2
Text 2
Текст
Texto
відгарма̄ч ча нівартанам
даіва̄л лабдгена сантоша
а̄тмавіч-чаран̣а̄рчанам
vidharmāc ca nivartanam
daivāl labdhena santoṣa
ātmavic-caraṇārcanam
Послівний переклад
Palabra por palabra
сва-дгарма-а̄чаран̣ам — виконуючи свої визначені обов’язки; ш́актйа̄ — якомога ліпше; відгарма̄т — не схвалених обов’язків; ча — і; нівартанам — уникаючи; даіва̄т — з милості Господа; лабдгена — здобутим; сантошах̣ — задоволений; а̄тма-віт — душ, які пізнали себе; чаран̣а — стопи; арчанам — вшановуючи.
sva-dharma-ācaraṇam — ejecutando los propios deberes prescritos; śaktyā — lo mejor que pueda; vidharmāt — deberes no autorizados; ca — y; nivartanam — evitando; daivāt — por la gracia del Señor; labdhena — con lo que se obtiene; santoṣaḥ — satisfecho; ātma-vit — del alma autorrealizada; caraṇa — los pies; arcanam — adorando.
Переклад
Traducción
Людина повинна якомога ліпше виконувати свої обов’язки й уникати того, що не входить до її обов’язків. Вона повинна задовольнятися здобутками, які приходять до неї самі з ласки Господа, і поклонятися лотосових стопах духовного вчителя.
El yogī debe ejecutar sus deberes prescritos, lo mejor que pueda, y evitar los que no le correspondan. Debe estar satisfecho con las ganancias que obtenga por la gracia del Señor, y debe adorar los pies de loto de un maestro espiritual.
Коментар
Significado
ПОЯСНЕННЯ: У цьому вірші перелічено багато важливих понять, гідних докладного пояснення, але ми лише коротко зупинимося на основних моментах кожного з них. Вірш завершуює вислів а̄тмавіч-чаран̣а̄рчанам. А̄тма-віт означає «душа, яка пізнала себе» або «істинний духовний вчитель». Той, хто не пізнав себе і не знає своїх стосунків із Наддушею, не може бути істинним духовним вчителем. Цей вірш закликає знайти істинного духовного вчителя і віддатися йому (арчанам), тому що розпитуючи його й поклоняючись йому людина може навчитися мистецтву духовної діяльності.
En este verso hay muchas palabras importantes, que se podrían explicar de forma muy detallada, pero comentaremos brevemente los aspectos importantes de cada una. La afirmación final es ātmavic-caraṇārcanam. Ātma-vit significa «alma autorrealizada», o «maestro espiritual genuino». Nadie puede ser un maestro espiritual genuino sin estar autorrealizado y sin conocer su relación con la Superalma. Aquí se nos recomienda que busquemos un maestro espiritual genuino y que nos entreguemos a él (arcanam), pues haciéndole preguntas y adorándole podemos aprender las actividades espirituales.
Господь починає свої настанови зі слів сва-дгарма̄чаран̣ам. Доки ми перебуваємо в матеріальному тілі, ми маємо численні обов’язки, визначені для нас. Ці обов’язки класифікують згідно з чотирма соціальними станами: брахманів, кшатріїв, вайшій та шудр. Обов’язки кожного з цих станів викладено в шастрах, зокрема в «Бгаґавад-ґіті». Сва-дгарма̄чаран̣ам означає, що людина повинна щиро й якомога ліпше виконувати свої обов’язки, визначені згідно з її соціальним станом. Не слід братися за чужі обов’язки. Обов’язки тої громади, в якій людина народилася, їй і слід виконувати. А якщо їй пощастило піднятися над рамками громади свого народження, пізнавши свою духовну тотожність, її сва-дгарма, обов’язок, полягає суто в тому, щоб служити Верховному Богові-Особі. Справжній обов’язок того, хто досягнув високого рівня свідомості Крішни, — це служити Господу. Доки людина тримається тілесної концепції життя, вона може діяти згідно з обов’язками, які накладають на неї суспільні звичаї, але коли вона досягає духовного рівня, вона повинна просто служити Верховному Господу, в цьому й полягає справжня сва-дгарма.
Lo primero que se recomienda es sva-dharmācaraṇam. Mientras tengamos un cuerpo material, tendremos una serie de deberes prescritos. Esos deberes se dividen según un sistema de cuatro órdenes sociales —brāhmaṇa, kṣatriya, vaiśya y śūdra—, cuyos deberes particulares se mencionan en el śāstra, y específicamente, en el Bhagavad-gītā. Sva-dharmācaraṇam significa desempeñar fielmente y lo mejor posible los deberes que tengamos prescritos según la división particular de la sociedad a que pertenezcamos. No hay que ejecutar el deber de otros. Si nacemos en una determinada sociedad o comunidad, debemos ejecutar los deberes que esa división en concreto tiene prescritos. Sin embargo, aquel que sea lo suficientemente afortunado como para trascender la designación de haber nacido en una determinada comunidad o sociedad, por haberse elevado al nivel espiritual de identidad, tiene un solo sva-dharma, un solo deber: servir a la Suprema Personalidad de Dios. Servir al Señor es el verdadero deber de la persona avanzada en el cultivo de conciencia de Kṛṣṇa. Quien esté influido por el concepto corporal de la vida puede seguir actuando conforme a los deberes sociales convencionales, pero aquel que se eleve al plano espiritual únicamente debe servir al Señor Supremo; esa es la verdadera ejecución de sva-dharma.