Text 4
4
Devanagari
Деванагарі
तस्मिन् वरीयसि प्रश्न: साधुवादोपबृंहित: ॥ ४ ॥
Text
Текст
vidurasyāmalātmanaḥ
tasmin varīyasi praśnaḥ
sādhu-vādopabṛṁhitaḥ
відурасйа̄мала̄тманах̣
тасмін варійасі праш́нах̣
са̄дгу-ва̄допабр̣м̇хітах̣
Synonyms
Послівний переклад
na — never; hi — certainly; alpa-artha — small (unimportant) purpose; udayaḥ — raised; tasya — his; vidurasya — of Vidura; amala-ātmanaḥ — of the saintly man; tasmin — in that; varīyasi — highly purposeful; praśnaḥ — question; sādhu-vāda — things approved by saints and sages; upabṛṁhitaḥ — full with.
на — ніколи; хі — безперечно; алпа-артга — невелика (незначна) ціль; удайах̣ — підняв; тасйа — його; відурасйа — Відури; амала-а̄тманах̣ — святого; тасмін — у цьому; варійасі — великої цінності; праш́нах̣ — запитання; са̄дгу-ва̄да — схвалені святими і мудрецями; упабр̣м̇хітах̣ — сповнені.
Translation
Переклад
Saint Vidura was a great and pure devotee of the Lord, and therefore his questions to His Grace Ṛṣi Maitreya must have been very purposeful, on the highest level, and approved by learned circles.
Святий Відура — великий відданий Господа і чиста душа, тому немає сумніву, що його запитання до Ріші Майтреї, сповнені великої цінності і високого духовного змісту, припали до смаку великим мудрецям.
Purport
Коментар
Questions and answers among different classes of men have different value. Inquiries by mercantile men in a business exchange cannot be expected to be highly purposeful in spiritual values. Questions and answers by different classes of men can be guessed by the caliber of the persons concerned. In Bhagavad-gītā, the discussion was between Lord Śrī Kṛṣṇa and Arjuna, the Supreme Person and the supreme devotee respectively. The Lord admitted Arjuna to be His devotee and friend (Bg. 4.3), and therefore any sane man can guess that the discussion was on the topic of the bhakti-yoga system. Actually the whole Bhagavad-gītā is based on the principle of bhakti-yoga. There is a difference between karma and karma-yoga. Karma is regulated action for the enjoyment of the fruit by the performer, but karma-yoga is action performed by the devotee for the satisfaction of the Lord. Karma-yoga is based on bhakti, or pleasing the Lord, whereas karma is based on pleasing the senses of the performer himself. According to Śrīmad-Bhāgavatam, one is advised to approach a bona fide spiritual master when one is actually inclined to question from an elevated level of spiritual understanding. A common man who has no interest in spiritual values has no need to approach a spiritual master just as a matter of following fashion.
ПОЯСНЕННЯ: Цінність запитань і відповідей, якими обмінюються люди, неоднакова, тому що залежить від їхнього рівня. Марно шукати глибокого духовного змісту в запитаннях комерсантів на діловій біржі. Цінність запитань і відповідей тим вища, чим вищий рівень людей, які ними обмінюються. У «Бгаґавад-ґіті» бесіда відбувається між Господом Шрі Крішною і Арджуною, тобто між Верховною Особою і найпіднесенішим відданим. Господь особисто визнав Арджуну за Свого відданого і друга (Б.-ґ. 4.3), отож, як може здогадатись будь-яка розумна людина, мова йшла про систему бгакті-йоґи. І справді, вся «Бгаґавад-ґіта» присвячена описові засад бгакті-йоґи. Існує велика різниця між кармою і карма-йоґою. Карма — це впорядкована діяльність, яку людина виконує для того, щоб насолодитись її плодами, натомість карма-йоґа — це діяльність, яку відданий виконує для того, щоб задовольнити Господа. Карма-йоґа засновується на бгакті, бажанні задовольнити Господа, тимчасом як карма засновується на бажанні задовольнити чуття самого трудівника.
As a student, Mahārāja Parīkṣit was serious about learning the science of God, and Śukadeva Gosvāmī was a bona fide spiritual master in the transcendental science. Both of them knew that the topics discussed by Vidura and Ṛṣi Maitreya were elevated, and thus Mahārāja Parīkṣit was very interested in learning from the bona fide spiritual master.
«Шрімад-Бгаґаватам» радить звернутися до істинного духовного вчителя, але тільки тоді, коли в людини виникають запитання щодо піднесених духовних істин. Звичайній людині, яку не цікавлять духовні цінності, немає потреби звертатись до духовного вчителя для того лише, щоб не відстати від моди. Махараджа Парікшит був серйозний учень, який прагнув пізнати науку про Бога, а Шукадева Ґосвамі був істинний духовний вчитель цієї трансцендентної науки. Обидва добре розуміли, наскільки високі теми обговорювали Відура і Ріші Майтрея, тому Махараджа Парікшит горів бажанням почути їхній виклад від істинного духовного вчителя.