ШБ 1.12.14
Devanagari
हिरण्यं गां महीं ग्रामान् हस्त्यश्वान्नृपतिर्वरान् ।
प्रादात्स्वन्नं च विप्रेभ्य: प्रजातीर्थे स तीर्थवित् ॥ १४ ॥
प्रादात्स्वन्नं च विप्रेभ्य: प्रजातीर्थे स तीर्थवित् ॥ १४ ॥
Verse text
хіран̣йам̇ ґа̄м̇ махім̇ ґра̄ма̄н
хастй-аш́ва̄н нр̣патір вара̄н
пра̄да̄т сваннам̇ ча віпребгйах̣
праджа̄-тіртге са тіртгавіт
хастй-аш́ва̄н нр̣патір вара̄н
пра̄да̄т сваннам̇ ча віпребгйах̣
праджа̄-тіртге са тіртгавіт
Synonyms
хіран̣йам — золото; ґа̄м — корови; махім — землю; ґра̄ма̄н — селища; хасті — слонів; аш́ва̄н — коней; нр̣патіх̣ — цар; вара̄н — винагороду; пра̄да̄т — дав у дар; су-аннам — добре збіжжя; ча — та; віпребгйах̣ — брахманам; праджа̄-тіртге — як милостиню на честь народження сина; сах̣ — він; тіртга- віт — той, хто знає, як, коли і де слід роздавати милостиню.
Translation
На народження дитини цар Юдгіштгіра, що добре знався на тому, коли, де і як давати милостиню, роздав у дар брахманам золото, землю, селища, слонів, коней і добре збіжжя.
Purport
Лише брахмани та санн’ясі вповноважені брати в домогосподарів милостиню. Брахмани виконують найвище служіння, якого людство потребує передусім, і тому під час різних самскар, головно з приводу народження, весілля й смерти, їх обдаровують. Колись милостиню щедро давали золотом, землею, селищами, конями, слонами й добрим збіжжям разом з усім потрібним для готування їжі. Отже, брахмани бідні не були. Навпаки, вони, мавши золото, землю, селища, коней, слонів і доволі збіжжя, не потребували заробляти собі на прожиття — єдиною їхньою турботою було трудитися задля добра всього суспільства.
Особливу вагу має слово тіртгавіт: цар добре знав, де і коли роздавати милостиню. Не слід жертвувати бездумно і аби кому. Шастри приписують давати милостиню особам духовно просвітленим і тому гідним цього. В жодній з шастр не знайти поради давати милостиню так званим дарідра-нараянам, з якими хибно ототожнюють Верховного Господа люди, що геть не гідні довіри. Та й як нещасний жебрак може розпорядитись щедрою милостинею — конями, слонами, землею та селищами? З усього сказаного видно, що люди найрозвинутішого інтелекту, брахмани, цілковито присвячували себе на служіння Господеві, і їх утримували належним чином, щоб вони не відволікалися думками про підтримання свого тіла. Цар та інші домогосподарі радо дбали за їхній всебічний добробут.
У шастрах сказано: доки дитину зв’язує з матір’ю пуповина, вважають, що в неї з матір’ю одне тіло, але скоро пуповину перетнуто і дитину відділено від матері, виконують очисний обряд джата-карма. Подивитися на новонароджену дитину приходять панівні півбоги й предки родини, і цю подію мають за особливо сприятливу, і тому під час неї ради духовного поступу суспільства роздають пожертви гідним людям.