ВІРШ 6
Text 6
Текст
Texto
бгакті-йоґам адгокшадже
локасйа̄джа̄нато відва̄м̇ш́
чакре са̄твата-сам̇хіта̄м
bhakti-yogam adhokṣaje
lokasyājānato vidvāṁś
cakre sātvata-saṁhitām
Послівний переклад
Palabra por palabra
анартга — зайвого ; упаш́амам — полегшення ; са̄кша̄т — прямо; бгакті-йоґам — сполучним процесом відданого служіння; адгокшадже — Трансцендентному; локасйа — людського загалу; аджа̄натах̣ — тих, що не відають; відва̄н — той, хто володіє найвищим знанням; чакре — уклав; са̄твата — пов’язане з Верховною Істиною; сам̇хіта̄м — ведичне писання.
anartha — cosas superfluas; upaśamam — mitigación; sākṣāt — directamente; bhakti-yogam — el proceso de vinculación del servicio devocional; adhokṣaje — a la Trascendencia; lokasya — de la generalidad de los hombres; ajānataḥ — aquellos que no están conscientes de; vidvān — el supremamente erudito; cakre — recopiló; sātvata — en relación con la Verdad Suprema; saṁhitām — literatura védica.
Переклад
Traducción
Усі матеріальні страждання живої істоти, що є чужими її природі, може погамувати єднальний процес відданого служіння. Однак більшості людей це невідомо, і тому вчений В’ясадева уклав це ведичне писання, що розглядає Найвищу Істину.
Los sufrimientos materiales de la entidad viviente, los cuales son superfluos, pueden ser mitigados directamente mediante el proceso vinculador del servicio devocional. Pero las masas no saben esto, y, por lo tanto, el erudito Vyāsadeva recopiló esta Escritura védica, que está relacionada con la Verdad Suprema.
Коментар
Significado
ПОЯСНЕННЯ: Шріла В’ясадева побачив вседосконалого Бога-Особу. А що Бог-Особа — довершене ціле, Він включає в Себе і Свої невід’ємні частки. Тому В’ясадева бачив і різні енерґії Бога-Особи: внутрішню, межову й зовнішню. Ще він бачив різні повні частки й частини повних часток, тобто різні втілення Господа; особливо ж його увагу привернули зумовлені душі, що, введені в оману зовнішньою енерґією, страждають, хоча того й не хочуть. І накінець він побачив засіб, що ним можна зцілити зумовлені душі, — віддане служіння. Віддане служіння — це велика трансцендентна наука, і приступаються до неї через слухання й повторення імені Господа, оповідей про Його славу, діяння і про все, що пов’язане з Ним. Але відродження прихильности, чи любови до Бога, що дрімає в серці, залежить не від механічного процесу слухання і повторення — воно залежить від безпричинної ласки Господа, і лише від неї. Коли Господь цілковито вдоволений щирими стараннями відданого, Він може дарувати йому любовне трансцендентне служіння Собі. Однак той, хто навіть формально, згідно із приписами, взявся слухати й оспівувати, відразу відчуває, як втишуються нестерпні страждання матеріального існування, що їх не бажає жодна істота. І це послаблення матеріальних прив’язаностей залежить не від розвитку трансцендентного знання — знання, яке потрібне, щоб цілковито усвідомити Верховну Істину, саме залежить від відданого служіння.
Śrīla Vyāsadeva vio a la omniperfecta Personalidad de Dios. Esta afirmación sugiere que la unidad completa de la Personalidad de Dios incluye también a Sus partes integrales. Él vio, pues, Sus diferentes energías, es decir, la energía interna, la energía marginal y la energía externa. Él vio también Sus diferentes porciones plenarias y las partes de las porciones plenarias, es decir, Sus diferentes encarnaciones, y observó específicamente los indeseables sufrimientos de las almas condicionadas, las cuales están confundidas por la energía externa. Y, por último, vio la medida curativa para las almas condicionadas, o sea, el proceso del servicio devocional. Este constituye una gran ciencia trascendental, y comienza con el proceso de oír y cantar el nombre, la fama, la gloria, etc., de la Suprema Personalidad de Dios. El resurgimiento del afecto latente o amor por Dios no depende del sistema mecánico de oír y cantar, sino que depende única y enteramente de la misericordia sin causa del Señor. Cuando el Señor se sienta plenamente satisfecho con los esfuerzos sinceros del devoto, puede que le confiera a este Su amoroso y trascendental servicio. Pero, en todo caso, con las formas prescritas de oír y cantar se mitigan de inmediato los indeseables y superfluos sufrimientos de la existencia material. Esa mitigación de la afección material no espera por el desarrollo del conocimiento trascendental. Más bien, para la comprensión máxima de la Verdad Suprema, el conocimiento depende del servicio devocional.