ВІРШ 6
VERSO 6
Текст
Texto
сва-дгарма-парінішт̣гайа̄
джанма-ла̄бгах̣ парах̣ пум̇са̄м
анте на̄ра̄йан̣а-смр̣тіх̣
sva-dharma-pariniṣṭhayā
janma-lābhaḥ paraḥ puṁsām
ante nārāyaṇa-smṛtiḥ
Послівний переклад
Sinônimos
ета̄ва̄н — всіх цих; са̄н̇кгйа — докладного знання про матерію та дух; йоґа̄бгйа̄м — володіння містичними силами; сва-дгарма — конкретних фахових обов’язків; парінішт̣гайа̄ — повним оволодінням ; джанма — народження ; ла̄бгах̣ — досягнення; парах̣ — найвище; пум̇са̄м — для людини; анте — в кінці; на̄ра̄йан̣а — Бога-Особу; смр̣тіх̣ — пам’ять.
etāvān — tudo isto; sāṅkhya — conhecimento completo sobre matéria e espírito; yogābhyām — conhecimento acerca do poder místico; sva — dharma – dever ocupacional específico; pariniṣṭhayā — através de percepção plena; janma — nascimento; lābhaḥ — ganho; paraḥ — Supremo; puṁsām — de uma pessoa; ante — no fim; nārāyaṇa — a Personalidade de Deus; smṛtiḥ — lembrança.
Переклад
Tradução
Найвища досконалість людського життя, якої намагаються досягнути, оволодіваючи докладним знанням про матерію та дух, розвиваючи містичні сили чи бездоганно виконуючи визначені обов’язки, — в кінці життя пам’ятати про Бога- Особу.
A perfeição máxima da vida humana, alcançada ou pelo completo conhecimento sobre matéria e espírito, ou pela prática de poderes místicos ou pelo perfeito desempenho do dever ocupacional, é a pessoa, no final da vida, lembrar-se da Personalidade de Deus.
Коментар
Comentário
ПОЯСНЕННЯ: Нараяна — це трансцендентний Бог-Особа, що перебуває поза матеріальним творінням. Усе, що було створене, що тепер триває і що буде вкінці знищене, існує в межах махат-таттви (матеріального начала) і має назву «матеріальний світ». Буття Нараяни, Бога-Особи, перебуває поза межами впливу махат-таттви, а тому ім’я, форма, якості Нараяни та все інше, що безпосередньо пов’язане з Ним, перебуває поза межами дії законів матеріального світу. Розумуючи на шляху емпіричної філософії, що вивчає різницю між матерією та духом, чи розвиваючи в собі містичні сили, які допомагають вкінці дістатися будь- якої планети у всесвіті або поза ним, чи виконуючи свої релігійні обов’язки, можна досягнути найвищої досконалости, але тільки за умови, що людина зуміє піднятися на рівень на̄ра̄йан̣а-смр̣ті, безперервного пам’ятування про Бога- Особу. А це можливо тільки завдяки спілкуванню з чистим відданим, бо він здатний покласти останній мазок на полотно трансцендентної діяльности будь-кого з ґ’яні, йоґів та кармі, що виконують визначені для них у писаннях обов’язки. Історія знає чимало прикладів великих духовних особистостей (як-от Санакаді Ріші чи знаменитих дев’ять Йоґендр), котрі досягнули досконалости тільки після того, як взялися до відданого служіння Господеві. Жоден відданий Господа ніколи не покинув відданого служіння і не взявся до інших методів, що їх практикують ґ’яні чи йоґи. Кожен прагне прийти на своїй ниві до найвищої досконалости. У цьому вірші сказано, що досконалість — це на̄ра̄йан̣а-смр̣ті, і тому треба не шкодувати сил, щоб досягти її. Іншими словами, треба побудувати своє життя так, щоб мати змогу кожної хвилі чимдалі більше пам’ятати Бога-Особу.
SIGNIFICADO—Nārāyaṇa é a transcendental Personalidade de Deus situado além da criação material. Tudo o que é criado, sustentado e acaba sendo aniquilado está dentro da esfera de ação do mahat-tattva (princípio material) e é conhecido como mundo material. A existência de Nārāyaṇa, ou a Personalidade de Deus, não está dentro da jurisdição do mahat-tattva, e, nesse caso, o nome, forma, atributos etc. de Nārāyaṇa estão além da jurisdição do mundo material. Através da especulação da filosofia empírica, que discerne a matéria do espírito, ou pelo cultivo de poderes místicos, os quais, em última análise, ajuda o detentor a alcançar qualquer planeta do universo ou além do universo, ou através do desempenho dos deveres religiosos, a pessoa pode atingir a perfeição máxima, contanto que consiga alcançar a fase de nārāyaṇa-smṛti, em que ela sempre se lembra da Personalidade de Deus. Isso só é possível através da associação com um devoto puro, que pode aprimorar as atividades transcendentais de todos os jñānīs, yogīs ou karmīs, em temos dos deveres prescritos como são definidos nas escrituras. Existem muitos exemplos históricos da conquista da perfeição espiritual, tais como aqueles deixados pelos ṛṣis Sanakādi ou pelos nove célebres Yogendras, que somente alcançaram a perfeição após situarem-se em serviço devocional ao Senhor. Nenhum dos devotos do Senhor jamais se desviou do caminho do serviço devocional, aceitando os outros métodos adotados pelos jñānīs ou yogīs. Todos desejam ardentemente alcançar a perfeição máxima de sua atividade específica, e, nesta passagem, indica-se que essa perfeição é nārāyaṇa-smṛti, pela qual todos devem se esforçar ao máximo. Em outras palavras, a vida deve ser programada de tal maneira que, a cada passo da vida, a pessoa consiga lembrar-se progressivamente da Personalidade de Deus.