ВІРШ 6
Text 6
Текст
Texto
даіва-бгӯта̄тма-хетавах̣
аджа̄та-ш́атра̄в абгаван
джантӯна̄м̇ ра̄джн̃і кархічіт
daiva-bhūtātma-hetavaḥ
ajāta-śatrāv abhavan
jantūnāṁ rājñi karhicit
Послівний переклад
Palabra por palabra
на — ніколи; а̄дгайах̣ — турботи; вйа̄дгайах̣ — хвороби; клеш́а̄х̣ — страждання, які спричиняє надмірна спека чи холод; даіва-бгӯта-а̄тма — причина яких є тіло, надприродні сили та інші живі істоти; хетавах̣ — з причини; аджа̄та-ш́атрау — з тим, хто не має ворогів; абгаван — приходили; джантӯна̄м — живих істот; ра̄джн̃і — при цареві; кархічіт — будь-коли.
na — nunca; ādhayaḥ — ansiedades; vyādhayaḥ — enfermedades; kleśāḥ — molestia debido al calor y frío excesivos; daiva-bhūta-ātma — todas debidas al cuerpo, al poder sobrenatural y a otros seres vivientes; hetavaḥ — a causa de; ajāta-śatrau — a aquel que no tiene enemigo alguno; abhavan — ocurrió; jantūnām — de los seres vivientes; rājñi — al rey; karhicit — en ningún momento.
Переклад
Traducción
Цар не мав жодного ворога, і тому живих істот не турбували ні муки розуму, ні хвороби, ані надмірна спека чи холод.
Debido a que el rey no tenía enemigo alguno, a los seres vivientes no los perturbaban en ningún momento las agonías mentales, las enfermedades, ni el calor o frío excesivos.
Коментар
Significado
Не чинити насильство над людьми і водночас бути ворогом бідних тварин і вбивати їх можуть тільки послідовники філософії Сатани. Нині людина — ворог тварин, і тому нещасні створіння завжди сповнені страху. Людське суспільство мусить якось відпокутувати страждання нещасних тварин, і тому напруга у світі не зникає: тривають «холодні» та «гарячі» війни, воюють між собою народи, громади й окремі особистості. За правління Махараджі Юдгіштгіри люди не розмежовувалися на нації, дарма що його царство складалося з окремих держав, що корилися імператорові. Такі держави об’єднував в імперію верховний правитель, цар з належною підготовкою, яким і був Юдгіштгіра, і цар дбав, щоб ніхто з його підданих не знав страху, хвороб, а також надмірної спеки чи холоду. Жителі не лише процвітали, а й були здорові фізично, їх не турбували ні надприродні сили, ні ворожі живі істоти, ані розумові чи тілесні проблеми. В Бенґалії є таке прислів’я: поганий цар — погана і держава, погана дружина — погана і родина. Сказане можна докласти й тут. Цар був побожний, корився Господу і мудрецям, в нього не було ворогів. Він був визнаний представник Господа, а отже перебував під Його захистом, і тому всі громадяни під царською рукою були, так би мовити, під безпосереднім захистом Самого Господа та Його представників. Людина непобожна і не вповноважена від Господа нездатна зробити щасливими людей, що ввірені її опіці. Між людиною й Богом, людиною й природою існує цілковита гармонія, і приклад царя Юдгіштгіри доводить, що коли людина свідомо діє заодно з Богом і заодно з природою, у світі панують мир, щастя й процвітання. Натомість бажання визискувати інших, яке й рухає людиною нині, породжує самі нещастя.
Ser no violento con los seres humanos y al mismo tiempo matar a los pobres animales o ser enemigo de ellos, es la filosofía de Satanás. En esta era se es hostil con los pobres animales, y, por ende, las pobres criaturas siempre están ansiosas. La reacción de los pobres animales se le está imponiendo a la fuerza a la sociedad humana, y, en consecuencia, siempre hay la tensión de guerra fría o caliente entre los hombres, a nivel individual, colectivo o nacional. En tiempos de Mahārāja Yudhiṣṭhira no existían diferentes naciones, aunque había diferentes Estados subordinados. El mundo entero estaba unido, y el gobernante supremo, siendo un rey tan preparado como Yudhiṣṭhira, mantenía a todos los habitantes libres de ansiedad, enfermedades y calor y frío excesivos. No solo eran ellos económicamente prósperos, sino que también eran sanos, y no los perturbaba el poder sobrenatural, la enemistad de otros seres vivientes ni las agonías mentales y físicas. Hay un proverbio bengalí que dice que un mal rey arruina el reino, y una mala ama de casa arruina la familia. Esa verdad también se aplica aquí. Como el rey era piadoso y obedecía al Señor y a los sabios, como no era enemigo de nadie y como era un reconocido agente del Señor, por lo cual Este lo protegía, todos los ciudadanos que se hallaban bajo la protección del rey se hallaban, por así decirlo, directamente protegidos por el Señor y Sus agentes autorizados. A menos que uno sea piadoso y el Señor lo reconozca, no puede hacer felices a aquellos que están bajo su cuidado. Entre el hombre y Dios y el hombre y la naturaleza existe plena cooperación, y esa cooperación consciente entre el hombre y Dios y el hombre y la naturaleza, tal como el rey Yudhiṣṭhira lo enseñó con el ejemplo, puede hacer que haya felicidad, paz y prosperidad en el mundo. La actitud de explotarse los unos a los otros, que es la costumbre de hoy en día, únicamente será causa de sufrimiento.