37
Text 37
Текст
Text
суш́лока-маулер ґун̣а-ва̄дам а̄хух̣
ш́рутеш́ ча відвадбгір упа̄кр̣та̄йа̄м̇
катга̄-судга̄йа̄м упасампрайоґам
suśloka-mauler guṇa-vādam āhuḥ
śruteś ca vidvadbhir upākṛtāyāṁ
kathā-sudhāyām upasamprayogam
Послівний переклад
Synonyms
ека-анта — єдиний, незрівнянний; ла̄бгам — здобуток; вачасах̣ — обговоренням; ну пум̇са̄м — Верховної Особи; су-ш́лока — праведні; маулех̣ — найвищого вершителя діянь; ґун̣а-ва̄дам — уславлення; а̄хух̣ — кажуть; ш́рутех̣ — вух; ча — також; відвадбгіх̣ — вченими; упа̄кр̣та̄йа̄м — відредаґованиґ; катга̄-судга̄йа̄м — цих нектарних трансцендентних послань; упасампрайоґам — наближаючись, виконують своє призначення.
eka-anta — the one which has no comparison; lābham — gain; vacasaḥ — by discussions; nu puṁsām — after the Supreme Person; suśloka — pious; mauleḥ — activities; guṇa-vādam — glorification; āhuḥ — it is so said; śruteḥ — of the ear; ca — also; vidvadbhiḥ — by the learned; upākṛtāyām — being so edited; kathā-sudhāyām — in the nectar of such a transcendental message; upasamprayogam — serves the real purpose, being nearer to.
Переклад
Translation
Найвища досконалість і досягнення для всіх людей полягає в бесідах про діяння і велич Всевишнього вершителя благих діянь. Великі мудреці уклали такі чудові описи цих діянь, що коли людина просто наближає до них свій слух, її вуха виконують своє істинне призначення.
The highest perfectional gain of humanity is to engage in discussions of the activities and glories of the Pious Actor. Such activities are so nicely arranged in writing by the greatly learned sages that the actual purpose of the ear is served just by being near them.
Коментар
Purport
ПОЯСНЕННЯ: Імперсоналісти дуже бояться слухати про діяння Господа, тому що за найвищу мету життя вважають щастя від злиття з трансцендентним буттям Брахмана; будь-яку діяльність, навіть діяння Верховної Особи, вони вважають за матеріальну. Однак щастя, за яке йдеться в цьому вірші, відрізняється від усіх їхніх уявлень про щастя, бо тут мова йде про щастя, пов’язане з діяннями Верховної Особи, наділеної трансцендентної якостями. Варто відзначити вжите в цьому вірші слово ґун̣а-ва̄дам, яке вказує на те, що віддані обговорюють якості Господа, Його діяння та розваги. Такого ріші, як Майтрея, аж ніяк не цікавить обговорення матеріальних якостей, проте він проголошує, що найвища досконалість на шляху трансцендентного самоусвідомлення — це обговорювати Господні діяння. Тому Шріла Джіва Ґосвамі робить висновок, що обговорення трансцендентних діянь Господа стоїть набагато вище за трансцендентне щастя досягнення кайвал’ї. Великі мудреці уклали такі чудові описи цих трансцендентних діянь Господа, що, коли людина просто слухає і переповідає їх, вона досягає досконалості самоусвідомлення, а її вуха і язик виконують своє істинне призначення. До таких великих творів належить і «Шрімад-Бгаґаватам». Просто слухаючи і переповідаючи його зміст, людина досягає найвищої досконалості життя.
The impersonalists are very much afraid of hearing the activities of the Lord because they think that the happiness derived from the transcendental situation of Brahman is the ultimate goal of life; they think that anyone’s activity, even that of the Personality of Godhead, is mundane. But the idea of happiness indicated in this verse is different because it relates to the activities of the Supreme Personality, who has transcendental qualities. The word guṇa-vādam is significant because the qualities of the Lord and His activities and pastimes are the subject matter for the discussions of devotees. A ṛṣi like Maitreya is certainly not interested in discussing anything pertaining to mundane qualities, yet he says that the highest perfectional stage of transcendental realization is to discuss the Lord’s activities. Śrīla Jīva Gosvāmī, therefore, concludes that topics regarding the transcendental activities of the Lord are far beyond the transcendental realization of kaivalya happiness. These transcendental activities of the Lord are so arranged in writing by the great sages that simply by hearing of those narrations one becomes perfectly self-realized, and the proper use of the ear and the tongue is also achieved. Śrīmad-Bhāgavatam is one of such great literatures, and the highest perfectional state of life is attained simply by hearing and reciting its contents.