Шрімад-бгаґаватам (бгаґавата пурана) 3.6.38

ПОЯСНЕННЯ: Існує чимало прихильників «жаб’ячої філософії», які мають намір пізнати Верховну Душу умоглядними роздумами й філософствуванням. А коли віддані, володіючи деяким знанням про Верховного Господа, вказують на те, що велич Господа незбагненна і незмірна, послідовники «жаб’ячої філософії» починають запекло критикувати їх. Ці філософи, уподібнюючись жабі в криниці, яка силкувалася визначити обшир Тихого океану, воліють радше брати на себе труд безплідних умоглядних розумувань, ніж слухати настанови таких відданих, як перший поет всесвіту, Брахма. Господь Брахма протягом тисячі небесних років напружено медитував, однак прийшов до висновку, що велич Господа незбагненна. Тому чого можуть сподіватися від своїх умоглядних розумувань послідовники «жаб’ячої філософії»?

У «Брахма-самхіті» сказано, що умоглядні філософи можуть мільярди років мчати зі швидкістю вітру чи думки просторами неба теоретичних роздумів, але Абсолютна Істина так і залишиться для них непізнаною. Віддані, натомість, не марнують часу на марні спроби пізнати Всевишнього. Замість того вони смиренно слухають з вуст істинних відданих описи Господньої величі. Слухаючи про Господа і прославляючи Його, вони відчувають трансцендентну насолоду. Господь Сам схвалює діяльність відданих, чи махатм, кажучи:

Чисті віддані Господа віддаються під захист пара пракріті, Господньої внутрішньої енерґії, яку називають Лакшмідеві, Сітадеві, Шріматі Радгарані чи Шріматі Рукмінідеві, і завдяки тому вони стають істинними махатмами, великими душами. Махатми не захоплюються філософськими роздумами, натомість вони на ділі виконують віддане служіння Господу, не відхиляючись від цієї діяльності ні на крок. Основні методи відданого служіння    —    це, передусім, слухати про Господні діяння і оспівувати їх. Цей трансцендентний метод дарує махатмам достатнє знання про Господа. Адже, якщо Бога й можна якоюсь мірою пізнати, то тільки відданим служінням, і ніяк інакше. Можна скільки завгодно розмірковувати, марнуючи дорогоцінний час людського життя, але це не допоможе навіть наблизитися до Господа. Махатми, однак, не ставлять собі за мету силою філософських роздумів пізнати Господа    —    вони відчувають насолоду, слухаючи про Його славетні діяння, про Його трансцендентні стосунки з відданими і з демонами. Черпаючи насолоду в оповідях і про стосунки Господа з відданими, і про Його стосунки з демонами, віддані щасливі як у цьому житті, так і в наступному.