ВІРШ 14
Text 14
Текст
Text
хастй-аш́ва̄н нр̣патір вара̄н
пра̄да̄т сваннам̇ ча віпребгйах̣
праджа̄-тіртге са тіртгавіт
hasty-aśvān nṛpatir varān
prādāt svannaṁ ca viprebhyaḥ
prajā-tīrthe sa tīrthavit
Послівний переклад
Synonyms
хіран̣йам — золото; ґа̄м — корови; махім — землю; ґра̄ма̄н — селища ; хасті — слонів ; аш́ва̄н — коней ; нр̣патіх̣ — цар ; вара̄н — винагороду ; пра̄да̄т — дав у дар ; су-аннам — добре збіжжя; ча—та; віпребгйах̣—брахманам; праджа̄-тіртге— як милостиню на честь народження сина; сах̣ — він; тіртга- віт — той, хто знає, як, коли і де слід роздавати милостиню.
hiraṇyam — gold; gām — cows; mahīm — land; grāmān — villages; hasti — elephants; aśvān — horses; nṛpatiḥ — the King; varān — rewards; prādāt — gave in charity; su-annam — good food grains; ca — and; viprebhyaḥ — unto the brāhmaṇas; prajā-tīrthe — on the occasion of giving in charity on the birthday of a son; saḥ — he; tīrtha-vit — one who knows how, when and where charity is to be given.
Переклад
Translation
На народження дитини цар Юдгіштгіра, що добре знався на тому, коли, де і як давати милостиню, роздав у дар брахманам золото, землю, селища, слонів, коней і добре збіжжя.
Upon the birth of a son, the King, who knew how, where and when charity should be given, gave gold, land, villages, elephants, horses and good food grains to the brāhmaṇas.
Коментар
Purport
Лише брахмани та санн’ясі вповноважені брати в домогосподарів милостиню. Брахмани виконують найвище служіння, якого людство потребує передусім, і тому під час різних самскар, головно з приводу народження, весілля й смерти, їх обдаровують. Колись милостиню щедро давали золотом, землею, селищами, конями, слонами й добрим збіжжям разом з усім потрібним для готування їжі. Отже, брахмани бідні не були. Навпаки, вони, мавши золото, землю, селища, коней, слонів і доволі збіжжя, не потребували заробляти собі на прожиття — єдиною їхньою турботою було трудитися задля добра всього суспільства.
Only the brāhmaṇas and sannyāsīs are authorized to accept charity from the householders. In all the different occasions of saṁskāras, especially during the time of birth, marriage and death, wealth is distributed to the brāhmaṇas because the brāhmaṇas give the highest quality of service in regard to the prime necessity of humankind. The charity was substantial in the shape of gold, land, villages, horses, elephants and food grains, with other materials for cooking complete foodstuff. The brāhmaṇas were not, therefore, poor in the actual sense of the term. On the contrary, because they possessed gold, land, villages, horses, elephants and sufficient grains, they had nothing to earn for themselves. They would simply devote themselves to the well-being of the entire society.
Особливу вагу має слово тіртгавіт: цар добре знав, де і коли роздавати милостиню. Не слід жертвувати бездумно і аби кому. Шастри приписують давати милостиню особам духовно просвітленим і тому гідним цього. В жодній з шастр не знайти поради давати милостиню так званим дарідра-нараянам, з якими хибно ототожнюють Верховного Господа люди, що геть не гідні довіри. Та й як нещасний жебрак може розпорядитись щедрою милостинею — конями, слонами, землею та селищами? З усього сказаного видно, що люди найрозвинутішого інтелекту, брахмани, цілковито присвячували себе на служіння Господеві, і їх утримували належним чином, щоб вони не відволікалися думками про підтримання свого тіла. Цар та інші домогосподарі радо дбали за їхній всебічний добробут.
The word tīrthavit is significant because the King knew well where and when charity has to be given. Charity is never unproductive or blind. In the śāstras charity was offered to persons who deserve to accept charity by dint of spiritual enlightenment. The so-called daridra-nārāyaṇa, a misconception of the Supreme Lord by unauthorized persons, is never to be found in the śāstras as the object of charity. Nor can a wretched poor man receive much munificent charity in the way of horses, elephants, land and villages. The conclusion is that the intelligent men, or the brāhmaṇas specifically engaged in the service of the Lord, were properly maintained without anxiety for the needs of the body, and the King and other householders gladly looked after all their comforts.
У шастрах сказано: доки дитину зв’язує з матір’ю пуповина, вважають, що в неї з матір’ю одне тіло, але скоро пуповину перетнуто і дитину відділено від матері, виконують очисний обряд джата-карма. Подивитися на новонароджену дитину приходять панівні півбоги й предки родини, і цю подію мають за особливо сприятливу, і тому під час неї ради духовного поступу суспільства роздають пожертви гідним людям.
It is enjoined in the śāstras that as long as a child is joined with the mother by the navel pipe, the child is considered to be of one body with the mother, but as soon as the pipe is cut and the child is separated from the mother, the purificatory process of jāta-karma is performed. The administrative demigods and past forefathers of the family come to see a newly born child, and such an occasion is specifically accepted as the proper time for distributing wealth to the right persons productively for the spiritual advancement of society.