ВІРШ 32
Text 32
Текст
Texto
харо хараті тад-ваш́ах̣
віш́вам̇ пуруша-рӯпен̣а
паріпа̄ті трі-ш́акті-дхр̣к
haro harati tad-vaśaḥ
viśvaṁ puruṣa-rūpeṇa
paripāti tri-śakti-dhṛk
Послівний переклад
Palabra por palabra
ср̣джа̄мі — творю; тат — з Його; нійуктах̣ — розпорядження; ахам — я; харах̣ — Господь Шіва; хараті — знищує; тат- ваш́ах̣ — підлеглий Йому; віш́вам — весь усесвіт; пуруша — Бог - Особа ; рӯпен̣а — Своєю вічною формою ; паріпа̄ті — підтримує; трі-ш́акті-дгр̣к — повелитель трьох енерґій.
sṛjāmi — creo; tat — por Su; niyuktaḥ — nombramiento; aham — yo; haraḥ — el Señor Śiva; harati — destruye; tat-vaśaḥ — bajo Su subordinación; viśvam — el universo entero; puruṣa — la Personalidad de Dios; rūpeṇa — mediante Su forma eterna; paripāti — mantiene; tri-śakti-dhṛk — el controlador de las tres energías.
Переклад
Traducción
З Його волі я творю, Господь Шіва знищує, а Сам Він у Своїй вічній формі Бога-Особи все підтримує. Він — могутній повелитель цих трьох енерґій.
Por Su voluntad, yo creo, el Señor Śiva destruye y Él Mismo, en Su forma eterna de la Personalidad de Dios, lo mantiene todo. Él es el poderoso controlador de estas tres energías.
Коментар
Significado
ПОЯСНЕННЯ: Цей вірш не залишає сумнівів, що Господь один і іншого немає. Цей єдиний — Господь Ва̄судева, і всі різноманітні прояви так у матеріальному, як і в духовному світах підтримують тільки Його енерґії і поширення. У матеріальному світі також Господь Ва̄судева є все, і про це свідчить «Бгаґавад-ґіта» (7.19): ва̄судевах̣ сарвам іті — усе суще є Ва̄судева, і тільки Він. Ведичні гімни також Всевишнім іменують Ва̄судеву. У Ведах сказано: ва̄судева̄т паро брахман на ча̄нйо ’ртго ’сті таттватах̣ — поправді немає істини, вищої за Ва̄судеву. Те ж саме Господь Крішна підтверджує у «Бгаґавад-ґіті» (7.7): маттах̣ паратарам̇ на̄нйат — «Нічого немає вищого за Мене [Господа Крішну]». Отже, концепцію єдности, якій імперсоналісти присвячують стільки уваги, віддані особистісної форми Господа визнають також. Різниця полягає лише в тому, що імперсоналіст зрештою заперечує особистісну природу Господа, тимчасом як відданий надає більшого значення Богові-Особі. «Шрімад-Бгаґаватам» у даному вірші роз’яснює цю істину: Господь Ва̄судева — один і іншого немає, але що Він всемогутній, то може поширюватись і проявляти Свої всемогутні енерґії. Тут Господа названо всемогутнім повелителем трьох енерґій (трі-ш́акті- дгр̣к). Три основні енерґії Господа — це внутрішня, межова і зовнішня енерґії. Зовнішня енерґія також проявляється у трьох якостях: добра, страсти і невігластва. Так само внутрішня енерґія проявляється у формі трьох духовних якостей: самвіт, сандгіні та хладіні. Межова енерґія, тобто живі істоти, також духовна (пракр̣тім̇ віддгі ме пара̄м), але живі істоти ніколи не рівні Господеві. Господь є ніраста-са̄мйа-атіш́айа, інакше кажучи, вищого за Верховного Господа або рівного Йому немає. Тому всі живі істоти, у тому числі навіть такі великі особистості, як Господь Брахма і Господь Шіва, підвладні Господеві. У матеріальному світі, у Своїй вічній формі Вішну, Він підтримує і скеровує діяльність усіх півбогів, з Брахмою й Шівою включно.
El concepto de «aquel que no tiene igual» se confirma aquí claramente. «Aquel» es el Señor Vāsudeva, y solo mediante Sus diferentes energías y expansiones se mantienen las diferentes manifestaciones, tanto en el mundo material como en el espiritual. También en el mundo material el Señor Vāsudeva lo es todo, tal como se afirma en el Bhagavad-gītā (7.19): vāsudevaḥ sarvam iti, todo es únicamente Vāsudeva. En los himnos védicos también se sostiene que el mismo Vāsudeva es supremo. En los Vedas se dice: vāsudevāt paro brahman na cānyo ’rtho ti tattvataḥ, de hecho, no hay verdad superior a Vāsudeva. Y el Señor Kṛṣṇa afirma la misma verdad en el Bhagavad-gītā (7.7): mattaḥ parataraṁ nānyat, «No hay nada por encima de Mí [el Señor Kṛṣṇa]». Así que el devoto personalista del Señor también acepta el concepto de identidad, al cual el impersonalista le da extremada importancia. La diferencia que hay entre ellos, es que el impersonalista niega la personalidad en fin de cuentas, mientras que el devoto le da más importancia a la Personalidad de Dios. El Śrīmad-Bhāgavatam explica esta verdad en el verso que se encuentra en discusión: el Señor Vāsudeva es aquel que no tiene igual, pero debido a que Él es todopoderoso, puede expandirse a Sí Mismo, así como también desplegar Sus omnipotencias. Aquí se dice que el Señor es omnipotente debido a tres energías (tri-śakti-dhṛk). Así que, principalmente, Sus tres energías son: la interna, la marginal y la externa. Esa energía externa también se despliega en las tres modalidades: bondad, pasión e ignorancia. En forma similar, la potencia interna también se despliega en tres modalidades espirituales —saṁvit, sandhinī y hlādinī—. La potencia marginal —la que constituye a las entidades vivientes— es también espiritual (prakṛtiṁ viddhi me parām), pero las entidades vivientes nunca son iguales al Señor. El Señor es nirasta-sāmya-atiśaya; en otras palabras, nadie es más grande que el Señor Supremo, ni igual a Él. Así que las entidades vivientes, incluso personalidades tan grandes como el Señor Brahmā y el Señor Śiva, se encuentran todas subordinadas al Señor. También en el mundo material, en Su forma eterna de Viṣṇu, Él mantiene y controla todos los asuntos de los semidioses, incluso de Brahmā y Śiva.