8
ТЕКСТ 8
Текст
Текст
дакшін̣а̄н̇ґгрі-сарорухам
апа̄ш́ріта̄рбгака̄ш́ваттгам
акр̣ш́ам̇ тйакта-піппалам
дакшин̣а̄н̇гхри-сарорухам
апа̄ш́рита̄рбхака̄ш́ваттхам
акр̣ш́ам̇ тйакта-пиппалам
Послівний переклад
Пословный перевод
ва̄ме — зліва; ӯрау — на стегно; адгіш́рітйа — покладена; дакшін̣а-ан̇ґгрі-сарорухам — права лотосова стопа; апа̄ш́ріта — спираючись; арбгака — молоде; аш́ваттгам — бан’янове дерево; акр̣ш́ам — щасливий; тйакта — покинувши; піппалам — домашній комфорт.
ва̄ме — на левое; ӯрау — бедро; адхиш́ритйа — положил; дакшин̣а-ан̇гхри-сарорухам — лотосную стопу правой ноги; апа̄ш́рита — прислонившись; арбхака — к молодому; аш́ваттхам — баньяновому дереву; акр̣ш́ам — довольный; тйакта — оставивший; пиппалам — домашние удобства.
Переклад
Перевод
Господь сидів, спершись на молоде бан’янове дерево і поклавши Свою праву лотосову стопу на ліве стегно. Сидячи таким чином, Він виглядав повністю щасливим, дарма що повністю відмовився від домашнього комфорту.
Господь сидел, прислонившись к стволу молодого баньянового дерева и положив лотосную стопу правой ноги на левое бедро; сидя в этой позе, Он выглядел вполне довольным, несмотря на то что отказался от всех домашних удобств.
Коментар
Комментарий
ПОЯСНЕННЯ: Те, що Господь сидів, прихилившись до молодого бан’янового деревця, як зазначає Шріла Вішванатга Чакраварті Тгакура, також має глибокий зміст. Бан’ян називають ашваттга через те, що він живе багато-багато років. Корені бан’яна, що живлять його життєдайними соками, — це матеріальні елементи, яких нараховують п’ять: земля, вода, вогонь, повітря і небо. Матеріальні енерґії, що їх уособлює бан’ян, породжені з зовнішньої енерґії Господа, і тому вони залишаються в Господа за спиною. А що цей всесвіт найменший з усіх, бан’янове дерево тут названо невеличким (дослівно «дитиною»). Слова тйакта-піппалам означають, що Господь уже завершив Свої розваги в цьому невеличкому всесвіті, але тому що Господь абсолютний і сповнений вічного блаженства, між Його діями немає різниці, чи Він щось приймає, чи залишає. Господь ладнався покинути цей всесвіт і перейти до іншого, так само як сонце на одній планеті сходить, а на іншій в той самий час заходить, хоча саме воно свого положення не міняє.
То, что Господь сидел, прислонившись спиной к стволу молодого баньянового дерева, по словам Шрилы Вишванатхи Чакраварти Тхакура, глубоко символично. Баньяновое дерево называют ашваттхой потому, что оно живет очень долго, в течение многих лет. Его воздушные корни и их энергии — это материальные элементы, которых в общей сложности пять: земля, вода, огонь, воздух и эфир. Материальные энергии, которые олицетворяет собой баньяновое дерево, являются порождением внешней энергии Господа и потому находятся у Него за спиной. А поскольку эта вселенная — самая маленькая из всех существующих, баньяновое дерево названо здесь маленьким (буквально «ребенком»). Слова тйакта-пиппалам указывают на то, что Господь завершил Свои игры в этой крошечной вселенной, но, поскольку Он абсолютен и исполнен вечного блаженства, когда Он оставляет или принимает что-либо, между этими действиями нет никакой разницы. Итак, Господь приготовился оставить эту вселенную и отправиться в другую, подобно солнцу, которое, заходя на одной планете, одновременно восходит на другой, не меняя при этом своего положения.