TEXT 20
TEXT 20
Devanagari
Деванагарі
देशे काले च पात्रे च तद्दानं सात्त्विकं स्मृतम् ॥ २० ॥
Text
Текст
dīyate ’nupakāriṇe
deśe kāle ca pātre ca
tad dānaṁ sāttvikaṁ smṛtam
дı̄йате ’нупака̄рін̣е
деш́е ка̄ле ча па̄тре ча
тад да̄нам̇ са̄ттвікам̇ смр̣там
Synonyms
Послівний переклад
dātavyam — worth giving; iti — thus; yat — that which; dānam — charity; dīyate — is given; anupakāriṇe — irrespective of return; deśe — in a proper place; kāle — at a proper time; ca — also; pātre — to a suitable person; ca — and; tat — that; dānam — charity; sāttvikam — in the mode of goodness; smṛtam — is considered.
да̄тавйам—багаті дари; іті—таким чином; йат—котре; да̄нам— милостиня; дı̄йате—яку дають; анупака̄рін̣е—без прагнення чого- небудь на обмін; деш́е—в належному місці; ка̄ле—в належний час; ча—також; па̄тре—належній людині; ча—і; тат—таке; да̄нам— подаяння; са̄ттвікам—у ґун̣і благочестя; смр̣там—розцінюють.
Translation
Переклад
Charity given out of duty, without expectation of return, at the proper time and place, and to a worthy person is considered to be in the mode of goodness.
Благодійність, здійснювана із почуття до обов’язку, без бажання отримати щось натомість, в належний час, в належному місці щодо гідної особи, вважають, перебуває в ґун̣і благочестя.
Purport
Коментар
In the Vedic literature, charity given to a person engaged in spiritual activities is recommended. There is no recommendation for giving charity indiscriminately. Spiritual perfection is always a consideration. Therefore charity is recommended to be given at a place of pilgrimage and at lunar or solar eclipses or at the end of the month or to a qualified brāhmaṇa or a Vaiṣṇava (devotee) or in temples. Such charities should be given without any consideration of return. Charity to the poor is sometimes given out of compassion, but if a poor man is not worth giving charity to, then there is no spiritual advancement. In other words, indiscriminate charity is not recommended in the Vedic literature.
П О Я С Н Е Н Н Я : Ведична література рекомендує спрямовувати благодійність на людей, які присвятили себе духовній діяльності, а не на всіх підряд. Треба завжди мати на увазі духовну досконалість, тому підношення треба робити в місцях прощ, у храмах, під час сонячних і місячних затемнень, наприкінці місяця, або ж гідним бра̄хман̣ам і ваішн̣авам. Вдаючись до благодійності, не треба розраховувати на якусь вигоду. Інколи із співчуття милостиню дають злидареві, однак, якщо бідняк не заслуговує на те, така благодійність не сприятиме духовному поступові. Іншими словами, Веди радять бути розбірливим у своїй благодійності.