Шрімад-бгаґаватам (бгаґавата пурана) 1.10.6
Текст
даіва-бгӯта̄тма-хетавах̣
аджа̄та-ш́атра̄в абгаван
джантӯна̄м̇ ра̄джн̃і кархічіт
Послівний переклад
на — ніколи; а̄дгайах̣ — турботи; вйа̄дгайах̣ — хвороби; клеш́а̄х̣ — страждання, які спричиняє надмірна спека чи холод; даіва-бгӯта-а̄тма — причина яких є тіло, надприродні сили та інші живі істоти; хетавах̣ — з причини; аджа̄та-ш́атрау — з тим, хто не має ворогів; абгаван — приходили; джантӯна̄м — живих істот; ра̄джн̃і — при цареві; кархічіт — будь-коли.
Переклад
Цар не мав жодного ворога, і тому живих істот не турбували ні муки розуму, ні хвороби, ані надмірна спека чи холод.
Коментар
Не чинити насильство над людьми і водночас бути ворогом бідних тварин і вбивати їх можуть тільки послідовники філософії Сатани. Нині людина — ворог тварин, і тому нещасні створіння завжди сповнені страху. Людське суспільство мусить якось відпокутувати страждання нещасних тварин, і тому напруга у світі не зникає: тривають «холодні» та «гарячі» війни, воюють між собою народи, громади й окремі особистості. За правління Махараджі Юдгіштгіри люди не розмежовувалися на нації, дарма що його царство складалося з окремих держав, що корилися імператорові. Такі держави об’єднував в імперію верховний правитель, цар з належною підготовкою, яким і був Юдгіштгіра, і цар дбав, щоб ніхто з його підданих не знав страху, хвороб, а також надмірної спеки чи холоду. Жителі не лише процвітали, а й були здорові фізично, їх не турбували ні надприродні сили, ні ворожі живі істоти, ані розумові чи тілесні проблеми. В Бенґалії є таке прислів’я: поганий цар — погана і держава, погана дружина — погана і родина. Сказане можна докласти й тут. Цар був побожний, корився Господу і мудрецям, в нього не було ворогів. Він був визнаний представник Господа, а отже перебував під Його захистом, і тому всі громадяни під царською рукою були, так би мовити, під безпосереднім захистом Самого Господа та Його представників. Людина непобожна і не вповноважена від Господа нездатна зробити щасливими людей, що ввірені її опіці. Між людиною й Богом, людиною й природою існує цілковита гармонія, і приклад царя Юдгіштгіри доводить, що коли людина свідомо діє заодно з Богом і заодно з природою, у світі панують мир, щастя й процвітання. Натомість бажання визискувати інших, яке й рухає людиною нині, породжує самі нещастя.