Skip to main content

Шрімад-бгаґаватам (бгаґавата пурана) 3.6.37

Текст

ека̄нта-ла̄бгам̇ вачасо ну пум̇са̄м̇
суш́лока-маулер ґун̣а-ва̄дам а̄хух̣
ш́рутеш́ ча відвадбгір упа̄кр̣та̄йа̄м̇
катга̄-судга̄йа̄м упасампрайоґам

Послівний переклад

ека-анта  —  єдиний, незрівнянний; ла̄бгам  —  здобуток; вачасах̣  —  обговоренням; ну пум̇са̄м  —  Верховної Особи; су-ш́лока  —  праведні; маулех̣  —  найвищого вершителя діянь; ґун̣а-ва̄дам  —  уславлення; а̄хух̣  —  кажуть; ш́рутех̣  —  вух; ча  —  також; відвадбгіх̣  —  вченими; упа̄кр̣та̄йа̄м  —  відредаґованиґ; катга̄-судга̄йа̄м  —  цих нектарних трансцендентних послань; упасампрайоґам  —  наближаючись, виконують своє призначення.

Переклад

Найвища досконалість і досягнення для всіх людей полягає в бесідах про діяння і велич Всевишнього вершителя благих діянь. Великі мудреці уклали такі чудові описи цих діянь, що коли людина просто наближає до них свій слух, її вуха виконують своє істинне призначення.

Коментар

ПОЯСНЕННЯ: Імперсоналісти дуже бояться слухати про діяння Господа, тому що за найвищу мету життя вважають щастя від злиття з трансцендентним буттям Брахмана; будь-яку діяльність, навіть діяння Верховної Особи, вони вважають за матеріальну. Однак щастя, за яке йдеться в цьому вірші, відрізняється від усіх їхніх уявлень про щастя, бо тут мова йде про щастя, пов’язане з діяннями Верховної Особи, наділеної трансцендентної якостями. Варто відзначити вжите в цьому вірші слово ґун̣а-ва̄дам, яке вказує на те, що віддані обговорюють якості Господа, Його діяння та розваги. Такого ріші, як Майтрея, аж ніяк не цікавить обговорення матеріальних якостей, проте він проголошує, що найвища досконалість на шляху трансцендентного самоусвідомлення    —    це обговорювати Господні діяння. Тому Шріла Джіва Ґосвамі робить висновок, що обговорення трансцендентних діянь Господа стоїть набагато вище за трансцендентне щастя досягнення кайвал’ї. Великі мудреці уклали такі чудові описи цих трансцендентних діянь Господа, що, коли людина просто слухає і переповідає їх, вона досягає досконалості самоусвідомлення, а її вуха і язик виконують своє істинне призначення. До таких великих творів належить і «Шрімад-Бгаґаватам». Просто слухаючи і переповідаючи його зміст, людина досягає найвищої досконалості життя.