ВІРШ 26
Text 26
Текст
Texto
віракто мукта-бандганах̣
авіджн̃а̄та-ґатір джахйа̄т
са ваі дгіра уда̄хр̣тах̣
virakto mukta-bandhanaḥ
avijñāta-gatir jahyāt
sa vai dhīra udāhṛtaḥ
Послівний переклад
Palabra por palabra
ґата-сва-артгам—без правильного ужитку; імам —це; дехам—матеріальне тіло; вірактах̣—байдуже; мукта — звільнився; бандганах̣ — від усіх зобов’язань; авіджн̃а̄та-ґатіх̣ — невідоме місце; джахйа̄т — має покинути тіло; сах̣ — така людина; ваі — певно; дгірах̣ — нічим не стурбована; уда̄хр̣тах̣ — так сказано.
gata-sva-artham — sin ser bien utilizado; imam — este; deham — cuerpo material; viraktaḥ — con indiferencia; mukta — estando liberado; bandhanaḥ — de toda obligación; avijñāta-gatiḥ — destino desconocido; jahyāt — uno debe abandonar ese cuerpo; saḥ — semejante persona; vai — ciertamente; dhīraḥ — imperturbable; udāhṛtaḥ — se dice que lo es.
Переклад
Traducción
Вільним від турбот вважають того, хто йде геть до віддаленого місця, щоб ніхто не знав куди, і, вільний від усіх зобов’язань, покидає матеріальне тіло, яке вже ні на що не придатне.
Se llama imperturbable a aquel que va a un lugar remoto y desconocido, y que, libre de todas las obligaciones, abandona el cuerpo material cuando el mismo se ha vuelto inservible.
Коментар
Significado
Нароттама даса Тгакура, великий відданий і ачар’я школи Ґаудія-вайшнав, співає: «Мій Господи, я змарнував ціле життя! Отримавши людське тіло, з легковажности я не поклонявся Твоїй Господній Милості, а це все одно, що з власної волі пити отруту». Іншими словами, людське тіло дане насамперед на те, щоб розвивати знання про віддане служіння Господеві, а без цього життя сповнене турбот і злигоднів. Тому, хто змарнував життя, знехтувавши розвитком цього знання, радять піти з дому, не кажучи нічого друзям та родичам, і тоді, вільному від усіх обов’язків перед родиною, суспільством, країною тощо, покинути тіло десь у невідомому місці, щоб ніхто навіть не знав, де і як він зустрів свою смерть. Дгіра означає «той, хто не втрачає рівноваги, хоч би як йому дошкуляли». Залишити зручне родинне життя людині не дають ніжні стосунки з дружиною та дітьми. Надмірна прив’язаність до родини є перешкодою на шляху самоусвідомлення; але якщо людина таки знаходить силу забути ті стосунки, її звуть дгірою. Зазвичай, однак, до такого зречення штовхають життєві невдачі, і, щоб втвердитися в ньому, конче потрібно спілкуватися з істинними святими й душами, що усвідомили себе, бо за їхньою допомогою людина може взятися до любовного відданого служіння Господеві. Щиро віддатися лотосовим стопам Господу можна, відродивши трансцендентний смак до служіння Йому, а Н прокидається цей смак у спілкуванні з чистими відданими Господа. Дгрітараштрі пощастило: він мав брата, спілкування з яким дарувало звільнення від цього безнадійного життя.
Narottama dāsa Ṭhākura, un gran devoto y ācārya de la secta Gauḍīya Vaiṣṇava, ha cantado: «Mi Señor, simplemente he desperdiciado mi vida. Habiendo obtenido el cuerpo humano, no me he preocupado por adorar a Tu Señoría, y, por ende, he ingerido veneno de buena gana». En otras palabras, el cuerpo humano está especialmente hecho para cultivar conocimiento acerca del servicio devocional del Señor, sin el cual la vida se llena de ansiedades y condiciones desgraciadas. Por consiguiente, a aquel que ha arruinado su vida por haberla privado del cultivo de esas actividades, se le aconseja irse de casa y apartarse de amigos y familiares y, libre así de todas la obligaciones para con la familia, la sociedad, el país, etc., abandonar el cuerpo en algún lugar desconocido, de modo que los demás no sepan dónde y cómo encontró la muerte. Dhīra significa «aquel que no se perturba ni siquiera cuando hay suficiente provocación». Uno no puede abandonar la cómoda vida familiar, debido a la afectuosa relación que tiene con la esposa y los hijos. Este desmedido afecto por la familia obstruye la autorrealización, y si alguien de algún modo logra olvidar dicha relación, se lo llama imperturbable, o dhīra. Ese es, sin embargo, el sendero de la renunciación basado en una vida frustrada, pero la estabilización de esa clase de renunciación se logra únicamente por medio de la relación con auténticos santos y almas autorrealizadas, mediante lo cual uno puede dedicarse al amoroso servicio devocional del Señor. La sincera entrega a los pies de loto del Señor se vuelve posible, si se despierta el sentido trascendental de servir. Esto se logra por medio de la relación con devotos puros del Señor. Dhṛtarāṣṭra era lo suficientemente afortunado como para tener un hermano cuya sola compañía era una fuente de liberación para su frustrada vida.