». Завдяки своїм матеріальним досягненням Хіран’якашіпу набув величезної могутности і, здобувши милість Брахмаджі, вирішив, що він став безсмертний. Брахмаджі відмовився благословити демона безсмертям, тому що і сам він не безсмертний. Однак тоді Хіран’якашіпу кружним шляхом домігся від Брахмаджі благословення, яке майже не відрізнялось від обіцянки невмирущости. Хіран’якашіпу отримав певність, що його не вб’є ні людина, ні півбог, що його не здолає жодна зброя і що він не помре ні вдень, ні вночі. Але Господь втілився у формі напівлюдини-напівлева, чого не міг припустити демонічний матеріаліст Хіран’якашіпу, і, не ламаючи обіцянки Брахмаджі, убив демона. Господь роздер Хіран’якашіпу на Своїх колінах, тобто не на землі, не у воді і не в небі. Загинув демон від кігтів Нрісімхи, що не підходили під визначення жодної людської зброї, доступної уяві Хіран’якашіпу.

Буквальне значення слова хіран’якашіпу    —    «той, хто кохається в золоті та м’яких перинах». До цього в кінці кінців зводяться цілі всіх матеріалістів. Демонічні люди, які відкидають стосунки з Богом, чимдалі більше гордяться своїми матеріальними досягненнями, аж урешті кидають виклик владі Верховного Господа і катують Господніх відданих. Прахлада Махараджа доводився Хіран’якашіпу сином, але він був великий відданий, і тому батько взявся мучити дитину всіма тортурами, які тільки міг вигадати. Коли становище стало напруженим до краю, Господь втілився у подобі Нрісімхадеви, і щоб покінчити з ворогом півбогів, убив Хіран’якашіпу так, як демонові несила було й уявити. Матеріалістичні плани демонів-безбожників завжди зазнають краху, розбиваючись об волю всемогутнього Господа.

Текст

антах̣-сарасй уру-балена паде ґр̣хіто
ґра̄хен̣а йӯтга-патір амбуджа-хаста а̄ртах̣
а̄хедам а̄ді-пуруша̄кгіла-лока-на̄тга
тіртга-ш́равах̣ ш́раван̣а-ман̇ґала-на̄мадгейа

Послівний переклад

антах̣-сарасі   —   в річці; уру-балена   —   сильнішим; паде   —   за ногу ; ґр̣хітах̣   —   схоплений; ґра̄хен̣а   —   крокодилом; йӯтга- патіх̣  —  вожак слонів; амбуджа-хастах̣  —  з лотосом у хоботі; а̄ртах̣  —  у муці; а̄ха  —  звернувся; ідам  —  так; а̄ді-пуруша  —   відначальний, хто насолоджується; акгіла-лока-на̄тга — Господь всесвіту; тіртга-ш́равах̣  —  славетний, як святе місце прощі; ш́раван̣а-ман̇ґала  —  що дарує всі блага тому, хто просто слухає Його ім’я; на̄ма-дгейа  —  чиє святе ім’я гідне оспівування.

Переклад

Якось вожака слонів схопив у річці за ногу крокодил, який перевершував його на силі. У великій муці слон, піднявши хоботом лотосову квітку, звернувся до Господа: «О відначальний, хто насолоджується, Господи всесвіту! О рятівниче, чия слава має силу місць прощі! Усі очищуються, лише почувши Твоє гідне оспівування святе ім’я».

Коментар

ПОЯСНЕННЯ: Історію порятунку вожака слонів, якого схопив за ногу в річці вищий силою крокодил, розповідає Восьма пісня «Шрімад-Бгаґаватам». Бог-Особа являє собою абсолютне знання, і тому між святим іменем Господа та Ним Самим немає різниці. Цар слонів, коли на нього напав крокодил, опинився у великій скруті. Звичайно слон сильніший за крокодила, проте у воді крокодил перевершує його на силі. У попередньому житті слон був великий Господній відданий, і тому завдяки своїй колишній праведності він зміг промовити святе ім’я Господа. У матеріальному світі страждає кожна жива істота, бо цей світ від природи влаштований так, що тут щокроку чигає якесь нещастя. Але той, хто має за плечима запас доброчесних дій з минулого життя, може стати на шлях відданого служіння Господеві. Це засвідчує «Бгаґавад- ґіта» (7.16). Ті, в кого за плечима неправедна діяльність, не в змозі взятися до відданого служіння Господу навіть за скрути. За це теж сказано у «Бгаґавад-ґіті» (7.15). На поклик слона Бог-Особа Харі відразу ж з’явився на спині Свого вічного носія, Ґаруди, і врятував слона.

Слон усвідомлював, які стосунки єднають його з Господом. Звертаючись до Господа, він назвав Його а̄ді-пуруша, «відначальна особа, що насолоджується». І Господь, і живі істоти мають свідомість і тому здатні насолоджуватися, але первинний з усіх, хто насолоджується,    —    це Господь, тому що все створив Він. У сім’ї насолоджуються і батько, і його сини, однак серед них усіх батько насолоджується перший, а сини    —    другі. Кожен чистий відданий добре знає, що все у всесвіті належить Господеві і що жива істота може насолоджуватися будь-чим тільки так, як їй суджено волею Верховного Господа. Жива істота безсила навіть торкнутися чогось, що їй не визначено. Первинність насолоди Господа добре роз’яснено в «Ішопанішаді». Той, хто знає цю відмінність між Господом та собою, ніколи нічого не бере, не піднісши попередньо Господеві.

Звертаючись до Господа, слон називає Його акгіла-лока-на̄тга    —    Господь усесвіту, тим самим визнаючи Господа також і своїм господарем. Як чистий відданий Господа, слон заслуговував на порятунок від крокодила. До того ж Господь проголошує, що Його відданий ніколи не загине, тому слонова молитва про Господній захист була повністю доречна. І милосердний Господь одразу ж відгукнувся. Господь захищає всіх, однак насамперед Він захищає тих, хто визнає Господнє верховенство, замість бундючно заперечувати верховенство Господа чи проголошувати себе рівними Йому. Господь вищий над усіма. Чистий відданий розуміє цю відмінність між Господом і собою. Тому Господь насамперед дбає про Свого чистого відданого, бо той цілковито залежить від Нього. А тих, хто заперечує існування Господа, називаючи Богом себе, звуть асурами. Їм за захист служить обмежена сила, підпорядкована волі Господа. Господь вищий за всіх, і тому Його досконалість також неперевершена. Навіть уявою її ніхто не спроможний охопити.

Слон також назвав Господа тіртга-ш́равах̣, «чия слава має силу місць прощі». Люди йдуть до святих місць прощі, щоб звільнитися від наслідків несвідомих гріхів. Але від усіх гріхів можна звільнитись, просто згадуючи святе ім’я Господа. Тому між Господом і місцями прощі немає різниці. Прийшовши на прощу до святого місця, можна звільнитись від усіх гріхів, але те саме благо можна здобути вдома чи будь-де, від самого звуку святого імені Господа. Для чистого відданого немає потреби вдаватись на прощу до святих місць. Він може позбутись наслідків усіх гріхів, просто щиро пам’ятаючи Господа. Чистий Господній відданий ніколи й не грішить, але весь світ просякнутий гріховністю, і тому навіть чистому відданому може трапитись ненавмисно згрішити в перебігу щоденного життя. Той, хто грішить свідомо, не гідний називатись Господнім відданим, але якщо чистий відданий чимось несвідомо згрішить, Господь, безперечно, врятує його, бо чистий відданий повсякчасно пам’ятає про Господа.

Святе ім’я Господа охарактеризовано тут словами ш́раван̣а-ман̇ґала. Смисл їх у тому, що, просто слухаючи святе ім’я, людина отримує все можливе благо. В іншому місці « Шрімад - Бгаґаватам » сказано , що святе ім’я Господа є пун̣йа-ш́раван̣а-кіртана. Інакше кажучи, просто слухати про Господа і вславляти Його    —    само по собі доброчесна діяльність. Господь сходить на Землю і, подібно до звичайних істот, бере участь у справах світу тільки для того, щоб Своїми діяннями породити оповіді, які люди могли б слухати. Більше Господу нічого робити в цьому світі, і Він нічого не зобов’язаний робити. Він приходить у цей світ зі Своєї безпричинної милости і робить, що Йому до вподоби. Веди та Пурани містять численні описи Його різноманітних діянь, і мета цих писань    —    пробудити в людях природне бажання слухати й читати про дії Господа. Проте нині цінний час людей здебільшого поглинають світські повісті та романи. Користи з такої літератури нікому немає, навпаки, ці твори без потреби збуджують розум молоді і ще більше підпорядковують людей впливу страсти й невігластва. Внаслідок люди потрапляють під ще більший гніт матеріальних умов. Цю саму схильність слухати й читати можна повернути собі на добро, якщо слухати й читати про діяння Господа. Це людині дасть всебічну користь.

З усього сказаного можна зробити висновок, що святе ім’я Господа і оповіді про Нього корисно слухати з усіх поглядів. Саме тому у вірші Господа названо на̄ма-дгейа, «чиє ім’я гідне оспівування».

Текст

ш́рутва̄ харіс там аран̣а̄ртгінам апрамейаш́
чакра̄йудгах̣ патаґара̄джа-бгуджа̄дгірӯд̣гах̣
чакрен̣а накра-ваданам̇ вініпа̄т̣йа тасма̄д
дгасте праґр̣хйа бгаґава̄н кр̣пайоджджаха̄ра

Послівний переклад

ш́рутва̄  —  почувши; харіх̣  —  Бог-Особа; там  —  його; аран̣а- артгінам—того, хто потребував допомоги; апрамейах̣—безмежно могутній Господь; чакра  —  Своїм диском; а̄йудгах̣  —   озброєний ; патаґа - ра̄джа   —   царя птахів ( Ґаруди ); бгуджа- адгірӯд̣гах̣  —  сидячи на крилах; чакрен̣а  —  диском; накра-ваданам  —  крокодилову пащу; вініпа̄т̣йа  —  розсік; тасма̄т  —   з крокодилової пащі; хасте  —  в руки; праґр̣хйа  —  взявши за хобот; бгаґава̄н  —  Бог-Особа; кр̣пайа̄  —  зі Своєї безпричинної милости; уджджаха̄ра  —  звільнив його.

Переклад

Почувши благання слона, Бог-Особа зрозумів, що той у страшній скруті і потребує Його негайної допомоги. Тої ж миті на крилах царя птахів Ґаруди Господь з’явився туди, озброєний Своїм диском [чакрою]. Цим диском Він потяв пащу крокодила і, витягнувши слона за хобот, звільнив його.

Коментар

ПОЯСНЕННЯ: Господева оселя    —    на Його планеті, Вайкунтзі. Жодній людині не до спромоги визначити відстань до неї. Цю відстань, щоправда, описано: сказано, що всі спроби досягнути цієї планети механічними чи психічними літальними кораблями, хай навіть подорож триватиме мільйони років, приречені на поразку. Сучасні вчені винайшли механічні матеріальні літальні кораблі, а йоґи, використовуючи тонку матерію, подорожують психічними кораблями. Цими кораблями йоґи на силі в одну мить дістатися будь-куди. Але ні механічні, ні психічні кораблі не можуть наблизити до царства Бога на Вайкунтгалоках, що простягається далеко поза матеріальним небом. Як же тоді Господь міг почути слонові молитви і тої ж миті прийти на порятунок з такого віддаленого місця? Це виходить за рамки людської уяви. Уможливлює це все безмежна Господня могутність. Тому Господа названо у вірші апрамейа, бо найдобірнішому людському мозкові не під силу охопити математичними викладками Його сил та енерґій. Господь здатний чути з такої відстані, їсти звідти і в одну мить одночасно з’являтися у багатьох різних місцях. Така Господня всемогутність.

Текст

джйа̄йа̄н ґун̣аір авараджо ’пй адітех̣ сута̄на̄м̇
лока̄н вічакрама іма̄н йад атга̄дгійаджн̃ах̣
кшма̄м̇ ва̄манена джаґр̣хе тріпада-ччгалена
йа̄чн̃а̄м р̣те патгі чаран прабгубгір на ча̄лйах̣

Послівний переклад

джйа̄йа̄н    —    найбільший  ; ґун̣аіх̣    —    якостями  ; авараджах̣    —     трансцендентний  ; апі   —   хоча такий  ; адітех̣   —   Адіті  ; сута̄на̄м   —  всіх синів (відомих як Адіт’ї); лока̄н  —  всі планети; вічакраме   —   покрив  ; іма̄н   —   у цьому всесвіті  ; йат   —   той  , хто  ; атга   —   тому  ; адгійаджн̃ах̣   —   Верховний Бог  -  Особа  ; кшма̄м — усі землі; ва̄манена — у втіленні Вамани; джаґр̣хе —   прийняв; тріпада  —  три кроки; чгалена  —  вдаючи; йа̄чн̃а̄м  —   жебрання; р̣те  —  без; патгі чаран  —  відхилення від істинного шляху  ; прабгубгіх̣   —   правителями  ; на   —   ніколи; ча̄лйах̣   —    бути позбавленим.

Переклад

Хоча Господь трансцендентний до всіх матеріальних якостей, Він затьмарив Своїми якостями усіх Адіт’їв, синів Адіті. Господь з’явився як найменший син Адіті. Він переступив усі планети всесвіту. Отже Він    —    Верховний Бог-Особа. Вдаючи, ніби прохає три кроки землі, Господь забрав у Балі Махараджі всі землі, які той мав. Господь прохав Балі Махараджу тільки тому, що, не попрохавши дозволу власника, жоден повелитель не має права відібрати законні володіння.

Коментар

ПОЯСНЕННЯ: Історію про Балі Махараджу та про те, як він давав милостиню Ваманадеві, описано у Восьмій пісні «Шрімад-Бгаґаватам». Балі Махараджа завоював усі планети у всесвіті, і вони законно належали йому. Якщо цар завдяки своїй силі підкоряє інших царів, завойовані володіння вважають за його законну власність. Отак Балі Махараджі належали всі землі всесвіту. Разом з тим про нього йшла слава дуже щедрого до брахман царя. Отож Господь немов бідний брахмана попрохав від Балі Махараджі у милостиню три кроки землі. Господь    —    володар усього сущого    —    міг просто забрати в Балі Махараджі всі його землі, однак Він не вчинив цього тому що Балі Махараджа володів усім по праву царя. Коли Господь Вамана попрохав у Балі Махараджі таке мізерне подаяння, духовний вчитель Балі Махараджі, Шукрачар’я, заборонив своєму учневі робити це, тому що розпізнав під подобою жебрака Ваманадеви Самого Вішну. Однак Балі Махараджа, зрозумівши, що в нього просить подаяння Сам Вішну, пішов усупереч наказу свого духовного вчителя і без вагань погодився дати Ваманадеві стільки землі, скільки Він попрохав. Отримавши цю обіцянку, Господь Вамана першими двома ступенями покрив весь усесвіт і тоді спитав у Балі Махараджі, куди ступити втретє. Балі Махараджа радо запропонував Господу ступити на його голову. Внаслідок Балі Махараджа, замість того щоб втратити усі свої володіння, отримав милість Господа, що відтоді став його постійним супутником та брамником. Отже, пожертвувавши всім задля Господа, людина нічого не втрачає    —     навпаки, вона здобуває те, чого ніколи не могла навіть сподіватися.

Текст

на̄ртго балер айам урукрама-па̄да-ш́аучам
а̄пах̣ ш́ікга̄-дгр̣тавато вібудга̄дгіпатйам
йо ваі пратіш́рутам р̣те на чікіршад анйад
а̄тма̄нам ан̇ґа манаса̄ харайе ’бгімене

Послівний переклад

на  —  ніколи; артгах̣  —  порівняно жодної цінности; балех̣  —   сили; айам  —  це; урукрама-па̄да-ш́аучам  —  вода, якою омито стопи Бога-Особи; а̄пах̣  —  вода; ш́ікга̄-дгр̣таватах̣  —  того, хто окропив нею свою голову; вібудга-адгіпатйам  —  володіння царством півбогів; йах̣  —  той, хто; ваі  —  безперечно; пратіш́рутам  —  обіцяне; р̣те на  —  крім того; чікіршат  —   спробував; анйат  —  нічого іншого; а̄тма̄нам  —  навіть своє тіло; ан̇ґа  —  Нарадо; манаса̄  —  в розумі; харайе  —  Верховному Господеві; абгімене  —  присвятив.

Переклад

Балі Махараджа, окропивши свою голову водою з лотосових стіп Господа, не думав ні про що інше, крім своєї обіцянки, дарма що духовний вчитель заборонив її виконувати. Щоб не зламати слова і дати Господеві змогу ступити обіцяні три ступені, цар приніс у жертву власне тіло. Для такої особистости навіть здобуте в битві райське царство не становило жодної цінности.

Коментар

ПОЯСНЕННЯ: Балі Махараджа, пожертвою всіх своїх матеріальних володінь прихиливши до себе трансцендентну ласку Господа, заслужив право вступити на Вайкунтгалоку, що давало йому аж ніяк не менші можливості для насолоди, та ще й вічної. Отже, пожертвувавши райське царство, здобуте матеріальною силою, Балі Махараджа нічого не втратив. Іншими словами, коли Господь відбирає в чистого відданого важкозароблені матеріальні набутки і з Своєї ласки дарує натомість можливість вічно, в блаженстві і знанні, виконувати трансцендентне служіння Йому Самому, це слід розцінювати як особливу милість.

Матеріальні володіння, хоч би які спокусливі, не можуть належати людині вічно. Якщо не зректися їх добровільно, з ними однаково доведеться розстатись, покидаючи своє матеріальне тіло. Людина при здоровому глузді розуміє, що всі матеріальні надбання тимчасові і що найбільший вжиток з них буде, коли їх використати в служінні Господеві, щоб, задоволений жертводавцем, Господь винагородив його вічним місцем у Своїй парам дгамі.

«Бгаґавад-ґіта» (15.5–6) так описує Господню парам дгаму:

нірма̄на-моха̄ джіта-сан̇ґа-доша̄
адгйа̄тма-нітйа̄ вінівр̣тта-ка̄ма̄х̣
двандваір вімукта̄х̣ сукга-дух̣кга-сам̇джн̃аір
ґаччхантй амӯд̣га̄х̣ падам авйайам̇ тат
на тад бга̄сайате сӯрйо
на ш́аш́а̄н̇ко на па̄ваках̣
йад ґатва̄ на нівартанте
тад дга̄ма парамам̇ мама

Той, хто намагається збільшувати свої володіння в матеріальному світі    —    чи це будинки, чи земля, діти, коло спілкування, друзі чи багатство,    —    володіє речами тимчасовими. Такими ілюзорними породженнями майінеможливо володіти вічно. Що більші статки людини, то більша її ілюзія, яка заважає їй усвідомити себе; тому треба посідати якнайменше або зовсім нічого, щоб легше було позбутись безпідставної гордині. У матеріальному світі нас оскверняє зв’язок з трьома ґунами матеріальної природи. Отож чим більше людина росте у відданому служінні Господу, зрікаючись тимчасової власности, тим більше вона байдужіє до матеріальної ілюзії. Щоб прийти на цей рівень життя, треба бути твердо переконаним в існуванні духу та в його вічності. Впевнитись у вічності духовного буття людина зможе тільки тоді, коли вчитиметься добровільно обходитись якомога меншою кількістю речей, ба й взагалі мінімумом потрібного для того, щоб без зайвих зусиль підтримувати своє матеріальне тіло. Треба не створювати собі штучних потреб, і це допоможе задовольнятися мінімумом.

Штучні потреби породжує сваволя чуттів. Розвиток сучасної цивілізації орієнтований саме на вимоги чуттів, тобто це цивілізація задоволення чуттів. Досконала та цивілізація, яка дбає про душу, атму. Людина цивілізації чуттєвої насолоди перебуває на однаковому рівні з тваринами, бо вище за чуття не можуть піднятись тільки тварини. Над чуттями є розум. Цивілізація умоглядних розумувань теж не знаменує досконалости, бо вище за розум інтелект. «Бгаґавад- ґіта» вчить нас про цивілізацію, засновану на інтелекті. Ведичні писання дають різні вказівки щодо устрою цивілізації, роз’яснюючи і устрій цивілізації чуттєвого задоволення, і розуму, і інтелекту, і самої душі. «Бгаґавад-ґіта» звернена головно до інтелекту людини, ведучи її до цивілізації, яка заснована на поступі духовної душі. А «Шрімад-Бгаґаватам» описує довершену людську цивілізацію, обговорюючи саму душу. Коли людина підіймається до рівня цивілізації душі, вона здобуває право ввійти до царства Бога, яке «Бгаґавад- ґіта» змальовує в наведених вище віршах.

З опису царства Бога ми найперше дізнаємось, що там не потрібно ні сонця, ні місяця, ні електрики, без яких у матеріальному світі темряви не обійтися. А відразу по тому ми дізнаємось, що кожен, кому завдяки дотриманню засад цивілізації душі, тобто завдяки методу бгакті-йоґи, вдається ввійти до царства Бога, досягає остаточної, найвищої досконалости життя. Він утверджується у вічному існуванні душі, володіючи повним знанням про трансцендентне любовне служіння Господеві. Балі Махараджа став на засади цивілізації душі, пожертвувавши задля цього своїми величезними матеріальними багатствами, і так заслужив право ввійти до царства Бога. Райське царство, яке він здобув за допомогою матеріальної сили, губиться в тіні порівняно з царством Бога.

Ті, хто користується вигодами матеріальної цивілізації, створеної для задоволення чуттів, повинні спробувати досягти царства Бога за прикладом Балі Махараджі, що став на шлях бгакті-йоґи, рекомендований у «Бгаґавад-ґіті» і роз’яснений у «Шрімад-Бгаґаватам», віддавши за це всі свої матеріальні набутки.

Текст

тубгйам̇ ча на̄рада бгр̣ш́ам̇ бгаґава̄н вівр̣ддга-
бга̄вена са̄дгу парітушт̣а ува̄ча йоґам
джн̃а̄нам̇ ча бга̄ґаватам а̄тма-сататтва-діпам̇
йад ва̄судева-ш́аран̣а̄ відур ан̃джасаіва

Послівний переклад

тубгйам  —  тобі; ча  —  також; на̄рада  —  Нарадо; бгр̣ш́ам  —  чудово; бгаґава̄н  —  Бог-Особа; вівр̣ддга  —  розвинутою; бга̄вена  —  трансцендентною любов’ю; са̄дгу  —  о праведнику; парітушт̣ах̣  —  задоволений; ува̄ча  —  описав; йоґам  —  служіння; джн̃а̄нам  —  знання; ча  —  також; бга̄ґаватам  —  науку про Бога та віддане служіння Йому; а̄тма  —  душу; са-таттва  —   з усіма подробицями; діпам  —  наче світло в темряві; йат  —   те, що; ва̄судева-ш́аран̣а̄х̣  —  душі, віддані Господу Ва̄судеві; відух̣  —  знають; ан̃джаса̄  —  досконало; ева  —  як воно є.

Переклад

Праведний Нарадо! Втілившись як Хамсаватара, Бог-Особа викладав тобі науку про Бога та трансцендентне любовне служіння Йому. Бачачи твою ревність у відданому служінні, Він був тобою дуже задоволений. Він вичерпно роз’яснив тобі також науку відданого служіння, зрозуміти яку можуть душі, віддані Господу Ва̄судеві, Богові-Особі.

Коментар

ПОЯСНЕННЯ: Поняття «відданий» і «віддане служіння» нерозривно зв’язані. Без бажання стати відданим Господа неможливо збагнути тонкощів відданого служіння. Господь Шрі Крішна радо пояснив Шрі Арджуні «Бгаґавад-ґіту», науку відданого служіння, тому що Арджуна був не тільки Його друг, але й великий відданий. Усе засновується на тому факті, що кожна жива істота, являючи собою невід’ємну частку верховної живої істоти, Абсолютного Бога-Особи, відповідно посідає крихітну свободу дій також. Тому перша передумова для того, щоб отримати доступ до відданого служіння Господу,    —    це стати готовим до співпраці. Тоді треба добровільно співпрацювати з тими, хто вже виконує трансцендентне віддане служіння Господеві. Співпраця з такими людьми поступово навчить майбутнього відданого методів відданого служіння, а з поглибленням цих знань він відповідно звільнятиметься від нечистоти зв’язку з матерією. Це очищення міцно утвердить майбутнього відданого у вірі і поступово розвине в нього трансцендентний смак до відданого служіння. Таким чином він розвиває щиру прив’язаність до служіння Господу, і незабаром переконаність приводить його до рівня екстазу, що безпосередньо передує трансцендентній любові.

Наука відданого служіння складається з двох частин: перша дає основи знання про природу відданого служіння, друга пояснює його практику. «Бгаґаватам» змальовує Бога-Особу, Його красу, славу, багатство, достоїнство, привабливість та інші трансцендентні якості, що притягують істот до любовних взаємин з Ним. У кожній живій істоті від природи закладений потяг з любов’ю служити Господу. Через вплив матерії цей потяг похований під її неприродними нашаруваннями, і «Шрімад-Бгаґаватам» допомагає усунути цей штучний покров і повернутись до своєї істинної природи. Тому тут зазначено, що «Шрімад-Бгаґаватам» впливає як світоч трансцендентного знання. Збагнути ці два розділи трансцендентного знання зможе та душа, яка віддана Ва̄судеві. Як сказано в «Бгаґавад-ґіті» (7.19), така велика душа, цілковито віддана лотосовим стопам Ва̄судеви, трапляється надзвичайно рідко.

Текст

чакрам̇ ча дікшв авіхатам̇ даш́асу сва-теджо
манвантарешу ману-вам̇ш́а-дгаро бібгарті
душт̣ешу ра̄джасу дамам̇ вйададга̄т сва-кіртім̇
сатйе трі-пр̣шт̣ха уш́атім̇ пратгайам̇ш́ чарітраіх̣

Послівний переклад

чакрам  —  Господній диск Сударшана; ча  —  а також; дікшу  —   у всіх напрямках; авіхатам  —  нездоланно; даш́асу  —  у десяти сторонах; сва-теджах̣  —  особиста сила; манвантарешу  —   у різних втіленнях Ману; ману-вам̇ш́а-дгарах̣  —  як нащадок династії Ману; бібгарті  —  править; душт̣ешу  —  над негідниками; ра̄джасу  —  над такими царями; дамам  —  підкорення; вйададга̄т  —  виконав; сва-кіртім  —  Його слава; сатйе  —  на планеті Сат’ялока ; трі - пр̣шт̣ге   —   на трьох планетних системах  ; уш́атім    —    славетні  ; пратгайан    —    встановив  ; чарітраіх̣—  якості.

Переклад

У втіленні Ману Господь став нащадком династії Ману і Своєю могутньою зброєю, диском, підкорив Своїй владі всіх злочинних царів. Нездоланний ні за яких обставин, Він прославився Своїм правлінням по всіх трьох локах і навіть на Сат’ялоці, найвищій планеті всесвіту.

Коментар

ПОЯСНЕННЯ: У Першій пісні ми вже говорили про втілення Ману. Протягом одного дня Брахми приходять чотирнадцять Ману, змінюючи один одного. Таким чином, протягом Брахминого місяця змінюється 420 Ману, а за Брахмин рік    —    5 040 Ману. Брахма живе сто років (за його відліком часу), так що за його життя з’являється 504 000 Ману. Існує безліч Брахм, і всі вони живуть тільки протягом одного віддиху Маха-Вішну. Отже, мало чи й можна уявити собі, як діють втілення Господа по всіх матеріальних світах, які становлять усього тільки чверть сукупної енерґії Верховного Бога-Особи.

Втілення манвантара карає всіх злочинних правителів різних планет, являючи силу Верховного Бога-Особи, що карає негідників Своїм нездоланним диском. Господні втілення манвантара поширюють світом трансцендентну славу Господа.

Текст

дганвантаріш́ ча бгаґава̄н свайам ева кіртір
на̄мна̄ нр̣н̣а̄м̇ пуру-руджа̄м̇ руджа а̄ш́у ханті
йаджн̃е ча бга̄ґам амр̣та̄йур-ава̄варундга
а̄йушйа-ведам ануш́а̄стй аватірйа локе

Послівний переклад

дганвантаріх̣  —  Боже втілення на ім’я Дганвантарі; ча  —   і ; бгаґава̄н   —   Бог - Особа ; свайам ева   —   власною особою ; кіртіх̣  —  уособлена слава ; на̄мна̄  —  іменем; нр̣н̣а̄м пуру - руджа̄м —  хворих живих істот; руджах̣  —  хвороби; а̄ш́у  —  швидко; ханті  —  виліковує; йаджн̃е  —  у жертвопринесенні; ча  —   також; бга̄ґам  —  долю; амр̣та  —  нектар; а̄йух̣  —  довгого життя; ава  —  з; аварундге  —  добуває; а̄йушйа  —  тривалости життя; ведам   —   знання; ануш́а̄сті   —   викладає; аватірйа   —   втілюючись; локе  —  у всесвіті.

Переклад

У Своєму втіленні Дганвантарі Господь самою Своєю славою швидко виліковує хвороби вічно хворих живих істот, і тільки завдяки Йому півбоги тішаться довгим життям. Тому Бога-Особу завжди прославляють. Він також здобув долю з жертвопринесень, і медицині, науці лікування, у всесвіті поклав початок Він.

Коментар

ПОЯСНЕННЯ: Як сказано на початку « Шрімад - Бгаґаватам», все постає з найвищого джерела    —    Бога-Особи. У згоді з цим і даний вірш пояснює, що медицині, лікарській науці, теж поклав початок Бог-Особа у втіленні Дганвантарі; тому це знання записано у Ведах. Веди    —    це джерело всього знання, отож вони містять і знання з медицини, яке дозволяє зцілювати живих істот від будь-яких хвороб.

Текст

кшатрам̇ кшайа̄йа відгінопабгр̣там̇ маха̄тма̄
брахма-дхруг уджджхіта-патгам̇ нарака̄рті-ліпсу
уддгантй аса̄в аванікан̣т̣акам уґра-вірйас
тріх̣-сапта-кр̣тва урудга̄ра-параш́вадгена

Послівний переклад

кшатрам  —  царський стан; кшайа̄йа  —  щоб поменшити; відгіна̄—призначенням; упабгр̣там—що розрісся; маха̄тма̄ —   Господь в образі великого мудреця Парашурами; брахма- дгрук  —  найвищої істини як Брахмана; уджджгіта-патгам  —   ті, хто зійшов зі шляху Абсолютної Істини; нарака-а̄рті-ліпсу   —   бажаючи страждати у пеклі ; уддганті   —   вириває; асау  —  всіх тих; аванікан̣т̣акам  —  шпичаки для всього світу; уґра-вірйах̣  —  страхітливо могутній; тріх̣-сапта  —  тричі по сім; кр̣твах̣  —  зробив; урудга̄ра  —  дуже гострим; параш́вадгена  —  сікачем.

Переклад

Коли правителі, звані кшатріями, прагнучи пекельних мук, зійшли з путі Абсолютної Істини, Господь у Своєму втіленні мудреця Парашурами знищив до ноги всіх царів-негідників, що були не ліпші за шпичаки в тілі землі. Тричі по сім раз він упень вирубав кшатріїв Своїм добре вигостреним сікачем.

Коментар

ПОЯСНЕННЯ: Кшатрії , тобто правителі й керівники у будь-якій частині всесвіту, на цій планеті чи на інших, по суті, представляють Всемогутнього Бога-Особу і зобов’язані скеровувати своїх підданих на шлях усвідомлення Бога. Головний обов’язок кожної держави та її керівників за будь-якої форми правління, монархії, демократії, олігархії, диктатури чи автократії,    —    це вести громадян до усвідомлення Бога. У цьому полягає самий сенс людського існування, і батькові, духовному вчителю і в кінцевому підсумку державі покладено за обов’язок провадити всіх, хто залежить від них, до цієї мети. Все матеріальне творіння існує тільки для цієї мети    —    дати падшим душам, які повстали проти волі Верховного Батька і через це потрапили під вплив матеріальної природи, нагоду схаменутися.

Якщо людина не чинить опору поштовхам матеріальної природи, вона поступово скочується до пекельного життя у безнастанних нещастях та муках. Порушника заповідей, які впорядковують життя зумовлених істот, називають брахмодджгіта-патгою, тобто тим, хто йде проти Абсолютної Істини. Він підлягає покаранню. Господь Парашурама, втілення Бога-Особи, з’явився у цьому світі саме тоді, коли правителі світу збилися з праведної путі, і винищив негідників-царів двадцять один раз. Багато кшатрій тоді повтікало з Індії в інші частини світу. Згідно з «Махабгаратою», предками єгипетських царів були саме переселенці з Індії, які рятувались від Парашураминої кари. Ця кара падає на царів чи керівників щоразу, коли вони зрікаються Бога і розвивають цивілізацію безбожників. Так влаштував Усевишній.

Текст

асмат-праса̄да-сумукгах̣ калайа̄ калеш́а
ікшва̄ку-вам̇ш́а аватірйа ґурор нідеш́е
тішт̣ган ванам̇ са-дайіта̄нуджа а̄вівеш́а
йасмін вірудгйа даш́а-кандгара а̄ртім а̄рччгат

Послівний переклад

асмат  —  до всіх нас, від Брахми до мурашки; праса̄да  —  безпричинна милість; сумукгах̣  —  прихильний; калайа̄  —  разом зі Своїми повними поширеннями; калеш́ах̣  —  Господь усіх енерґій; ікшва̄ку  —  Махараджі Ікшваку з династії Сонця; вам̇ш́е   —   в родині ; аватірйа   —   зійшовши ; ґурох̣   —   батька чи духовного вчителя; нідеш́е  —  з наказу; тішт̣ган  —  розташувавшись; ванам  —  у лісі; са-дайіта̄-ануджах̣  —  разом з дружиною та молодшим братом ; а̄вівеш́а   —   пішов ; йасмін   —    кому; вірудгйа  —  пішовши насупереч; даш́а-кандгарах̣  —  десятиголовий Равана; а̄ртім  —  велике горе; а̄рччгат  —  дістав.

Переклад

З безпричинної милости до всіх живих істот всесвіту Верховний Бог-Особа, разом зі Своїми довершеними поширеннями, прийшов у родині Махараджі Ікшваку як повелитель Своєї внутрішньої енерґії, Сіти. З наказу Свого батька, Махараджі Дашаратги, Він пішов на вигнання в ліс у супроводі тільки дружини та молодшого брата і прожив там багато років. Десятиголовий Равана, що володів великою матеріальною могутністю, вчинив проти Господа велику образу і цим накликав на себе кінець.

Коментар

ПОЯСНЕННЯ: Господь Рама    —    це Верховний Бог-Особа, а Його брати, Бгарата, Лакшмана та Шатруґгна,    —    це Його довершені поширення. Четверо братів належать до вішну- таттви, Вони ніколи не були людьми. Серед коментаторів «Рамаяни» є багато безчесних невігласів, які зображають молодших братів Господа Рамачандри звичайними живими істотами . Але ось у « Шрімад - Бгаґаватам » , найдостовірнішому писанні з науки про Бога, зрозуміло сказано, що брати Господа Рамачандри    —    це Його довершені поширення. Відначально Господь Рамачандра    —    це втілення Ва̄судеви, Лакшмана    —    втілення Санкаршани, Бгарата    —    Прад’юмни, а Шатруґгна    —    Аніруддги. Лакшміджі Сіта    —    це внутрішня енерґія Господа, а не звичайна жінка чи втілення Дурґи, зовнішньої енерґії Господа. Дурґа являє собою зовнішню енерґію Господа, і вона пов’язана з Господом Шівою.

Як сказано у «Бгаґавад-ґіті» (4.7), Господь сходить тоді, коли суспільство відхиляється від засад справжньої релігії. Саме за таких обставин з’явився і Господь Рамачандра разом зі Своїми братами    —    поширеннями внутрішньої енерґії Господа, та з Лакшміджі Сітадеві.

Від Свого батька, Махараджі Дашаратги, Господь Рамачандра одержав наказ покинути дім і піти в ліс на вигнання. Господь скорився батьковому наказу, як взірцевий син, дарма що якраз цього дня Його мали коронувати на царя Айодг’ї. Один з молодших братів Рамачандри, Лакшмана, побажав піти разом з Ним, і таке саме бажання висловила вічна дружина Господа, Сітаджі. Господь погодився, і всі разом вони пішли в ліс Дандакаран’я. Вони прожили там чотирнадцять років. Під час того заслання Равана зчинив чвару з Рамачандрою, викравши дружину Господа, Сіту. Закінчилась ця незгода тим, що могутній Равана був знищений разом з його царством та родиною.

Сіта    —    це Лакшміджі, богиня процвітання, але жодній живій істоті не дано насолоджуватись нею. Живі істоти повинні поклонятись Їй разом з Її чоловіком, Шрі Рамачандрою. Матеріаліст, на кшталт Равани, не розуміє цієї великої істини, навпаки, він хоче умикнути Сітадеві з-під Раминої опіки і цим накликає на себе незліченні біди. Матеріалістам, які прагнуть багатства та матеріального процвітання, варто затямити собі цей урок з «Рамаяни»: експлуатувати природу Верховного Господа, не визнавши Господньої верховної влади,    —    це політика Равани. З погляду матеріального розвитку Равана сягнув такого високого рівня, що в його царстві на Ланці все було збудоване з щирого золота і всі купалися в найбільших матеріальних розкошах. Але через свою відмову визнати верховну владу Господа Рамачандри і через своє зухвале викрадення Господньої дружини, Сіти, Равана загинув, і все його багатство та сила пішли прахом.

Господь Рамачандра    —    це довершене втілення, повною мірою наділене шістьма багатствами, отож у цьому вірші Його названо калеш́ах̣, «володар усього багатства».

Текст

йасма̄ ада̄д удадгір ӯд̣га-бгайа̄н̇ґа-вепо
ма̄рґам̇ сападй арі-пурам̇ харавад дідгакшох̣
дӯре сухр̣н-матхіта-роша-суш́он̣а-др̣шт̣йа̄
та̄тапйама̄на-макарораґа-накра-чакрах̣

Послівний переклад

йасмаі—кому; ада̄т—дав; удадгіх̣—великий Індійський океан; ӯд̣га-бгайа  —  від страху; ан̇ґа-вепах̣  —  тілесний дрож; ма̄рґам  —  дорогу; сападі  —  притьмом; арі-пурам  —  вороже місто; хара - ват   —   наче Хара ( Махадева ) ; дідгакшох̣   —   бажаючи спопелити ; дӯре   —   на великій відстані ; су-хр̣т   —   близький друг ; матгіта   —   вболіваючи ; роша   —   у гніві ; су-ш́он̣а   —   вогненно-червоними; др̣шт̣йа̄  —  такими очима; та̄тапйама̄на  —  згоряючи; макара  —  акули; ураґа  —  змії; накра  —  крокодили; чакрах̣  —  коло.

Переклад

У тривозі за розлученого з Ним близького друга [Сіту] Бог-Особа Рамачандра подивився на місто ворога [Равани] очима, червоними від гніву, наче у Хари [що хотів спалити небесне царство]. Великий океан, тремтячи від страху, розступився перед Господом, бо його жителі    —    акули, змії, крокодили    —    вже згоряли від жару вогненно-червоних очей Господа.

Коментар

ПОЯСНЕННЯ: Богові-Особі притаманні всі почуття свідомої істоти, як і кожній іншій живій істоті, тому що Він    —     найвища, відначальна жива істота, верховне джерело усіх інших живих істот. Він ніт’я, найвищий вічний з-поміж решти вічних. Він    —    верховний і єдиний, а всі решта    —    залежні і численні. Численних вічних утримує єдиний вічний, отже, і вічні, і вічний однакові за природою. З цієї якісної єдности випливає, що всім вічним від природи притаманна повна гама почуттів. Відмінність між ними полягає в тому, що почуття найвищого вічного перевершують почуття залежних вічних своїм масштабом. Коли у Рамачандри від гніву почервоніли очі, ця енерґія так гріла великий океан, що мешканці вод стали знемагати від жару, а сам уособлений океан, тремтячи від страху, пропустив Господа до ворожого міста щонайлегшим шляхом. Імперсоналістів таке вогненне почуття в Господа пантеличить, бо на їхню думку досконалість повинна виявлятись у повному запереченні. Господь абсолютний, але імперсоналісти гадають, що Абсолют повинен відзначати брак гніву: гнів-бо, мовляв, скидається на матеріальні почуття. За вбогістю своїх знань вони не усвідомлюють, що емоції Абсолютної Особи трансцендентні до всіх матеріальних понять про якість чи кількість. Якби почуття Господа Рамачандри корінилося в матеріальній природі, хіба змогло б воно стурбувати цілий океан з його мешканцями? Чи можуть вогненно-червоні очі якої-небудь земної людини нагріти воду величезного океану? Ці чинники конче треба розглянути, коли заходить мова про особистісну й безособистісну концепції Абсолютної Істини. Як сказано на початку «Шрімад-Бгаґаватам», Абсолютна Істина    —    джерело всього, отже в Абсолютній Особі не може бракувати почуттів, відображених у тимчасовому матеріальному світі. Разом з тим, за природою свого впливу різні почуття Абсолюту    —    чи це гнів, чи це ласка    —    не відрізняються одне від одного. Сказати інакше, між цими почуттями, на відміну від матеріальних, немає різниці в цінності, тому що всі вони належать до абсолютної природи. Абсолюту безперечно ж не бракує таких почуттів усупереч уявленням імперсоналістів, що підходять до трансцендентного світу з матеріальними мірками.

Текст

вакшах̣-стгала-спарш́а-руґна-махендра-ва̄ха-
дантаір від̣амбіта-какубджуша ӯд̣га-ха̄сам
садйо ’субгіх̣ саха вінешйаті да̄ра-хартур
віспгӯрджітаір дгануша уччарато ’дгісаінйе

Послівний переклад

вакшах̣-стгала—грудей; спарш́а—торкнувшись; руґна—зламаний; маха̄-індра—небесного царя; ва̄ха—носій; дантаіх̣ —   бивні; від̣амбіта  —  осяяні; какуп-джушах̣  —  усі сторони світу вшановані; ӯд̣га-ха̄сам  —  заходився від сміху; садйах̣  —  вмить; асубгіх̣   —   життям; саха   —   з; вінешйаті   —   вбитий; да̄ра-хартух̣  —  викрадач дружини; віспгӯрджітаіх̣  —  коли дзенькнула тятива; дганушах̣  —  лука; уччаратах̣  —  що походжав; адгісаінйе  —  під час бою між воїнів обох сторін.

Переклад

У герці небесного царя Індри з Раваною бивень Індриного слона-носія, вдарившись об груди Равани, розлетівся на друзки і осяяв усі сторони світу. Гордий зі своєї звитяги Равана походжав між воїнами у самій гущі бою, вважаючи себе завойовником усього світу. Але його вдоволений регіт враз обірвався, коли дзенькнула тятива лука Рамачандри, Бога-Особи, і він випустив дух.

Коментар

ПОЯСНЕННЯ: Хоч би якою могутністю володіла жива істота, якщо Бог прирік її на смерть, її не врятує ніхто. І, так само, хоч би яка слабка була істота, якщо Господь захищає її, її не знищить ніхто.

Текст

бгӯмех̣ суретара-варӯтга-вімардіта̄йа̄х̣
клеш́а-вйайа̄йа калайа̄ сіта-кр̣шн̣а-кеш́ах̣
джа̄тах̣ карішйаті джана̄нупалакшйа-ма̄рґах̣
карма̄н̣і ча̄тма-махімопанібандгана̄ні

Послівний переклад

бгӯмех̣  —  усього світу; сура-ітара  —  не релігійні люди; варӯтга  —  воїнів; вімардіта̄йа̄х̣  —  страждаючи від надмірного тягаря; клеш́а  —  нещастя; вйайа̄йа  —  щоб поменшити; калайа̄  —  разом зі Своїм повним поширенням; сіта-кр̣шн̣а  —   не лише прекрасним, але й чорним; кеш́ах̣  —  з волоссям; джа̄тах̣   —   з’явившись ; карішйаті   —   діятиме ; джана   —   для всіх людей; анупалакшйа  —  рідко бачений; ма̄рґах̣  —  шлях; карма̄н̣і  —  діяння; ча  —  також; а̄тма-махіма̄  —  слава Самого Господа; упанібандгана̄ні  —  пов’язані.

Переклад

Коли світ переобтяжують збройні сили безбожних царів, Господь сходить зі Своєю довершеною часткою, щоб полегшити страждання світу. Господь приходить у Своєму відначальному образі з прекрасним чорним волоссям і, примножуючи Свою трансцендентну славу, вершить надзвичайні діяння. Зглибити велич Господа не до снаги нікому.

Коментар

ПОЯСНЕННЯ: Цей вірш присвячений появі Господа Шрі Крішни та Його першого поширення, Господа Баладеви. І Господь Крішна, і Господь Баладева    —    це один і той самий Верховний Бог-Особа. Бувши всемогутній, Господь поширює Себе у безліч форм та енерґій, і все разом як одне ціле складає один Верховний Брахман. Поширення Господа можна розділити на дві відміни: особисті та відокремлені. Особисті поширення називають вішну-таттва, а відокремлені    —    джіва-таттва. І серед усіх поширень Господь Баладева    —    найперше поширення Крішни, Верховного Бога- Особи.

У «Вішну Пурані», і так само у «Махабгараті», зазначено, що Крішна, як і Баларама, навіть у старі літа мав чудове чорне волосся. Господа називають анупалакшйа-ма̄рґах̣, або, ще конкретнішим ведичним терміном, ава̄н̇-манаса̄ ґочарах̣    —     «невидимий і недоступний для обмеженого чуттєвого сприйняття пересічного люду». У «Бгаґавад-ґіті» (7.25) Господь Сам каже: на̄хам̇ прака̄ш́а̄х̣ сарвасйа йоґама̄йа̄-сама̄вр̣тах̣. Це означає, що Господь залишає за Собою право не відкривати Себе перед першим-ліпшим. Тільки істинні віддані можуть розпізнати Його за Його відмітними рисами, і одну з величезного числа таких відмітних рис згадано в даному вірші: Господь є сіта-кр̣шн̣а-кеш́ах̣, тобто Його завжди прикрашає чудове чорне волосся. І Господь Крішна, і Господь Баладева мають чорне волосся, тому навіть за похилого віку Вони виглядали як шістнадцятирічні юнаки. Це особливість Бога- Особи. У «Брахма-самхіті» сказано, що, хоча Господь найстаріший з усіх живих істот, Він завжди виглядає свіжим юнаком. Це ознака духовного тіла. Матеріальне тіло відзначають народження, смерть, старість і хвороби, але духовному тілу властивий повний брак цих явищ. Живі істоти, які живуть вічним і сповненим блаженства життям на Вайкунтгалоках, мають таке саме, як у Господа, духовне тіло, що не знає старости. «Бгаґаватам» (Шоста пісня) у розповіді про те, як Вішнудути звільняли Аджамілу від слуг Ямараджі, змальовує Вішнудутів юнаками на вигляд, наводячи такий опис, як у цьому вірші. Отже, поза сумнівом, на Вайкунтгалоках духовні тіла і Господа, і решти жителів геть відрізняються від матеріальних тіл жителів цього світу. Тому коли Господь сходить з того світу в цей, Він сходить у Своєму духовному тілі, складеному з атма-майі, внутрішньої енерґії, і вільному від будь-якого дотику бахіранґа-майі, тобто зовнішньої, матеріальної, енерґії. Припущення про те, що нібито безособистісний Брахман приймає матеріальне тіло і тоді з’являється в матеріальному світі,    —    повна нісенітниця. Коли Господь приходить сюди, Він приходить не в матеріальному, а в Своєму духовному тілі. Безособистісне брахмаджйоті    —    це лише яскраве сяйво Господнього тіла, і за своєю природою тіло Господа і безособистісний промінь сяйва Господа, брахмаджйоті, невідмінні між собою.

Виникає запитання: чому Господь, що є всемогутній, Сам приходить у матеріальний світ задля того, щоб звільнити світ від надмірного тягаря безчесних царів. Звісно ж, задля цього Господу немає потреби приходити сюди власною особою, однак Він сходить-таки, аби явити Свої трансцендентні діяння і таким чином дати радість Своїм чистим відданим, що прагнуть насолоджуватись життям, оспівуючи Господа. У «Бгаґавад-ґіті» (9.13–14) сказано, що махатми, великі віддані Господа, насолоджуються, оспівуючи Господні діяння. Усі ведичні писання покликані повернути увагу людини до Господа та Його трансцендентних діянь. Так, Господні дії в Його стосунках з людьми цього світу стають предметом обговорення для чистих відданих.

Текст

токена джіва-харан̣ам̇ йад улӯкі-ка̄йа̄с
траі-ма̄сікасйа ча пада̄ ш́акат̣о ’павр̣ттах̣
йад рін̇ґата̄нтара-ґатена діві-спр̣ш́ор ва̄
унмӯланам̇ тв ітаратха̄рджунайор на бга̄вйам

Послівний переклад

токена  —  дитиною; джіва-харан̣ам  —  вбивство живої істоти; йат  —  ту, що; улӯкі-ка̄йа̄х̣  —  прибрала форми велетенської демониці ; траі - ма̄сікасйа   —   тримісячного ; ча   —   також ; пада̄—  ногою; ш́акат̣ах̣ апавр̣ттах̣  —  перекинув віз; йат  —   той, хто; рін̇ґата̄  —  повзаючи; антара-ґатена  —  застрягнувши; діві  —  високо в небо; спр̣ш́ох̣  —  торкаючи; ва̄  —  чи; унмӯланам   —   викорчувати; ту   —   однак; ітаратга̄   —   хто ще; арджунайох̣  —  двох дерев арджуна; на бга̄вйам  —  не під силу.

Переклад

Немає ніякого сумніву в тому, що Крішна    —    Верховний Господь, бо інакше як би Він зміг убити велетенську демоницю Путану, ще немовлям лежавши на руках у матері, як би Він зміг    —    тримісячним    —    ніжкою перекинути воза чи, щойно почавши повзати, викорчувати двійко дерев арджуна, які верхівками сягали неба? Таке не під силу нікому    —    тільки Самому Господу.

Коментар

ПОЯСНЕННЯ: Бога не створити ні філософськими розумуваннями, ні підрахунком голосів, як повелося нині серед малорозумних людей. Бог одвічно Бог, а звичайна жива істота одвічно Його невід’ємна частка. Бог один, і іншого немає, а звичайні живі істоти незліченні за кількістю. Як засвідчує ведична література, життя всіх істот підтримує Бог, і ніхто інший.

Коли Крішна був немовлям, до Його матері прийшла демониця Путана і попрохала дозволу нагодувати маля у себе на руках. Мати Яшода погодилась і дала дитину на руки Путані, що прибрала подоби порядної жінки. З наміром убити дитину Путана намастила собі сосок отрутою. Однак коли вона вже зробила все, що хотіла, Господь висмоктав з її грудей саме її життєве повітря, і на землю повалилось велетенське тіло демониці (згідно з описами, завдовжки майже в десять кілометрів). Щоб убити демоницю, Господь Крішна не мусив навіть збільшуватись до розмірів Путани, хоча Він міг би завиграшки прибрати розмірів куди більших, як десять кілометрів. У втіленні Вамани Він удавав брахману-карлика, але, беручи в Балі Махараджі обіцяну Йому землю, Він збільшився настільки, що сягнув ногою найвищої точки всесвіту, віддаленої на багато мільйонів кілометрів. Тож Крішні не важко було б вчинити чудо, збільшивши Своє тіло, але через глибоку синівську любов до Своєї матері Яшоди, Він не хотів робити цього. Якби перед очима у Яшоди малесенький Крішна виріс до розміру десятикілометрової демониці Путани, це стало б на заваді природній материнській любові Яшоди, адже вона б з’ясувала, що її так званий син, Крішна,    —    це Сам Бог. Знаючи, що Крішна    —    Бог, Яшодамайі не змогла б уже любити Крішну, як рідна мати. Що ж до Господа Крішни, то Він завжди Бог, і коли Він немовлям грається на руках у матері, і коли Він як Ваманадева переступає через цілий всесвіт. Йому ніколи не доводилось віддаватись суворим аскезам з метою стати Богом, дарма що дехто мріє таким способом зробитись Богом. Накладаючи на себе якнайсуворіші аскези, неможливо зрівнятися чи злитися з Богом, єдине, що можна,    —    набути більшости божественних якостей. Жива істота може набути більшости Господніх якостей, але ніколи    —    стати Богом. Натомість Крішна завжди, без ніяких аскез, Бог: і на колінах у матері, і підлітком, і за будь-якого іншого віку.

Так само, заледве тримісячним, Крішна вбив Шакатасуру, що ховався за возом у Яшодамайіній господі. Іншого разу, повзаючи, Він заважав матері поратись коло господарства, і вона прив’язала Його до ступи. Пустун потягнув за Собою ступу до двійка височезних дерев арджуна, що росли на Яшодамайіному подвір’ї. Коли ступа зачепилась за дерева, вони зі страшним гуркотом повалились долі. На шум прибігла Яшодамайі і, побачивши сина між деревами, подумала, що її дитину не розчавило тільки Господньою милістю. Але вона й гадки не припускала, що шкоди наробив, повзаючи її подвір’ям, Сам Господь. Отакі любовні взаємини пов’язують Господа та Його відданих. Яшодамайі прагнула мати Господа за сина, і Господь бавився в неї на колінах, достоту як дитина, а водночас щоразу, коли було треба, Він грав роль Всемогутнього Господа. Краса цих ігор Господа полягає в тому, що Він задовольняв бажання кожного. Коли Господь повалив на землю велетенські дерева арджуна, Він мав на оці звільнити двох синів Кувери, за прокляттям Наради перетворених у дерева. Разом з тим Він хотів діяти згідно з Своєю роллю дитини перед очима Яшоди, що відчувала трансцендентну насолоду, споглядаючи, як Господь повзає її подвір’ям.

Господь за будь-яких умов Господь усесвіту, і Він може діяти як Господь у будь-якій подобі, і у велетенській, і в крихітній, як Йому до вподоби.

Текст

йад ваі врадже враджа-паш́ӯн вішатойа-піта̄н
па̄ла̄м̇с тв аджівайад ануґраха-др̣шт̣і-вр̣шт̣йа̄
тач-чхуддгайе ’ті-віша-вірйа-вілола-джіхвам
учча̄т̣айішйад ураґам̇ віхаран храдінйа̄м

Послівний переклад

йат   —   той, хто; ваі   —   безперечно; врадже   —   у Вріндавані; враджа-паш́ӯн  —  вріндаванських тварин; віша-тойа  —  отруєну воду; піта̄н  —  що напилися; па̄ла̄н  —  пастухів; ту  —  також ; аджівайат   —   повернув до життя ; ануґраха - др̣шт̣і   —    милостивий погляд; вр̣шт̣йа̄  —  потоками; тат  —  це; ш́уддгайе  —  щоб очиститись; аті  —  надміру; віша-вірйа  —  з надзвичайно сильною отрутою; вілола  —  що висовувався; джіхвам  —  з таким язиком; учча̄т̣айішйат  —  безжально покарав; ураґам   —   змія; віхаран   —   розважаючись цим ; храдінйа̄м   —    у річці.

Переклад

Коли пастушата та їхня худоба напилися з Ямуни отруйної води, Господь [ще дитина в той час] оживив їх Своїм милостивим поглядом. Тоді, щоб очистити Ямунині води, немов розважаючись, Крішна стрибнув у річку і провчив зачаєного в ній змія Калію, з чийого жала аж лилась отрута. Хто ще здатний на такі дивовижні подвиги, окрім Верховного Господа?

Текст

тат карма дівйам іва йан ніш́і ніх̣ш́айа̄нам̇
да̄ва̄ґніна̄ ш́учі-ване парідахйама̄не
уннешйаті враджам ато ’васіта̄нта-ка̄лам̇
нетре підга̄пйа сабало ’надгіґамйа-вірйах̣

Послівний переклад

тат  —  те; карма  —  діяння; дівйам  —  надлюдське; іва  —  наче; йат  —  яке; ніш́і  —  вночі; ніх̣ш́айа̄нам  —  безтурботно поснулих; да̄ва-аґніна̄  —  жаром лісової пожежі; ш́учі-ване  —  у сухому лісі ; парідахйама̄не   —   коли обпікало ; уннешйаті   —    звільнить; враджам  —  усіх жителів Враджі; атах̣  —  тоді; авасіта  —  безперечно; анта-ка̄лам  —  останні хвилі життя; нетре  —  на очах; підга̄пйа  —  просто заплющивши; са-балах̣  —   разом з Баладевою; анадгіґамйа  —  незглибима; вірйах̣  —  могутність.

Переклад

Тої самої ночі, після покарання змія Калії, коли жителі Враджабгумі поринули в безтурботний сон, у сухому листі навколишнього лісу спалахнула пожежа і нависла над вріндаванцями загрозою неминучої смерти. Але Господь разом з Баларамою врятував їх, просто заплющивши Свої очі. Такі надлюдські діяння Господа.

Коментар

ПОЯСНЕННЯ: Господній подвиг порятунку вріндаванців названо у цьому вірші надлюдським, однак слід зауважити, що всі дії Господа надлюдські, і це відрізняє Його від звичайної живої істоти. Вирвати з коренем велетенський баньян чи арджуну, згасити розбурхану лісову пожежу, просто заплющившись, безперечно, не під силу жодній людині, хоч би до яких засобів вона вдавалась. Та як нас не вражає опис цих діянь, насправді хоч би що Господь зробив, геть усі Його дії перевершують людські сили, як свідчить також і «Бгаґавад-ґіта» (4.9). Якщо хтось знає про надлюдську природу діянь Господа, завдяки їхній трансцендентній силі він здобуває право ввійти в царство Крішни. Отже, покинувши своє теперішнє матеріальне тіло, той, хто розуміє трансцендентність Господніх дій, повертається додому, до Бога.

Текст

р̣хн̣іта йад йад упабандгм амушйа ма̄та̄
ш́улбам̇ сутасйа на ту тат тад амушйа ма̄ті
йадж джр̣мбгато ’сйа вадане бгувана̄ні гопі
сам̇вікшйа ш́ан̇кіта-мана̄х̣ пратібодгіта̄сіт

Послівний переклад

ґр̣хн̣іта  —  бравши; йат йат  —  хоч які; упабандгам  —  мотузки, щоб зв’язати; амушйа  —  Його; ма̄та̄  —  мати; ш́улбам  —   мотузки; сутасйа  —  свого сина; на  —  не; ту  —  проте; тат тат   —   знову й знову ; амушйа   —   Його ; ма̄ті   —   вистачало довжини; йат  —  те, що; джр̣мбгатах̣  —  відкривши рота; асйа  —  Свого ; вадане  —  в роті; бгувана̄ні  —  світи; ґопі  —  пастушка; сам̇вікшйа  —  побачивши; ш́ан̇кіта-мана̄х̣  —  засумнівалась ; пратібодгіта̄   —   повірила в протилежне ; а̄сіт   —    стало.

Переклад

Коли пастушка [Крішнина названа мати, Яшода] намагалась зв’язати синові руки, мотузка, скільки Яшода не доточить, щоразу виявлялась закоротка і врешті-решт вона вже втратила надію. Тоді Господь Крішна розтулив Свої вуста і мати побачила в Його роті усі всесвіти. Таке видиво навіяло їй на думку сумніви, але потім вона все-таки розцінила містичну природу свого сина по-своєму.

Коментар

ПОЯСНЕННЯ: Якось Крішна Своїми пустощами розсердив Свою матір, і Яшода вирішила на кару непосидючому синові зв’язати Його. Але якої мотузки вона не візьме і скільки не доточить    —    все не ставало, щоб перев’язати Господа. В утомі вона вже опустила руки, коли Господь відкрив рота, і в ньому любляча матінка побачила усі всесвіти. Це видовище вразило її, але з глибокої любови до Крішни вона заспокоїла себе думкою, що Всемогутній Бог Нараяна завжди милостиво піклується про її сина і захищає Його від усіх небезпек, які без кінця спадають на Нього. Через глибоку любов до Крішни вона не могла припустити думки, що її рідний син і є Сам Нараяна, Бог-Особа. Так діє йоґамайа, внутрішня енерґія Верховного Господа, яка дбає про досконалий перебіг усіх ігор Господа з Його різними відданими. Хто ще здатний на такі чудеса, як не Бог?

Текст

нандам̇ ча мокшйаті бгайа̄д варун̣асйа па̄ш́а̄д
ґопа̄н білешу піхіта̄н майа-сӯнуна̄ ча
ахнй а̄пр̣там̇ ніш́і ш́айа̄нам атіш́рамен̣а
локам̇ вікун̣т̣гам упанешйаті ґокулам̇ сма

Послівний переклад

нандам   —   Нанду (названого батька Крішни); ча   —   також; мокшйаті  —  рятує; бгайа̄т  —  від загрози; варун̣асйа  —  Варуни, півбога води; па̄ш́а̄т   —   від рук; ґопа̄н   —   пастушків; білешу  —  у гірських печерах; піхіта̄н  —  схованих; майа-сӯнуна̄  —  сином Майі; ча  —  також; ахні а̄пр̣там  —  сильно заняті вдень; ніш́і  —  вночі; ш́айа̄нам  —  лежачи; атіш́рамен̣а  —   напрацювавшись; локам  —  планету; вікун̣т̣гам  —  духовного неба; упанешйаті  —  Він дарував; ґокулам  —  найвищу планету; сма  —  безсумнівно.

Переклад

Господь Крішна врятував Свого названого батька Нанду Махараджу від рук півбога Варуни і звільнив пастушків з гірських печер, куди їх поховав син Майі. Також усім жителям Вріндавани    —    що від світу до світу працювали, а вночі , після тяжких денних трудів , міцно спали    —    Господь Крішна дарував вступ до найвищої планети духовного неба. Усі ці діяння трансцендентні і не залишають жодних сумнівів у тому, що Він    —    Бог.

Коментар

ПОЯСНЕННЯ: Одного разу Нанда Махараджа , названий батько Господа Крішни, посеред ночі пішов робити омовіння в Ямуні, подумавши помилково, що скоро світатиме. Тоді півбог Варуна забрав Нанду Махараджу на свою планету, сподіваючись побачити Бога-Особу Господа Крішну, коли Він прийде визволяти Свого батька. Арештувати Нанду Махараджу Варуна насправді не міг, тому що жителі Вріндавани завше думали про Крішну, перебуваючи в особливій формі самадгі, трансу бгакті-йоґи, і постійно медитуючи на Бога - Особу. Нещастя матеріального існування були нестрашні для вріндаванців. «Бгаґавад-ґіта» засвідчує, що спілкування з Верховним Богом-Особою у трансцендентній любові звільняє повністю віддану душу від усіх нещасть, які накидають їй закони матеріальної природи. У вірші чітко сказано, що жителі Вріндавани не згортаючи рук працювали цілий день, а вночі після тяжких денних трудів спали мертвим сном. Так що вони могли присвятити дуже мало часу на медитацію чи якусь іншу форму духовної діяльности. Однак насправді геть уся їхня діяльність була духовною діяльністю найвищого рівня. Все, що вони робили, було одухотворене, бо все було присвячене Господу Шрі Крішні. Крішна становив осереддя усієї їхньої діяльности, а тому матеріальну, з першого погляду, діяльність вріндаванців пронизувала духовна енерґія. Це перевага методу бгакті-йоґи над іншими. Треба виконувати всі свої обов’язки задля Господа Крішни, і тоді всі наші дії будуть просякнуті думкою про Крішну, а це і становить найвищу форму трансу духовного усвідомлення.

Текст

ґопаір макге пратіхате враджа-віплава̄йа
деве ’бгіваршаті паш́ӯн кр̣пайа̄ ріракшух̣
дгарточчгіліндграм іва сапта-діна̄ні сапта-
варшо махідхрам анаґгаіка-каре салілам

Послівний переклад

ґопаіх̣   —   пастухами; макге   —   коли жертвопринесення райському цареві; пратіхате  —  припинено; враджа-віплава̄йа  —   щоб спустошити до тла Враджабгумі, землю Крішниних ігор; деве  —  коли небесний цар; абгіваршаті  —  заливав сильним дощем; паш́ӯн  —  тварин; кр̣пайа̄  —  безпричинною милістю; ріракшух̣  —  бажаючи захистити їх; дгарта  —  підняв; уччгіліндграм  —  вирвав і взяв, наче парасоль; іва  —  точно як; сапта-діна̄ні  —  впродовж семи днів підряд; сапта-варшах̣  —  дарма що Йому було тільки сім років; махідграм  —   пагорб Ґовардгана; анаґга  —  невтомний; ека-каре  —  в одній руці; салілам  —  завиграшки.

Переклад

Коли пастухи Вріндавани на Крішнине прохання припинили жертвопринесення небесному царю Індрі, на Вріндавану впала безперервна злива, яка тривала сім днів, загрожуючи змити з поверхні землі всю Враджу. З безпричинної милости до жителів Враджі Господь Крішна, прикриваючи худобу від потоків води, одною рукою завиграшки підняв пагорб Ґовардгану, дарма що Йому тоді було лише сім років.

Коментар

ПОЯСНЕННЯ: Діти часто граються з грибами, немов з парасольками, називаючи їх жаб’ячими парасольками. Натомість Господь Крішна у Свої сім років підхопив великий пагорб у Вріндавані, який називається Ґовардгана Парвата, і тримав його одною рукою сім днів підряд, захищаючи тварин та вріндаванців від гніву Індри, царя райських планет, що його жителі Враджабгумі залишили без щорічного жертвопринесення.

Насправді тому, хто служить Верховному Господу, не потрібно підносити півбогам жертви на подяку за блага, що вони дарують. Рекомендуючи жертви півбогам, ведичні писання таким чином виховують у жертводавців розуміння того, що над ними існують вищі сили. Півбогів уповноважує Господь, що призначає їх на пост божеств наглядати за матеріальною життєдіяльністю всесвіту. За словами «Бгаґавад- ґіти» поклонятись тому чи іншому півбогу означає поклонятись непрямо Верховному Господеві. Але якщо поклонятися безпосередньо Верховному Господеві, немає потреби поклонятися півбогам чи складати їм жертви, рекомендовані за тих чи інших обставин. Ось чому Господь Крішна порадив жителям Враджабгумі не складати ніяких жертв небесному царю Індрі. Але Індра, не знавши, що у Враджабгумі живе Господь Крішна, розгнівався на жителів Враджабгумі і спробував відомстити їм за образу. Проте всемогутній Господь Своєю особистою енерґією врятував усіх жителів Враджабгумі разом з худобою, незаперечно довівши, що відданому Самого Верховного Господа не треба годити ніяким півбогам, навіть найвищим, як-от Брахма й Шіва. Ця розвага Крішни не залишає жодного сумніву, що Господь Крішна є Бог-Особа і був Бог-Особа за будь-яких обставин    —    і ще немовлям на руках у матері, і в 7 років, і в 125 років. Ніколи, ні за яких обставин, Крішна не перебував на рівні звичайної людини, і навіть у похилому віці Він виглядав на шістнадцятирічного юнака. Це й відзначає трансцендентне тіло Господа.

Текст

крід̣ан ване ніш́і ніш́а̄кара-раш́мі-ґаурйа̄м̇
ра̄сонмукгах̣ кала-пада̄йата-мӯрччгітена
уддіпіта-смара-руджа̄м̇ враджа-бхр̣д-вадгӯна̄м̇
хартур харішйаті ш́іро дганада̄нуґасйа

Послівний переклад

крід̣ан  —  розважаючись; ване  —  у лісі Вріндавани; ніш́і  —   вночі; ніш́а̄кара  —  місяць; раш́мі-ґаурйа̄м  —  срібне місячне світло; ра̄са-унмукгах̣  —  бажаючи танцювати; кала-пада̄йата—під супровід мелодійних пісень; мӯрччгітена—та милозвучної музики; уддіпіта—пробудились; смара-руджа̄м—статеві бажання; враджа-бгр̣т  —  жителів Враджабгумі; вадгӯна̄м  —  дружин; хартух̣  —  викрадача; харішйаті  —  знищить; ш́ірах̣  —  голову; дганада-ануґасйа  —  прибічника багатого Кувери.

Переклад

Коли Господь розважався Своїм танцем раса у вріндаванському лісі, Своїми ніжними милозвучними піснями пробуджуючи хіть дружин вріндаванських жителів, Шанкгачуда, багатий демон з почту райського скарбника [Кувери], умикнув Його дівчат, і Господь зніс демону голову з плечей.

Коментар

ПОЯСНЕННЯ: Ми повинні відзначити, що всі ці описи пролунали в бесіді Брахмаджі з Нарадою, і Брахма розповідав Нараді про події, які мали відбутися в майбутньому, після приходу Господа Крішни. Мудрецям, які вміють прозирати в минуле, теперішнє і майбутнє, відомі Господні ігри, і Брахмаджі    —    один з них    —    провіщав прийдешні події.

Шанкгачуду Господь убив пізніше, уже після раса-ліли, тобто не під час самого танцю. У попередніх віршах те, як Господь гасив лісову пожежу, і те, як Він покарав змія Калію, також описано одночасно, як тут одночасно йдеться за розвагу танця раса і за вбивство Шанкгачуди. Чому це так, стає зрозуміло, якщо взяти до уваги, що всі ці події мали відбутися в майбутньому, набагато пізніше після віщої бесіди Брахмаджі з Нарадою. Демона Шанкгачуду Господь убив під час свят Холіка в місяці пгалґуна. В Індії донині святкують цю подію, спалюючи опудало Шанкгачуди за день перед Господніми розвагами Холіка, чи, як їх усі називають, Холі.

Звичайно майбутні втілення Господа та діяння Господа чи Його втілень провіщені в священних писаннях, і тому лжевтілення не мають змоги обдурити тих, хто знає описи авторитетних писань.

Текст

йе ча праламба-кгара-дардура-кеш́й-арішт̣а-
маллебга-кам̇са-йавана̄х̣ капі-паун̣д̣рака̄дйа̄х̣
анйе ча ш́а̄лва-куджа-балвала-дантавакра-
саптокша-ш́амбара-відӯратга-рукмі-мукгйа̄х̣
йе ва̄ мр̣дге саміті-ш́а̄ліна а̄тта-ча̄па̄х̣
ка̄мбоджа-матсйа-куру-ср̣н̃джайа-каікайа̄дйа̄х̣
йа̄сйантй адарш́анам алам̇ бала-па̄ртга-бгіма-
вйа̄джа̄хвайена харін̣а̄ нілайам̇ тадійам

Послівний переклад

йе  —  всі ці; ча  —  загалом; праламба  —  демон на ім’я Праламба; кгара  —  Дгенукасура; дардура  —  Бакасура; кеш́і  —  демон Кеші; арішт̣а  —  демон Аріштасура; малла  —  борець із Камсиних посіпак ; ібга   —   Кувалаяпіда ; кам̇са   —   цар Матгури, дядько Крішни з материного боку; йавана̄х̣  —  один з царів Персії та інших країн довкола неї; капі  —  Двівіда; паун̣д̣рака-а̄дйа̄х̣  —  Паундрака та інші; анйе  —  інші; ча  —  а також; ш́а̄лва  —  цар Шалва; куджа  —  Наракасура; балвала  —   цар Балвала; дантавакра  —  брат Шішупали, запеклий ворог Крішни; саптокша  —  Саптокша; ш́амбара  —  цар Шамбара; відӯратга  —  цар Відуратга; рукмі-мукгйа̄х̣  —  брат Рукміні, першої дружини Крішни у Двараці; йе  —  всі ті; ва̄  —   чи ; мр̣дге   —   на полі битви ; саміті - ш́а̄лінах̣   —   надзвичайно могутні; а̄тта-ча̄па̄х̣  —  озброєні луками та стрілами; ка̄мбоджа  —  цар Камбоджі; матсйа  —  цар Дварбганґи; куру  —   сини Дгрітараштри; ср̣н̃джайа  —  цар Срінджая; каікайа-а̄дйа̄х̣  —  цар Кекаї та ін.; йа̄сйанті  —  досягне; адарш́анам  —   безособистісного злиття з брахмаджйоті; алам  —  що вже казати; бала  —  Баладеви, старшого брата Крішни; па̄ртга  —   Арджуни; бгіма  —  другого Пандави; вйа̄джа-а̄хвайена  —  під їхніми іменами; харін̣а̄  —  Господом Харі; нілайам  —  обителі; тадійам  —  Його.

Переклад

Усі демони    —    Праламба, Дгенука, Бака, Кеші, Арішта, Чанура, Муштіка, слон Кувалаяпіда, Камса, Явана, Наракасура та Паундрака, великі полководці, як Шалва, мавпа Двівіда, Балвала, Дантавакра, семеро биків, Шамбара, Відуратга та Рукмі, а також великі воїни Камбоджа, Матс’я, Куру, Срінджая та Кекая    —    запекло битимуться безпосередньо з Господом Харі або з Ним Самим під Його іншими іменами, як то Баладева, Арджуна, Бгіма та ін. Загинувши від руки Господа, усі демони досягнуть або безособистісного брахмаджйоті, або Його особистої обителі на планетах Вайкунтги.

Коментар

ПОЯСНЕННЯ: Усе видиме в матеріальному чи в духовному світах    —    це прояв різноманітних енерґій Господа Крішни. Бог-Особа Баладева являє собою безпосереднє поширення Особи Господа, а Бгіма, Арджуна та ін.    —    це Його особисті супутники. Господь мав прийти разом з усіма Своїми супутниками та енерґіями (як і щоразу, коли Він з’являється). Отож демони та демонічні люди, що повстають проти Бога, як оце Праламба та інші тут перелічені, мали загинути від руки або Самого Господа, або Його супутників. Усі ці події докладно змальовано в Десятій пісні. Однак ми повинні зрозуміти, що, загинувши, усі вищезгадані живі істоти отримали звільнення: одні злились із Господнім брахмаджйоті, інші дістали право вступити у Господні обителі, Вайкунтги. У Першій пісні «Шрімад-Бгаґаватам» Бгішмадева вже пояснював це. Всім, хто воював на Курукшетрі чи деінде бився з Господом, Баладевою або з Господніми супутниками, даровано духовне буття відповідно до стану їхнього розуму під час смерти. Ті, хто визнавали Крішну за Господа, входили на Вайкунтги, а ті, хто вважали Господа просто за могутню істоту, отримували звільнення, злившись із духовним буттям безособистісного брахмаджйоті Господа. Однак всі вони звільнились від пут матеріального існування. Якщо так таланить тим, хто налаштований до Господа вороже, то можна тільки уявляти собі щастя тих, хто віддано служить Господу у трансцендентних стосунках з Ним.

Текст

ка̄лена міліта-дгійа̄м авамр̣ш́йа нР̣̄н̣а̄м̇
стока̄йуша̄м̇ сва-ніґамо бата дӯра-па̄рах̣
а̄віргітас тв ануйуґам̇ са хі сатйаватйа̄м̇
веда-друмам̇ віт̣а-паш́о вібгаджішйаті сма

Послівний переклад

ка̄лена   —   з плином часу ; міліта - дгійа̄м   —   менш розумних людей; авамр̣ш́йа  —  зваживши на труднощі; нР̣̄н̣а̄м  —  людства в цілому; стока-а̄йуша̄м  —  людей з коротким життям; сва - ніґамах̣   —   ведичні писання , що їх Він уклав ; бата   —    достеменно; дӯра-па̄рах̣  —  дуже складні; а̄вірхітах̣  —  з’явившись; ту  —  однак; ануйуґам  —  відповідно до епохи; сах̣  —  Він (Господь); хі  —  безперечно; сатйаватйа̄м  —  з лона Сат’яваті; веда-друмам  —  ведичне дерево бажань; віт̣а-паш́ах̣  —  розбивши на галузі; вібгаджішйаті  —  поділить; сма  —  поістині.

Переклад

Господь , втілившись власною особою як син Сат’яваті [В’ясадева], визнає Свій виклад ведичних писань заскладним для людей невеликого розуму та короткого життя, і тому розділить дерево ведичного знання на окремі галузі, відповідно до обставин тієї епохи.

Коментар

ПОЯСНЕННЯ: У цьому вірші Брахма передвіщає, як у майбутньому для недовговічних людей Калі-юґи буде складений «Шрімад-Бгаґаватам». Як пояснено в Першій пісні, малорозумні люди Калі-юґи мало що будуть недовговічні    —    їх обпадатимуть численні проблеми, породжені неприродним життям безбожного суспільства. Науковий проґрес, присвячений удосконаленню тілесних вигод,    —    це, згідно з законами матеріальної природи, проґрес у ґуні невігластва. Справжній науковий поступ означає поступ у самоусвідомленні. Однак за епохи Калі менш розумні люди помилково гадають, що все їхнє існування зводиться до цього короткого життя тривалістю в сто років (а нині, фактично, у шістдесят чи й сорок). У цих людей слабкий інтелект, і це видно хоча б з того, що вони нічого не відають за вічне життя. Вони ототожнюють себе з тимчасовим матеріальним тілом, яке живе сорок років, і цілісіньке своє життя присвячують тільки йому. Таких людей порівнюють до ослів та биків. Але Господь    —    милосердний батько всіх живих істот    —    вчить їх усеохопної ведичної мудрости у таких стислих творах, як це «Бгаґавад-ґіта» чи призначений для подальших студій «Шрімад-Бгаґаватам». Так само В’ясадева уклав і решту Пуран та «Махабгарати», пристосувавши їх для людей у різних ґунах матеріальної природи. Разом з тим жодне з цих писань не відхиляється від ведичних засад.

Текст

дева-двіша̄м̇ ніґама-вартмані нішт̣гіта̄на̄м̇
пӯрбгір майена віхіта̄бгір адр̣ш́йа-тӯрбгіх̣
лока̄н ґгната̄м̇ маті-вімохам атіпралобгам̇
вешам̇ відга̄йа багу бга̄шйата аупадгармйам

Послівний переклад

дева - двіша̄м   —   ненависників Господніх відданих ; ніґама   —    Вед ; вартмані   —   на шляху ; нішт̣гіта̄на̄м   —  утверджених; пӯрбгіх̣  —  ракетами; майена  —  великим вченим Майею; віхіта̄бгіх̣  —  зроблені; адр̣ш́йа-тӯрбгіх̣  —  невидимі в небі; лока̄н  —  всіляких планет; ґгната̄м  —  убивць; маті-вімохам  —   спантеличення; атіпралобгам  —  дуже привабливі; вешам  —   шати; відга̄йа  —  зробивши так; баху бга̄шйате  —  говоритиме дуже багато; аупадгармйам  —  другорядні засади релігії.

Переклад

Коли безбожники, добре обізнані на ведичній науці, нищитимуть жителів різних планет з невидимих ракет у небі, збудованих завдяки великому вченому Майі, Господь спантеличить їх, прийшовши у привабливому образі Будди і проповідуючи другорядні релігійні засади.

Коментар

ПОЯСНЕННЯ: Втілення Господа Будди, за яке тут ідеться,    —    це не той Будда, про якого відомо з сучасної історії людства. Згідно з поясненням Шріли Джіви Ґосвамі, у цьому вірші йде мова про втілення Будди з іншої епохи Калі. За життя одного Ману минає понад сімдесят Калі-юґ, і за одної з них з’являється Будда, якого описано тут. Господь Будда приходить на Землю, коли люди з головою поринають у матеріалізм, і проповідує прості заповіді релігійного життя. Так, ахімса сама по собі не становить засаду релігії, але для людини, яка хоче жити справжнім релігійним життям, це важлива якість. Це проста заповідь, заснована на здоровому глузді, яка радить не робити зла жодній тварині чи істоті, бо все зло обернеться на самого лиходія. Проте щоб засвоїти цю заповідь і не чинити ніякого насильства, треба спочатку засвоїти дві інші засади    —    бути смиренним і відкинути всяку гординю. Не виховавши в собі смирення і не відкинувши гординю, неможливо бути незлобивим і вільним від насильства. А коли людина вже живе без насильства, їй треба вчитися терплячости й простоти. Вона повинна вшановувати великих вчителів релігії та духовних провідників, приборкувати чуття, виховувати в собі неприв’язаність до родини та дому, віддано служити Господу і т. д. Врешті-решт людина повинна визнати верховенство Господа і стати Його відданим. Усе інше поза цим    —    не релігія. У релігії всі приписи ставлять у центр Бога. Якщо заповіді якогось вчення не ставлять у центр Бога, то це просто правила моралі, які являють собою лише другорядні релігійні принципи і які об’єднують під єдиною назвою упадгарма, тобто «те, що наближує до релігії».

Текст

йархй а̄лайешв апі сата̄м̇ на харех̣ катга̄х̣ сйух̣
па̄шан̣д̣іно двіджа-джана̄ вр̣шала̄ нр̣дева̄х̣
сва̄ха̄ свадга̄ вашад̣ іті сма ґіро на йатра
ш́а̄ста̄ бгавішйаті калер бгаґава̄н йуґа̄нте

Послівний переклад

йархі  —  коли буде так; а̄лайешу  —  в оселі; апі  —  навіть; сата̄м  —  культурних людей; на  —  не; харех̣  —  про Бога-Особу; катга̄х̣  —  бесіди; сйух̣  —  матимуть місце; па̄шан̣д̣інах̣  —  атеїсти; двіджа-джана̄х̣  —  ті, хто називатимуть себе представниками трьох вищих класів (брахманами, кшатріями та вайш’ями); вр̣шала̄х̣  —  нижчий клас, або шудри; нр̣-дева̄х̣  —  урядові міністри ; сва̄ха̄   —   гімни , які співають на жертвопринесеннях; свадга̄  —  складові, які використовують у жертвопринесеннях; вашат̣  —  жертовник; іті  —  це все; сма  —  буде; ґірах̣  —  слова; на  —  ніколи; йатра  —  ніде; ш́а̄ста̄  —  каратель; бгавішйаті   —   з’явиться ; калех̣   —   Калі - юґи ; бгаґава̄н   —   Бог- Особа; йуґа-анте  —  наприкінці.

Переклад

Пізніше, наприкінці Калі-юґи,    —    коли вже годі буде почути десь розмову про Бога, навіть по оселях так званих святих людей і вихованих представників трьох вищих каст, і коли влада перейде до рук міністрів, обраних з-посеред низьконароджених шудр або навіть з нижчих верств, а жертвопринесення будуть настільки забуті, що ніхто не розумітиме навіть назв жертовних предметів чи дій,    —    Господь з’явиться як вишній каратель.

Коментар

ПОЯСНЕННЯ: У цьому вірші наведено ознаки найлихішої доби в історії матеріального світу, яка передує кінцю нашої епохи, Калі-юґи. Сутність усіх цих лих одна    —    безбожність. Навіть так звані святі, а також представники вищих каст суспільства, яких називають двіджа-джани, тобто двічінароджені, стануть атеїстами. Ці атеїсти забудуть навіть святе ім’я Господа, а Його діяння і поготів. Вищі класи суспільства, а саме: клас інтелектуальних людей, які визначають розвиток суспільства та пояснюють обов’язки усіх класів, клас керівників, які дбають про лад та законність у суспільстві, і господарчий клас, який забезпечує економічний розвиток суспільства, повинні неодмінно володіти ґрунтовним знанням про Верховного Господа. Вони повинні достовірно знати Господні імена, якості, ігри, супутників, атрибути та втілення. Святого і представника вищої суспільної касти чи класу визначають за глибиною його знання з науки про Бога (таттва-ґ’яни), а не за походженням чи зовнішніми позначеннями. Якщо людина не знає науки про Бога і не вміє виконувати віддане служіння, то будь-які її спадкові титули й позначення вважають за прикраси трупа. А коли суспільство починають наводнювати такі прикрашені трупи, мирне проґресивне життя людей порушується чимдалі більше. За браком виховання й знання вищі верстви суспільства нині не мають права називатися двіджа-джани, двічінароджені. На сторінках цього великого писання не раз пояснено важливість другого народження, і цей вірш знову нагадує, що народження внаслідок статевих зносин батька й матері вважають за тваринне народження. А якщо після такого тваринного народження людина будує життя на тваринних засадах    —    їда, сон, самозахист та парування    —    і не дбає про науку духовного розвитку, то це життя називають життям шудр, або, простіше, безкультурної черні. У цьому вірші сказано, що за Калі-юґи урядова влада перейде до рук темних безбожників з робітничого класу, а нрідевами (урядовими міністрами) будуть врішали, безкультурні люди з нижчих верств. У суспільстві, яке заповнюють безкультурні люди нижчих класів, дарма сподіватись якогось миру чи процвітання. Манери таких безкультурних суспільних тварин уже набувають нині популярности, а тому обов’язок керівників    —    взяти це до уваги і постаратись перебудувати суспільство, спираючись на засади двічінароджених людей, що освоїли науку свідомости Бога. Це можна зробити, якщо поширювати вчення «Шрімад-Бгаґаватам» по всьому світі. А після виродження людства Господь втілюється як Калкі- аватара і безжально знищує все демонічне.

Текст

сарґе тапо ’хам р̣шайо нава йе праджеш́а̄х̣
стга̄не ’тга дгарма-макга-манв-амара̄ваніш́а̄х̣
анте тв адгарма-хара-манйу-ваш́а̄сура̄дйа̄
ма̄йа̄-вібгӯтайа іма̄х̣ пуру-ш́акті-бга̄джах̣

Послівний переклад

сарґе   —   на початку творення ; тапах̣   —   покути ; ахам   —   я ; р̣шайах̣  —  мудреців; нава  —  дев’ятеро; йе праджеш́а̄х̣  —  майбутніх прародителів; стга̄не  —  в середній період існування творіння, щоб його підтримувати; атга  —  безперечно; дгарма  —  релігія; макга  —  Господь Вішну; ману  —  батько людства; амара  —  півбоги, уповноважені наглядати за підтриманням всесвіту; аваніш́а̄х̣  —  і царі різних планет; анте  —  наприкінці ; ту   —   однак ; адгарма   —   безбожність ; хара   —   Господь Шіва; манйу-ваш́а  —  підвладний гніву; асура-а̄дйа̄х̣  —  атеїсти, ворожі до відданих ; ма̄йа̄   —   енерґія ; вібгӯтайах̣   —   могутні представники ; іма̄х̣   —   всі вони ; пуру - ш́акті - бга̄джах̣   —   Господа, повелителя верховної сили.

Переклад

На самому початку творіння є аскеза, я сам [Брахма] та Праджапаті, великі мудреці-прародителі. Згодом, коли надходить час підтримувати життєдіяльність творіння, діють Господь Вішну, наділені владою півбоги та царі різних планет. Але наприкінці запановує безбожність, після чого приходить Господь Шіва та оскаженілі атеїсти. Усі вони суть різні прояви енерґії вишньої сили    —    Господа.

Коментар

ПОЯСНЕННЯ: Матеріальний світ творить Господня енерґія, проявлена на початку світу з аскези Брахмаджі, першої живої істоти у творінні. Тоді з’являються дев’ять Праджапаті, великих мудреців. Коли надходить час підтримувати творіння, всесвіт тримається на відданому служінні Господу Вішну, тобто справжній релігії, а також на численних півбогах та царях на всіх планетах. А наприкінці, коли творіння наближається до свого знищення, насамперед поширюється безбожність, а тоді з’являється Господь Шіва разом із розлюченими атеїстами. Однак усі вони    —    просто різні прояви Верховного Господа. Отже, Брахма, Вішну й Махадева (Шіва)    —    це окремі втілення різних ґун матеріальної природи. Вішну    —    це повелитель ґуни добра, Брахма    —     ґуни страсти, а Шіва    —    ґуни невігластва. У кінцевому підсумку, матеріальне творіння проявляється лише тимчасово, щоб дати зумовленим душам нагоду вирватись із пастки матеріального світу. І той, хто під захистом Господа Вішну розвиває в собі ґуну добра, здобуває найліпші можливості звільнитись. Дотримуючись засад вайшнавізму, він дістає вступ у царство Бога і вже ніколи не повертається до повного страждань матеріального світу.

Текст

вішн̣ор ну вірйа-ґан̣ана̄м̇ катамо ’рхатіха
йах̣ па̄ртгіва̄нй апі кавір вімаме раджа̄м̇сі
часкамбга йах̣ сва-рахаса̄скгалата̄ трі-пр̣шт̣гам̇
йасма̄т трі-са̄мйа-садана̄д уру-кампайа̄нам

Послівний переклад

вішн̣ох̣  —  Господа Вішну; ну  —  однак; вірйа  —  могутність; ґан̣ана̄м  —  щоб обрахувати; катамах̣  —  хто ще; архаті  —  здатний на таке; іха  —  у цьому світі; йах̣  —  той, хто; па̄ртгіва̄ні  —  атоми; апі  —  також; кавіх̣  —  великий вчений; вімаме  —   міг би злічити; раджа̄м̇сі  —  частки; часкамбга  —  міг би схопити ; йах̣   —   той , хто ; сва - рахаса̄   —   Своєю ногою ; аскгалата̄  —  безперешкодно; трі-пр̣шт̣гам  —  найвищої планетної системи ; йасма̄т   —   чим ; трі - са̄мйа   —   три ґуни в рівновазі; садана̄т  —  аж до того місця; уру-кампайа̄нам  —  сильно струснувши.

Переклад

Хто міг би вичерпно описати могутність Вішну? Навіть вченому, який зумів би злічити всі атомні частки всесвіту, це не до снаги. Адже це Він в образі Трівікрами без жодного зусилля сягнув ногою вище за найвищу планету, Сат’ялоку, аж до сфери рівноваги трьох ґун матеріальної природи, струснувши все і всіх.

Коментар

ПОЯСНЕННЯ: За найвище досягнення сучасної матеріальної науки вважають відкриття атомної енерґії. Однак визначити кількість атомних часток у всьому всесвіті вченим-матеріалістам не до снаги. Та нехай би навіть комусь вдалося злічити всі атомні частки чи згорнути все небо, як свою ковдру, все одно йому не до снаги буде визначити міру могутности й енерґії Верховного Господа. Господа називають Трівікрама, тому що колись, втілившись як Вамана, Він сягнув ногою за Сат’ялоку, найвищу планетну систему, аж до сфери рівноваги ґун матеріальної природи, що огортає матеріальний всесвіт. Матеріальний космос покривають сім матеріальних оболонок, і Господь пробив навіть ці оболонки. Пальцем ноги Він пробив отвір, через який до матеріального всесвіту просочується вода Причинового океану. Цей потік відомий як священна Ґанґа, що очищує планети всіх трьох світів. Іншими словами, немає рівних Вішну, володареві трансцендентної могутности. Він усемогутній, і нікому з Ним не зрівнятись і не перевершити Його.

Текст

на̄нтам̇ віда̄мй ахам амі мунайо ’ґра-джа̄с те
ма̄йа̄-баласйа пурушасйа куто ’вара̄ йе
ґа̄йан ґун̣а̄н даш́а-ш́ата̄нана а̄ді-девах̣
ш́ешо ’дгуна̄пі самавасйаті на̄сйа па̄рам

Послівний переклад

на  —  ніколи; антам  —  кінець; віда̄мі  —  я знаю; ахам  —  я сам; амі   —   і всі ті; мунайах̣   —   великі мудреці; аґра-джа̄х̣   —   народжені перед тобою; те  —  ти; ма̄йа̄-баласйа  —  всемогутнього; пурушасйа  —  Бога-Особи; кутах̣  —  що казати за інших; авара̄х̣  —  народжених по нас; йе  —  ті, хто; ґа̄йан  —  оспівуючи; ґун̣а̄н  —  якості; даш́а-ш́ата-а̄нанах̣  —  той, хто має десять сотень облич; а̄ді-девах̣  —  перше втілення Господа; ш́ешах̣  —   відоме як Шеша; адгуна̄  —  донині; апі  —  навіть; самавасйаті  —  може здобути; на  —  не; асйа  —  Його; па̄рам  —  меж.

Переклад

Ані я, ані жоден з мудреців, народжених перед тобою, не знають у всій повноті всемогутнього Бога-Особу. То що ж можуть знати про Нього інші , народжені після нас ? Навіть Шеша, перше втілення Господа, ніяк не здолає сягнути меж цього знання, дарма що безнастанно описує діяння Господа десятьма сотнями вуст.

Коментар

ПОЯСНЕННЯ: Всемогутній Бог-Особа проявляє Свої енерґії в трьох основних формах    —    як внутрішню, зовнішню та межову енерґії,    —    а вже ці три енерґії розбиваються на безліч поширень. Отож цих енерґетичних поширень не злічити нікому, тому що Сам Бог-Особа у втіленні Шеші ніяк не дійде їхнього кінця, хоча постійно описує їх тисячею Своїх уст.

Текст

йеша̄м̇ са еша бгаґава̄н дайайед анантах̣
сарва̄тмана̄ш́ріта-падо йаді нірвйалікам
те дустара̄м атітаранті ча дева-ма̄йа̄м̇
наіша̄м̇ мама̄хам іті дгіх̣ ш́ва-ш́р̣ґа̄ла-бгакшйе

Послівний переклад

йеша̄м  —  тільки тим; сах̣  —  Господь; ешах̣  —  цей; бгаґава̄н  —   Бог-Особа; дайайет  —  дарує Свою милість; анантах̣  —  володар безмежних енерґій; сарва-а̄тмана̄  —  всім серцем, беззастережно; а̄ш́ріта-падах̣  —  впокорена душа; йаді  —  якщо так віддасться; нірвйалікам  —  нелицемірно; те  —  тільки ті; дустара̄м  —  нездоланний; атітаранті  —  можуть подолати; ча  —  і все пов’язане з цим; дева-ма̄йа̄м  —  розмаїті енерґії Господа; на  —  не; еша̄м  —  їх; мама  —  моє; ахам  —  я; іті  —   так; дгіх̣  —  свідомість; ш́ва  —  собаки; ш́р̣ґа̄ла  —  шакали; бгакшйе  —  поживу.

Переклад

Однак якщо когось обдаровано ласкою Верховного Господа, Бога-Особи, на винагороду за його бездомісну відданість служінню Господеві, то він може подолати нездоланний океан ілюзії і зрозуміти Господа. А тим, хто прив’язаний до свого тіла, приреченого стати поживою для псів та шакалів, це не під силу.

Коментар

ПОЯСНЕННЯ: Бездомісні Господні віддані знають славу Господа    —    вони усвідомлюють велич Господа і безмежність Його розмаїтих енерґій. Тим, хто прив’язаний до тлінного тіла, навряд чи стане снаги вступити в царство науки про Бога. Увесь світ матеріалістів, що вважають своє матеріальне тіло за себе самих, перебуває у невігластві щодо науки про Бога. Матеріаліст з головою поринає у роботу, слугуючи матеріальному тілу, і не тільки своєму, а й чужим    —     своїх дітей, родичів, земляків, співвітчизників і т. д. Матеріалісти розгортають широку філантропічну та альтруїстичну діяльність у політичних, національних та міжнародних масштабах, однак на ділі усе завжди зводиться до тісних рамок хибного ототожнення духовної душі з матеріальним тілом. Доки людина не звільниться від хибних уявлень щодо душі та тіла, вона не на силі буде пізнати Бога, а без знання про Бога весь проґрес матеріальної цивілізації, хай який ефектний, слід вважати занепадом.

Текст

веда̄хам ан̇ґа парамасйа хі йоґа-ма̄йа̄м̇
йӯйам̇ бгаваш́ ча бгаґава̄н атга даітйа-варйах̣
патні манох̣ са ча мануш́ ча тад-а̄тмаджа̄ш́ ча
пра̄чінабархір р̣бгур ан̇ґа ута дгруваш́ ча
ікшва̄кур аіла-мучукунда-відеха-ґа̄дгі-
раґгв-амбаріша-саґара̄ ґайа-на̄хуша̄дйа̄х̣
ма̄ндха̄тр-аларка-ш́атадганв-ану-рантідева̄
деваврато балір амӯрттарайо діліпах̣
саубгарй-утан̇ка-ш́ібі-девала-піппала̄да-
са̄расватоддгава-пара̄ш́ара-бгӯрішен̣а̄х̣
йе ’нйе вібгішан̣а-ханӯмад-упендрадатта-
па̄ртга̄ршт̣ішен̣а-відура-ш́рутадева-варйа̄х̣

Послівний переклад

веда  —  знай; ахам  —  я; ан̇ґа  —  Нарадо; парамасйа  —  Всевишнього ; хі   —   безперечно ; йоґа-ма̄йа̄м   —   енерґію; йӯйам   —   ти сам; бгавах̣—Шіва; ча—і; бгаґава̄н—великий півбог; атга —   а також ; даітйа - варйах̣   —   Прахлада Махараджа , великий Господній відданий з атеїстичної родини; патні  —  Шатарупа; манох̣  —  Ману; сах̣  —  він; ча  —  також; манух̣  —  Сваямбгува; ча    —    і  ; тат-а̄тма-джа̄х̣ ча    —    та його діти  : Пріяврата  , Уттанапада, Девахуті та ін.; пра̄чінабархіх̣  —  Прачінабархі; р̣бгух̣  —  Рібгу; ан̇ґах̣  —  Анґа; ута  —  навіть; дгрувах̣  —  Дгрува; ча  —  і; ікшва̄кух̣  —  Ікшваку; аіла  —  Айла; мучукунда  —  Мучукунда; відеха  —  Махараджа Джанака; ґа̄дгі  —  Ґадгі; раґгу  —   Раґгу; амбаріша  —  Амбаріша; саґара̄х̣  —  Саґара; ґайа  —  Ґайа; на̄хуша  —  Нахуша; а̄дйа̄х̣  —  і так далі; ма̄ндга̄тр̣  —  Мандгата; аларка  —  Аларка; ш́атадгану  —  Шатадгану; ану  —  Ану; рантідева̄х̣  —  Рантідева; девавратах̣  —  Бгішма; баліх̣  —  Балі; амӯрттарайах̣   —   Амурттарая ; діліпах̣   —   Діліпа ; саубгарі   —    Саубгарі ; утан̇ка   —   Утанка ; ш́ібі   —   Шібі ; девала   —   Девала; піппала̄да—Піппалада; са̄расвата—Сарасвата; уддгава—Уддгава; пара̄ш́ара  —  Парашара; бгӯрішен̣а̄х̣  —  Бгурішена; йе  —   ті , хто ; анйе   —   інші ; вібгішан̣а   —   Вібгішана ; ханӯмат   —   Хануман ; упендра - датта   —   Шукадева Ґосвамі ; па̄ртга   —   Арджуна; а̄ршт̣ішен̣а  —  Арштішена; відура  —  Відура; ш́рутадева  —  Шрутадева; варйа̄х̣  —  видатний.

Переклад

веда  —  знай; ахам  —  я; ан̇ґа  —  Нарадо; парамасйа  —  Всевишнього ; хі   —   безперечно ; йоґа-ма̄йа̄м   —   енерґію; йӯйам   —   ти сам; бгавах̣—Шіва; ча—і; бгаґава̄н—великий півбог; атга —   а також ; даітйа - варйах̣   —   Прахлада Махараджа , великий Господній відданий з атеїстичної родини; патні  —  Шатарупа; манох̣  —  Ману; сах̣  —  він; ча  —  також; манух̣  —  Сваямбгува; ча    —    і  ; тат-а̄тма-джа̄х̣ ча    —    та його діти  : Пріяврата, Уттанапада, Девахуті та ін.; пра̄чінабархіх̣  —  Прачінабархі; р̣бгух̣  —  Рібгу; ан̇ґах̣  —  Анґа; ута  —  навіть; дгрувах̣  —  Дгрува; ча  —  і; ікшва̄кух̣  —  Ікшваку; аіла  —  Айла; мучукунда  —  Мучукунда; відеха  —  Махараджа Джанака; ґа̄дгі  —  Ґадгі; раґгу  —   Раґгу; амбарı̄ша  —  Амбаріша; саґара̄х̣  —  Саґара; ґайа  —  Ґайа; на̄хуша  —  Нахуша; а̄дйа̄х̣  —  і так далі; ма̄ндга̄тр̣  —  Мандгата; аларка  —  Аларка; ш́атадгану  —  Шатадгану; ану  —  Ану; рантідева̄х̣  —  Рантідева; девавратах̣  —  Бгішма; баліх̣  —  Балі; амӯрттарайах̣   —   Амурттарая ; діліпах̣   —   Діліпа ; саубгарі   —    Саубгарі ; утан̇ка   —   Утанка ; ш́ібі   —   Шібі ; девала   —   Девала; піппала̄да—Піппалада; са̄расвата—Сарасвата; уддгава—Уддгава; пара̄ш́ара  —  Парашара; бгӯрішен̣а̄х̣  —  Бгурішена; йе  —   ті , хто ; анйе   —   інші ; вібгішан̣а   —   Вібгішана ; ханӯмат   —   Хануман ; упендра - датта   —   Шукадева Ґосвамі ; па̄ртга   —   Арджуна; а̄ршт̣ішен̣а  —  Арштішена; відура  —  Відура; ш́рутадева  —  Шрутадева; варйа̄х̣  —  видатний.

Коментар

ПОЯСНЕННЯ: Усім переліченим тут великим відданим Господа    —    минулих днів чи й нинішніх,    —    а також усім прийдешнім Господнім відданим відоме розмаїття Господніх енерґій та сила Його імені, якостей, ігор, оточення, особистости і т. д. І як вони оволоділи цим знанням? Певно ж, вони прийшли до цього не умоглядними розумуваннями і не за допомогою якихось обмежених знарядь пізнання. Обмежені знаряддя матеріального пізнання (і чуття, і прилади, як-от мікроскопи та телескопи) не дадуть змоги до кінця пізнати навіть матеріальних енерґій Господа, проявлених перед нашими очима. Отак, у всесвіті існують мільйони і мільярди планет, але вчені не спроможні їх навіть злічити. А це прояви всього лиш матеріальної енерґії Господа. Що ж можуть обіцяти вченому такі матеріальні засоби в пізнанні духовних енерґій Господа? Філософствування і жонґлювання незліченними «якщо» та «можливо» розуму не додасть, навпаки, мудрування приведе тільки до того, що людина врешті-решт опустить руки і проголосить, що Бога немає. Отже, людина при здоровому глузді перестане філософствувати про речі, які перевершують її нікчемні розумові здібності, і без сумнівів вчитиметься відданости Верховному Господеві, що тільки Він один може наділити істинним знанням. Упанішади недвозначно кажуть, що Верховного Бога-Особу ніколи не пізнати, просто докладаючи великих зусиль і напружуючи розум, і так само до цього не придасться філософствування чи жонґлювання словами. Пізнати Господа можна тільки віддавшись Йому. Цю істину підтверджує в даному вірші Брахмаджі, найвища з усіх матеріальних істот. Отож, треба перестати марнувати свої сили на експериментальне пізнання істини. Щоб здобути знання, треба віддатись Господу і визнати авторитет названих тут осіб. Господь безмежний і за посередництвом йоґамайі милостиво допомагає відданій душі пізнати Його, до тої міри, до якої вона віддається Господеві.

Текст

те ваі відантй атітаранті ча дева-ма̄йа̄м̇
стрі-ш́ӯдра-хӯн̣а-ш́абара̄ апі па̄па-джіва̄х̣
йадй адбгута-крама-пара̄йан̣а-ш́іла-ш́ікша̄с
тірйаґ-джана̄ апі кім у ш́рута-дга̄ран̣а̄ йе

Послівний переклад

те  —  такі особи; ваі  —  безсумнівно; віданті  —  знають; атітаранті   —   долають ; ча   —   також ; дева - ма̄йа̄м   —   Господню енерґію, що покриває живі істоти; стрі  —  наприклад, жінки; ш́ӯдра  —  представники робітничого класу; хӯн̣а  —  горяни; ш́абара̄х̣  —  представники народности, яка за своїм рівнем нижча за шудр; апі  —  хоча; па̄па-джіва̄х̣  —  гріховні живі істоти; йаді  —  за умови, якщо; адбгута-крама  —  вершителя дивовижних чудес; пара̄йан̣а  —  відданими; ш́іла  —  поведінки; ш́ікша̄х̣  —  навчені; тірйак-джана̄х̣  —  навіть не люди; апі  —   також; кім  —  що; у  —  казати вже; ш́рута-дга̄ран̣а̄х̣  —  хто слухає про Господа і таким чином думає про Нього; йе  —  ті.

Переклад

Впокорившись чистим Господнім відданим і виконуючи віддане служіння за їхнім прикладом, навіть душі, призвичаєні до гріховного життя, як оце жінки, робітники, горяни, шабари або навіть птахи та звірі, також можуть осягнути науку про Бога і звільнитися з лабет ілюзорної енерґії.

Коментар

ПОЯСНЕННЯ: Іноді запитують, як можливо віддатися Верховному Господеві. У «Бгаґавад-ґіті» (18.66) Господь прохає Арджуну, щоб той віддався Йому, але люди, які не хочуть цього робити, запитують, де Бога шукати і кому віддаватися. На такі запитання вичерпно відповідає даний вірш. Бачити Бога-Особу на власні очі не конче: якщо людина щиро прагне віддати себе під руку Господа, Він пошле їй Свого істинного представника, що здатний привести її додому, до Бога. Для духовного пізнання не потрібно матеріальних здібностей. У матеріальному світі кожен фах вимагає тих чи інших здібностей, і без відповідної кваліфікації не справитись із жодною роботою. Однак у відданому служінні Господу потрібно одне    —    віддатися. Віддатись Господу здатний кожен. Можна віддатись одразу, не відкладаючи,    —    аби тільки було бажання, і це покладе початок духовному життю. Істинний представник Бога дає все, що може дати Сам Бог. Або, якщо висловити це інакше, сповнений любови представник Бога    —    це Божий прояв, який навіть милостивіший і доступніший за Нього Самого. Грішна душа не може наблизитися прямо до Самого Господа, однак грішник легко може наблизитись до чистого відданого Господа. І той, хто віддає себе в руки Господнього відданого, може теж осягнути науку про Бога і стати подібним до трансцендентних чистих відданих Господа. Тоді він здобуде звільнення і повернеться додому, до Бога,    —    до вічного щастя.

Тому, хто має бажання і серйозні наміри, зовсім не важко зрозуміти науку про Бога і звільнитися від непотрібної, безглуздої боротьби за існування. Однак це дуже важко для тих , хто не віддається Господу , а просто безплідно філософствує.

Текст

ш́аш́ват праш́а̄нтам абгайам̇ пратібодга-ма̄трам̇
ш́уддгам̇ самам̇ сад-асатах̣ парама̄тма-таттвам
ш́абдо на йатра пуру-ка̄ракава̄н крійа̄ртго
ма̄йа̄ параітй абгімукге ча віладжджама̄на̄
тад ваі падам̇ бгаґаватах̣ парамасйа пум̇со
брахметі йад відур аджасра-сукгам̇ віш́окам

Послівний переклад

ш́аш́ват   —   вічний ; праш́а̄нтам   —   без турбот ; абгайам   —    без страху ; пратібодга - ма̄трам   —   протилежність матеріальної свідомости; ш́уддгам  —  неосквернений; самам  —  без розрізнень ; сат - асатах̣   —   причини й наслідку ; парама̄тма -  таттвам  —  відначальна першопричина; ш́абдах̣  —  звук, породжений з неврівноваженого розуму ; на   —   не ; йатра   —    там, де є; пуру-ка̄ракава̄н  —  що дає кармічні плоди; крійа̄-артгах̣  —  задля жертвопринесення; ма̄йа̄  —  ілюзія; параіті  —   втікає; абгімукге  —  перед; ча  —  також; віладжджама̄на̄  —  соромлячись; тат  —  це; ваі  —  безперечно; падам  —  найвищий рівень; бгаґаватах̣  —  Бога-Особи; парамасйа  —  Всевишнього; пум̇сах̣   —   особи; брахма   —   Абсолют; іті   —   так; йат   —    який; відух̣   —   відомий як; аджасра   —   безмежне; сукгам   —    щастя; віш́окам  —  без смутку.

Переклад

Те, що пізнають як Абсолютний Брахман, сповнене безмежного блаженства, вільного від смутку. Це, безперечно, верховний аспект Бога-Особи, найвищого з усіх, хто насолоджується. Він одвічно вільний від турбот і страху. На противагу матерії, Він є досконала свідомість. Вільний від скверни і суперечностей, Він є головна відначальна причина всіх причин та наслідків. У Ньому не існує жертвопринесень заради кармічних наслідків, і в Ньому немає ілюзорної енерґії.

Коментар

ПОЯСНЕННЯ: Найвищий з усіх, хто насолоджується, або Бог-Особа,    —    це Верховний Брахман, або суммум бонум*, тому що Він верховна причина всіх причин. Перший крок в Його осягненні    —    це усвідомлення безособистісного Брахмана, що протилежний ілюзорним концепціям матеріального буття. Іншими словами, безособистісний Брахман    —    це аспект Абсолюту, протилежний матеріальному розмаїттю, так само як світло протилежне темряві. Однак у світлі є своє розмаїття, яке бачать ті, хто глибше пізнав природу світла. Аналогічно, пізнати найвищий аспект Брахмана означає пізнати саме джерело сяйва Брахмана    —    Верховного Бога-Особу, суммум бонум, або верховне джерело всього сущого. Отже, прийти до Бога-Особи означає само собою пізнати і безособистісний Брахман, який своєю різкою відмінністю від матерії кладе початок очищенню свідомости. Усвідомлення Бога-Особи    —    це третій ступінь усвідомлення Брахмана. Як пояснено в Першій пісні, треба знати всі три аспекти Абсолюту    —    Брахман, Параматму та Бгаґавана.

Суммум бонум (лат.)    —    найвище добро (прим. пер.).

Пратібодга-ма̄трам — це протилежність концепцій матеріального буття. Матерія завжди породжує матеріальні страждання, і тому, усвідомлюючи Брахман, людина спочатку заперечує прояви матеріальної ілюзії і таким чином починає відчувати вічне існування, протилежне існуванню в муках народження та смерти, старости та хвороб. Це суть усвідомлення безособистісного Брахмана.

Верховна Душа всього сущого    —    це Верховний Господь, тому на найвищому рівні усвідомлення істини людина починає відчувати любов до Господа. Любов виникає у стосунках між двома душами. Батько любить свого сина, тому що сина пов’язують з батьком близькі стосунки. Однак у матеріальному світі любов завжди змішана з брудом. Своєї довершености любов сягає тоді, коли душа зустрічає Бога-Особу, тому що любовні стосунки з Богом-Особою реальні. Любов до Бога виникає не на основі матеріальних тіла чи розуму, Він    —    довершений, непокритий, незабруднений об’єкт любови для всіх живих істот, тому що Він Наддуша, Параматма в кожному серці. В усій своїй красі любов до Бога розкривається на рівні звільнення.

Так жива істота відкриває для себе невичерпне джерело вічного щастя, не затьмареного страхом втрати, який отруює будь-яку радість у матеріальному світі. Стосунки з Господом не обриваються ніколи, тому відданий не знає смутку чи страху. Це щастя не дасться змалювати словами, а про те, щоб досягнути схожого щастя кармічною діяльністю чи жертвопринесеннями, шкода й казати. Разом з тим треба зрозуміти, що невичерпне щастя взаємин із Верховною Особою, Богом-Особою, описане в цьому вірші, перевершує навіть безособистісне усвідомлення, до якого ведуть Упанішади. Упанішади своїми описами головно спростовують уявлення матеріалістів, однак вони ні в якому разі не заперечують існування трансцендентних чуттів Верховного Господа. І цей вірш, протиставляючи Господні чуття матеріальним елементам, ще раз підтверджує їхню цілковиту трансцендентність і вищість над скверною матеріальних понять. Звільнені душі також мають чуття, бо інакше між ними й Господом не могли б виникнути взаємні стосунки безмежного духовного щастя, сповнені спонтанної невичерпної радости. Чуття Господа і так само Його відданих вільні від матеріальної скверни, адже їхні чуття діють поза сферою дії матеріальних причин та наслідків, за що чітко сказано у цьому вірші (сад-асатах̣ парам). Над ними не владна ілюзорна, матеріальна енерґія, що соромиться з’являтися перед Господа та Його трансцендентних відданих. У матеріальному світі чуттєва діяльність змішана зі смутком, але у цьому вірші, ясно сказано, що чуттєву діяльність Господа та Його відданих не затьмарює смуток. Між матеріальними чуттями і духовними існує корінна відмінність    —    ось що треба зрозуміти, замість того щоб, виходячи зі своїх матеріальних уявлень, заперечувати існування духовних чуттів. 

У матеріальному світі чуття просякнуті матеріальним невіглаством. Авторитети наполягають на тому, що треба неодмінно очистити чуття від матеріальних уявлень, і рекомендують для цього найрізноманітніші засоби. У матеріальному світі люди використовують чуття тільки для власного задоволення, натомість у духовному світі чуття використовують для того, для чого вони призначені відначально    —    для задоволення Верховного Господа. Така чуттєва діяльність природна, отож у духовному світі насолода духовно очищених чуттів невичерпна і матеріальний бруд не може її затьмарити. Таке задоволення чуттів дає радість обом трансцендентним партнерам. Безмежно й постійно розширюючись, така чуттєва діяльність усуває будь-який потяг до штучних способів задоволення чуттів у матеріальному світі. Це щастя називають брахма-саукг’ям, і його трансцендентну природу роз’яснює П’ята пісня.

Текст

садгрйан̇ нійамйа йатайо йама-карта-хетім̇
джахйух̣ свара̄д̣ іва ніпа̄на-кганітрам індрах̣

Послівний переклад

садгрйак  —  умоглядне філософствування чи штучна медитація; нійамйа  —  опанування; йатайах̣  —  містики; йама-карта-хетім  —  метод духовного розвитку; джахйух̣  —  відкинуті; свара̄т̣  —  цілковито незалежний; іва  —  як; ніпа̄на  —  криниці; кганітрам  —  обтяжливе копання; індрах̣  —  півбог, повелитель дощів.

Переклад

У такому трансцендентному стані немає потреби штучно приборкувати розум, філософствувати чи медитувати за звичаєм ґ’яні та йоґів. Той, хто досягнув цього рівня, облишає всі такі методи, так само як небесний цар Індра не обтяжує себе риттям криниці.

Коментар

ПОЯСНЕННЯ: Якщо бідна людина потребує води, вона копає собі криницю, беручи на себе всі пов’язані з цим труди. Так само люди, бідні на трансцендентне усвідомлення, філософствують на розумовому рівні або, приборкуючи чуття, медитують. Але їм невтямки, що і приборкати чуття, і осягнути духовну досконалість можна за одним заходом, щойно людина візьметься до трансцендентного любовного служіння Верховній Особі, Богові-Особі. Ось чому навіть великі звільнені душі прагнуть разом з іншими слухати про Господні діяння та оспівувати їх. Приклад з Індрою у вірші дуже влучний. Індра, цар райських планет,    —    це панівне божество, півбог, який розпоряджається рухом хмар та дощами у всьому всесвіті. Тож йому самому, щоб забезпечити водою себе, не потрібно рити криницю. Ідея про те, що Індра копатиме колодязь, аби забезпечити себе водою, просто сміховинна. Так само ті, хто з любов’ю служить Господу, досягли остаточної мети життя, а тому їм ні до чого філософствувати в пошуках істини щодо природи Бога та Його діянь. І медитувати на уявну чи справжню форму Господа таким відданим не потрібно. Своїм реальним трансцендентним любовним служінням Господу, Його чисті віддані вже здобули всі плоди філософствування та медитації. Отже, істинна досконалість життя    —    це виконувати трансцендентне любовне служіння Господеві.

Текст

са ш́рейаса̄м апі вібгур бгаґава̄н йато ’сйа
бга̄ва-свабга̄ва-віхітасйа сатах̣ прасіддгіх̣
дехе сва-дга̄ту-віґаме ’нувіш́ірйама̄н̣е
вйомева татра пурушо на віш́ірйате ’джах̣

Послівний переклад

сах̣  —  Він; ш́рейаса̄м  —  усього сприятливого; апі  —  також; вібгух̣  —  повелитель; бгаґава̄н  —  Бог-Особа; йатах̣  —  тому що; асйа   —   живої істоти ; бга̄ва   —   ґун природи ; сва - бга̄ва   —   чи власного одвічного становища; віхітасйа  —  виконання; сатах̣  —  всієї доброї діяльности; прасіддгіх̣  —  кінцевий успіх; дехе  —  коли тіло; сва-дга̄ту  —  складене з елементів; віґаме  —   коли зникає ; ану   —   після того; віш́ірйама̄н̣е   —   покинувши ; вйома  —  небо; іва  —  як; татра  —  тоді; пурушах̣  —  жива істота; на  —  ніколи; віш́ірйате  —  гине; аджах̣  —  бо ненароджена.

Переклад

Бог-Особа    —    верховний повелитель усього добра, тому що плодами усього, що жива істота робить як у матеріальному, так і в духовному бутті, наділяє Він. Отже, Він    —    найвищий добродійник. Кожна індивідуальна жива істота ненароджена, тому навіть після розпаду тіла з матеріальних елементів вона існує далі, як і повітря, що містилось у тілі.

Коментар

ПОЯСНЕННЯ: Жива істота не народжується і не вмирає. Як засвідчує і «Бгаґавад-ґіта» (2.30), жива істота не гине навіть з розпадом складеного з матеріальних елементів тіла. Доки істота живе у матеріальному світі, за всі її вчинки до неї приходять якісь наслідки, у наступному чи навіть цьому житті. У духовному житті Господь також наділяє її плодами у формі п’яти різновидів звільнення. Навіть імперсоналістові не вдасться злитися, як він прагне, з існуванням Усевишнього, якщо не буде Господньої милости. Це каже і вірш «Бгаґавад-ґіти» (4.11): Господь наділяє людину в цьому житті тим, чого вона хотіла. Живим істотам дано свободу вибору, а Господь наділяє їх відповідно до цього вибору.

Тому обов’язок кожної людини    —    віддано поклонятися Богові-Особі, і нікому іншому, хоч би чого людина прагла. Імперсоналіст, замість того, щоб філософствувати чи медитувати, може взятися прямо за практику відданого служіння Господу і таким способом легко досягнути бажаної цілі.

Однак відданих, на відміну від імперсоналістів, що хочуть злитися з духовним буттям, природно вабить можливість отримати товариство Господа. Врешті-решт віддані, прислухаючись до голосу своєї істинної природи, досягають мети своїх бажань і стають слугами, друзями, батьками, матерями чи коханими Господа. Віддане служіння Господеві складають дев’ять методів: слухати, оспівувати і т. ін. Вдаючись до цих нескладних і природних форм відданого служіння, віддані досягають найвищої досконалости, і їхні плоди незрівнянно вищі від злиття з буттям Брахмана. Тому відданим зовсім не рекомендовано пускатись філософствувати щодо природи Всевишнього чи силувано медитувати на порожнечу.

Однак не слід помилково думати, що після розпаду теперішнього тіла істота не матиме більше тіла, в якому можна було б особисто спілкуватися з Господом. Жива істота ненароджена. Вона не з’являється в час появи її матеріального тіла. Разом з тим, матеріальне тіло справді розвивається тільки за бажанням живої істоти. Отже, матеріальне тіло життєвою силою породжує духовна душа. Жива істота вічна і існує в тілі так само, як існує в ньому повітря. Повітря є і всередині тіла, і поза ним. Так само як з розпадом зовнішньої оболонки, матеріального тіла, повітря з нього існує далі, жива іскра, що була в ньому, теж існує далі. І відданий під наглядом Господа, найвищого добродійника, одразу отримує духовне тіло, яке пристосоване до форми його спілкування з Господом. Є чотири форми такого звільнення: саруп’я (коли істота отримує тіло як у Господа), салок’я (коли істота отримує змогу жити на одній планеті з Господом), саршті (коли істота володіє такими багатствами, як Господь) і саміп’я (коли вона спілкується з Господом на рівних).

Господь настільки милостивий, що, навіть якщо Його відданий не на силі остаточно очистити своє віддане служіння від матеріальних домішок, Господь дарує йому нагоду далі вдосконалюватись у наступному житті. Такий відданий народжується у сім’ї відданих або в заможних батьків, так що йому не потрібно боротись за виживання в матеріальному світі і він може остаточно очистити своє існування, а по смерті цього тіла одразу ж повернутись додому, до Бога. Це саме каже «Бгаґавад-ґіта».

Докладно це все описано у «Бгаґават-сандарбзі» Шріли Джіви Ґосвамі Прабгупади. Коли відданий приходить на духовний рівень, він залишається на цьому рівні вічно, за що вже йшлося у попередньому вірші.

Текст

со ’йам̇ те ’бгіхітас та̄та
бгаґава̄н віш́ва-бга̄ванах̣
сама̄сена харер на̄нйад
анйасма̄т сад-асач ча йат

Послівний переклад

сах̣  —  те; айам  —  саме; те  —  тобі; абгіхітах̣  —  пояснено; та̄та  —  любий сину; бгаґава̄н  —  Бог-Особа; віш́ва-бга̄ванах̣  —   творець проявлених світів; сама̄сена  —  коротко; харех̣  —  без Харі, Господа; на  —  ніколи; анйат  —  ніщо інше; анйасма̄т  —   як причини; сат  —  проявленого (феноменального); асат  —   непроявленого (ноуменального); ча  —  і; йат  —  хоч би що.

Переклад

Любий сину! Ось я коротко розповів тобі про Верховного Бога - Особу , творця проявлених світів . Опріч Нього , Господа Харі, немає інших причин явленого й неявленого буття.

Коментар

ПОЯСНЕННЯ: Усе, з чим ми стикаємось, зводиться зазвичай до тимчасового матеріального світу й зумовлених душ, які намагаються владарювати над матерією. Тому Брахмаджі пояснив Нарададеві , що цей тимчасовий світ являє собою породження зовнішньої енерґії Господа, а зумовлені душі, які в ньому борються за життя, являють собою межову енерґію Верховного Господа, Бога-Особи. Уся ця життєдіяльність проявленого світу не має за собою причини іншої, ніж Він, Харі, Верховний Господь    —    відначальна причина всіх причин. Це, щоправда, не означає, що Господь розпадається на безособистісний набір поширень. Господь стоїть осторонь від усіх цих взаємодій зовнішньої і межової енерґій. У «Бгаґавад-ґіті» (9.4) підтверджено, що Господь повсюдно присутній тільки Своїми енерґіями. Усе проявлене в світі спочиває на Його енерґії, але Він    —    Верховний Бог-Особа    —    завжди поза всім. Енерґія і повелитель енерґії одночасно єдині і відмінні між собою.

Верховного Господа не можна засуджувати за створення цього сповненого страждань світу, так само як царя не можна засуджувати за спорудження державної в’язниці. В’язниці обов’язково потрібні в державній структурі: вони призначені для тих, хто порушує державні закони. Так само, сповнений нещасть матеріальний світ    —    це тимчасове творіння Господа, призначене для тих, хто забув Його і силкується владарювати над ілюзорними проявленнями. Господь, проте, завжди прагне, щоб упалі душі повернулись додому, до Бога. Отож Він посилає зумовленим душам стільки можливостей для цього: і авторитетні писання, і Своїх представників, і навіть Свої особисті втілення! Господь особисто не має прив’язаности до матеріального світу, тому і за його створення Господа не можна засуджувати.

Текст

ідам̇ бга̄ґаватам̇ на̄ма
йан ме бгаґаватодітам
сан̇ґрахо ’йам̇ вібгӯтіна̄м̇
твам етад віпулі куру

Послівний переклад

ідам  —  цю; бга̄ґаватам  —  науку про Бога; на̄ма  —  за назвою; йат  —  те, що; ме  —  мені; бгаґавата̄  —  Богом-Особою; удітам—просвічений; сан̇ґрахах̣—сукупність; айам —  Його; вібгӯтіна̄м—розмаїтих енерґій; твам—ти, шановний; етат —   цю науку про Бога; віпулі  —  розгорни; куру  —  зроби це.

Переклад

О Нарадо, цей «Шрімад-Бгаґаватам»    —    науку про Бога    —     стисло переказав мені Верховний Бог - Особа , вклавши в нього всі Свої розмаїті енерґії. Тепер ти сам розгорни цю науку докладніше.

Коментар

ПОЯСНЕННЯ: «Бгаґаватам», що його Бог-Особа в якихось п’яти-шести віршах (наведених далі) стисло виклав Брахмі,    —    це наука про Бога. Він наділений силою представляти Самого Бога-Особу. Господь абсолютний і тому невідмінний від науки про Бога, «Шрімад-Бгаґаватам». Брахмаджі отримав цю науку про Бога від Самого Господа і передав її Нараді, що своєю чергою наказав Шрілі В’ясадеві подати її в розгорнутій формі. Отже, трансцендентне знання про Верховного Господа не виплід розумувань галасливих сперечальників цього світу, це знання неосквернене, вічне, досконале і непідвладне матеріальним ґунам. Отже, «Бгаґавата Пурана»    —    це безпосереднє втілення Господа у формі трансцендентного звуку. Отримати це трансцендентне знання можна тільки від істинного Господнього представника в учнівській послідовності, якою це знання зійшло від Господа до Брахмаджі, від Брахмаджі до Наради, від Наради до В’яси, від В’ясадеви до Шукадеви Ґосвамі, від Шукадеви Ґосвамі до Сути Ґосвамі. Стиглий плід дерева Вед передають з рук до рук, щоб він не розбився, упавши з високої гілки на землю. Тому, якщо людина не слухає науку про Бога від істинного представника описаної вище учнівської послідовности, зрозуміти сутність цієї науки буде надзвичайно складно. І ніколи не слід слухати «Бгаґаватам» від найманих оповідачів, які заробляють собі на життя, догоджаючи чуттям слухачів.

Текст

йатга̄ харау бгаґаваті
нр̣н̣а̄м̇ бгактір бгавішйаті
сарва̄тманй акгіла̄дга̄ре
іті сан̇калпйа варн̣айа

Послівний переклад

йатга̄  —  наскільки можливо; харау  —  Богові-Особі; бгаґаваті  —  Господу; нр̣н̣а̄м  —  для людей; бгактіх̣  —  віддане служіння; бгавішйаті   —   навчаться; сарва-а̄тмані   —   Абсолютному Цілому; акгіла-а̄дга̄ре  —  суммум бонум; іті  —  таким чином; сан̇калпйа  —  рішучістю; варн̣айа  —  опиши.

Переклад

Будь ласка, рішуче візьмись і роз’ясни науку про Верховного Бога так, щоб людина могла навчитися трансцендентного відданого служіння Богові-Особі Харі    —    Наддуші всіх живих істот і верховному джерелу всього добра та всіх енерґій.

Коментар

ПОЯСНЕННЯ: «Шрімад-Бгаґаватам» викладає філософію відданого служіння і науково розглядає стосунки людини з Верховним Богом-Особою. До епохи Калі такий трактат про Господа та Його енерґії був непотрібний, однак коли почалася епоха Калі, людством поступово поширились чотири головні гріхи: незаконний зв’язок із жінками, вживання дурманних речовин, азартні ігри і невиправдане вбивство тварин. Під впливом цих головних гріхів людина з часом втратила пам’ять щодо своїх вічних стосунків з Богом. Так людство осліпло в певному розумінні, переставши бачити смисл життя. Смисл життя полягає аж ніяк не в тому, щоб безвідповідально марнувати свої роки на тваринне життя, вишукано задовольняючи чотири тваринні потреби: їсти, спати, захищатись та злучатись. Такому засліпленому мороком невігластва людству «Шрімад-Бгаґаватам» як світоч допомагає побачити речі в істинному світлі. Саме для цього ще на самому початку, під час народження проявленого світу, потрібно було викласти науку Бога.

Як ми вже казали, «Шрімад-Бгаґаватам» подано так науково, що кожен щирий учень цієї великої науки зможе зрозуміти науку про Бога, просто уважно читаючи його або слухаючи від авторитетного оповідача. Кожен прагне щастя, але нині за своєю сліпотою люди не бачать того, що джерело всього щастя    —    це Бог-Особа, верховне джерело всього сущого (джанма̄дй асйа йатах̣). Щастя в усій його повноті, не затьмареного нічим, можна зажити тільки у взаєминах з Ним, у відданому служінні. І тільки спілкуючись з Ним можна звільнитися від нещасть матеріального існування. Навіть ті, хто прагне насолоджуватись матеріальним світом, можуть прийняти притулок великої науки «Шрімад-Бгаґаватам» і врешті-решт задовольнити свої бажання. З огляду на це все духовний вчитель прохає Нараду, ба наказує йому, рішуче й планомірно подати цю науку. Духовний вчитель радив Нараді проповідувати засади «Бгаґаватам» зовсім не для заробітку на прожиття    —    він наказав Нараді взятися до цього завдання щонайсерйозніше, як до своєї місії.

Текст

ма̄йа̄м̇ варн̣айато ’мушйа
іш́варасйа̄нумодатах̣
ш́р̣н̣ватах̣ ш́раддгайа̄ нітйам̇
ма̄йайа̄тма̄ на мухйаті

Послівний переклад

ма̄йа̄м   —   діяльність зовнішньої енерґії; варн̣айатах̣   —   описуючи; амушйа  —  Господа; іш́варасйа  —  Бога-Особи; анумодатах̣  —  так вшановуючи; ш́р̣н̣ватах̣  —  так слухаючи; ш́раддгайа̄  —  віддано; нітйам  —  реґулярно; ма̄йайа̄  —  ілюзорною енерґією; а̄тма̄  —  жива істота; на  —  ніколи не; мухйаті  —   обманюється.

Переклад

Слід описувати, вшановувати Господні дії, пов’язані з Його різноманітними енерґіями, і слухати про них, спираючись на повчання Верховного Господа. Той, хто робитиме це реґулярно, з відданістю та шанобою, неодмінно вийде з-під впливу ілюзорної енерґії Господа.

Коментар

ПОЯСНЕННЯ: Науковий підхід до серйозного вивчення певного предмету не має нічого спільного з фанатичним сентименталізмом. Фанатики та невігласи іноді вважають Господню діяльність, пов’язану з Його зовнішньою енерґією, не гідною їхньої уваги і проголошують себе втаємниченими учасниками дій внутрішньої енерґії Господа. Однак насправді всі Господні діяння    —    і у сфері зовнішньої енерґії, і у сфері внутрішньої    —    однаково цінні. Ба більше, тим, хто ще не звільнився остаточно з лабет зовнішньої енерґії Господа, слід реґулярно слухати з відданістю про дії Господа, пов’язані з Його зовнішньою енерґією. Вони не повинні нерозважно братися відразу до розповідей про діяльність Господа в Його внутрішній енерґії, відчувши нечисту цікавість до Господніх розваг у внутрішній енерґії, як ось раса-ліла. Поверхові оповідачі «Бгаґаватам» дуже охочі поговорити про Господні діяння у внутрішній енерґії, а псевдовіддані, любителі матеріальних чуттєвих насолод, пнуться про це послухати, немов справжні звільнені душі. Таким чином вони падають ще нижче, цілковито заплутуючись у путах зовнішньої енерґії.

Дехто з таких людей вважає, що слухати про Господні розваги означає слухати про Його розваги з ґопі чи про те, як Господь підняв пагорб Ґовардгана, і цілковито уникає описів пуруша-аватар, Господніх довершених поширень та Їхніх розваг із творенням, підтриманням та знищенням матеріальних світів. Але чистий відданий знає, що між діяннями Господа немає відмінности    —    чи Він танцює в раса-лілі, чи Він творить, підтримує або руйнує матеріальний світ. А описи таких Господніх діянь, як діяння пуруша-аватар, насамперед призначені для тих, хто перебуває в лабетах зовнішньої енерґії. Бесіди про раса-лілу та інші потаємні ігри призначені для душ звільнених, але не для зумовлених. Тож зумовленим душам слід шанобливо й віддано слухати про Господні розваги у зовнішній енерґії, і це їм даватиме таке саме благо, яке на рівні звільнення дають оповіді про раса-лілу. Зумовленій душі не слід імітувати звільнених душ. Господь Чайтан’я ніколи не слухав про раса-лілу в товаристві звичайного люду.

Викладаючи науку про Бога, «Шрімад-Бгаґаватам» у перших дев’яти Піснях підготовує слухача до сприйняття Десятої пісні. Докладніше за це йтиметься в останній главі цієї Пісні, а в Третій пісні    —    ще докладніше. Тому чистий відданий Господа повинен починати читати чи слухати «Шрімад-Бгаґаватам» із самого початку, а не з Десятої пісні. Нас не раз прохали деякі так звані віддані взятися одразу до Десятої пісні, однак ми не зробимо цього. Ми хочемо представити «Шрімад-Бгаґаватам» так, як має бути представлена наука про Бога, а не для чуттєвої втіхи зумовлених душ. Це забороняють великі авторитети, як сам Шрі Брахмаджі. Читаючи і слухаючи «Шрімад-Бгаґаватам» як науковий твір, зумовлені душі вийдуть із-під впливу ілюзорної енерґії, що виявляється в чуттєвій насолоді, і поступово піднімуться на вищий рівень трансцендентного знання.

Так закінчуються пояснення Бгактіведанти до сьомої глави Другої пісні «Шрімад-Бгаґаватам», назва якої «Перелік постійних втілень Господа з описом їхніх цілей».