ТЕКСТ 30
30
Текст
Текст
дехе дехй абудхо 'сакр̣т
ахам̇ маметй асад-гра̄хах̣
кароти куматир матим
дехе дехй абудго ’сакр̣т
ахам̇ маметй асад-ґра̄хах̣
кароті куматір матім
Дума по дума
Послівний переклад
бхӯтаих̣ – от материални елементи; пан̃чабхих̣ – пет; а̄рабдхе – изградено; дехе – в тялото; дехӣ – живото същество; абудхах̣ – невежо; асакр̣т – постоянно; ахам – аз; мама – мое; ити – така; асат – преходни неща; гра̄хах̣ – приемайки; кароти – то прави; ку-матих̣ – бивайки глупаво; матим – мислейки.
бгӯтаіх̣ — матеріальними елементами; пан̃чабгіх̣ — п’ятьма; а̄рабдге — створеному; дехе — в тілі; дехі — жива істота; абудгах̣ — занурена в невігластво; асакр̣т — постійно; ахам — я; мама — моє; іті — так; асат — тимчасові речі; ґра̄хах̣ — приймаючи; кароті — робить; ку-матіх̣ — нетямуща; матім — думку.
Превод
Переклад
От невежество живото същество смята материалното тяло, изградено от пет елемента, за своето истинско аз и под влиянието на тази илюзия приема преходните неща за своя собственост. По този начин то постепенно се оказва в най-тъмните владения на невежеството.
Під впливом цього невігластва жива істота гадає, що матеріальне тіло, зроблене з п’яти елементів, — це вона сама. Через ці хибні уявлення вона вважає тимчасові речі за свою власність і поринає в дедалі густішу темряву невігластва.
Пояснение
Коментар
Тази строфа обяснява как се развива невежеството. Първата проява на невежеството е отъждествяването с материалното тяло, изградено от пет елемента, а след това идва и илюзията, че всичко, което е свързано с тялото, е наша собственост. По този начин невежеството се задълбочава все повече и повече. Живото същество е вечно, но понеже приема преходните неща за постоянни и по такъв начин изменя на истинските си интереси, то се покрива с невежество и е принудено да изпитва материални страдания.
ПОЯСНЕННЯ: Цей вірш пояснює, як поглиблюється невігластво живої істоти. Перший ступінь занурення в невігластво полягає в тому, що істота ототожнює себе з матеріальним тілом, зробленим із п’яти елементів, вважаючи його за саму себе. Другий ступінь занурення в невігластво — це вважати щось за свою власність тільки тому, що воно пов’язане з власним тілом. Так невігластво поглиблюється дедалі більше й більше. Жива істота вічна, але занурюючись у тимчасове й неправильно розуміючи свою користь, вона опиняється в темряві невігластва і змушена потерпати від матеріальних страждань.