16
Sloka 16
Текст
Verš
а̄тма̄нам̇ пратіпадйате
са̄хан̇ка̄расйа дравйасйа
йо ’вастга̄нам ануґрахах̣
ātmānaṁ pratipadyate
sāhaṅkārasya dravyasya
yo ’vasthānam anugrahaḥ
Послівний переклад
Synonyma
евам — так; пратйавамр̣ш́йа — зрозумівши; асау — ця особа; а̄тма̄нам — своє єство; пратіпадйате — пізнає; са-ахан̇ка̄расйа — того, що вона приймала під впливом оманного его; дравйасйа — становища; йах̣ — хто; авастга̄нам — опора; ануґрахах̣ — хто проявляє.
evam — takto; pratyavamṛśya — po pochopení; asau — ta osoba; ātmānam — své já; pratipadyate — realizuje; sa-ahaṅkārasya — přijaté pod vlivem falešného ega; dravyasya — situace; yaḥ — kdo; avasthānam — místo spočinutí; anugrahaḥ — kdo projevuje.
Переклад
Překlad
Коли завдяки зрілому розумінню людина усвідомлює свою індивідуальність, їй відкривається природа того становища, в якому вона перебувала під впливом оманного его.
Jakmile živá bytost na základě zralého pochopení realizuje svoji individualitu, projeví se před ní situace, kterou přijímá pod vlivem falešného ega.
Коментар
Význam
ПОЯСНЕННЯ: Філософи-майаваді вважають, що в кінець-кінцем індивідуальність зникає, все стає одним, і між тим, хто пізнає, пізнаваним і знанням зникає будь-яка різниця. Але ретельний аналіз виявляє помилковість такого судження. Індивідуальність не зникає ніколи, навіть коли істоті здається, що три начала — той, хто пізнає, пізнаване і знання — зливаються воєдино. Саме усвідомлення того, що ці три начала зливаються, також являє собою різновид знання, а раз існує той, хто сприймає це знання, як можна стверджувати, що той, хто пізнає, пізнаване і знання злилися воєдино? Індивідуальна душа, яка сприймає це знання, далі залишається індивідуальністю. Індивідуальність залишається як у матеріальному існуванні, так і в духовному, єдина різниця полягає в природі самоототожнення індивідуальної душі. Коли душа ототожнює себе з матерією, на неї впливає оманне его і вона під впливом ілюзії сприймає всі речі інакшими, ніж вони є насправді. В цьому полягає суть зумовленого життя. Відповідно, коли жива істота очищується від оманного его, вона все бачить в істинному світлі, і цей стан називають звільненням.
Stanovisko māyāvādských filozofů je takové, že v konečné fázi se ztrácí individualita, vše se stává jedním a není rozdílu mezi znalcem, předmětem poznání a poznáním. Pečlivým rozborem však můžeme zjistit, že to není pravda. Individualita se nikdy neztrácí, třebaže si možná myslíme, že tyto tři principy (znalec, předmět poznání a samotné poznání) splynuly v jedno. Už samotné pojetí, že tyto tři věci splývají v jednu, je další podobou poznání, a jelikož stále existuje osoba, která toto poznání vnímá, jak můžeme říci, že znalec, poznání a předmět poznání splynuli v jedno? Individuální duše, která vnímá toto poznání, zůstává stále individuální duší. Individualita pokračuje v hmotné i duchovní existenci — jediný rozdíl je v kvalitě totožnosti. Na úrovni hmotné totožnosti působí falešné ego a živá bytost, která se mylně ztotožňuje s hmotou, vidí vše jinak, než jaké to ve skutečnosti je. To je základní princip podmíněného života. Naproti tomu když je falešné ego očištěné, živá bytost vidí vše ve správném světle. To je stav osvobození.
Як сказано в «Ішопанішаді», все суще належить Господу: іш́а̄ва̄сйам ідам̇ сарвам. Все суще спирається на енерґію Верховного Господа. Це підтверджує і «Бгаґавад-ґіта». Все суще породжене енерґією Господа і спирається на неї, а енерґія Господа невідмінна від Нього Самого, однак Господь проголошує: «Я існую окремо». Тому, хто ясно усвідомлює своє природне становище, відкриваються всі істини. Коли людина дивиться на все через призму оманного его, таке сприйняття її зумовлює, а коли вона приймає речі такими, які вони є, вона досягає звільнення. Тут можна використати приклад, наведений у попередньому вірші: коли людина, яка ототожнює себе зі своїми грошима, втрачає їх, вона вважає, що вона сама також пропала. Але насправді вона зовсім відмінна від грошей, і гроші їй не належать. Побачивши дійсність в істинному світлі, ми розуміємо, що гроші не належать жодній окремій людині чи живій істоті і не є людським творінням. В кінцевому підсумку гроші становлять власність Верховного Господа, і тому не може бути мови про те, щоб хтось їх втратив. Але доки людина в своїй ілюзії думає «Я насолоджуюся» чи «Я Господь», вона не зможе звільнитися від спотвореного світобачення і залишатиметься зумовленою. А як тільки вона звільняється від оманного его, вона досягає звільнення. Як підтверджує «Бгаґаватам», мукті, або звільнення, — це повернення до свого істинного природного становища.
V Īśopaniṣadě je řečeno, že vše patří Pánu. Īśāvāsyam idaṁ sarvam. Vše spočívá na energii Nejvyššího Pána. To je rovněž potvrzeno v Bhagavad-gītě. Vše je výtvorem Jeho energie, spočívá na Jeho energii, a tato energie se proto od Něho neliší — ale Pán přesto prohlašuje: “Já nejsem v ní.” Když živá bytost jasně pochopí své přirozené postavení, vše se před ní projeví. Chápání na základě falešného ega živou bytost podmiňuje, zatímco chápání skutečnosti takové, jaká je, ji osvobozuje. K tomu lze použít příklad daný v minulém verši: zakládá-li člověk svoji totožnost na penězích, pak jakmile peníze ztratí, myslí si, že on sám je také ztracen. Ve skutečnosti však není s penězi totožný a tyto peníze mu ani nepatří. Je-li nám vyjevena skutečná situace, porozumíme, že peníze nepatří žádné individuální osobě či živé bytosti a že je člověk ani nevytvořil. Z konečného hlediska jsou peníze majetkem Nejvyššího Pána a nemohou se ztratit. Dokud si však živá bytost falešně myslí: “Já jsem poživatel,” neboli: “Já jsem Pán,” zachovává si takové pojetí a zůstává podmíněná. Jakmile odstraní toto falešné ego, je osvobozená. Jak Bhāgavatam potvrzuje, naše skutečné přirozené postavení je mukti, osvobození.