VERSO 29

TEXT 29

Texto

Текст

samaṁ paśyan hi sarvatra
samavasthitam īśvaram
na hinasty ātmanātmānaṁ
tato yāti parāṁ gatim

самам̇ паш́йан хі сарватра
самавастгітам ı̄ш́варам
на хінастй а̄тмана̄тма̄нам̇
тато йа̄ті пара̄м̇ ґатім̇

Sinônimos

Послівний переклад

samam — igualmente; paśyan — vendo; hi — decerto; sarvatra — em toda a parte; samavasthitam — igualmente situada; īśvaram — a Superalma; na — não; hinasti — se degrada; ātmanā — pela mente; ātmānam — a alma; tataḥ — então; yāti — alcança; parām — o transcendental; gatim — destino.

самам — однаково; паш́йан — бачачи; хі — неодмінно; сарватра— скрізь; самавастгітам—того, що однаково розташований; ı̄ш́варам — Наддушу; на — не; хінасті — деґрадує; а̄тмана̄ — розумом; а̄тма̄нам—душа; татах̣—тоді; йа̄ті—досягає; пара̄м—трансцендентного; ґатім—призначення.

Tradução

Переклад

Aquele que vê a Superalma igualmente presente em toda a parte e em cada ser vivo, não se degrada através da mente. Assim, ele se aproxima do destino transcendental.

Той, хто бачить, що Наддуша однаково присутня скрізь, у кожній живій істоті, — того не покидає розум. Так він наближається до трансцендентної мети.

Comentário

Коментар

A entidade viva, ao aceitar sua existência material, situou-se numa posição que não é igual à sua existência espiritual. Mas se alguém entende que, sob Sua manifestação Paramātmā, o Supremo está situado em toda a parte, isto é, se ele pode ver a presença da Suprema Personalidade de Deus em cada entidade viva, ele não se deixa arrastar por uma mentalidade destrutiva, e portanto, pouco a pouco avança em direção ao mundo espiritual. De um modo geral, a mente está apegada a processos para o prazer dos sentidos; mas quando a mente se volta para a Superalma, avança-se em compreensão espiritual.

Жива істота, потрапивши до матеріального існування, перебуває в становищі, відмінному од того, яке вона мала в духовному світі. Але, зрозумівши, що Всевишній перебуває скрізь як Парама̄тма̄, тобто, якщо в усьому живому вона бачить присутність Верховного Бога-Особи, то вона не занепадає внаслідок властивого розуму руйнівного способу мислення, а поступово наближається до духовного світу. Розум людини, взагалі, схильний занадто думати про чуттєві насолоди, — такою є його природа, — але коли він звертається до Наддуші, людина досягає високого ступеня на шляху духовного усвідомлення.