27
VERSO 27
Текст
Texto
пара̄вр̣тта-ґун̣а-бграма̄
на сасма̄ра тада̄тма̄нам̇
свапне др̣шт̣ам івоттгітах̣
parāvṛtta-guṇa-bhramā
na sasmāra tadātmānaṁ
svapne dṛṣṭam ivotthitaḥ
Послівний переклад
Sinônimos
нітйа — вічно; а̄рӯд̣га — утверджена; сама̄дгітва̄т — вді трансу; пара̄вр̣тта — звільнена; ґун̣а — від ґун матеріальної природи; бграма̄ — ілюзії; на сасма̄ра — не пам’ятала; тада̄ — тоді; а̄тма̄нам — свого матеріального тіла; свапне — уві сні; др̣шт̣ам — побачене; іва — як; уттгітах̣ — той, хто прокинувся.
nitya — eterno; ārūḍha — situada em; samādhitvāt — do transe; parāvṛtta — livre de; guṇa — dos modos da natureza material; bhramā — ilusão; na sasmāra — ela não se lembrava; tadā — então; ātmānam — seu corpo material; svapne — num sonho; dṛṣṭam — vistos; iva — assim como; utthitaḥ — alguém que despertou.
Переклад
Tradução
Занурившись у неперервний транс і звільнившись від ілюзії, створеної ґунами матеріальної природи, вона забула про своє матеріальне тіло, як людина забуває всі тіла, які їй наснилися, коли вона спала.
Situada em transe eterno e livre da ilusão causada pelos modos da natureza material, ela se esqueceu de seu corpo material, assim como alguém se esquece dos diferentes corpos que obtém ao sonhar.
Коментар
Comentário
ПОЯСНЕННЯ: Один великий вайшнава сказав, що того, хто не пам’ятає про своє тіло, уже не зв’язують пута матеріального існування. Доки ми пам’ятаємо про існування тіла, доти ми живемо зумовленим життям під впливом трьох ґун матеріальної природи. Коли людина забуває про існування тіла, її зумовленому, матеріальному життю настає край. По-справжньому забути про тіло можна тоді, коли ми залучаємо чуття до трансцендентного любовного служіння Господу. В зумовленому стані людина використовує чуття на служіння сім’ї, громаді чи країні. Лише коли вона забуває про свою приналежність до цих матеріальних формувань і усвідомлює себе як вічного слугу Верховного Господа, вона може по-справжньому забути про матеріальне існування.
Um grande vaiṣṇava disse que aquele que não se lembra de seu corpo não está atado à existência material. Enquanto formos conscientes de nossa existência corporal, deve-se compreender que estamos vivendo condicionadamente, sob os três modos da natureza material. Quando alguém se esquece de sua existência corpórea, sua vida material condicionada se acaba. Esse esquecimento é realmente possível quando ocupamos nossos sentidos no transcendental serviço amoroso ao Senhor. No estado condicionado, ocupamos nossos sentidos como membros de uma família ou como membros de uma sociedade ou país. Porém, quando nos esquecemos de nossa participação em circunstâncias materiais e compreendemos que somos servos eternos do Senhor Supremo, aí ocorre o verdadeiro esquecimento da existência material.
Це забуття приходить, коли людина служить Господу. Відданий більше не бажає за допомогою свого тіла служити своїм чуттям, задовольняючи їх у стосунках із сім’єю, громадою, країною, людством тощо. Він просто служить Верховному Богові-Особі, Крішні. Це досконала свідомість Крішни.
Esse esquecimento ocorre realmente quando prestamos serviço ao Senhor. O devoto deixa de trabalhar com o corpo em troca de gozo dos sentidos com família, sociedade, país, humanidade e assim por diante. Ele simplesmente trabalha para a Suprema Personalidade de Deus, Kṛṣṇa. Isso é consciência de Kṛṣṇa perfeita.
Відданий завжди занурений у трансцендентне щастя і тому не відчуває матеріальних страждань. Це трансцендентне щастя і є тим, що називають вічним блаженством. Згідно з думкою відданих, самадгі, чи транс, — це постійне пам’ятування про Верховного Господа. Якщо людина постійно перебуває в трансі, ґуни матеріальної природи ніяк не можуть подолати її чи навіть доторкнутися до неї. А коли істота звільняється від скверни трьох матеріальних ґун, їй уже не доведеться народжуватися в матеріальному світі й переселятися з одного тіла до іншого.
O devoto sempre mergulha em felicidade transcendental e, devido a isso, não experimenta aflições materiais. Essa felicidade transcendental se chama bem-aventurança eterna. Segundo a opinião de devotos, a lembrança constante do Senhor Supremo se chama samādhi, ou transe. Se alguém está constantemente em transe, não há possibilidade de ser atacado ou mesmo tocado pelos modos da natureza material. Logo que alguém se livra da contaminação dos três modos materiais, já não precisa transmigrar de uma forma a outra neste mundo material.